Огляд публікацій #2

Продовжуємо експерементувати з оглядом актуальних публікацій в журналах по соціології і суміжним соціальним наукам (перший огляд можна прочитати за посиланням).

В цей раз хотілося б спробувати прив’язати статті, хоча б в якісь мірі, до тем, які циркулювали в українських медіа. Серед оглянутих статей є такі, що підіймають теми генетики та соціального, роль протестів у формуванні порядку денного серед політиків, погляди населення на політику економічного урівнювання, ставлення до корупції.

Статті, які оглядаються, не завжди є у вільному доступі. Прочитати ці статті можна за допомогою ресурсу http://sci-hub.bz (чи який там зараз актуальних хостинг?). Також можна звернутись до мене і я пришлю статтю імейлом (не забувайте вказувати свою електрону адресу).

Зрозуміло, що я не обов”язково погоджуюся з усім, що написано в тих стаття, які я оглядаю.

***********************************************************************

1. Socio-Genomic Research Using Genome-Wide Molecular Data.

   Dalton Conley.

   Конлі є доволі відомим соціологом з Прінстону, який довго займався емпіричними дослідженнями причин бідності та її наслідків в США. Його особливо цікавило, чому одні діти/підлітки з бідних районів приєднуються до вуличних банд, а інші ні. І в американській соціології це питання типово розглдається як баланс між “nature and nurture”. Тож не дивно, що він так уважно займався генетикою. Ось тут можна подивитись його TED-talk на цю тему, де він описує і свою мотивацію, і результати своїх досліджень.

   Стаття Socio-Genomic Research Using Genome-Wide Molecular Data опублікована в журналі Annual Review of Sociology (ARS). Це доволі цікавий журнал, який завжди в топах різних рейтингів (іноді, він стоїть вище за ASR та AJS). Але його особливість в тому, що там дуже рідко публікують результати актуальних емпіричних досліджень. Зазвичай, там публікують або огляди по певній дисципліні, або візії щодо перспектив розвитку того чи іншого напрямку. Наскільки я розумію, іноді редактори звертаються до конкретних авторитетних науковців, щоб ті написали щось по своїй сфері. Особисто мені відомі декілька “культових” публікацій, які там з’являлись. Це Калмайнівська стаття Intermarriage and Homogamy: Causes, Patterns, Trends, відома стаття Портеса по соціальному капіталу, а також центральна стаття для мережевиків Birds of a Feather.

   Я вирішив запропонувати цю статтю Конлі по генетиці з двох причин. По-перше, остінніми роками цікавість до теми генетики в соціології дуже сильно зросла. Останніми роками опублікували відразу декілька гарних статей на цю тему (наприклад, команда з Північної Кароліни буквально атаковала всі журнали своїми публікаціями на цю тему: раз, два, три, чотири). По-друге, очевидно, українські медіа сколихнули слова міністра культури про гентику в українських регіонах. Подібні заяви, нажаль, шкодять саме науковцям, які досліджують взаємодію генів та соціального оточення. Завдяки таким заявам і скандалам, які вони генерують, вся дисципліна може піддатися нікому не потрібній стигматизації. Стаття самого ж Конлі оглядає три головні напрямки генетичних досліджень в соціології. (1) Це, так звані, взаємодія між генами та оточенням. В англомовній літературі часто можна побачити абрівіатуру GxE. Вона означає gene-environment interactions. Грубо кажучи, мова йде про те, що генетика є модератором певних соціальни процесів, які впливають на людську поведінку. Саме такими дослідженнями займається команда з Північної кароліни, на яку давалось посилання вище. І тут мова може йти і про схильність до вживання алкоголю чи тютюну, а може йти і про інтелектуальні здібності. Особливо цікавою є частина, де Конлі пише про можливі помилки в інтерпритаціях таких досліджень. (2) Гомофілія – це спеціальний термін, який вказує на те, що люди з подібними якостями будуть контактувати частіше. Коли мова йде про шлюб, то в цьому контексті застосовують поняття гомогамності. Великим питанням є, в якій мірі гомофілія є генетичним феноменом. Особисто мене вразила цитата статті, яка встановила, що друзі генетично еквівалентні до далеких родичів. (3) І остання частина досліджень стосується як раз того, про що говорив наш міністр культури. А саме – вплив генетичного матеріалу на макро процеси. Конлі доволі просто і переконливо розвінчує крайнощі і про те, що всі люди на 99 генетично подібні, а одже ніяких відмінностей немає, і про те, що окремі нації, які проживають у своїй державі, мають унікальний генетичний код. І, якщо відволіктись від цих міфів, виявляється, що є цілий пласт надзвичайно цікавих запитань. Наприклад, чи впливає генетичне різномаїттся на економічний розвиток? Якщо так, то які механізми? Наприклад, є ось такий статистичний зв’язок, що суспільства з дуже низьким і дуже високим рівнем генетичного різномаїття економічно менш успішні.

