Про політичний компас

seriouscat_cut.png

 

Обережно, дуже багато тексту.

  • Спойлер для тих, хто в темі! 
  • Передісторія
  • Коротка історія українського компасу
  • Онлайн Компас є. Що далі?
  • З чого почати? З літератури!
  • Тепер у нас є онлайн компас. А що далі?
  • Що показали дані 2015 (онлайн) та 2018 (офлайн)?
  • Репрезентативне опитування 2019
  • Як назвати осі компасу?
  • Як назвати квадрати компасу?
  • Формула для компасів
  • Трошки описових статистик
  • Чи є якісь альтернативні способи аналізувати ці дані?
  • Фінале

—————————————————————————————————————————————

Спойлер для тих, хто в темі! 

  • Чи є дані компасу в онлайн доступі? Так! SPSS та csv.
  • Де скачати? Мій гугл драйв. Там є список всіх файлів, тека з даними та скриптами, огляд літератури
  • Чи є нормальний codebook та технічний звіт по полях? Ще ні!
  • Чи є хоч щось? Анкета та скріпти в R
  • Коли буде все-все? Не знаю. Складно знайти час, але до вересня 2019 буде
  • Чому не гітхаб? Не всі в нашій спільноті працюють з гітхабом
  • Чи підтверджує факторний аналіз, що в головах українців є якісь узгоджені ідеології? Ні
  • Чи були якісь технічні помилки під час аналізу? Одна шкала була неправильно закодована

Подяки

Дякую всім, хто витратив купу свого часу на те, щоб шукати баги, робили симуляції, пропонували альтернативні методики. В першу чергу це Олексій Крименюк, Олексій Шестаковський, Кирило Захаров, Андрій Гладун.

—————————————————————————————————————————————

Це коротке резюме. Далі багато слів про компас та його філософію.

Що компас дозволяє та не дозволяє?:

Screen Shot 2019-07-10 at 4.33.48 PM

—————————————————————————————————————————————

Передісторія 

Наша стаття про “Політичний компас України” розійшлася мережею та мейнстримними медіа. 

Screen Shot 2019-07-09 at 4.12.22 PM

Реакцій стало стільки, що ми почали губитись в усіх можливих комбінаціях. Іноді компасу приписували, щось, чим він бути не може. Його або несправедливо восхваляли, або так само несправедливо нищили.  Іноді йому вказували на те, чим він міг би бути, але не був. Це справедливо, але до певної міри. 

Не дивно, що у багатьох читачів була купа різних (емоційних), але не завжди обгрунтованих висновків. Сама типова – “всі українці погані, один я молодець”.

Тому дуже важливо розібратись:

  1. Що компас може, а чого не може
  2. Що у компаса “під капотом”
  3. Знаючи 1 і 2, як читати компас
  4. Що можна (треба?) було б зробити інакше
  5. Якщо компас робити інакше – чи будуть інші результати?

Ось декілька прикладів, які питання обговорювали колеги:

  • Формула, яка обраховує місце кожного респондента на точці. Чому саме така? А якби була інакша? А яка формула краще?
  • Статистичні артефакти. Сама методика компасу (формулювання питань, їх кількість, класифікація, обрахунки) підштовхують до того результату, який вийшов. Була б інша методика – були б інші результати?
  • Узгодженість шкал. Компас це малюнок простору на двох осях. Він підштовхує читача думати, що ці осі щось означають (“всі українці ліві”). Але якщо цього узгодженого значення немає? Це добре чи погано? Чудо-спойлер – залежить від обставин.

Всі ці питання важливі на трьох рівнях. Академічний – чи ми правда щось дізнались?  Практичний – чи ми можемо подолати якусь проблему, коли маємо таку інформацію? Суспільний – є ризик, що чергове дослідження вплине на творення міфу про “поганих українців”, який буде заважати людям вирішувати колективні проблеми.

Тож всі ці технічні питання мають доволі серйозні нетехнічні наслідки і в них треба розбиратись. Варто сказати, що ми відразу були відкриті до таких розмов і заохочували інших:

  • Ми давно відкрили свій майданчик для критичних публікацій щодо політичного компасу  (приклад 1 і приклад 2).
  • У статті ми прямо говоримо про “тенденції” та умовність квадратів. І запрошували читачів долучатись до роздумів та аналізу. Ось приклад цитати зі статті

citation_cut                                                                                                                                             

  • Пару тижнів назад ми зробили презентацію в “Інверія”, куди ми запрошували всіх зацікавлених прийти та поговорити.
  • В цьому блозі я вже зробив посилання на наші дані, які всі зможуть завантажити та аналізувати (гугл драйв).

—————————————————————————————————————————————

Коротка історія українського компасу

Політичний компас це дуже популярний в англомовному інтернеті інструмент для того, щоб окрема людина могла співвіденсти себе з певною ідеологією. Історія цього інструменту доволі таємнича. Але він існує так давно, що всі суперечки та дебати відшліфували його до доволі пристойного рівня і він давно став стандартом медійних навколополітичних продуктів.

—                                                                                                                                                     —

Screen Shot 2019-07-09 at 6.17.12 PM

—                                                                                                                                                     —

На сайті ви можете відповісти на декілька десятків питань і (за магічною та невідомою формулою) вам скажуть, чи ви більше-менше ліва та більше-менше ліберальна особа. Розуміння “лівого” та “лібералізму” там відповідає західній традиції політичної філософії. Тобто лівий – це не за Кастро чи Сталіна, як часто думає колективний український Фейсбук. В США, наприклад, виборця Обами легко назовуть лівим.

В 2015 році Вокс Україна зробив власну версію цього компасу для української аудиторії.  Окремі питання були змінені, щоб відповідати українським реаліям. Наприклад, з’явились питання про вимушених переселнців та АТО.

Цей компас був більш медійним/освітнім проектом, було важливо створити простий та цікавий онлайн інструмент, щоб читачі могли побачити себе на просторі політичних ідеологій. Місія Воксу – розвивати економічну дискусію в Україні, підіймати її на більш високий рівень. Тож тоді в далекому вже 2015 році дуже важливо було показати, що в світі є така умовна шкала “ліво-право”. І “їх” умовна шкала не зовсім те саме, що “наша” умовна шкала. Все це важливо знати, щоб розуміти світовий контекст політики та економіки, а також наше місце в ньому.

Крім того, було важливо, щоб люди замислились над складними питаннями, над якими, можливо, вони ніколи раніше не думали. Також була важлива певна провокація – дати людині подивитись на себе на просторі ідеологій. Дуже часто люди думали про себе щось одне, а компас показував інше. Це не означає, що людина чи компас помиляються. Просто вони використовують різні критерії.

В цьому плані відмінність між власною оцінкою та оцінкою за компасом – це сильна , а не слабка сторона інструменту. Бо вона підштовхувала людей рефлексувати про себе, про ідеології, про навколишніх.

Пізніше Вокс Україна неодноразово робив Компас на різних офлайн подіях, і він завжди користувався популярністю серед людей. Саме через цей поштовх до рефлексії. 

sweden

Подібні тести є доволі популярним та успішним форматом у нас та в світі (так звані voting advice application). Не всі з них стають “компасами”. Тобто не завжди усереднені відповіді малюють на двох осях. Іноді просто виводять відсотки чи рейтинги.

 

—————————————————————————————————————————————

Онлайн Компас є. Що далі?

Як я писав вище, спочатку компас був більш медійним продуктом. Але потроху почала визрівати ідея зробити з компасу щось більше – чи може він сказати про українців щось таке, чого ми не знали до цього?

Дізнатись щось нове – це головна мета всіх дослідників. Але не єдина. Дослідження може бути корисним в різних випадках. Наприклад:

  • Ми не знали, тепер знаємо
  • Ми здогадувались, але наші інструменти були погані – тепер вони кращі і наше знання більш обгрунтоване
  • Ми знали багато речей окремо, але тепер все це знання ми зібрали до купи і систематизували
  • Ми знали, але не розуміли, що з цим знанням робити

Власне, якби компас-як-нове-дослідження могло б зробити хоча б щось одне з цього списку – я був би щасливий. Так я думав, коли ідея компасу тільки з’явилась і зараз я задоволений результатами (хоча внутрішній перфекціоніст завжди хоче більшого).

—————————————————————————————————————————————

З чого почати? З літератури!

Якщо бізнесмен має дослідити ринок, щоб знати, на що є попит, то дослідник має дослідити літературу, щоб дізнатись, яке саме знання треба покращувати – чого нам бракує? 

Власне ми обробили доволі великий обсяг літератури, щоб вивчити тему ідеологій та політичного вибору.

  • Література (західна, і українська) – весь список з посиланнями (і оглядом) тут. 

Мене дуже тішить, коли на обговореннях нашого Компасу інколи говорять “ну ви б щось почитали”, “чи зверніться до соціологів”. Насправді, як і в багатьох інших темах, це непахане поле. Українські дослідження, звісно, є. Але вони дуже обмежені, сильно відстають від західних, дуже рідко спираються на емпірику. Якщо і спираються, то мають декілька одномірок. Це якесь наше одвічне соціологічне лото. У когось відстала теорія, у когось відстала емпірика. У когось – і те, і інше. В цьому плані будь-яке дослідження, яке пропонує хоч трохи мало-мальский новий погляд, буде мати суттєвий внесок. ***Лайфхак для молодих соціологів! Непахане поле зараз майже всюди. Незначні зусилля на вході (банальна двомірка замість одномірки, або одна регресія там, де всі роблять описові статистики) може дати вам набагато більший вихід***.

Наш проект вже зробив суттєвий крок вперед, якщо порівняти з попередніми соціологічними дослідженнями в цій літературі:

  • Зібрали дані, яких вистачить на багато гіпотез. В одній анкеті є декілька вимірів соціального капіталу, політична залученість, медіа споживання, соціальна позиція – все це важливі параметри в міжнародній літературі, яка вивчає ідеології та політичний вибір. Contribution
  • До нас ідеології в Україні вимірювали прямими питаннями на самооцінку. Ми також маємо таке питання, але ще маємо декілька десятків шкал, щоб оцінити погляди людей на важливі питання в економіці та політиці. Всі ці питання є важливими для гіпотез в міжнародній літературі. Contribution
  • Більшість попередніх даних не дозволяли нічого окрім описових статистик. Ми наперед збирали такі дані, з якими можна гратись і робити різні моделі. Contribution
  • Викладаємо дані онлайн. Contribution
  • Від спекуляцій до тестів. Ми не ставили собі таку задачу спочатку, але наші колеги, які робили критичні зауваження, підштовхнули – варто перевірити, чи теоретичний конструкт західних ідеологій взагалі релевантний для України? Дані показують, що ні. Це вже вагомий емпіричний аргумент, якого наразі бракує в літературі. Спекуляцій багато – даних мало. Contribution

—————————————————————————————————————————————

Отже, що таке онлайн компас? Це 40 зовсім різних питань, які тематично торкаються економіки та політики.

Економіка. Питання про регулювання. В якій мірі або держава, або ринки впливають на зростання економіки та перерозподіл. Політика. Питання про регуляцію особистих свобод. Ці питання трохи ширші. Там не завжди є згадки держави (хто саме регулює особисті свободи?). Інколи питання сформулювані доволі абстрактно .

Окремі питання незрозумілі чи викликають подив? Це була доволі популярна критика серед тих, хто цікавився компасом . “Це питання мені не подобається!” або “Що ви тут дізнаєтесь?”.

Але справа в тому, що питання не обов’язково мають бути очевидними для кожного респондента.

blader.jpg

 

Ми багато спілкувались з людьми та робили декілька претестів. Зрозуміло, що було багато індивідуальних реакцій. “Ну як я можу відповісти про зброю?”, – каже один. “Про зброю елементарне питання, а ось про графіті?”, – каже інша. “Очевидно, що можна”, “ну це ніхто не може сказати”,  і т.д. Скільки людей, стільки і думок. Ваша думка може бути в мейнстрімі –  ви і більшість людей (не) змогли відповісти. Або ви опинились в меншості. Про це ми дізнаємось, коли ви вже дасте свою відповідь.

Перша ліпша реакція респондента – це не критерій залишати чи викидати питання. Критеріїв може бути декілька.  (1) Операціоналізація – чи відповідають питання поставленим цілям, гіпотезам, поняттям, які ви тестуєте (2) Претести та реакції респондентів (3) Пост-аналіз відповідей (4) Здоровий глузд, досвід, інтуіція (5) фокус-групи чи глибинні інтерв’ю (6) аналіз літератури.

Власне, ми зробили всього потроху, окрім фокус-груп.

—————————————————————————————————————————————

То як відповідали люди?

  • В базі 2015 року 31458 респондентів – це онлайн опитування
  • В базі 2018 року 1588 респондентів – це мікс офлайн та онлайн опитувань, які ми робили під час різних публічних подій. База змішана, неможливо сказати, хто і коли відповідав. Просто цікаво подивитись, чи на такій змішаній вибірці компас спрацює, що буде не так.
  • Посилання на 40 одномірок для 2015 (ура, нарешті одномірочки – улюблена штука українських соціологів).
  • Посилання на 40 одномірок для 2018
  • Опис проміжних результатів онлайн компасу була на сайті Воксу (тільки онлайн верифіковані акаунти)

Перед нами стояла доволі складна задача. Треба було перекласти цей компас в анкету для репрезентативного опитування. Але 40 питань це дуже багато – такої анкети ми потягнути не могли. Як зменшити кількість питань для анкети і не втратити важливу інформацію? Як обрати критерій для відбору питань?

Щоб відповісти на це питання для початку треба розібратись з більш філософськими та методологічними питаннями.

Що таке політичний компас? Це певний аналітичний інструмент – ми зводимо реальність, яку досліджуємо до дуже простих вимірів. Спеціально відсікаємо зайве і за власним бажанням зводимо всі можливі сторони наших респондентів до двох тем. Економіка і політика. При чому обидві крутяться навколо регулювання. Ми не питаємо про зовнішню політику, мистецтво, цінності, смаки та звички. Тобто ми самі вирішуємо, з якого боку та через яку оптику дивитись на респондента. Наше рішення не зовсім волюнтаристське, але спирається на літературу (лінки вище) та дослідницьку задачу – порівняти з онлайн компасом.

Це класика соціологічного дослідження. Соціальні психологи (і деякі соціологи, особливо з табору якісних методів) так би не робили. Є протилежний підхід, який би сказав, що варто орієнтуватись на власну думку респондента. Адже якщо компас не описує реальність респондента – навіщо він нам? Відповідь дуже проста. Ми не досліджуємо реальність респондента спеціально. Коли 100 людей приходять на виборчу дільницю – у них може бути 100 причин та 100 думок, чому вони голосують за кандидата Х. Але вони всі голосують за Х. Ми хочемо дослідити ту сторону соціальних процесів, які лежать “поза”, а не “внутрішньої мотивації”. В соціології це є частиною літератури з дослідження соціальних структур.

Звідки ж беруться тоді питання? Як дослідники набираються нахабності вирішити, що питання Х треба задавати, а Y ні? Відповідь – література, операціоналізація. Але це складна тема для цього блогу.

Відразу варто сказати, що є більш серйозна розмова. Чи всі ці питання, які ми обрали самостійно, мають бути узгоджені? Ось тут все складніше. Чому це важливо?

Гарний приклад виник в розмові з Олексієм Шестаковським. Ми говорили про компас і в розмові виникла метафора “внутрішніх демонів”. Уявіть, що перед вами є багато-багато питань. Про економіку, про державу, про ваші права. І іноді ви хочете сказати “так! звісно, держава має регулювати це питання”.  А на інше питання ви вже кажете “ні! тут держава не має лізти”. І так 40 разів. Іноді ви рухаєтесь в одному напрямку, а іноді в іншому. Якісь “внутрішні демони” тягнуть вас в різні боки. І в результаті ви будете десь на одній шкалі. Хтось зліва, хтось справа, хтось посередині, хтось на три чверті і тд. Ваше місце буде визначатись, як часто один з двох демонів перемагав. Але ж може бути і інша ситуація! Може бути, що у вас на 40 питань є 40 демонів. Вони ніяк не пов’язані і кожен тягне в свою сторону.

Чому це важливо? Уявіть, що демонів два чи чотири. І їх поле битви це 40 шкал. Тоді не біда, якщо 1 чи 2 шкали випадуть. Результат битви не зміниться. Бо суть демонів залишиться та сама, просто вони розіграють 38 битв, а не 40. В середньому ваше місце залишиться там само на шкалі.

Але якщо це 40 різних демонів? Якщо ви викинете 1 чи 2 шкали, тоді і ваше місце може кардинально змінитись. Бо зникне 2 важливих поля бою за вашу душу на компасі.                                                                                                                             —

Ця метафора про демонів має більш формалізовану форму в літературі з вимірювання – а саме рефлективні та формативні теоретичні конструкти.

Screen Shot 2019-07-10 at 11.33.18 AM.png

Jarvis, C. B., MacKenzie, S. B., & Podsakoff, P. M. (2003). A critical review of construct indicators and measurement model misspecification in marketing and consumer research. Journal of consumer research, 30(2), 199-218.

  • Література та попередні дослідження  ідеологій підказує, що компас це скоріш формативна модель. Тобто дослідники мають наперед сформоване уявленя, що саме є важливою складовою ідеології. (1) Ми досліджуємо позицію по регулюванню економіки та особистих свобод. У інших дослідників може бути інша операціоналізація. (2) Окремі питання можуть бути неузгоджені. Людина може мати одну думку про роль держави на ринку праці, роль держави на ринку землі та роль держави в освіті. З точки зору одного демону “роль держави” – тут все погано. Цього демону немає. Державницької ідеології немає. Але є конкретні питання, які цікавлять людину і ці питання можуть впливати на її бажання голосувати за партію Х. Тож нам варто знати відповіді на ці питання.
  • Компас та його осі – це просто зручна візуалізація 40 (24) відповідей. Але не теоретичний конструкт “ідеології”
  • Саме тому ще на початку підготовки анкети ми не ставили перед собою задачу спиратись на факторний аналіз.
  • Хоча маю зізнатись. Якби я відібрав питання на свій розсуд (не зовсім свій – література та операціоналізація це жорстка штука), а вони виявились би ще й узгодженими – я б не був проти.
  • Тим не менш, це не означає, що ми зовсім не дивились узгодженості чи факторний. Ми просто застосовували його кроки як один (не вирішальний) критерій.
  • Ми все ж таки дивились на матриці кореляцій та альфа-кронбаха. Чому ні. Треба дивитись з різних сторін на дані. Ми, навіть, SNA застосували.

Ще на декілька критеріїв.

  • Як багато людей відповіли “як погоджуюсь, так і не погоджуюсь”. Справа в тому, що в онлайн тесті немає пропущених значень. Тож цей “середній” пункт шкали можна з натяжкою аналізувати як “погані відповіді” – питання не спрацювало.
  • Наповненість відповідей. Чи бувають такі випадки, що якись один пункт шкали набрав мізер відповідей. Чому це важливо? (1) Це сигнал, що питання може бути якимось дивним – ловить радикальні настрої (2) Хоч ми і не ставили все на факторний аналіз, але ми звертали на нього увагу. Тож треба було задовольнити і його вимоги.
  • Є велика суперечка між людьми, які займаються вибірками, та людьми, які ганяють факторний аналіз на будь-яких даних. Як сказав мені один колега з Амстердаму, який давав свої поради до цього компасу “Do not trust the probability police”. Грубо кажучи, його теза полягає в тому, що репрезентативність вибірки неважлива. Якщо ми побачимо, що якісь шкали узгоджені в головах людей в поганій вибірці – це вже мінімальний доказ, що це явище існує (хоча б для цих людей). Але не обов’язково, що явище репрезентативне. Логіка нагадує яісні методи.
  • Але є одне але! В нашому конкретному випадку є дуже специфічна задача. Ми хочемо з онлайн опитування потім вийти на офлайн. Для цього треба з 40 питань відібрати якусь меншу кількість (бо анкета має бути маленькою). Ми вже написали вище, що ми більше орієнтувалис на літературу та операціоналізацію, ніж узгодженість шкал. Але на узгодженість теж треба дивитись як один з багатьох критеріїв. І тут проблемка. Ми ж не знаємо наперед, наскільки ця онлайн вибірка особлива. Ця вибірка має специфічний досвід, мову, мотивацію заповнювати питання. Якщо вони будуть систематично відповідати “1”, “2” на якісь шкали. Ці шкали будуть корелювати. І ми їх залишимо. А потім виявиться, що для всієї України ці питання не релевантні. Що робити в такому випадку? Простороу для маневру тут дуже мало. Варто хоча б переконатись, щоб на кожен пункт шкали були відповіді.
  • Респонс рейт – у мене не має таких даних. Хотілося б знати, як багато почало, але кинуло тест. Але ніт.

—————————————————————————————————————————————

Що показали дані 2015 (онлайн) та 2018 (офлайн)?

За посиланнями на мій гугл драйв можна знайти і дані, і R скрипти для аналізу онлайн опитування 2015 року.  І опитувань з офлайн подій 2018 року.

Ось приклад з R скрипту. Він показує відсоток “умовно пропущених значень”. Тобто відсоток людей, які відповідали “і так, і ні”.

Топ “погані” питання були такі самі і вонлайн 2015, і в офлайн 2018.

Деякі з питань отримали майже чверть “невпевнених” відповідей.

Screen Shot 2019-07-10 at 11.48.16 AM.png

Ці питання не були включені в фінальну анкету (окрім про переселенців, хоч там і було багато невпевнених відповідей).

  • Підтримка національної валюти важливіша за боротьбу з безробіттям.
  • Діти з особливостями розвитку/здоров’я повинні навчатись окремо.
  • Податок на розкіш треба регулярно підвищувати.
  • Будь-які дії Збройних сил України у зоні АТО є виправданими.
  • Фемінізм – це вигадка нещасливих жінок, адже чоловік і жінка вже давно мають рівні права.
  • Держава повинна фінансово допомагати вимушеним переселенцям.
  • Людей з тяжкими генетичними хворобами треба позбавити права на продовження роду.

 

А ось ще скріншот зі скриптів. Коли хоча б на якись пункт шкали відповідало менше 5 відсотків респондентів.

Screen Shot 2019-07-10 at 11.53.56 AM.png

Проблемні питання?

  • Будь-який авторитет підлягає сумніву.
  • Діти мають право на секрети від батьків.
  • Тільки релігійна людина може бути моральною.
  • До Кримінального кодексу України треба повернути статтю за одностатеві стосунки.

 

Узгодженість шкал

Замість класичних кореляційних матриць ми дивились на “ті самі матриці, але в профіль”. Кожну шкалу можна розглядати як вершину графу, а ребро графу – це наявність спільного респондента.

На графіку приклад пункту “1” – повністю погоджуюсь (2015 онлайн опитування).

 

Screen Shot 2019-07-10 at 12.10.24 PM.png

 

Окрім декількох сильно віддалених шкал є багато таких, які кучкуються разом (багато спільних респондентів). Чим це важливо для нас? Нам треба було приймати складне рішення. Викидати окремі шкали – бо вони віддалені (не узгоджені), чи подібні (зайві).

Відповідь така, що кожну шкалу ми розглядали окремо та співвідносили з нашою операціоналізацією (тематична розбивка на економіку та політику) та іншими критеріями (описані вище). В результаті, ми викинули більше зайвих шкал, щоб мати більш-менш зважену кількість тематичних питань, які б не дублювались і працювали більш-менш ок.

Альфа-кронбаха

Скріншот з R скрипту

Screen Shot 2019-07-10 at 12.17.48 PM.png

Альфа-кронбаха по чотирьом квадратам компасу (онлайн 2015 та офлайн 2018) доволі низькі. Як і з силою ефекту в літературі немає чіткого критерію, який показник альфа-кронбаха є добрим, а який поганим. Тим не менш, можна сміливо казати про крайнощі – набагато легше сказкати, що є неприйнятно, а що супер-пупер.

Скріншот з вікі:

Screen Shot 2019-07-10 at 12.19.28 PM.png

Як бачите, онлайн опитування та офлайн події 2018 року показали щось на рівні “такоє” і “більш-менш”. Але жодного разу “добре”.

Це щось на грані. З одного боку є натяк, що це не зовсім питання з космосу і вони тематично в одному напрямку. З іншого – там немає чотирьох демонів, які тягнуть українців в різні сторони.

Якщо коротко – це достатньо, щоб робити компас як візуалізацію 40 питань. І це достатньо, щоб аналізувати всі пиатння окремо. Але цього недостатньо, щоб сказати, що за компасом є якась ідеологія (що люди дійсно ліві чи праві, ліберальні чи авторитарні). Скоріш, це дуже різні люди, які ситуативно опинились поруч. Наше наступне питання – а як пояснити цю ситуативність?

Якщо підсумувати. Тут немає однозначного формального критерію. Ми точно не знаємо, чи всі невпевнені відповіді це пропущені. Чи всі випадки слабої наповненості країніх шкал це погано? Неузгодженість не була великою проблемою для нашої теорії. Але ігнорувати її – неправильно.

Тобто нам треба було все – і їхати, і шашечки, і труси, і хрестик, і всі стільці навколо. Це в анекдотах складний вибір. В житті ми часто (справедливо) хочемо все. (або нічого) Тому ми не брали якись один критерій, але дивились на них всі, як на “червоні прапірці”.  

Таким чином після довгих “за і проти” ми прийшли до 24 питань в фінальній анкеті (можна почитати тут). Ці 24 питання ми потім проганяли на невеликій вибірці із оточуючих (різного віку та статі, до 30 людей). Після цього ще узгоджували з Вокс Популі, які робили поля та зробили пару претестів.

—————————————————————————————————————————————

Репрезентативне опитування 2019

Тут мені поки сказати немає чого. Ми провели опитування до першого туру президентських виборів 2019. Вибірка 1200. Питань в анкеті багато. Про це написано вище. В гугл драйві можна глянути анкету (гугл драйв).

На жаль, поки якогось нормального технічного звіту по полях у мене немає.  Як доберусь – закину кудись сюди.

Якогось опису вибірки теж немає – тільки те, що є в нашій статті. Рейтинги кандидатів ми вгадали на рівні з іншими конторами, тож якість поля має бути ок. ***Зрозуміло, що варто все перевіряти. Тож як тільки буде звіт – я його завантажу. Сирі дані можна дивитись вже***

Screen Shot 2019-07-10 at 12.45.42 PM.png

—————————————————————————————————————————————

Як назвати осі компасу?

Вище ми описали, що шкали є тематично задані та сформовані дослідниками. Вони не виникли в результаті факторного аналізу. Тож назва має відповідати тематичному напрямку питань та загальній філософії політичного компасу.

  • Шкала Х – шкала про економіку (регулювання ринків, переросподілу)
  • Шкала Y – про питання моралі та політики (регулювання людської поведінки, свобод)

Назв може бути дуже багато. Ми тримали в голові декілька думок:

  • Це не саманазва респондентів
  • Це не про людей (“ліві люди” , “праві”, “соціалісти”, “чегеваристи”, “нацисти”), а про ідеології. Тому “ліва економіка” краще ніж “ліві люди”.
  • Ми спеціально уникали термінів, які мають одне значення в західній традиції, але можуть мати іншу традицію у нас. Наприклад, ми не хотіли казати “це ліберали” чи “це лібералізм”. Замість цього ми шукали еквіваленти “свобода” чи “демократичність”. Ми виходили з того, що це буде для широкої аудиторії і ми не хотіли плутати людей складними термінами (ми це робили раніше – виходило так собі).
  • Ми уникали слів, які в Україні асоціюються з політичними режимами. Тоталітарний режим, авторитарний режим. Краще без цього, щоб не плутати.
  • Ми уникали “-ізмів”. Типу нацизм чи соціалізм. Нам важливіше було показати, що є напрям – вліво, вправо, вгору, вниз. А як назвати конкретний піксель – це вже справа постаналізу. Крім того, люди з різних напрямків (історики, філософи, соціологи) можуть самі наповнити компас своїми смислами. Тобто він має бути доволі широкий, щоб різні аналітики мали простір в ньому працювати. Але не зовсім без обмежень.
  • Ми уникали “пояснювальних” слів. Тут треба дати контекст. Дуже часто хтось дивився на компас і казав: “А! То насправді спадок Радянського Союзу”. “Це насправді традиційність”, “це насправді консерватизм”, “це насправді брак освіти”. Все, що має статус “насправді” – це незалежна змінна. Ви хочете чимось (традиціоналізм) пояснити, чому людина опинилась в певному пікселі компасу (залежна змінна). Називати осі залежної змінної такими самими словами, як і незалежну змінну було б неправильно в довгій перспективі.
  • В результаті ми зупинились на певних компромісах. Вісь Х економіки ми назвали “ліво-право” і пояснили, що ліво це більше регулювання, а право – більше ринку. Вісь Y моралі-політики ми назвали “авторитарний контроль та демократичний контроль”. Авторитарний контроль – це бажання регулювати та контролювати. Авторитарний не як авторитаризм, а як авторитарний тип особистості. Демократичний контроль (чи демократична свобода) – це визнання, що в демократичних суспільствах у людей є більше прав та особистих свобод, які не залежать від прямого впливу оточуючих.
  • Можливо, не ідеальні назви, але ми розглянули багато альтернатив. Ми також почули багато побажань після публікації Компасу – але практично всі ці думки вже були нами розглянути в пунктах вище. Якби ми почули нові аргументи, які б могли відреагувати на всі пункти вище – ми б змінили назви. Але поки вони залишаються.

Screen Shot 2019-07-10 at 1.58.37 PM.png

 

Особисто для мене ідеальною назвою було б просто залишити X[-1;1] та Y[-1;1]. Але для медіа та комунікації це було б неправильно.

 

—————————————————————————————————————————————

Як назвати квадрати компасу?

А тут все набагато цікавіше. Власне, якби спрацював факторний аналіз, то можна було б дати більш ідеологічно-забарвлені назви. Оскільки це був формативний компас, і шкали там без “демонів”, то краще називати формально.

  • Верхній-лівий, нижній-лівий, верхній-правий, нижній-правий
  • Ліво-авторитарний, ліво-демократичний, право-авторитарний, право-демократичний

Також можна почати вигадувати гіпотези та шукати незалежні змінні. Якщо ви думаєте, що це “консевартизм” чи “патерналізм”, то це доволі робочі гіпотези. Варто придумати, як їх перевірити.

—————————————————————————————————————————————

Формула для компасів

Як само розраховувати кожну точку на компасі?