2. Distributional Effects of the Great Recession: Where Has All the Sociology Gone?

Beth Redbird and David B. Grusky

Ця стаття також з ARS. Грускі це дуже авторитетний і, мабуть, один з найвідоміших дослідників соціальної стратифікації та соціальних класів в світі (якось так склалось, що окрім США він багато займався Японією). Не пам’ятаю, щоб його ім’я часто звучало на парах в Україні, але в світі (особливо в США) він ввжається живим класиком типу Голторпа чи Райта. А ось Редбір це доволі молода, креативна і надзвичайно цікава дослідниця. Наприклад, на її сайті можна почитати і про її проект вивчення нерівностей серед північноамериканських індіанців, і про вивчення тих самих недосяжних “топових” респондентів (проект має назву “Loneliness of Affluence”).

В самій статті вони задаються дуже справедливим запитанням – а що ми знаємо про останню рецесію з, власне, соціологічної літератури? Виявляється, що надзвичайно мало. Більшість досліджень є такими швидкими еміпричними реакціями на індивідуальному рівні, де вивчається вплив рецесії на будь-яку поведінку чи погляди (на довіру, здоров’є, працевлаштування). Вони роблять цікаве спостереження, що час рецесії випадково співпав з часом, коли серед соціологів виникла мода на специфічні методи встановлення каузального зв’язку між змінними, щоб тестувати гіпотези (та сама мода на “натуральні експерименти”). Тож не дивно, що сам факт рецесії, скоріш, вписався в цю літературу як потужний і переконливий спосіб протестувати свої теорії середньго рівня. Але за цими методичними перегонами загубились два важливі моменти, які широко розглядались в економічній та політологічній літературі. Мова йде про причини та наслідки рецесії на макро-рівні (наприклад, зміна політичних режимів чи становлення нових соціальних рухів). Власне, ця стаття робить детальний огляд всіх головних напрямків досліджень рецеції та ставить важливі питання, що робити далі.

3. Values and Corruption: Do Postmaterialists Justify Bribery?

Maria Kravtsova, Aleksey Oshchepkov, and Christian Welzel

Автори мають бути знайомі українським соціологам, оскільки у нас (1) є певна традиція дослідження цінностей і (2) були доволі активні контакти з лабораторією порівняльних соціальних досліджень Інглехарта та Велцеля в Москві. Стаття опублікована в доволі авторитетному журналі Journal of Cross-Cultural Psychology, де часто можна побачити порівняльні публікації на основі даних WVS. Цікаво, що в центрі теоретичного аргументу цієї статті є еволюційна теорія моралі (знову гени). Кооперація (prosocial behaviour) допомагає виду виживати та передавати гени далі.

Тема корупції зараз є центральною для українського публічного простору. Але ж і тема постматеріалістичних цінностей також, хоч різноманітні обговорення цієї теми не завжди містять саме слово “постматеріалістичне”. В медіа говорять про модернізацію, про зміну цінностей, про молодь, про Інглехарта – все це, насправді, і є дебатами навколо постматеріалістичних цінностей. Цікаво, що в наших публічних обговореннях нових цінностей, зазвичай, превалює думка, що ось люди з новими цінностями вони є проти корупції. Але як раз ця стаття надає огляд зворотніх аргументів. Насправді, цілком може бути, що носії постматеріалістичних цінностей можуть підтримувати корупцію (ось такий неочікуваний поворот для апологетів модернізації цінностей). І причина в такій поведінці доволі проста – автономія, індивідуалізм, відповідальність за самого себе призводять до того, що люди самостійно вирішують нагальні проблеми у вигідний для себе спосіб.