Відповідь дуже проста

  • Для початку переконайтесь, що всі шкали дивляться в одну сторону! Що там немає оберненої логіки.
    • “Я погоджуюсь, що біле це біле”
    • “Я не погоджуюсь, що чорне це біле”
    • Два різних формулювання, але дивляться в одну сторону.
  • Якщо ви точно знаєте, що у всіх шкал є один напрямок “за”, один напрямок “проти” і у ни всіх є один центр – після цього ви можете присвоїти шкалам значення [-1; -0.5; 0; 0.5, 1] і рахувати середнє. Одне середнє для осі X, інше середнє для осі Y. Як визначати осі? Ми задали їх наперед (дивіться частину про формативні моделі)
  • Альтретнативно ви можете кодувати шкалу як [0; 0; 0; 0.5, 1]. І рахувати суму всіх “за”. Потім рахувати суму всіх “проти”. Різниця між всіма “за” та всіма “проти” дасть вам такий самий результат.
  • Крім цього ми робили зважування – ми ділили отримане значення на суму відповідей. Навіщо?
    • Саме так ми робили компас для політиків. Хотіли порівняти
    • Ми хотіли швидко побачити – чи немає аномалій (побачили, що є)
    • Якщо ми вже точно знаємо, що немає 1-2 демонів, а є 40 демонів. І у кожної окремої людини є свої причини, чому вона опинилась десь на компасі. То нам хотілося для кожної окремої людини мати свій унікальний зважений результат.
    • В результаті наші колеги вказали, що це була не дуже добра ідея. (1) Неестетично (2) Не вписується в попередні публікації. Онлайн компас 2015 року публікувався без зважування – слкадно для візуальних порівнянь (3) Як помітив Кирило Захаров, краще думати про не-відповіді як про третю вісь.

 

Приклад 1. Зліва – репрезентативне опитування 2019. Справа – онлайн 2015. Неестетичні точки зліва 

Screen Shot 2019-07-10 at 2.25.48 PM.png

Приклад 2. Зліва – репрезентативне опитування 2019 (зважування). Справа – те саме репрезентативне опитування 2019 (без зважування). Історія зберігається.

Screen Shot 2019-07-10 at 2.25.36 PM.png

  • В цілому після перерахунків історія збігається
  • Якщо раніше ми казали, що в верхньому-лівому квадраті 73% респондентів, то тепер 70%. Причина не формули компасів – одна шкала в оригінальній статті була закодована неправильно.
  • Кирило Захаров звернув увагу – якби ми просто зробили симуляцію і мали випадкові відповіді (наприклад, якби кожен респондент просто підкидав кубік та відповідав випадково), то  в верхньому-лівому квадраті б опинилось десь 40% респондентів. Це багато. Головне – більше, ніж в інших квадратах. Але 70%, які побачили ми – це точно тенденція, яка відрізняється від випадковості. Тож це статистично значимі результати. Але говорити про точну кількісну оцінку було б не дуже коректним. Краще залишатись в “квадратах”. Один квадрат більший за інший. А чи 70 там, чи 60 – це не так важливо.

—————————————————————————————————————————————

Трошки описових статистик

  • В репрезентативному опитуванні 2019 вже є можливість кидати питання чи казати “Важко відповісти”. Тож розподіли є більш цікавими. Є питання, які спрацювали гірше.
    • На графіках всі шкали вже дивляться в одну сторону (від “проти” до “за”)
    • Багато людей вважають:
      • що держава має забезпечити їх старість (№3)
      • що марихуана може переслідуватись (№4)
      • проти одностатевих шлюбів (№18)
      • за бескоштовні медичні послуги (№17)
      • що держава має піклуватись про добробут громадян (№19)
      • великі підприємства мають платити податки за забруднення довкілля (№21)Screen Shot 2019-07-10 at 2.31.32 PM

 

  • Всі Альфа-кронбаха виявились  ще гіршими.

Тож говорити, що українці є “ліваками” чи “соціалістами” точно не можна. Тут наші ФБ-читачі помились. Немає якоїсь однієї ідеології, яка б спричиняла подібність в місцях на компасі. Скоріш, мова йде про ситуативність. Люди з зовсім різним бекграундом по різних причинах опинились на одному полі, яке ми самі намалювали.

Нам було цікаво дізнатись, чи всі-такі-різні-українці будуть поруч чи далеко по питанням регулювання. І виявилось, що вони поруч. Але чому? Попередні відповіді на це давав Віталій Проценко в своїх статтях:

Ось ще трощки доказів, що ці люди доволі подібні.

Компас-2019. Зліва – голосуватимуть за Порошенка. Справа – за Зеленського. Квадрат такий самий

Screen Shot 2019-07-10 at 2.31.40 PM

Компас-2019. Зліва – до 35 років. Справа – 35+. Квадрат такий самий

Screen Shot 2019-07-10 at 2.31.44 PM

Чи є якісь альтернативні способи аналізувати ці дані?
Звісно! Запрошуємо вас всіх завантажити дані і спробувати прогнати кластерний аналіз чи якісь дерева.

На графіку перша-ліпша наївна кластеризація по цим 24 шкалам. Але глибоко я не копав (скріпти в R є теці).

 

Screen Shot 2019-07-10 at 4.31.55 PM.png


 

Фінале

  • Якщо коротко все підсумувати, то можна сказати наступне.
    Репрезентативний політичний компас Україні – це цікавий інструмент, який пішов набагато далі, ніж більшість українських досліджень до цього (і деяких західних).
  • Він не може сказати нічого про справжню приховану ідеологію українців. Це не “ліваки”, “консерватори”, “державники” чи хтось іще. Це різні люди, які опинились на компасі сусідами з різних обставин.
  • Це цікавий і гарний результат – відкинути гіпотезу, що за компасом є теоретичний конструкт ідеології, це важливий (можливо, перший) емпіричний тест політичного компасу, який пішов далі описових статистик.
  • Результати у великій мірі залежали від обраної методики – але обирали її обережно.
  • Описові статистики теж важливі. Як би це наївно не звучало, але 40 питань, краще за 1. А візуалізація усереднених відповідей на просторі – краща, ніж 40 одномірок.
  • Осі вводять в оману. Так і хочеться сказати, що за ними є щось більше. Але ні. Це просто умовно обрані осі для того, щоб зручно намалювати відповіді на 24 питання, які є тематично (а не теоретично) груповані.
  • Компас говорить, що багато українців мають різні думки про те, як влаштований світ. Але в середньому вони за регуляцію. Регуляцію різних сторін життя – у кожного свої сторони і свої причини.
  • Наша задача надалі – моніторити цю ситуацію і намагатися її пояснити.
  • Для цього ми і відкриваємо дані, бо сподіваємось, що ви теж доєднаєетесь до пошуку.

 

Ви не читаєте! Ми перевірили

Пишуть, що 31% українців не читали книжки ніколи. Вражає! Ніколи, звісно, це дуже сильне слово. Але головна думка зрозуміла – ми читаємо дуже мало. В чому ж причина?

Якщо проглянути ці звіти (тиц і тиц), то можна побачити сліди гіпотез, якими керувались дослідники (соціологічний лайфхак – запитання в анкеті є відзеркаленням гіпотез чи хоча б стартових припущень). Ось, наприклад таке:

“Ті респонденти, які ніколи не читають (не слухають) ні друкованих, ні електронних чи аудіо книжок, найчастіше пояснюють це відсутністю потреби чи бажання”.

Відсутність потреби чи бажання. Виглядає, що у людей немає мотивації читати. Що з ними не так? Нууу…почнемо з того, що, можливо, це не така вже і проблема. Але це тема для окремої розмови.

Поки пропоную подумати ось про що. У цитаті вище ми бачимо групу респондентів під умовною назвою “не читають”. І ми також бачимо, що цій групі властива “відсутність потреб чи бажань”. Може здатись, ніби, ми підтвердили гіпотезу, що “відсутність потреб чи бажань” (мотивація) пояснює групову поведінку (читати чи не читати). Але це не так. Ми також маємо одночасно сказати, що інша група (“читають”) такої ж властивості не має.

Виглядає, що варто зробити додаткове дослідження. Але з чого почати? Читання це така специфічна практика. Тут не знаєш, з якого боку підступитись. Тому ми вирішили почати з простої вправи. Ми написали анкету та поширили її серед френдів, щоб зібрати їх думки та реакції. Це не класичне репрезентативне опитування. Це, скоріш, гра “я ніколи не…” з друзями. Ми попросили френдів чесно пригадати, скільки книжок вони набрали собі на полиці, а скільки з них прочитали. Варто сказати, що наші френди (а особливо ті, хто відгукнулись) це люди специфічні. Вони дуже начитані, займаються економікою, бізнесом, журналістикою, працюють в бізнесі та НГО та думають про розвиток себе і суспільства. Тоже це дуже особлива група людей, які мали б читати багато книжок…але цифри покажуть 😉

Хто грав?

  • Нам відповіли 81 френдів (дякую всім і кожному!)
  • 60 жінок та 21 чоловік відгукнулись на наші фейсбук-заклики
  • 20-35 років – вік більшості френдів, що відповілиage

“Я ніколи не…”

Що ж ми дізнались? Спочатку ми запитали, скільки нових книжок (геть любе голубе хоч на флешці) люди мали протягом останнього року. Після цього ми запитали, скільки з цих книжок вони почали читати.

Перед тим як дивитись конкретні цифри, можна глянути на розподіли. Це щільність трьох розподілів: “всі книжки”, “почали читати”, “закінчили”.

Зліва – ідеальна (симульована) ситуація. Справа – справжні відповіді респондентів.

density
В ідеалі ми хотіли б бачити, що люди купують Х книжок, а потім всі ці книжки з часом читають. Тобто десь там є розподіл всіх книжок (червоне), і з часом ви його вже не бачите – бо на нього налазить розподіл всіх прочитаних книжок. В реальності ж відбувається інакше – ви бачите великий шмат червоненького. Це означає, що великий шмат нових книжок так і залишається неперекритий іншими розподілами. Простими словами – багато книжок не читають.

Цікаво, що розподіли лягли нерівномірно. Якщо у наших френдів на полиці 160-180 книжок, то їх не читатимуть. А якщо 1-30, то читатимуть. Краще менше купувати, але більше читати?

Тепер конкретніше з цифрами:

  • Нові книжки протягом року. Середнє 38, медіана 24
  • Почали читати. Середнє 24, медіана 12
  • Закінчили читати. Середнє 18, медіана 9

А тепер і на картіночкє. Всі ці циферки, але на боксплоті. Кожна точка – це респондент. Розмір точки це вік. Можна побачити, що старші та молодші респонденти рівномірно розкидані по графіку, якихось залежностей немає.

boxplot

Шийка пляшки

Маркетологи привчили мене трьом словам: пінатс, аварнес та ботлнек. Якщо ви знаєте ці три слова, то можете вижити на будь-якій корпоративній презентації.

Ідея ботлнеку (або шийки пляшки) дуже проста. На шляху від аби-кого до лояльного споживача вашого продукту людина має пройти декілька кроків. І на кожному кроці може бути значима перепона. Ви маєта встановити, де саме ваша перепона. Може, люди не знають про ваш продукт? Може знають, але не купують? Купують, але не користуються? Користуються, але нечасто? Часто, але не фанатично?

Де ж тут шийка? Відповідь доволі проста. Треба глянути на два знаменники: “всі книги” та “лише ті, що почали читатись”

  • З усіх книг 45% читаються до кінця
  • А з тих, що почали,  вже 70% читаються до кінця

Тобто шийка тут саме на кроці “почати читати”. Як тільки почнуть – скоріш, дочитають…але треба хоча б почати! На перший погляд, звучить доволі наївно. Але це корисна інформація. Могло б бути так, що люди починають читати, але чомусь кидають (не подобається чи не вміють читати). Це був би серйозний виклик для видавців! В такому випадку треба не тільки продавати книги, але і вчити людей їх читати. Але з такою шийкою історія інша. Тут історія про мотивацію – як зробити так, щоб людина дійсно почала читати книжки? І що їх від цього стримує?

А ще пригадаємо з чого почався цей блог. Мене цікавило питання, чи дійсно мотивація є проблемою групи “ті, хто не читає”? Наше спілкування з френдами показує, що наші читаючі друзі теж не мають мотивації. Є над чим задуматись! Можливо, ми не дуже добре розуміємо, що саме розрізняє групи “читають” і “не читають”. Або це саме питання можна поставити ще складніше – якщо і там, і там є брак мотивації, то за яких умов одні можуть себе заставити щось робити, а інші ні?

Ліричний відступ – на фото мої 68 нових книжок за останній рік. Відкрив менще 10, прочитав тільки 4.

60606168_2712187972141519_5258344643929571328_n.jpg

Які ж книжки ми так любимо НЕ читати?

Цікаво, що наші френди є нашою ж бульбашкою. Як кажуть birds of a feather flock together. Тож було дуже цікаво дізнатись, що серед книг, які НЕ прочитані, але дуже хочеться прочитати фігурують книжки…по бізнесу, маркетингу, економіці, суспільним науками.

wordcloud_cat.png

 

Серед книжок, які НЕ прочитали, наші френди згадували неодноразово “Атлант розправив плечі”, “Чому нації занепадають” (обидві Наш Формат), пригадали лебедів Талеба та шум Сілвера. Був там і Капітал Пікеті.

Цікаво, чому саме ці книги лежать непрочитані серед нашої ж аудиторії? Можливо, мова йде про статусне споживання чи слідування моді? Люди з нашої тусовки ведуться на статусні імена відомих авторів та рекламу, але потім розуміють, що це не для них і кидають ці книги (якщо взагалі відкривають). Можливо, мовай про неусвідомлені ідеологічні розбіжності? Я часто бачив, як люди купували “Атлантів” бо це типу круто, але потім змінювали свою думку за Джоном Олівером. Чи мова про банальне невміння читати товсті (інодій ще й розумні) книжки?

Це нетривіальні питання для видавців та освітян, які хочуть зрозуміти мотиви та емоції (не)читачів.

Думки на майбутнє

Як типовий дослідник я можу дати лише одну пораду – треба більше досліджень.

  • Нечитання книжок на полиці це доволі типова поведінка серед наших активних молодих френдів, які витрачають гроші на книги.
  • Чому книжки лежать непрочитані? Можна сміливо припускати, що є проблема з мотивацією відкрити і почати читати. Якщо подолати цей крок – буде легше. Це інсайт, а не фінальний дослідницький резульат. Але цікаво, що цей інсайт підважує деякі результати з попередніх досліджень.
  • Ми ще зовсім не дослідили банальні питання вартості книжок, маркетингових кампаній, соціального портрету споживача. Але вже зрозуміло, що дослідження потрібне. Бо у маркетологів та освітян є проблема. Справа не тільки в тому, що є група людей, яка не читає. Але і у тому, що читачі теж не зовсім читачі. Продавати книжки недостатньо – варто думати, як вчити людей розпізнавати, які книжки їм підходять, і як їх читати.

Чому наші друзі читають?

Ну і завершити хотілося б цими чарівними цитатами наших друзів. Думаю, що це прекрасно.

Питання “Що означає читання книжок особисто для вас? Напишіть одним реченням”:

  • Розмова з другом, який не засуджує
  • Розвага чи навіть пригода
  • Заглиблення у досвід інших
  • Новые миры, которые расширяют и обогащают мой собственный

Огляд публікацій #8. Краще.

Оскільки цього місяця я закінчував текст дисертації, то на огляди часу зовсім не було. Тож я вирішив зробити підбірку кращих статей, які я оглядав в попередніх блогах. Крім того, за цей час аудиторія трохи виросла і, можливо, новим читачам буде цікаво глянути, що публікувалось тут раніше. На мою думку, саме ці статті будуть мати значний вплив на соціологічну літературу найближчим часом.

Статті, які оглядаються, не завжди є у вільному доступі. Прочитати ці статті можна за допомогою ресурсу http://sci-hub.bz (чи який там зараз актуальних хостинг?). Також можна звернутись до мене і я пришлю статтю імейлом (не забувайте вказувати свою електрону адресу). Попередні огляди можна прочитати за посиланням

Я не обов”язково погоджуюся з усім, що написано в тих стаття, які я оглядаю.

******************************************************

  1. Causes and consequences of the Protestant Reformation.

Sascha Becker, Steven Pfaff, and Jared Rubin.

Ця стаття не так давно була прийнята до друку в журналі Explorations in Economic History. На моє переконання вона заслуговувала і на кращий журнал (типу The Economic History Review), але такі журнали не люблять оглядів і люблять емпірику.
Автори дуже активні і дуже авторитетні дослідники реформації і подальшого розвитку протестантських регіонів. Серед них є і один соціолог – Стівен Фаф. Фаф відомий українскьим соціологам, які цікавляться релігєю. Він був одним із дослідників пост-радянській релігійності (з ухилом в теорію пропозиції). Саша Бекер, мабуть, є головним спеціалістом в темі серед усіх авторів і він, думаю, назавжди увійде в історію соціальних наук за застосування кілометрів до Віттенбергу як інструментальної змінної. А ось Рубін є дуже продуктивним дослідником економічної історії та релігії. Наприклад, у нього є цікава стаття з “генералом” теорії релігійних ринків Іанаконе про Дельфійський Оракул. Оглядова стаття дуже ретельно викладає практично все, що ми сьогодні знаємо про Реформацію з кліометрики. Від причин Реформації до її перебігу, впливу на подальший економічний розвиток. Соціологам особливо буде цікаво звернути увагу на два аспекти. Перший – це дослідження “протестантської етики”. Другий – становлення і розвиток капіталізму. Соціологічна література, яка досліджувала ці питання, деякий час була доволі відірвана від економічної історії. Останніми роками це вже не так. Я думаю, що багато соціологів будуть зацікавлені у дослідженнях друкування книжок (і в самій технології, і в росповсюдженні різних мов), а також у дослідженні участі ченців чи студентів у росповсюдженні нових ідей. Також важливо розуміти тонкощі у різниці між механізмами (людський капітал, іновацій, релігійні догми).

2. A 61-million-person experiment in social influence and political mobilization.

Robert M. Bond, Christopher J. Fariss, Jason J. Jones, Adam D. I. Kramer, Cameron Marlow, Jaime E. Settle & James H. Fowler.

Над цим дослідженням працювала група дуже потужних дослідників. Роберт Бонд, наприклад, разом з Соломоном Месінгом колись публікували ще одну цікаву роботу по Фейсбуку, коли останній працював в цій корпорації та мав доступ до даних. Камерон Марлов був ключовою особою в команді аналітиків даних Фейсбуку. Ну і до цього колективу приєднався справжній селебріті Джеймс Фовлер. Колись він мав свою хвилину слави, наприклад, ось це інтерв”ю зі Стівен Колбером.

Дослідники і співробітники Фейсбуку відправили повідомлення на стрічки всім зареєстрованим користувачам в Штатах старше 18 років, які були онлайн 2 листопада 2010 року (день виборів). Повідомлення були випадково розподілені на “ативістську”, “інформаційну” та контрольну групи. Люди, які були занесені в першу группу, побачили на горі своє стрічки повідмолення з закликом до голосування. Це заклик містив кнопку “Я проголосував”, показував, скільки користувачів вже проголосували, висвітлював аватарки друзів, які вже проголосували. Люди з іншої групи отримали більш нейтральне повідомлення. З резлуьтатами голосування, з такою самою кнопкою “Я проголосував”, але без обличь друзів. Контрольна група не отримувала ніяких об”яв.

Люди, які отримували “активістські” повідомлення частіше репортували, що вони голосували, і частіше шукали інформацію про вибори, ніж люди з “інформаційної” групи. Більше того, автори, навіть, якось змогли частково злити свої дані з даними на дільницях і встановили, що є статистична різниця і з контрольною групою. Але у цій вибірці вони не знайшли різниці між “інформаційною” та контрольною групами. Тобто одна лише інформаційна кампанія не дуже впливає на політичну активність.

До всього цього вони також отримали результати, що вплив друзів був важливим. Чим більше друзів отримувало “активістські” повідомлення, тим більше була ймовірність, що людина і сама буде більш активною.

3. Is the United States a Counterexample to the Secularization Thesis?

David Voas, Mar Chaves.

Автори цієї амбітної статті є відомими дослідниками секуляризизації. А також вони є давніми супротивниками теорії релігійної конкуренції. Чавес (або Чейвс – він, як кажуть, з часом змінює вимову свого імені) аргументував, що ця теорія просто не працює. А Воас був співавтором, мабуть, найкращої методологічної статті на цю тему, де вказав, що індекс Герфіндаля-Гіршмана просто не є валідним у тій формі, як його всі застосовували (а, іноді, і застосовують зараз).

Що вони роблять в цій статті? Всі, хто займаються секуляризацією, знають, що США завжди пропонували як приклад-виключення. Це доволі розвинута технологічна країна, але, одночасно, є доволі консервативним релігійним суспільством. Чавес і Воас демонструють, що це, можливо, ненадовго. В довготривадій перспективі США йде шляхом секуляризації (хоч і повільніше за інші англосаксонські країни). А головне – секуляризація відбувається за тим самим сценарієм, що і у Британії та Австралії. А саме через зміну поколінь. Українському читачу буде корисно познайомитись і з методологічним розділом про про когороти. Зазвичай, відрізнити ефект когорт від ефекту старіння і від ефекту конкретних історичних подій дуже складно. В англомовній літературі ця проблема відома під абревіатурою APC (age-period-cohort effect). Це проблема не тільки релігійних, але і стратифікаційних досліджень.

4. Improving Cultural Analysis: Considering Personal Culture in its Declarative and Nondeclarative Modes.

Omar Lizardo.

Ця стаття відразу зачепила око, оскільки вона написана у дуже незвичному форматі для AJS. Це суто теоретична стаття, де автор пропонує власні концептуальні наробки в галузі соціології культури. Зазвичай, AJS таке не публікує, хіба що редактори вважають, що стаття дійсно варта уваги і може серйозно збагатити соціологічні дослідження. Крім того, я з великою повагою ставлюся до автора. У нього були цікава публікація по те, як трансформації режимів впливають на культурні вподобання (у співавторстві з Фішманом). А також стаття з Джесікою Коллет про релігійність, яку я регулярно перечитую для своїх досліджень. А ще не так давно Лізардо став редактором AJS. Саме тому в статті є згадка про конфлікт інтересів, який був залагоджений тим, що цю статтю редагував колишній редактор. Також хотілося б згадати, що він працює в дуже гарному університеті, з сильним соціологічним департаментом, який не дуже відомий в Україні, але з гарною репутацією в світі. Це університет Нотр Дам, який знаходиться поруч з Чікаго та є католицьким університетом. Захотілося про це згадати в зв”язку зі своїми розмовами з колегами про УКУ – чи може католицький університет продукувати гарні дослідження в сфері соціології релігії? Це ще один позитивний приклад після Тілбургу, який відразу приходить в голову.

Головна мета статті розширити словниковий запас культурного аналізу. Лізардо пропонує розглянути саме персональний рівень кульутри і розглядати його на двох рівнях: декларативному та недекларативному. Він відразу пропонує приклади досліджень, де таке розділення не тільки має сенс, але і суттєво збагачує аналітичний потенціал соціологічних досліджень. Наприклад, мова йде про успішність в навчанні серед різних етносів в США. Оскільки навички чи елементарні поведінкові патерни також концептулізуються як частина культурного процесу (неделкративний рівень), то відкривається новий рівень аналізу. Крім цього мені особисто імпонує аналіз процесу культурації на психологічному рівні (запам”ятовування, навчання, автоматизми).

5. Toward Open Societies? Trends in Male Intergenerational Class Mobility in European Countries during Industrialization.

Ineke Maas, Marco van Leeuwen

Це перша стаття з серії  “андронний колайдер в соціальних науках” в цьому огляді. Чому саме ця стаття? Процитую авторів: “This is the first time that intergenerational mobility has been studied in a comparative way for this many countries and for such a long period”.

Справа в тому, що більшість соціологічних дебатів про (1) причини та (2) тренди абсолютної та відносної мобільності базуються на даних 20го століття (хоча б відома книга Голторпа та Еріксона). Але класична теорія індустріалізації, яка передбачає зростання мобільності, просто не може бути протестована на таких даних. Адже роль індустріалізації можна вивчити лише в ситуації, коли соціальна мобільність розглядається до, під час та після індустріалізації.

Саме тому років 20 назад невеличкий колектив соціологів об”єднав свої зусилля з істориками та демографами та почали роботу над створенням історичних даних. Мабуть, вони і не могли уявити, що з цього проекту виросте потужна крос-університетська мережа. Більше того, величезна робота була зроблена для того, щоб створити стандартизовані шкали по дослідженню історичних професій, соціальних класів, соціальних статусів.  HISCO та HISCLASS вже стали базовими інструментами в роботі економічних істориків, демографів, та соціологів в Європі. Хоча є і альтернативи.

Зібравши історичні дані про більше ніж 600,000 чоловіків з різних європейських країн (Німеччина, Нідерланди, Франція, Угорщина, Фінляндія, Британія, Швеція) з 1800 по 1914 роки, автори пишуть, що індустріалізація таки позитивно вплинула на зростання і абсолютної, і відносної мобільності. Тож відомий тезис про те, що “теорія модернізації мертва” має бути переосмислений.

Від себе добавлю, що мав можливість попрацювати з авторами цієї статті, коли писав магістерський диплом під їх керівництвом. Вони не тільки дуже продуктивні соціологи, але і надзвичайно добрі і веселі люди, які вже виховали цілу плеяду оригінальних дослідників мобільності: Antonie Knigge, Richard Zijdeman, Wiebke Schulz, Zoltán Lippényi.

UPD. забув написати, що Інека ще і входить в раду RC28.

6. Explanations of changes in church attendance between 1970 and 2009.

Erik van Ingen , Nienke Moor

Колектив авторів з ще одного католицького університету (Тілбург) створили ось цю дуже важливу емпіричну роботу по дослідженню секуляризації. Це друга стаття з серії “андронний колайдер в соціальних науках”. До них на подібні речі замахувались Норіс та Інглехарт, а також Руітер та Ван Туберген (голландці домінують).

Головна мета статті – дослідити глобальні зміни у відвідуванні церков. Соціологи давно помітили, що в Західному світі відвідування падає, питання лише в тому – чи є якісь фундаментальні чинники, які це падіння пояснюють. Теорій існує багато. Майже всі вони виросли з веберівської традиції – мова йде про модернізацію знань (раціоналізація), стандартизацію життя, індивідуалізацію. Але останніми роками сильний вплив мала теорія екзистенційних викликів Норіс та Інглехарта. При чому досліджують і персональні, і контекстуальні чинники екзистенційних викликів, які могли б стимулювати потребу в релігії, як ресурсу впевненості та передбачуваності життя (наприклад, тут).

Але протестувати різні механізми дуже складно, оскільки вони всі дуже переплетені. Тож автори зробили дуже важливий внесок, оскільки вони зібрали дані по 51 країні протягом 40 років. Тобто їх дизайн і крос-національний, і лонгітюдний. Відповідно, вони можуть використовувати fixed effects моделі для статистичного аналізу.

Їх аналіз підтверджує, що Західні країни демонструють падіння відвідування церков. І це пояснюється раціоналізацію знань та індивідуалізацію життя. Звучить просто, але ми мали чекати багато років, щоб отримати нормальний емпіричний тест цих класичних ідей.

Але дозволю собі два критичних зауваження. По-перше, автори уникають тестування теорії пропозиції (хоча ті самі Руітер та Ван Туберген це робили). По-друге, автори пишуть, що теорія екзистенційних ризиків була підтвтерджена лише частково. Дійсно, економічний розвиток країни важливий. Але інша гіпотеза про роль нерівностей не була підтверджена. Вони пишуть, що психологічний ефект нерівностей міг бути просто перебільшеним в теоріях соціологів. Але автори не змогли включити в аналіз багато країн з Латинської Америки та Африки через брак даних. Можливо, що їм просто не вистачило варіації.

7. The Fading American Dream: Trends in Absolute Income Mobility Since 1940.

Raj Chetty, David Grusky, Maximilian Hell, Nathaniel Hendren, Robert Manduca, and Jimmy Narang.

Це робоча стаття, яку ще не опублікували. Але, якщо я не помиляюсь, всі робочі статті цього колективу з часом публікувались в дуже гарних провідних журналах по економіці. Більшість авторів є економістами, але серед них є і авторитетний стенфордський соціолог Грускі, який зустрічався у минулому огляді.

Ця стаття є одним з останніх матеріалів дуже цікавого проекту”Equality Opportunity Project“, який організували економісти Раж Четі зі Стенфорду та Натан Хендерн з Гарварду. Проект розійшовся серйозно – і публікації, і візуалізації, і гарне висвітлення в медіа. Ось, наприклад, гарний матеріал в New York Times з інтерактивною мапою чи блоги в Washington Post, Vox, 538, Newyorker.

Для соціологів може бути цікаво як економісти вивчають абсолютну мобільність – практично те саме, але з доходами, замість статусу чи класу.

Знову ж таки, головний меседж доволі чітко прописаний в анотації. Частка дітей, які заробляли більше за батьків впала з 90 до 50 протягом декад. Цікаво, що їх теорія та результати підказують, що джерелом мобільності не міг би стати виключно економічний ріст. Тобто не можна просто збільшити пиріг, щоб збільшиться і шматки кожному. Треба працювати і над ростом, і над і розподілом. В цьому плані висновки перекликаються з соціологічним поглядом на мобільність.

Але, звісно, цей проект особливо відомий своїми цікавими даними, моделюванням, та технічними деталями. Тож рекомендую всім заритися в текст.

9. Socio-Genomic Research Using Genome-Wide Molecular Data.

Dalton Conley.

Конлі є доволі відомим соціологом з Прінстону, який довго займався емпіричними дослідженнями причин бідності та її наслідків в США. Його особливо цікавило, чому одні діти/підлітки з бідних районів приєднуються до вуличних банд, а інші ні. І в американській соціології це питання типово розглдається як баланс між “nature and nurture”. Тож не дивно, що він так уважно займався генетикою. Ось тут можна подивитись його TED-talk на цю тему, де він описує і свою мотивацію, і результати своїх досліджень.

Стаття Socio-Genomic Research Using Genome-Wide Molecular Data опублікована в журналі Annual Review of Sociology (ARS). Це доволі цікавий журнал, який завжди в топах різних рейтингів (іноді, він стоїть вище за ASR та AJS). Але його особливість в тому, що там дуже рідко публікують результати актуальних емпіричних досліджень. Зазвичай, там публікують або огляди по певній дисципліні, або візії щодо перспектив розвитку того чи іншого напрямку. Наскільки я розумію, іноді редактори звертаються до конкретних авторитетних науковців, щоб ті написали щось по своїй сфері. Особисто мені відомі декілька “культових” публікацій, які там з’являлись. Це Калмайнівська стаття Intermarriage and Homogamy: Causes, Patterns, Trends, відома стаття Портеса по соціальному капіталу, а також центральна стаття для мережевиків Birds of a Feather.