Інша цікава частина і теорії, і емпіричного аналізу – це розгляд екологічної складової. Тобто одночасний аналіз на індивідуальному рівні, та рівні країни. Людина може мати одні цінності, а суспільство в середньому має інші – як це буде впливати на поведінку людини? Взагалі, екологічний аналіз такого роду давно став майже необхідним елементом будь-яких порівняльних досліджень, а також простих спекуляцій про суспільство. Нажаль, українським дебатам цього аналітичного важеля часто не вистачає. Стаття може бути гарним прикладом для тих, хто хоче освоїти цей прийом.

І які ж результати? Все головне написано відразу в анотації. Індивіди, які більш тяжіють до постматеріалістичних цінностей, мають більшу схильність виправдовувати корупцію. Але, якщо в суспільстві більшість є постматеріалістами, тоді індивіди (і не-постматеріалісти) починають засуджувати корупцію. Ось так. Тож ідея про “активну меншість”, яка часто циркулює в наших дебатах, нажаль, не підкріплюється емпірично.

4. The Media as a Dual Mediator of the Political Agenda–Setting Effect of Protest. A Longitudinal Study in Six Western European Countries.

Rens Vliegenthart, Stefaan Walgrave, Ruud Wouters, Swen Hutter, Will Jennings, Roy Gava, Anke Tresch, Frédéric Varone, Emiliano Grossman, Christian Breunig, Sylvain Brouard, Laura Chaques-Bonafont.

Хух…довга назва статті, але список авторів ще довший (це доволі рідкісно в соціальних науках). Оскільки більшість із авторів є або політологами, або дослідниками медіа, то я їх знаю погано. Хоча око відразу зачепилось на імені Walgrave, який є відомим політологом з університету Антверпена та може бути знайомим соціологічній аудиторії за його публікації по протестам та політичній мобілізації.

Стаття опублікована в моєму улубленому соціологічному журналі Social Forces. Це доволі особливий журнал. Колись там публікувалось багато крутих досліджень. Якою б темою не займався сучасний соціолог, у нього обов’язково буде посилання на цей журнал в огляді літератури. Але останніми роками він почав програвати конкуренцію більш молодим агресивним журналам типу ESR чи Socio-Economic Review. Тому виникла така ситуація, коли неформальний рейтинг журналу набагто вищий за його реальні показники цитованості. Тобто велика кількість молодих соціологів хоче там публікуватись, бо там публікувались їх вчителі та героії і опублікуватись в SF це “справа честі”. Наскільки я знаю, журнал серйозно взявся за оновлення, почав шукати авторів, більше увагу приділяти новим темам (типу мереж). І крок за кроком він почав повертати собі колишню репутацію.

Про що ця стаття? Вона написана на доволі вузьку, але цікаву тему – як впливають вуличні протести на порядок денний політиків. Якщо певні соціальні рухи вирішили створити протест через якусь проблему – чи будуть політики більше про неї говорити? І яка роль у цьому медіа? Тобто чи напрямок прямий “протест – порядок денний політиків” або опосередкований “протест – медіа – порядок денний”. Крім того, автори порівнють політичні системи в країнах.

Оскільки питання доволі вузьке і чітко сформульовано, це дозволяє сфокусувати і огляд літератури і теоретичні очікування. Цікаво, що (судячи зі слів авторів) це перша стаття, де це питання досліджується порівняльно і лонгітюдно. Автори застосовують аналіз доволі цікавих даних. Це і заяви політиків, і більше ніж 150 тисяч історії з місцевої преси (щоб зрозуміти порядок денний медіа), і дані на основі PEA (protest event analysis), які включили декілька тисяч протестів з п’ят європейських країн. Нагадаю, що в Україні також декілька років працює такий проект по протестам, на основі якого публікаються статті в тих самих англомовних peer reviewed журналах (наприклад, тут чи тут).

Результат емпіричного дослідження вказує, що в парламентських республіках ефект медіа має місце. Відбуваються протести, медія їх висвітлюють, і потім політики, які представляють різні партії вносять цю проблематику в порядок денний своїх заяв.

Теорія, спосіб побудови моделі, а також самі результати можуть бути цікавими та корисними для тих, хто досліджує вплив медіа на політику.

5. Collective religiosity and the gender gap in attitudes towards economic redistribution in 86 countries, 1990–2008.

Antonio M. Jaime-Castillo, Juan Fernandez, Celia Valiente, Damon Mayrl.