Я вирішив запропонувати цю статтю Конлі по генетиці з двох причин. По-перше, остінніми роками цікавість до теми генетики в соціології дуже сильно зросла. Останніми роками опублікували відразу декілька гарних статей на цю тему (наприклад, команда з Північної Кароліни буквально атаковала всі журнали своїми публікаціями на цю тему: раздва, три, чотири). По-друге, очевидно, українські медіа сколихнули слова міністра культури про гентику в українських регіонах. Подібні заяви, нажаль, шкодять саме науковцям, які досліджують взаємодію генів та соціального оточення. Завдяки таким заявам і скандалам, які вони генерують, вся дисципліна може піддатися нікому не потрібній стигматизації. Стаття самого ж Конлі оглядає три головні напрямки генетичних досліджень в соціології. (1) Це, так звані, взаємодія між генами та оточенням. В англомовній літературі часто можна побачити абрівіатуру GxE. Вона означає gene-environment interactions. Грубо кажучи, мова йде про те, що генетика є модератором певних соціальни процесів, які впливають на людську поведінку. Саме такими дослідженнями займається команда з Північної кароліни, на яку давалось посилання вище. І тут мова може йти і про схильність до вживання алкоголю чи тютюну, а може йти і про інтелектуальні здібності. Особливо цікавою є частина, де Конлі пише про можливі помилки в інтерпритаціях таких досліджень. (2) Гомофілія – це спеціальний термін, який вказує на те, що люди з подібними якостями будуть контактувати частіше. Коли мова йде про шлюб, то в цьому контексті застосовують поняття гомогамності. Великим питанням є, в якій мірі гомофілія є генетичним феноменом. Особисто мене вразила цитата статті, яка встановила, що друзі генетично еквівалентні до далеких родичів. (3) І остання частина досліджень стосується як раз того, про що говорив наш міністр культури. А саме – вплив генетичного матеріалу на макро процеси. Конлі доволі просто і переконливо розвінчує крайнощі і про те, що всі люди на 99 генетично подібні, а одже ніяких відмінностей немає, і про те, що окремі нації, які проживають у своїй державі, мають унікальний генетичний код. І, якщо відволіктись від цих міфів, виявляється, що є цілий пласт надзвичайно цікавих запитань. Наприклад, чи впливає генетичне різномаїттся на економічний розвиток? Якщо так, то які механізми? Наприклад, є ось такий статистичний зв’язок, що суспільства з дуже низьким і дуже високим рівнем генетичного різномаїття економічно менш успішні.

10. Distributional Effects of the Great Recession: Where Has All the Sociology Gone?

Beth Redbird and David B. Grusky

Ця стаття також з ARS. Грускі це дуже авторитетний і, мабуть, один з найвідоміших дослідників соціальної стратифікації та соціальних класів в світі (якось так склалось, що окрім США він багато займався Японією). Не пам’ятаю, щоб його ім’я часто звучало на парах в Україні, але в світі (особливо в США) він ввжається живим класиком типу Голторпа чи Райта. А ось Редбір це доволі молода, креативна і надзвичайно цікава дослідниця. Наприклад, на її сайті можна почитати і про її проект вивчення нерівностей серед північноамериканських індіанців, і про вивчення тих самих недосяжних “топових” респондентів (проект має назву “Loneliness of Affluence”).

В самій статті вони задаються дуже справедливим запитанням – а що ми знаємо про останню рецесію з, власне, соціологічної літератури? Виявляється, що надзвичайно мало. Більшість досліджень є такими швидкими еміпричними реакціями на індивідуальному рівні, де вивчається вплив рецесії на будь-яку поведінку чи погляди (на довіру, здоров’є, працевлаштування). Вони роблять цікаве спостереження, що час рецесії випадково співпав з часом, коли серед соціологів виникла мода на специфічні методи встановлення каузального зв’язку між змінними, щоб тестувати гіпотези (та сама мода на “натуральні експерименти”). Тож не дивно, що сам факт рецесії, скоріш, вписався в цю літературу як потужний і переконливий спосіб протестувати свої теорії середньго рівня. Але за цими методичними перегонами загубились два важливі моменти, які широко розглядались в економічній та політологічній літературі. Мова йде про причини та наслідки рецесії на макро-рівні (наприклад, зміна політичних режимів чи становлення нових соціальних рухів). Власне, ця стаття робить детальний огляд всіх головних напрямків досліджень рецеції та ставить важливі питання, що робити далі.

Огляд публікацій #7. Тематичний.

В цьому тематичному випуску я огляну статті, присвячені релігійності в пострадянських країнах. Думаю, що тема актуальна, оскільки зараз відчувається серйозний реванш консервативних релігійних сил як в Україні, так і найближчих сусідах – Росії та Польші. Англомовна література на цю тему, зазвичай, означена як  religious revivals/resurections. А країни, зазвичай, називають post-Communist.

Цей випуск буде доволі стислий, оскільки більшість статей короткі і прості, вони часто рапортують одномірні таблиці. Відповідно, все важливе написано відразу в анотаціях, які читач може легко прочитати і сам.

Статті, які оглядаються, не завжди є у вільному доступі. Прочитати ці статті можна за допомогою ресурсу http://sci-hub.bz (чи який там зараз актуальних хостинг?). Також можна звернутись до мене і я пришлю статтю імейлом (не забувайте вказувати свою електрону адресу). Попередні огляди можна прочитати за посиланням

Я не обов”язково погоджуюся з усім, що написано в тих стаття, які я оглядаю.

******************************************************

1. Enforced Secularization — Spontaneous Revival?: Religious Belief, Unbelief, Uncertainty and Indifference in East and West European Countries 1991–1998.

Heiner Meulemann

Дуже цікава стаття, яка (навідміну від багатьох) починає з детальної концептуалізації індивідуальної секуляризації. Наприклад, я не пам’ятаю гарних досліджень, де було б запропоновано відокремлювати невизначеність та байдужість. В цьому плані дане дослідження робить внесок не тільки в дослідження пострадянських країн, але і в більш широку літературу по секуляризації.

Дослідження наводить емпіричні докази того, що примусова секуляризація, яка відбувалась в минулому пострадянських країн, негативно впливала з часом на релігійність людей. Більше того, головний аргумент полягає в тому, що примусовість мала додатковий ефект. Інакше кажучи, без примусовості секуляризація також могла б відбуватись, але, скоріш за все, не так інтенсивно.

Screen Shot 2017-04-30 at 9.14.11 PM

2. A Religious Revival in Russia?

Andrew Greeley

Соціологія релігії це дуже специфічне поле. Багато дослідників є віруючими, вони часто займаються просуванням свого порядку денного. Але випадок з Грілі є доволі унікальним – він був не тільки активним соціологом, але і активним священиком. Ось такий цікавий і красномовний сайт Father Andrew Greeley.

Чим цікава саме ця стаття? Зазвичай, саме на неї посилаються, коли говорять про “U-криві” віку (хоч це і не перша стаття на цю тему). Проще кажучи – наймолодші та найстарші люди є більш релігійними, ніж люди середнього віку. Такий патерн, зазвичай, бачать в посткомуністичних країнах, але не бачать в Західній Європі. На цю тему є багато дискусій, починаючи від проблем вимірювання (вік чи когорти) і закінчуючи специфічними поясненнями для кожної країни. Але головна ідея проста – ті, хто соціалізувався до релігійних утискань і після, саме вони будуть більш релігійними.

Screen Shot 2017-04-29 at 4.09.55 PM

3. Is Conventional Sociology of Religion Able to Deal with Differences between Eastern and Western European Developments?

Miklos Tomka

Якщо ви хочете вивчати релігійність в пострадянських країнах – треба завчити ім’я угорського соціолога Томки. Це, мабуть, самий впливовий соціолог з нашого “східного блоку”. Прийнято вважати, що він був одним з перших, хто почав помічати те, що ми тепер називаємо believing without belonging. Після того, як Томка пішов з життя, ISORECEA розпочала традицію вручати премію його імені кращим студентським дослідженням.

В цій статті Томка пише про головні проблеми концептуалізації релігійних відроджень в саме посткомуністичних країнах. Він робить доволі прості, але цілком справедливі аргументи. Наприклад, як можна порівнювати кількість відвідування церков у католицьких та православних країнах, адже цінність регулярного відвідування (і регуляція) там зовсім різна. І таких цікавих думок там доволі багато.

Screen Shot 2017-04-29 at 6.41.53 PM

4. Secularization versus religious revival in Eastern Europe: Church institutional resilience, state repression and divergent paths.

Ksenia Northmore-Ball and Geoffrey Evans.

І відразу перехід від Міклоша Томки до більш сучасних проектів. Колись Томка доволі інтіутивно писав про те саме, що пізніше описали Норсмор-Бол та Еванс на доволі потужному емпіричному матеріалі (ось ще гарна робота цього дуету). Вони підтвердили ідею, що пострадянські країни розійшлися – спочатку всюди був приріст релігійності, а потім в деяких країнах приріст пішов на спад (секуляризація), а в деяких ні. Спаду не відбулося в переважно православних країнах Східної Європи.

Але крім цього, вони ще і протестували велику кількість предикторів. Цікаво (і очікувано), як роль тих чинників, що мали негативний вплив на релігійність, з часом втратили свою значимість в православних країнах.

Screen Shot 2017-04-30 at 10.08.34 PM

5. The supply-side Model of Religion. The Nordic and Baltic States.

Steve Bruce

Попередня стаття частково досліджує вплив державного фаворитизму. Зазвичай, такі предиктори долучають, щоб сказати щось про теорію релігіних ринків (вона ж теорія релігійної конкуренції, вона ж теорія релігійної пропозиції, вона ж теорія раціональної дії, вона ж “американська теорія”). Перші результати застосування цієї теорії до України я стисло публікував в одному блозі на Вокс Україні.

У дослідників пострадянських країн є одна спільна риса – вони цю теорію не люблять. На мою думку – часто ця нелюбов необгрунтована. Взяти хоча б цю статтю Мюллера, на яку періодично посилаються в колах “східняків”. Він же просто неправильно робить стат.аналіз (про проблеми з індексом конкуренції соціологи знали вже років 10). Але традиція не любити теорію релігійних ринків дуже сильна і так просто її не відкинути.

Гарний приклад традиції “проти” це роботи Стіва Брюса. В одній зі своїх критичних статей він аналізує Данію, Норвегію, Фінляндію та Швецію (хоч він наводить цифри і для інших країн). Ось так завдяки Фінляндії його стаття і потрапила в цей огляд. Статтю корисно прочитати, щоб ознайомитись з головними аргументами за і проти теорії релігійних ринків.

Screen Shot 2017-04-29 at 4.01.47 PM

6. After Atheism: An Analysis of Religious Monopolies in the Post-Communist World.

Paul Froese

На противовагу до попередньої статті, хотілося б навести гарний приклад того, як з теорією релігійних ринків все ж таки можна працювати в пострадянському контексті. Є два соціологи, які написали разом та поодинці доволі багато статей на цю тему – Steve Pfaff та Paul Froese. Я довго думав, яку саме роботу з їх архіву долучити до огляду і зупинився на саме цій статті, бо вона порівнює багато країн і робить дуже простий, але дуже важливий аргумент – а що там з атеїстами?

Дійсно, більшість статей на цю тему банально ігнорують локальний контекст, забуваючи і про атеістів, і про внутрішні розборки православних церков (про що, в принципі, в літературі було відомо), і про специфіку православних традицій (про що писав Томка в статті №3 цього ж огляду).

Screen Shot 2017-04-30 at 10.31.18 PM

7. The Role of the State in the Repression and Revival of Religiosity in Central Eastern Europe.

Tim Muller and Anja Neundorf

Наостанок, щоб закрити тему теорії релігійних ринків, не треба забувати, що вона має дві важливі ідеї: про конкуренцію між самими церквами та про регуляцію зі сторони держави. Соціологи схильні вважати, що саме друга ідея має більше емпіричних доказів.

Ті соціологи, які досліджують це питання для пост-комуністичних країн (стаття №4 з цього огляду не виключення), зазвичай аргументують, що регуляція не пояснює варіацію між пострадянськими країнами. І хоч це дуже цікаво, що посткомуністичні країни вибиваються з загального тренду (навіть знаючи, що регуляції там зростали – стаття №6), питання “чому так?” щось ніхто не задає.

Screen Shot 2017-04-30 at 10.54.46 PM

8. Religious Revival in Romania: Between Cohort Replacement and Contextual Changes.

Malina Voicu and Andreea Constantin.

Стаття є частиною гарної книги, яку дуже рекомендую всім, кому цікавий сабж. А Маліна Воісу (Воіку?) є дуже знаною дослідницею в колі “східняків”. Конкретно ця стаття є гарним прикладом аналізу конкретної країни (попередні статті були порівняльними). Румунія є доволі релігійною православною країною (більш релігійною, ніж Україна). Крім того, окремі епізоди її релігійної історії доволі подібні до нашого досвіду. Наприклад, місцева православна церква там налагодила стосунки з комуністами і, навіть, з їх дозволу забирала собі будівлі і прихожан греко-католицьких церков.

Але окрім цікавого фактажу, стаття ще може бути цікавим прикладом демографічного погляду на проблему. В ній можна прочитати про два важливих поняття: зміну поколінь та ефекти віку-когорти.

Головна ідея статті полягає в тому, що в Румунії відродження релігії можна розділити на два етапи. Перший етап – криза і трансформації. Релігійність є реакцією на економічні та соціальні проблеми. Другий етап – релігійність закріпилася та стала частиною національних ідентичностей.

Screen Shot 2017-04-29 at 4.24.16 PM

9. Religiosity in Ukraine according to Sociological Surveys.

Viktor Yelensky

Не можна так просто робити огляд посткомуністичних країн, і нічого не писати про Україну. Віктор Єленський, мабуть, самий знаний серед західних соціологів дослідник релігії в Україні. Мабуть ніхто краще за нього не знає стільки деталей та нюансів релігійного законодавства, діяльності організацій, державного регулювання релігії в Україні. А в цій статті він ще і доволі детально аналізує різні опитування.
Так само, як і у випадку з Румунією (стаття №8 з огляду), національні ідентичності грають велику роль в Україні.

10. Can religion insure against aggregate shocks to happiness? The case of transition countries.

Olga Popova

Ну і закічнити огляд варто було б статею про наслідки релігійності. В цій дуже цікавій статті з Journal of Comparative Economics  Ольга Попова доволі перконливо пише, що релігія допомагає людям справлятись з психологічним стресом від економічних реформ. Власне ідея релігії як reassurance культивується в соціології ще з класичної роботи Норіс та Інглехарта (наприклад, ось). Але емпірично цю теорію підтвердити доволі складно.  Я думаю, якби Ольга зробила більший акцент на цій літературі, її стаття б стала дуже популярною серед соціологів. З цікавого – пропорції релігійних людей в історії як інструментальна змінна.

Огляд публікацій #6. Тематичний.

Вирішив трохи поексперементувати з форматом. До цього я робив огляд найсвіжіших публікацій з різних журналів. Цього разу я спробую обирати певну тему. Для огляду #6 я обрав експериментальні дослідження. Українські соціологи часто повторюють думку, що соціологія це не експериментальна наука. Тим не менш, сучасні публікації регулярно рапортують лабораторні та польові експерименти.

В цьому огляді я не буду оглядати натуральні експерименти. Це зовсім окрема тема, яку я сподіваюсь оглянути потім. Я також буду намагатись ігнорувати типові лабораторні експерименти аля Мілгрем чи Канеман і Тверські. Зрозуміло, що в психологічних чи медичних дослідженнях експерименти більш розповсюдженні.

Статті, які оглядаються, не завжди є у вільному доступі.Прочитати ці статті можна за допомогою ресурсу http://sci-hub.bz (чи який там зараз актуальних хостинг?). Також можна звернутись до мене і я пришлю статтю імейлом (не забувайте вказувати свою електрону адресу). Попередні огляди можна прочитати за посиланням

Я не обов”язково погоджуюся з усім, що написано в тих стаття, які я оглядаю.

******************************************************************************************

1.Looking the Part: Social Status Cues Shape Race Perception.

Jonathan B. Freeman , Andrew M. Penner, Aliya Saperstein, Matthias Scheutz, Nalini Ambady

Для цього огляду я виріши почати з цієї напрочуд оригінальної статті. Оригінальним є не стільки ідея, скільки виконання. Автори переконливо показують, що люди асоціюють соціальний статус з етнічністю. Учасникам експерименту демонстрували серію змодельованих портретів, добавляючи невеликий атрибут (краватка бізнесмена чи форма прибиральника). Учасники експерименту мали класифікувати побачені обличчя за етнічністю на whites  та blacks. І (хто б сумнівався) вони асоціювали атрибути вищого статусу з whites.

В одному з експериментів дослідники пішли на цікавий хід – весь процес класифікації можна було відслідковувати по мілісекундам, фіксуючи рух вказівки на моніторі. Інакше кажучи, коли людина автоматично класифікувала портрет як, наприклда white, але через пару секунд змінювала свою думку – дослідники все одно могли побачити цей автоматизм, аналізуючи траекторію мишки.

Загалом, з роботою цієї команди можна познайомитись в інтернеті. Це відео сумує їх роботу за 2 хвилини.

blog1

2. Making the connection: social bonding in courtship situations. 

Daniel A. McFarland and Dan Jurafsky

Тут я трохи змухлюю, бо цю статтю я вже згадував в одному з попередніх оглядів. Але ця стаття настільки незвична, і я так люблю Деніела Макфарланда, що я не зміг втриматись.

Ця стаття стала лауреатом премії Gould Prize в 2015. Цю премію дають за кращу публікацію в AJS. Деніел МкФарланд мій особистий герой та ідеал сучасного науковця. Має дуже гарну філософську освіту з університету Чікаго, пізніше став соціологом та спеціалістом з освіти та розвитку. Класний програміст та спеціаліст з кількісного аналізу. Один з розробників софту для аналізу та візуалізації мереж SoNIA, разом з Соломоном Месінгом з Pew, є авторами курсу з R та мережевого аналізу в соціальних науках, а також є лектором курсу по дослідженню організацій на Курсері. Його спіавтора я не знаю, але це доволі авторитетний спеціаліст з лінгвістики. І ось така співпраця МкФарланда з лінгвістами, психологами, кібернетиками робить його проекти надзвичайно цікавими.

В даній статті вони задаються дуже фундаментальний соціологічним питанням – як виникає зв’язок між двома людьми? Але вони звужують його до доволі специфічної ситуації – побачення. Це дуже просте, але надзвичайно фундаментальне питання, з якого починається вся соціологія. Не дивно, що в теоретичній частині є вся батарея класичних соціологів, які займались мікро (і Блау, і Колінс, і Гофман). Тож аналіз комунікації і зв’язку здійснюється у термінах “гри”. Фундаментально вони підійшли і до емпіричної частини. В дусі класичних дослідів соціальної психології вони зняли величезні приміщення і запросили анонімні пари людей до speed dating.  Незнайомі люди зустрічались, вели бесіди, фліртували. Все це записувалось. Потім і швидкість розмов, і кількість сказаних слів, і тон, і гучність, і сам контент стали змінними в статистичному аналізі.

Аналіз підтвердив, що успішний зв’язок виникає, коли є розподіл ролей, але цей розподіл є зрозумілий та легітимізований обома (те, що вони називають a reciprocal asymmetrical performance).

Screen Shot 2017-03-30 at 5.02.48 PM

3. A 61-million-person experiment in social influence and political mobilization.

Robert M. Bond, Christopher J. Fariss, Jason J. Jones, Adam D. I. Kramer, Cameron Marlow, Jaime E. Settle & James H. Fowler.

Над цим дослідженням працювала група дуже потужних дослідників. Роберт Бонд, наприклад, разом з Соломоном Месінгом колись публікували ще одну цікаву роботу по Фейсбуку, коли останній працював в цій корпорації та мав доступ до даних. Камерон Марлов був ключовою особою в команді аналітиків даних Фейсбуку. Ну і до цього колективу приєднався спарвжній селебріті Джеймс Фовлер. Колись він мав свою хвилину слави, наприклад, ось це інтерв”ю зі Стівен Колбером.

Дослідники і співробітники Фейсбуку відправили повідомлення на стрічки всім зареєстрованим користувачам в Штатах старше 18 років, які були онлайн 2 листопада 2010 року (день виборів). Повідомлення були випадково розподілені на “ативістську”, “інформаційну” та контрольну групи. Люди, які були занесені в першу группу, побачили на горі своє стрічки повідмолення з закликом до голосування. Це заклик містив кнопку “Я проголосував”, показував, скільки користувачів вже проголосували, висвітлював аватарки друзів, які вже проголосували. Люди з іншої групи отримали більш нейтральне повідомлення. З резлуьтатами голосування, з такою самою кнопкою “Я проголосував”, але без обличь друзів. Контрольна група не отримувала ніяких об”яв.

Люди, які отримували “активістські” повідомлення частіше репортували, що вони голосували, і частіше шукали інформацію про вибори, ніж люди з “інформаційної” групи. Більше того, автори, навіть, якось змогли частково злити свої дані з даними на дільницях і встановили, що є статистична різниця і з контрольною групою. Але у цій вибірці вони не знайшли різниці між “інформаційною” та контрольною групами. Тобто одна лише інформаційна кампанія не дуже впливає на політичну активність.

До всього цього вони також отримали результати, що вплив друзів був важливим. Чим більше друзів отримувало “активістські” повідомлення, тим більше була ймовірність, що людина і сама буде більш активною.

Screen Shot 2017-03-30 at 6.44.46 PM

4. The Sanctioning Dilemma: A Quasi-Experiment on Social Norm Enforcement in the Train.

А ось ця дуже забавна стаття демонструє, як сучасні соціологи маніпулюють дизайном поза лабораторією в реальному світі. Войте Пржепойка дуже класний, молодий і вже відомий спеціаліст з експериментів. Встиг побувати в Нафілді, зараз осів в Утрехті. Джоель Бергер, якщо не помиляюся, був його студентом і зараз є дуже активним самостійним дослідником в Цюріху. Взагалі ця зв”язка Утрехт-Цюріх-Оксфорд є дуже активним гравцем на ринку “експериментальних статей”.
В соціології є давня “колманівська” традиція вважати, що соціальні норми та кооперація можуть функціонувати лише тоді, коли є можливість карати (“санцкіонувати”). В минулому огляді я писав про тест цієї теорії на прикладі Вікіпедії.
В цей раз мова буде йти не про спеціальних акторів, а про ефект групового тиску. Дослідники організували таку вправу. Підставна особа в потязі не вимикала музику на телефоні, поки хтось не попросить (“санкція”). Санкція це тому, що одна людина бере на себе право регулювати поведінку у відповідності до соціальної норми від імені інших.
Але не все так просто. Теоретична частина роботи дуже детально моделює цю ситуацію як стратегічну поведінку, коли санкціонування виконується на користь групи як колективне благо (public good). Відповідно, у актора можуть з”явитись стимули до того, щоб вкладатись в колективне благо, навіть якщо особисто йому це не є вигідним, бо він отримує потім переваги від інсування цього блага. В літературі це називають the second-order public good. А моделюють це через так звану “дилему волонтера”. Ті пасажири, у яких затрати на снакціонування менші, а виграш більший, будуть мати більшу ймовірність санкціонувати.
Screen Shot 2017-03-30 at 7.31.29 PM.png
Keizer, Kees, Siegwart Lindenberg, and Linda Steg
Люблять голандці втручатись в життя навколишніх людей та влаштовувати їм експерименти. Якщо в попередній статті вештались потягами, то в цій доволі відомій публікації дослідники маніпулювали порядком. Який вплив має на людську поведінку той простий факт, що навколо на вулиці є сміття, чи шумно, чи можна пролізти в дірку в заборі, чи є графіті? Група соціальних психологів з Гронінгену під керівництвом Кейса Кейзера намагалсь знайти відповіді на ці питання.
Стаття може бути цікавою для української публіки, бо у нас часто полюбляють запускати мем про “теорію розбитих вікон”. Так ось саме цю теорію вони і тестують. Описувати статтю не має сенсу, бо результати дуже прості та подібні в різних маніпуляціях. Якщо брудно – будуть бруднити. Якщо є дірка – полізуть. Атмосфера пдштофхує на те, щоб вкрасти 5 євро – вкрадуть. Але рекомендую просто піти за посиланням та глянути на прикольні фотографії з місць експерименту.
Screen Shot 2017-03-30 at 7.44.47 PM.png

Delia Baldassarri.

В моєму особистому рейтингу Деніел Макфарланд та Делая Балдасарі всілися поруч на першому місці в категорії “люблю читати” та “майбутні класики”. Всі їх роботи дуже цікаві, глибокі, оригінальні, а також (що для мене завжи важливо) – легко читаються.

Делая Балдасарі написала цілу низку публікації на основі експерментів, здійснених в Уганді (ось, наприклад, в AJPS). В цій статті мова йде про колективне благо, групову солідарність та альтруізм. Але тепер з фокусом на очікуваннях щодо поведінки оточуючих. Авторка організувала серію експериментів-в-полі, щоб протестувати свої гіпотези. В таких експериментах, зазвичай, дослідники проводять опитування та запрошують респондентів до участі в експериментальних іграх. Вона також зібрала інформацію щодо повних мереж учасників (фермерів) і змогла протестувати чи місце в мережі і параметри мережі мають значення. Фермери з вищою центральністю є більш кооперативними.

Думаю, що конкретно ця стаття може бути корисною для студентів. Звісно, вона описує цікаві дані та результати аналізу. Але в цій статті є ще і чудовий огляд літератури. Такий огляд тягне на гарну главу з підручника.

Screen Shot 2017-03-30 at 8.06.00 PM.png

7.  Selecting profitable choices among alternatives of uncertain profitability in various networks.

Bas Hofstra, Rense Corten, Vincent Buskens.

Ця робота викликає у мене багато приємних спогадів, адже мені колись пощастило брати участь в експерементальній частині. Головний автор цього дослідження мій одногрупник і добрий товариш Бас Ховстра. Дуже талановитий науковець – ця стаття є його магістерською роботою. З часів магістратури він встиг опублікувати ще одну класну роботу по онлайн соціальним медіа в Голандії. А скоро його стаття про мережі користувачів Фейсбуку вийде в AJS (spoiler alert).

Чим цікава ця конкретна робота? Ми знаємо, що соціальний капітал корисний…але як саме? Ідея статті в тому, що ми вчимося прймати кращі рішення на основі інформації з мереж. Відповідно позиція в мережі та структура мережі мають значення.
Автори спочатку моделуюють, а потім експериментально тестують свої гіпотези.

Сама процедура лабораторного експерименту була дуже цікавою. Кожен учасник брав участь у грі на комп”ютері. Треба було обирати карти з різних колод. Окремі карти давали більше балів. І кожна людина була в певній мережі, тобто вона бачила результати інших гравців. Відповідно, людина могла робити висновки про те, які карти та колоди більш “вигідні” на основі і свого досвіду, і досвіду інших. Але кожен учасник був випадково розміщений в мережі з різними структурами та мав різну центральність. Результати не дуже однозначні. З одного боку, експериментально було підвтердженно, що кількість зв”язків допомагає. З іншого, роль проміжної центральності була негативною.

Screen Shot 2017-03-30 at 8.09.06 PM.png

8 Sexual orientation discrimination in the labour market.

Nick Drydakis.

Одна з найбільших тем в галузі експериментів в соціології є, насправді, не лабораторні експерименти, а всілякі маніпуляції з потенційним влаштуванням на роботу. Це дуже відома традиція, коли настрої в суспільстві протиставляють реальній поведінці. Наприклад, є така логіа. Соціологічні опитування демонструють, що суспільство є, в цілому, толерантним до мігрантів. Але на практиці мігрант не може отримати роботу, бо опитування не спроможні передбачити реальну поведінку людини та недооцінюють ефект соціально бажаних відповідей.

Експерименти в цій традиції дуже різноманітні. Є експерименти про розсилку резюме з різними іменами (Джон та Мухамед), є ксперименти не тільки на ринку праці, але і на ринку житла. Також є подібні експерименти в університетських кампусах. Чим кращі технології – тим більше можливостей. Дуже детальний мета-аналіз цих статей можна прочитати в статті Джуді Річ. Зараз у нас в департаменті робиться подібне дослідження з резюме декількох груп мігрантів, чоловіками та жінками, професіоналів і ні. І плюс ще різні способи контакту. Ідея та сама – лише комбінаторіка цікавіша.

В усхі цих дослідженнях. яку статтю ви б не читали, ви обо”язково побачите посилання на роботи Дридакіса. Мабуть, він просто був одним з перших, хто систематично робив такі експерименти. Крім того, частина його даних були отримані в Греції, що роблять його роботи цікавими (набридло постійно читати про США).

В цій конкретній статті Дридакіс бере гарячу тему і досліджує експериментально, чи реально в греції отримати роботу гомосексуальним чоловікам.  Дослідники надсилали факсом резюме з анотаціями на різні роботи. Резюме були подібні, але в деяких випадково було вписано щось типу “волонтер в спільноті гомосексуалістів”.
Результати показують, що, в цілому, гомосексуалісти набагто рідше отримували запрошення на співбесіду. Але якщо отримували, то оплата праці була такою самою.

9. Has Opposition to Immigration Increased in the United States after the Economic Crisis? An Experimental Approach.

Mathew J. Creighton. Amaney Jamal, Natalia C. Malancu.

Ця група дослідників на чолі з Метью Крейтоном поставили дуже цікаве питання. А чи дійсно можна знайти каузальний зв”язок між погіршенням економічного становище пілся рецесії та поганим ставленням до мігрантів. Це питання особливо актуальне зараз, коли багато людей розмірковує про причини перемоги Трампа.

Ця стаття демонструє ще один тип експериментального дизайну в соціології. Це маніпуляція в зваріантами відповідей в опитуванні та випадковим групуванням респондентів по різним опитувальникам. Якщо першій групі задають три доволі нейтральні альтернативи і оцінюють розподіл, то другій групі респондентів задають ще четверту альтретнативу, зазвичай якусь провокативну (коли людина, скоріш, дасть соціально бажану відповідь). Різниця в розподілах використовується як оцінка соціально бажаній відповіді. Враховувати ефект таких соціально бажаних відповідей важливо. Адже він викрівлює валідність результатів. Автори цього дослідження стверджують, що після кризи зміни в настроях не відбулося. Просто існуючі настрої стали, умовно кажучи, голосніше звучати.