Цю статтю я вирішив запронувати з декількох причин. По-перше, це доволі важливий журнал, який в минулий огляд не потрапив. Social Science Research – один з лідерів по публікаціям актуальних емпіричних досліджень. Його головна риса це наголос на емпіриці. Грубо кажучи, там можна опублікувати статтю на пару сторінок, де буде лише гіпотеза-дані-результати. Але ж і увага до якості запропонованого аналізу там дуже велика. По-друге, окремі результати цікаво перегукуються з публікацією на ВоксЮкрейні. Дмитро Остапчук проаналізував результати Фейсбук-опитування і показав, що серед тих, хто відповідав на питання, є різниця між чоловіками і жінками в плані підтримки лівої ідеології. Ось це питання і є ключовим питанням статті (attitude towards economic redistribution). В багатьох країнах жінки тяжіють вліво. Пояснити варіацію цієї різниці між країнами і є мета статті. По-третє, мені пощастило знати трьох авторів особисто (за одним я зараз читаю семінари). Якось так сталося, що в моєму департаменті соціологи займаються двома темами, хоч жодного формального розподілу немає: (1) ринки праці та (2) релігія.

Навідміну від багатьох інших статей в цьому журналі, дана стаття доволі велика і теоретично обгрунтована. Головна ідея полягає в тому, що різниця між чоловіками та жінками у підтримці “лівої” політики модерується домінуючою релігією. В багатьох країнах традиційна релігія одночасно підтримує світогляд проти адміністрування перерозподілу доходів і консервує традиційний розподіл праці між чоловіком та жінкою на ринку і в домогосподарстві. Тому різниця між чоловіками та жінками має бути меншою в суспільствах, де релігія є важливою. Зверніть увагу, що залежна змінна є саме “різниця”. Тобто і чоловіки, і жінки можуть бути “лівими” чи “правими” – головне, чи є між ними різниця. Як вказують автори їх трирівнева регресійна модель на 86 країнах не тільки пітримує гіпотези, але і вказує, що релігіє є важливішим фактором за типові політичні та економічні чинники, які використовували в літературі раніше.

6. Making the Connection: Social Bonding in Courtship Situations

Daniel A. McFarland and Dan Jurafsky

Ця стаття стала лауреатом премії Gould Prize в 2015. Цю премію дають за кращу публікацію в AJS. Деніел МкФарланд мій особистий герой та ідеал сучасного науковця. Має дуже гарну філософську освіту з університету Чікаго, пізніше став соціологом та спеціалістом з освіти та розвитку. Класний програміст та спеціаліст з кількісного аналізу. Один з розробників софту для аналізу та візуалізації мереж SoNIA, разом з Соломоном Месінгом з Pew є авторами курсу з R та мережевого аналізу в соціальних науках, а також є лектором курсу по дослідженню організацій на Курсері. Його спіавтора я не знаю, але це доволі авторитетний спеціаліст з лінгвістики. І ось така співпраця МкФарланда з лінгвістами, психологами, кібернетиками робить його проекти надзвичайно цікавими.

В даній статті вони задаються дуже фундаментальний соціологічним питанням – як виникає зв’язок між двома людьми? Але вони звужують його до доволі специфічної ситуації – побачення. Це дуже просте, але надзвичайно фундаментальне питання, з якого починається вся соціологія. Не дивно, що в теоретичній частині є вся батарея класичних соціологів, які займались мікро (і Блау, і Колінс, і Гофман). Тож аналіз комунікації і зв’язку здійснюється у термінах “гри”. Фундаментально вони підійшли і до емпіричної частини. В дусі класичних дослідів соціальної психології вони зняли величезні приміщення і запросили анонімні пари людей до speed dating.  Незнайомі люди зустрічались, вели бесіди, фліртували. Все це записувалось. Потім і швидкість розмов, і кількість сказаних слів, і тон, і гучність, і сам контент стали змінними в статистичному аналізі. Аналіз підтвердив, що успішний зв’язок виникає, коли є розподіл ролей, але цей розподіл є зрозумілий та легітимізований обома (те, що вони називають a reciprocal asymmetrical performance).

7. Fitting In or Standing Out? The Tradeoffs of Structural and Cultural Embeddedness.

Amir Goldberg, Sameer B. Srivastava, V. Govind Manian, William Monroe, and Christopher Potts.