10. Status Ranking: A Hidden Channel to Gender Inequality under Competition.

Arthur Schram, Jordi Brandts, Klarita Gërxhani.
Ну а завершити огляд хотілося б посиланням на ще робочу, але багатообіцяючу статтю. Колектив з Амстердаму, Барселони та Флоренції (про роботи Кларіти можна прочитати в минулому огляді) вже давно співпрацює над експериментами щодо того, як люди сигналізують та зчитують соціальний статус. Грубо кажучи, вони аналізують як в конкретних соціальних ситауціях люди хочуть бути вище в ієрархіє, діють відповідно до цього, і як інші надають їм за це перевагу чи карають.
Автори дослідження якось натякнули, що скоро щось з їх робіт може з”явитись в Nature. Тому що вони використовували не тільки лабораторні дані та опитування, але також і брали аналіз крові, міряли тиск і щось ще. Грубо кажучи, вони намагаються пов”язати фізіологічні пояснення з соціальними. Що є завжди дуже цікавим.
В цій конкретній статті автори надають дуже простий емпіричний вимір статусним змаганням – рангові оцінки. Тобто учасникам експерименту дають можливість зробити якесь завдання (прості математичні операції), а потім з результатами тесту запрошують до співбесіди. При чому якісь люди мають інформацію лише про себе, а якісь і про себе, і про інших – і ще і в термінах, хто на якому місці. І ця інформація (“я кращий” чи “я гірший”) іноді відома інтерв”юерам на співбесіді, а інколи ні.
Коли існує елемент рангової конкуренції, то чоловіки (але не жінки) суттєво покращують свій результат.

Огляд публікацій #5. Новий сезон

Я забув, що у лютому 28 днів, тож дедлайн до кінця місяця наступив набагато швидше, ніж минулого разу. Тому оглядаю 8 публікацій замість 10. Зазвичай, новий сезон публікацій починається з лютого, саме в цей місяць соціологічні журнали публікують перші номери нового року. Не дивно, що окремі журнали хочуть втиснути щось важливе (може, якесь послання чи редакторські нотатки). В цьому огляді будуть і такі статті.

Статті, які оглядаються, не завжди є у вільному доступі.Прочитати ці статті можна за допомогою ресурсу http://sci-hub.bz (чи який там зараз актуальних хостинг?). Також можна звернутись до мене і я пришлю статтю імейлом (не забувайте вказувати свою електрону адресу). Попередні огляди можна прочитати за посиланням.

Зрозуміло, що я не обов”язково погоджуюся з усім, що написано в тих стаття, які я оглядаю.

***********************************************************************

1. Countries versus Disciplines: Comparative Analysis of Post-Soviet Transformations in Academic Publications from Belarus, Russia and Ukraine.

Natalia D. Tregubova, Marharyta Fabrykant, Alla Marchenko.

Почну огляд з невеликого чіту. Не можу втриматись і не проанонсувати статтю, де серед авторів є Алла Марченко. Колектив соціологінь з Білорусі, РФ та України опублікували свій проект на сторінках журналу Comparative Sociology. Журнал доволі відомий з гарною репутацією. Хоч це зараз і не топ-топ, але там регулярно виходить щось цікаве,  ну і класики там теж публікувались.

Стаття є дуже важливою для сьогоднішніх дебатів в Україні. Практично кожного дня в різних медіа ми чуємо суперечки про розвиток, модернізацію, декомунізацію, трансофрмації і тому поідбне (хоча б недавній симпозіум КШЕ та Вокс Юкрейну). Стільки різних слів, але про що вони? І, головне, чому ми використовуємо саме їх?  І, ширше, від чого залежить наш погялд на речі і що зміниться в політиці, якщо ми змінемо погляд?

В цій статті авторки пропонують свій мета-аналіз академічних публікацій на тему пост-радянських транформацій в Білорусі, РФ та Україні. Доволі цікавим є розділ, де вони обговорюють розвиток соціальних наук в СРСР (і чи були вони там взагалі у нашому сучасному розумінні цього слова). Виходячи з інституційного підходу, вони демонструють різницю як були влаштовані наукові колективи на Заході і Радянському союзі і як це вплинуло на наку після розпаду СРСР. Цікаві порівняння журналів між країнами. Щоб у нас не думали про РФ, але саме там в академічних публікаціях виявилось найменше консенсусу  про трансформації та їх наслідки. Песиміст назве це амбівалентністю, оптиміст – плюразімом думок. Тим не менш, цікаво, що у нас часто малюють образ РФ як простору без дискісй з якимись домінуючими міфами, але, насправді, академічні журнали є простором для обговорення зовсім різноманітних поглядів. Практично в усіх країнах соцілоги виявились найбліьш нейтриальними у своїй мові. Вони тяжіють аналізувати “трансформації”, а не “кризи”. Цікаво, що в усіх журналах аналіз дуже рідко є порівняльним, майже завжди науковці досліджують виключно власні країни. Також практично у всіх країнах історики та філософи виявились більш нормативними в своїх текстах.Мабуть, головною відмінністю між країнами є те, що в РФ всі наукові журнали більш фокусовані на державі як головному агенті. В Україні частіше говорять про суспільство в цілому. Але всюди дуже мало говорять про соціальні рухи, партії (навіть, політологи), соціальні групи, чи бізнес.Цікаво, що особливості академічного ринку в Білорусі вплинули і на академічні майданчики. Оскільки бізнес та менеджмент не виокремились в окремі академічні дисципліни, а так і залишились в економіці, то і відповідних журналів не було.

screen-shot-2017-02-27-at-11-47-52-am

2. ‘Sing Me a Song with Social Significance’: The (Mis)Use of Statistical Significance Testing in European Sociological Research.

Fabrizio Bernardi,Lela Chakhaia,Liliya Leopold.

Кожного року має з’явитись якась голосна стаття про те, як ми неправильно використовуємо статистику. І не дивно, адже кількісна методологія робить свою експансію, нові технології довзоляють  дають можливість використовувати доволі складні тести без їх детального розуміння. Тож нові покоління соціологів стають на ті самі граблі знову і знову. Іншими відомими прикладами таких статей буде послання ASA, стаття Size Matters чи сама цитована стаття APSR: What To Do (and Not to Do) with Time-Series Cross-Section Data. А у наших широтах про це багато пише Олександр Виноградов.

В цьому випадку автори з European University (Florence)  зібрали вибірку і 356 статей з ESR. Як і в попередніх статтях, автори говорять, що соціологи приділяють забагато уваги значимості статистичному зв`язку, але ігнорують силу ефекту. І, як завжди, рекомендують мати більше теоретичних обгрунтувань, мати точки для порівняння і не забувати про довірчі інтервали. З цікавого – їх аналіз вказує, що, нажаль, практика описання результатів в ESR з роками погіршилася.

screen-shot-2017-02-27-at-7-03-26-pm

3. A New Political Generation: Millennials and the Post-2008 Wave of Protest.

Ruth Milkman

Рут Мілкман – була обрана президентлм Американської соціологічної асоціації в 2016. Цю статтю в ASR назвали “презедентське звернення”, але, мабуть, це є вступом її майбутньої книги. Не так давно вона робила презентацію у нашому департаменті на дуже близьку тему (з більшим ухилом на профсоюзи). Тож я думаю, вона тестує матеріал. До речі, тут можна глянути її відео ще одного її виступу.

Дуже цікавий і потрібний аналіз нового покоління, що народилось після 1980-х (“мілленіуми”) з точки зору саме соціології. Адже це нове покоління в США є більш освічченим, володіє зовсім новими комунікативними технологіями і, що цікаво, соціалізувалось в світі, де нестабільність на ринку праці є нормою. У світі, зазвичай, знають один приклад великого протестного руху в США –  Occupy Wall Street. Тим не менш, самі мешканці США часто згадують та аналізують і інші протести (так само як для українських аналітиків протести після прийняття закону Ківалова-Колєсніченка чи Врадіївка є не менш важливими ніж Євромайдан).

Аналіз Мілкман є гарним соціологічним читанням. Вона викладає, що відомо про “міленіумів” в США: зазвичай це поколіня характеризують слабким включенням в активне політичне життя, вони лівіші та ліберальніші, краще володіють онлайн мережами. Але замість того, щоб дивитись на короткострокові результати їх дій (наприклад, електоральні наслідки) чи вішати на них ярлики типу “інфантильної молоді” (як прийнято у нас), Рут Мілкман аналізує фундаментальні зміни в суспільстві, які відбувались, коли це покоління зростало. Таким чином вона намагається дати йому характеристику як саме покоління, яке володіє спільними цінностями, уявленнями про світ, яке розділяє певні сподівання та ризики, має подібні шанси на успіх у житті. Тож вона звертає багато уваги на проблеми ринку праці, на вартість навчання, на нерівності. І, виходячи з цьогу, вона аналізує участь цього покоління в протестах та потенціал розвитку соціальних рухів в майбутньому.

Screen Shot 2017-02-27 at 6.29.19 PM.png

4. Giving Up on the Joneses? The Relationship between Income Inequality and Status-seeking.

Marii Paskov, Klarita Gërxhani, Herman G. van de Werfhorst.

В бій пішли важковики емпіричних досліджень. Кларіта Герхарі та Герман Верфхорст очолюють дуже престижні європейські дослідницькі інститути і побудували свою кар’єру на дослідженні соціальної структури та мобільності. Наскільки я знаю, зараз вони готують цілу серію публікацій по своїм еспериментальним дослідженням досягнення статусу. Як люди сигналізують статус під час, наприклад, робочих інтерв’ю. Чи як люди зчитують ці сигнали. Також у них була серія таких лабораторних експериментів, де вони вимірювали і соціальні, і фізіологічні параметри (Кларіта щось згадувала під час презентації, що ця стаття має публікуватись в Nature).

Якщо говорити саме про цю статтю, то вони намагаються зрозуміти, які саме індивідуальні та контекстуальні фактори впливають на досягення вищого статусу. Соціальний статус, як відомо, є тісно пов’язаний з соціальним класом, але це не одне і те саме. Досягнення статусу вони визначають як бажання досягати визнання та повагу в очах інших. Відповідно, вони велику уваги приділяють соціо-психологічним механізмам в своєму теоретизуванні. Відразу зауважу, що це дуже гарно написаний текст. Особисто в мене не часто таке буває, що текст легко і захопливо читається. Гарно побудована історія, нічого зайового, красива мова. Такі тексти читаються “непомітно”, бо око не чіпляється за щось дратівливе. Також треба зауважити, що дослідження дуже гарно вписане і в класику, в і сучасні дебати. Так, дослідження статусу почалися ще з Вебера. Але ідея того, як нерівності доходів впливають на статусну диференціацію, а також яку роль грають соціально-психологічні механізми  – це все дуже новітні дискусії. Вважається, що в часи інтенсивної нервіності доходів, люди приділяють більше уваги соціальним ієрархіям та є більш свідомими щодо своє позиції. Але чи нерівності впливають позитивно чи негативно на здобуття статусу? Попередні дослідження показали, що бути гіршим за інших має значний негативний вплив на самопочуття, а ось бути таким самим чи краще – не так важливо. Звідси і назва “Giving Up on the Joneses”. Це гра словами, яка йде від фрази ‘Keeping up with the Joneses’ – тобто встигати, бути такими як “Іванови”. Не відставати від типових сусідів. В нас це була б вараіція на тему “у сусіда трава зеленіша”. Але, оскільки мова йде про доволі свіжі дебати, недивно, що є і аргументи на користь протилежної позиції. Можливо, нерівності, навпаки, мають негативний вплив. Згадайте “ефект Гетсбі”. В нерівних суспільствах здобуття статусу може піддатись стагнації чи падати, оскільки є певні обмеження для груп внизу соціальної драбини, що суттєво знижує їх мотивацію  (Giving Up on the Joneses). Автори цієї статті доволі волюнтариські взяли декілька шкал Шварца з усіх хвиль ESS, склали величезну базу з індивідуальними та контекстуальними змінними і показали, що (1) люди, які вже мають кращі позиції в суспільстві (гарно влаштовані чоловіки середніх літ), будуть більш схильними до досягення статусу. (2)  А ось контекст впливає, скоріш, негативно. Коли нерівності в спусільстві зростають, люди менш тяжіють до досягнення статусу.

screen-shot-2017-02-27-at-8-50-29-pm

5. The First Pan-European Sociological Health Inequalities Survey of the General Population: The European Social Survey Rotating Module on the Social Determinants of Health.

А ось цю статтю я сильно розписувати не буду, тому що це просто така собі реклама-презентація нового модулю в ESS. Серед авторів є і Рорі Фідзджеральд, який головує ESS. Українським соціологам може бути цікаво, бо у нас давно вже є традиція досліджувати соціальне самопучття (хто ж з українських соціологів не знає ІСС-44 та ІСС-20). Та і не тільки соціологам. Не дарма  КШЕ та Вокс Юкрейн скоро організовують новий симпозіум на тему “People Matter: Якість життя і добробут у пост-перехідних економіках”. Тема актуальна.

В цій статті автори детально розписали весь процес підготовки модуля та запитань. Опитують про здоров”я,  відвідування лікарів, куріння та алкоголь, дієта, фізичні вправи, але і якість житла та робочі умови, а також конфлікти і матеріальне становище в сім`ї, коли ще були дітьми.

Screen Shot 2017-02-27 at 9.16.34 PM.png

6. Testing Coleman’s Social-Norm Enforcement Mechanism: Evidence from Wikipedia.

Mikołaj Jan Piskorski, Andreea Gorbatâi

Ух! Колман це моя слабкість. Але ж і як стаття! Ще раз переконуюсь, що ми живемо в цікавий час для соціологів, коли, нарешті, по-справжньому тестуються класичні теорії. Ми давно маємо теоретичне уявлення (і багато емпіричних спостережень), що, щоб соціальні норми працювали, потрібні щільні соціальні мережі. Але чому саме? Традиція від Дюркгйма вказує, що щільні мережі забезпечують солідарність. Але існує і інший мехнаізм, який соціологи давно прийняли на віру, але дуже рідкісно тестували емпірично – механізм, який запропонував Колман. Його ідея дуже проста. Щільність мережі важлива тому, що в такій мережі актори самі карають тих, хто відхиляється від норми. Більше того – вони отримують винагороди за те, що роблять покарання. Але ж де знайти великі дані, щоб показати, що цей механізм діє? Автори дуже креативно опрацьовують дані з Вікіпедії, де спільнота редакторів має самостійно встановлювати та виконувати соціальні норми. Відхилення (неправильна стаття) карається (відміна), але ця ситуація може бути відредагована третьою стороною у випадку конфлікту. Тож є третя особа, яка робить покарання і (що важливо) пізніше винагороджується за це. Автори роблять величезний аналіз даних і приходять до рішення, яке можна описати трьома словами. Колеманський механізм працює.

Screen Shot 2017-02-27 at 9.50.55 PM.png

7. Secrecy and State Capacity: A Look Behind the Iron Curtain.

Mark Harrison.

На початку квітня в Лондоні відбудеться цікава конференція (де пощастило виступати і мені), присвячена різним питання економічної історії Східної Європи. Марк Харісон – класик в цій сфері – буде презентувати там свою робочу статтю Secrecy and State Capacity: A Look Behind the Iron Curtain.

Це дуже цікава та креативна стаття про те, як замовчувалися окремі дані чи етапи планування в радянській економіці. Стаття пропнує цікавий кут – а що буде, якщо ми глянемо на зворотню сторону цього процесу? Як функціонувала вся ця махіна секретних даних та архівів? Скільки це коштувало державі і чи держава, в принципі, була здатни ефективно функціонувати в такому режимі? Колись ця тема була розглянута в цікавій статті від Соніна, Гурієва та Єгорова. Вони задавались питанням, що станеться, коли в авторитарних режимах державні кермачі не мають змоги оцінити ситуацію та якість управління. В таких випадках їм вигідніше дозволити медіа бути більш вільними.

Screen Shot 2017-02-28 at 3.04.40 PM.png

8. Infrastructure, Social Practice, and Environmentalism: The Case of Bicycle-Commuting.

Derek Burk.

Ну і закінчити хотілося б ось такою невеликою і цікавою статтею з Social Forces. Багато моїх гарних друзів зараз займаються розбудовою київської велосипедної інфраструктури. Тож це мій особистий задротський спосіб передати їм привіт.

Автор вказує на дуже важливу проблему сучасних міст. Перенасчиення автомобілів мають шкідливі наслілки і для здоровя, і ддя клімату. Але боротьба з цією проблемою складна, оскільки мова йде про боротьбу з соціальними нормами, давно встановленими практиками, не кажучи вже про політичні та економічні інтереси окремих груп. Тож треба мати велику кількість аргументів та даних на руках, щоб відстоювати свою точку зору. Автор проанілзував лонгітюдно (2000-2014) дані щодо велосипедних подорожей в 62 містах США. Він приходить до, можливо тривіального, але важлиового (і підтвердженого даними) висновку. Побудова інфрастуктури таки стимулює частіше використання велосипедів. Будуйте доріжки і люди будуть пересідати з машин на велосипеди.

Screen Shot 2017-02-28 at 1.13.50 PM.png

.

Огляд публікацій #4. Економічна історія та економіка.

Більшість соціологічниї журналів ще не відійшли від новорічних свят, тож цей огляд буде присвячений статтям з економіки та економічної історії. Оскільки я теж лише на півдорозі після довгої відпустки, то в цей раз огляд буде дуже тезовим.

Статті, які оглядаються, не завжди є у вільному доступі.Прочитати ці статті можна за допомогою ресурсу http://sci-hub.bz (чи який там зараз актуальних хостинг?). Також можна звернутись до мене і я пришлю статтю імейлом (не забувайте вказувати свою електрону адресу). Попередні огляди можна прочитати за посиланням.

Зрозуміло, що я не обов”язково погоджуюся з усім, що написано в тих стаття, які я оглядаю.

***********************************************************************

1. War and socialism: why eastern Europe fell behind between 1950 and 1989.

Tamás Vonyó

Тамаш є дуже продуктивним економічним істориком, який не так давно перебрався з ЛШЕ до Бокконі. Окрім суто наукової діяльності він відомий тим, що є одним із засновників та активних промоутерів організації WEast: The Eastern Europe Economic History Initiative. Обов”язково підпишіться на оновлення їх сайту.

У своїх останніх статтях Тамаш систематично переглядає статистику соціалістичних країн Східної Європи (особливу увагу він приділяє Угорщині, Польші, Чехословакії). Як він любить говорити: “ви вже знали світ малих даних, знали світ складнодоступних даних, а тепер вітаю вас в світ поганих даних”. Цікаво, що більшість досліджень соціалістичних країн довгий час не були вписані в широкий історичний контекст загального зростання в Європі після війни. В останній статті в EHR Тамаш доволі цікаво і переконливо показує, що на стагнацію (і пізніше падіння) в соціалістичних країнах впливали не тільки недоліки планування та дефіциту, але і серйозна нестача людського капіталу (ці останні фактори були важливі в 50-60і).

Чекаємо на нову статтю Тамаша з порівняннями Східної та Південної Європи.

screen-shot-2017-01-27-at-1-17-48-pm

2. Brexit: understanding the socio-economic origins and consequences.

Ця стаття з Socio-Economic Review є не зовсім статтею. Скоріш, це просто викладка по результатм конференції SASE (ця організація і випускє журнал SER). У статті, яка є у відкритому доступі, представлені думки різних науковців на причини та наследки Брексіту.
В принципі, нічого нового для людей, які слідкували за подіями, тут не написано. Але завжди гарно мати під рукою колекцію головних тез. Особисто мені було цікаво дізнатися більше про ринок праці (Warhurst). Британський уряд багато говорив про створення нових робочих місць після рецессії, але, як виявилося, мало уваги приділялося тому, що якість цих місць (а також зарплатня) були дуже низькими.
Screen Shot 2017-01-27 at 1.18.44 PM.png

Semih Ak”comak, Dinand Webbink and Bas ter Weel.

Вам набридла ідея, що розвиток економіки в Єропі може бути пояснений Реформацією та дивною протестантською етикою? Добре, давайте глянемо ще далі в історію -)
В статті тестується гіпотеза, що ще раніші релігійні спільноти зробили величезний внесок в розвиток людського капіталу через промотування читання та дифузію інорвацій через книжки. Мова йде про відоме братсво Спільного життя в Нідерландах, яке буле засноване в кінці 14го століття. Автори роблять гарну роботу, щоб обгрунтувати їх висновки. Вони пішли шляхом Бекера та Вусмана, застосувавши дистанцію до Девентера (це було місце заснування братства) як інструментальну змінну. Нагадаю, що Бекер та Вусман брали дистанцію до Віттенбергу.

Особисто для мене ця література цікава тим, що демонструє дуже різні механізми, через які протестантизм впливає на економіку. Якщо Вебер акцентував увагу на доктрині, то сучасні економісти та економічні історики говорять у більшій мірі про людський капітал та технології. А соціологи говорять про соціальний капітал та культурні бар”єри. Не так давно мені випала честь бути запрошеним в КПІ поговорити на цю тему та презентувати результати наших досліджень Нідерландів та професійної мобільності під час індустріалізації. Ось відео з результатами нашого аналізу за лінком. Також можна перейти і на першу частину цього відео з теоретичним вступом.

screen-shot-2017-01-27-at-1-29-44-pm

screen-shot-2017-01-27-at-1-29-34-pm

4. The Financial Power of the Powerless Socio-Economic Status and Interest Rates under Partial Rule of Law.

Timur Kuran and Jared Rubin.

Продовжуючи тему релігії та економічного розвитку. Вже в лютому має вийти книга, на яку багато людей вже давно чекали. Книга Джарета Рубіна Rulers, Religion, and Riches. (Cambridge University Press). А поки книга ще на на полицях, пропоную глянути на останні роботи Джареда. Минулого разу я оглядав його статтю про причини та наслідки Реформації, що була написана разом з Стівом Пфафом та Сашею Бекером. Останні декілька проектів Рубіна були присвячені Індії (наприклад, ось ця стаття). А тепер він змістив свою увагу до Отаманської імперії. Дуже цікаве дослідження процентих ставок в Стамбулі 17 та 18 століття для окремих соціальних груп (чоловіки проти жінок, мусульмани проти не-мусульман, еліта проти не-еліти). Цікаво, що ставки були вищими саме для привілейовані груп. Фішка статті в тому, що зазвичай економічна наука вказує не те, що привілейовані групи мають платити менші ставки, бо вони мають менші шанси відхилитись від забов”язань. А якщо відхиляються, то, зазвичай, саме такі групи знаходяться в спільному з кредитором правовому полі, де існують спеціальні інститути, що можуть змусити їх платити. Але як це працювало в часи, коли закон та інститути ще не мали такої сили? Інакше кажучи, в часи до модернізації. В ці часи, виявляється, саме бідні мали кращі ставки. Саме тому автори говорять про те, що фінансові та політичні еліти мали менший легальний захист, оскільки вони його не потребували (могли самі забезпечити). Дуже захопливе читання.
screen-shot-2017-01-27-at-3-56-33-pm

5. Thinking, Fast and Slow? Some Field Experiments to Reduce Crime and Dropout in Chicago.

Sara B. Heller, Anuj K. Shah, Jonathan Guryan, Jens Ludwig, Sendhil, Mullainathan, and Harold A. Pollack

Досить з історією. Є і інші теми, які об”єднують економістів та соціологів. Одна з них – управління та державна політика. Як люди вживаються разом, людина людині вовк, левіафани, теорії розбитих вікон і таке інше. Дуже цікава стаття (посилання на робочу чорнетку, але її вже публікують в the Quartlerly J. of Economics) з оцінкою спеціальних соціальних програм по розвитку бідної молоді. Чи дійсно такі програми діють, чи допомагають вони покращати освіту чи врятувати від криміналу? І яка методологія дозволя валідно тестувати такі питання? Ось про все це написано в статті. Цікаво, що в центрі уваги знову південь і захід Чікаго. В попередньому огляді я давав посилання на тексти Луі Ваканта, який займався цими регіонами в книзі Urban Outcast.

В цій статті описаний фантастичний процес створення, запровадження, та тестування дуже складних, але дуже дешевих соціальних програм, які б допомагали орієнтуватися молодим пацанам з бідних районів Чікаго. Звісно, сильною стороною тесту є саме експериментальний метод. Тобто учасники відбирались до участі в певних програмах випадково. Крім того, хотів би звернути увагу на психологічні теорії, що є в центрі аналізу. В цих програмах центральним єне роль фінансової допомоги чи кращих репетиторів. Тут центральну роль грають психологічні механізми сприйняття світу навколо (автоматизми) та готовності його змінювати.
В цілому, дуже захоплююсь таким підходом, який вже давно вийшов за межі ідеї соціалізації, яка до сих пір домінує серед інтелектуалів в Україні. Згідно теорії соціалізації, треба вкладати ресурси в нові освітні програми, в нові підручники, у виховання вчителів. Відкривати школи, організовувати медіа. І вчити дітей бути кращими. Але, як показує практика, підхід “соціалізація” програє підходу “стимули”.

screen-shot-2017-01-27-at-4-35-40-pm

6. Something to Talk About: Social Spillovers in Movie Consumption.

Duncan Sheppard Gilchrist, Emily Glassberg Sands

А ось цікава стаття з журналу J. of Political Economy. Один з авторів, до речі, працює в Курсері. Ця стаття може зацікавити дуже широку аудиторію. Соціологів за тест розповсюдження інформації, маркетологів як цікавий кейс, економетрістів за цікаві змінні (наприклад, погодні умови). Грубо кажучи, автори оцінюють в якій мірі мережі впливають на відвідування кінотетрів. А для того, щоб дати оцінку, вони вивчають шоки для прем”єр в кінотетрах (вихідні). Шоками є погана погода (звісно, хто піде в кіно під дощем, коли можна вдома з Нетфлікосм посидіти).

screen-shot-2017-01-27-at-4-40-06-pm

7. Outsiders at the ballot box: operationalizations and political consequences of the insider–outsider dualism.

Allison E. Rovny and Jan Rovny.

Ще одна цікава стаття з журналу Socio-Economi Review. В цей раз це не просто стик соціології та економіки, але і політології. У фокусі статті “інсайдери” та “аутсайдери”. Це доволі популярні терміни серед дослідників ринків праці. Мова йде про людей, які замикають свої ринки від конкуренції (“інсайдери”). Серед соціологів, мабуть, найбільш відомими дослідниками цієї теми є Голторп та Брін. Останніми роками соціологи та економісти зробили багато, щоб об”єднати свої підходи і спільно вивчати контракти, конкуренцію та стратифікацію. Наприклад, в самому першому огляді була стаття Полав”єхи про наслідки “ін” та “аут” на ринках праці для сприйняття мігрантів.

Ця ж стаття робить дуже простий фінт – вони дивляться на електоральну поведінку “ін” та “аут”. Результати описані в анотації статті. “Аутсайдери” менш голосують за праві партії та частіше не голосують. Крім цього, автори операціоналізують “аутів” за професіями та соціальним статусом. І демонструють, що така операціоналізація має сенс для голосування. Перші можуть голосувати за радикальних правих. А другі – за радикальних лівих.

screen-shot-2017-01-27-at-4-52-02-pm

8. Globalization and the transmission of social values: The case of tolerance.

Niclas Berggren, Therese Nilsson.

Ще одна стаття, яка об”єднує соціологічний та економічний погляд на світ, опублікована в журналі Journal of Comparative Economics. Тут автори роблять аргумент, що в розвинутих суспільствах, які є більш глобалізовані, батьки більш схильні вважати (і вчити дітей), що толерантність до інших є важливою рисою.

Для соціологів буде цікаво подивитись на базу даних та методи тестування гіпотези. Вони зібрали дані і з WVS, і з ESS, а також з багатьох інших відкритих ресурсів. Для окремих країн вийшло зробити панельні дані. Гарна ідея розглядати окремо глобалізацію політичну, соціальну та економічну (політична, наприклад, в їх аналізі не є значимою).

Хоча соціологи б не погодились, що думки батьків є такими важливими. Соціологічна література вказує, що батьківська поведінка (незалежно від думок) впливає на дітей більше. Наприклад, про це можна почитати тут в контексті передачі професійних гендерних ролей між поколіннями.

До речі! Вокс Юкрейн вдруге організовує конференцію в Києві. Журнал J. of Comparative Economics опублікує статті з цього заходу. Більше інформації можна знайти тут.

9. Networks, Markets, and Inequality.

Julien Gagnon and Sanjeev Goyal.

Не міг пройти повз статті про мережі. Дуже цікава думка про те, що особисті соціальні мережі та різноманітні ринки є двома речами, між якими люди обирають. Тобто мережі та ринки можуть бути як взаємодоповненими продуктами, так і продуктам-замінникам (якщо це правильний переклад complementary & substitute). Більше того, кожен вибір між мережею та ринками роздгядається як такий, що має наслідки для інших учасників мережі. Якщо я правильно зрозумів їх ідею, то то центральні актори будть мати більше вигоди від ринків, коли вони є взаємозамінними з мережами. Нерівності в мережах будуть також сильнішими, у випадку взаємозамінності мереж і ринків.

Не-економістам читати статтю буде складно через моделі та теореми, але головні аргументи гарно сумовані у вступі та висновках. Під ринками вони розуміють багато чого. Наприклад, чи будуть люди купувати підписку на медіа, чи будуть читати посилання у себе на фейсбуці. Це ринок медіа. Але так само мова може йти і про ринки парці.

Screen Shot 2017-01-29 at 1.27.54 PM.png

Quamrul Ashraf and Oded Galor.
В огляді номер два я оглядав статтю Дальтона Кулі про роль генетики в соціальних досілдженнях. Там було посилання на Ашрафа та Галора з запозиченням їх графіків. Ці два автора разом та окремо дуже багато та плідно досліджують наслідки генетичної варіації для еокномічного розвитку до та після Індустріальної революції. Окрім генетики вони ще займаються Неолітичною революцією (переход до землероства та тваринництва, нові типи поселень та домогосподарств, міграція).
В цій конкретній статті автори роблять, скоріш, огляд літератури та дають багато матеріалу зі своїї попередніх досліджень. Тим краще для нас! Є можливість краще познайомитись з темою. Цікаве їх економічне розуміння пастки Мальтуса. Вони вказують на те, що Неолітична революція вплинула не тільки на зміну в розмірі популяцій, але і їх композицій, саме через генетичні фактори (природній відбір по тим ознакам, які допомагають виживати в нових еконмоічних формаціях).
Дуже цікаві графіки з нелінійим співпадінням генетичного різномаїття та економічного добробуту до і після Індустріальної революції.
screen-shot-2017-01-29-at-2-04-30-pm
screen-shot-2017-01-29-at-2-04-15-pm