А ось ще одна чимось подібна стаття (подібна за амбіціями та складністю виконання, а також типом співпраці між науковцями). Вона опублікована в ASR, більшість авторів також зі Стенфорду, в цей раз знову має місце співавторство між соціологами та лінгвістами з застосуванням доволі складних методів на великих даних. Мораль проста. Якщо регулярно дивитись AJS і ASR, то можна легко побачити, на що саме є (і буде) мода в соціології.

Голдберг дуже цікавий автор, який раніше співпрацював з тим самим МакФарландом, а також з моїм іншим героєм Балдасарі. Срівастава також може бути відомий соціологам своїми дослідженнями колаборації в різних ситуаціях (в бізнесі чи в політиці). Інші автори, знову ж таки, лінгвісти та кібернетики звідси.

В статті, як і в попередньому прикладі, автори заново і в гарному емпіричному контексті задають фундаментальне соціологічне питання – що краще (або “вигідніше”, щоб зняти моральну модальність), зберігати свою індивідуальність чи вписуватись в соціальну групу. І як це відбувається по крокам? Від прийняття рішення до його виконання? Нагадаю, що мова йде про організації (фірми, корпорації, колективи). Тому мова йде не стільки про творчу індивідуальність чи нон-конформізм. Скоріш, мова йде про раціональну поведінку в групі, де іноді персональний успіх та успіх всієї організації може залежити від вдалого балансу між я-група. Наприклад, з точки зору структурних теорій організації мова йде про те, що людина сама займає вигідні позиції в структурі мереж (тут мова йде про “я” – унікальна позиція яка дає можливість особистості розвиватись і мати доступ до ресурсів, за таку позицію є конкуренція). На противовагу до цього є цілий пласт теорій про корпоративний дух та етику, про спільні цінності і норми. Люди в колективі можуть бути продуктивніші і досягати особистого успіху і розвивати колектив вцілому (хіба не на цьому побудовані величезна кількість тренінгів в сучасних організаціях?).

Автори застосовують унікальні і величезні дані, які включають більш за 10 мільйонів (!) імейлів протягом шости років між 600 співробітниками однієї компанії. Вони аналізують комуніакцію та організаційну культуру і знаходять, що структурні чинники обмежують індивідуальний успіх в компанії, а ось культурні, навпаки, допомагають. Доволі цікавий результат, який заставляє задуматись над концепцією Барта про структурні прогалини. Вони ускладнюють його концепцію, коли демонструють, що брокери мають перевагу тоді, коли вони погано вписуються в загальну корпоративну культуру (tradeoff).

8. Gender, Rural-Urban Inequality, and Intermarriage in China.

Lake Lui.

Стаття цікавого і особисто мені (ще) невідомого автора про шлюб між різними суспільними верствами в Китаї. Китай – величезна і надзвичайно важлива країна, про яку ми знаємо дуже мало. Тому кожна така публікація є надзвичайно корисною та цікавою (наприклад, як ці статті про майнові відносини чи політичну мобільність). Також особливістю цієї статті є метод. Автор застосовує якісні методи, а саме 134 напівструктурованих інтерв’ю з сільскими та міськими мешканцями (і мігрантами з села в місто). Крім інтерв’ю автор застосовує різні проективні методики, коли просить респондентів не тільки щось розказати, але і намалювати. Ну, звісно, автор надає дуже багато інформації про те, як функціонують неформальні інститути, про які інакше як з поля дізнатися складно (наприклад, про правило не наймати мігранта, якщо можна найняти місцевого).

Мені було цікаво дізнатись про існування поняття хукоу (hukou) – чіткий маркер, який має адміністративний характер і ділить людей в Китаї на “міських” та “сільских” за народженням батьків. Ці маркери, звісно, мають надзвичайно важливий вплив і на ідентичності, і на те, як сприймаються інші. Не дивно, що автор вирішив вивчати шлюб між різними хукоу.

Автор знаходить, що шлюб між “міськими” та “сільскими” часто має дисбаланс влади в сторону міських. Типова ситуація, коли чоловік є хазяїном бізнесу (наприклда, ресторану), де підробляла жінка-мігрант з села. У жінок є доволі чіткі преференції та очіквання від чоловіків – стабільність, добробут, гроші, амбіції, захист. У чоловіків трохи інакше. Мене дуже вразила двоякість мігрантів-чоловіків у їх преференціях. З одного боку вони бачать певний ідеал в одруженні міської жінки, з іншого вони не хочуть бути залежними від них. При чому є і елемент приниження (чоловіки не хочуть підживати в більш багатих домогосподарствах), і елемент недосяжності жінки з “іншої ліги”. Ось, навіть, в тексті є цитата з однієї пісні на цю тему (перекладено на англійську, мабуть, автором статті).

When I fi rst arrived in Shenzhen, I lived in a crowded dorm. During the night, our roommates gathered to play mahjong, drink beer, and eat peanuts. We just stared out our door, hoping that a beautiful girl would pass by. When we saw one, our whole group whistled and cheered raucously. It was like an everyday routine. But no one actually dared to ask them out. Such beautiful girls don’ t belong to us— migrant workers (dagongzai). There are definitely better people who can deserve them.

З точки зору теорії, стаття також є доволі цікавим екземпляром. По-перше, це гарний приклад дослідження шлюбних стосунків у, так би мовити, пост-Бекерівський спосіб. Ідея того, що преференції є ендогеними, до сих пір часто зустрічається в літературі. Ця стаття є гарним прикладом ситуації, коли преференції залежать від соціального статусу. По-друге, українському читачеві буде корисно побачити приклад того, що в сучасній літературі називають intersectionality. Тобто уявлення, що поведінка визначається одночасними поділами по декількох лініях (гендер, клас, раса). Таке теоретизування і емпірична стратегія набуває ваги і різних сферах соціології, наприклад, в дослідженнях релігї (гарний приклад тут).

9. Human Capital and Knowledge-Intensive Industries Location: Evidence from Soviet Legacy in Russia.

Denis Ivanov.

Дуже цікава стаття від Вищої школи Економіки (та Центру дослідження інститутів і розвитку). Думаю буде цікаво для українскьої аудиторії, оскільки у нас зараз багато дебатів про залежність економічного розвитку від радянської системи, про модернізацію, а також про іновації.

Автор досліджує в якій мірі сучасні технологічні фірми в Росії залежать від географічного розподілу НДІ та конструкторських бюро в Радянскьому союзі. Тобто успіх, наприклад, IT компаній сучасної Росії в певній мірі залежало від історичної алокації людського капіталу відповідно до інструкцій планової економіки. Немогана дослідницька лінія для наших соціологів та економістів. Дані є, актуальність теми є, ось вже є і непоганий приклад публікації. Можна розвивати тему.

Ще один цікавий момент для соціологів може бути у застосуванні методики “натурального експерименту” (про це згадувалось вище у статті про рецесію, а також у статті про Реформацію з минулого огляду).

10. Revisiting territories of relegation: Class, ethnicity and state in the making of advanced marginality.

Loıc Wacquant.

Луі (чи Луї) Вакант є дуже харизматичним і впливовим соціологом-урбаністом, який прославився своїмі дослідженнями гето в Чікаго (потім у нього вийшла цікава книга на цю тему, але, навіть, з міжнародними порівняннями). Він також є учнем і послідовником Бурд’є, тож не дивно, що слово габітус в його роботах зустрічається дуже часто. Він представляє якісне крило соціологів, а його дослідження це, зазвичай, спостереження (він дуже багато часу провів в тих самих гетто).

І хоч я погано знайюся на урбаністиці чи спостереженнях, але ця тема зараз набула дуже вагомого значення в Україні. У нас з’являється багато низових інінціатив, дебатів про розвиток міста і села, а також цілі дослідницькі інституції (від Центру міської історії до напрямку “місто” в CEDOS). Тож було б правильно оглянути хоч щось з цієї теми.

В статті Вакант оглядає цілий пласт літератури, який присвячений теорії relegation. Це центральне поняття в дослідженнях сегрегації. Оскільки (на думку багатьох соціологів) саме через relegation можна дати визначення тому, що є, і що не є сегрегацією. Грубо кажучи, сегрегація виникає там, де групи людей насильно витісняються з цілих шматків соціального життя. Більше того, ці люди починають погоджуватись з такою ситуацією і це стає частиною їх ідентичності. Якщо завантажити статтю, то можна по номеру вийти на весь випуск журналу. Це оглядовий випуск, який повністю присвячений цій темі. Тож можна почитати і критичні відгуки і дебати інших урбаністів з Вкантом.

UPD: Antonie Knigge, чию статтю я оглядав минулого разу, отримав почетне членство в європейській академії соціології за свою дисертацію по соціальній мобільності на індивідуальних даних з 19 по 20 століття.