Про політичний компас

seriouscat_cut.png

 

Обережно, дуже багато тексту.

  • Спойлер для тих, хто в темі! 
  • Передісторія
  • Коротка історія українського компасу
  • Онлайн Компас є. Що далі?
  • З чого почати? З літератури!
  • Тепер у нас є онлайн компас. А що далі?
  • Що показали дані 2015 (онлайн) та 2018 (офлайн)?
  • Репрезентативне опитування 2019
  • Як назвати осі компасу?
  • Як назвати квадрати компасу?
  • Формула для компасів
  • Трошки описових статистик
  • Чи є якісь альтернативні способи аналізувати ці дані?
  • Фінале

—————————————————————————————————————————————

Спойлер для тих, хто в темі! 

  • Чи є дані компасу в онлайн доступі? Так! SPSS та csv.
  • Де скачати? Мій гугл драйв. Там є список всіх файлів, тека з даними та скриптами, огляд літератури
  • Чи є нормальний codebook та технічний звіт по полях? Ще ні!
  • Чи є хоч щось? Анкета та скріпти в R
  • Коли буде все-все? Не знаю. Складно знайти час, але до вересня 2019 буде
  • Чому не гітхаб? Не всі в нашій спільноті працюють з гітхабом
  • Чи підтверджує факторний аналіз, що в головах українців є якісь узгоджені ідеології? Ні
  • Чи були якісь технічні помилки під час аналізу? Одна шкала була неправильно закодована

Подяки

Дякую всім, хто витратив купу свого часу на те, щоб шукати баги, робили симуляції, пропонували альтернативні методики. В першу чергу це Олексій Крименюк, Олексій Шестаковський, Кирило Захаров, Андрій Гладун.

—————————————————————————————————————————————

Це коротке резюме. Далі багато слів про компас та його філософію.

Що компас дозволяє та не дозволяє?:

Screen Shot 2019-07-10 at 4.33.48 PM

—————————————————————————————————————————————

Передісторія 

Наша стаття про “Політичний компас України” розійшлася мережею та мейнстримними медіа. 

Screen Shot 2019-07-09 at 4.12.22 PM

Реакцій стало стільки, що ми почали губитись в усіх можливих комбінаціях. Іноді компасу приписували, щось, чим він бути не може. Його або несправедливо восхваляли, або так само несправедливо нищили.  Іноді йому вказували на те, чим він міг би бути, але не був. Це справедливо, але до певної міри. 

Не дивно, що у багатьох читачів була купа різних (емоційних), але не завжди обгрунтованих висновків. Сама типова – “всі українці погані, один я молодець”.

Тому дуже важливо розібратись:

  1. Що компас може, а чого не може
  2. Що у компаса “під капотом”
  3. Знаючи 1 і 2, як читати компас
  4. Що можна (треба?) було б зробити інакше
  5. Якщо компас робити інакше – чи будуть інші результати?

Ось декілька прикладів, які питання обговорювали колеги:

  • Формула, яка обраховує місце кожного респондента на точці. Чому саме така? А якби була інакша? А яка формула краще?
  • Статистичні артефакти. Сама методика компасу (формулювання питань, їх кількість, класифікація, обрахунки) підштовхують до того результату, який вийшов. Була б інша методика – були б інші результати?
  • Узгодженість шкал. Компас це малюнок простору на двох осях. Він підштовхує читача думати, що ці осі щось означають (“всі українці ліві”). Але якщо цього узгодженого значення немає? Це добре чи погано? Чудо-спойлер – залежить від обставин.

Всі ці питання важливі на трьох рівнях. Академічний – чи ми правда щось дізнались?  Практичний – чи ми можемо подолати якусь проблему, коли маємо таку інформацію? Суспільний – є ризик, що чергове дослідження вплине на творення міфу про “поганих українців”, який буде заважати людям вирішувати колективні проблеми.

Тож всі ці технічні питання мають доволі серйозні нетехнічні наслідки і в них треба розбиратись. Варто сказати, що ми відразу були відкриті до таких розмов і заохочували інших:

  • Ми давно відкрили свій майданчик для критичних публікацій щодо політичного компасу  (приклад 1 і приклад 2).
  • У статті ми прямо говоримо про “тенденції” та умовність квадратів. І запрошували читачів долучатись до роздумів та аналізу. Ось приклад цитати зі статті

citation_cut                                                                                                                                             

  • Пару тижнів назад ми зробили презентацію в “Інверія”, куди ми запрошували всіх зацікавлених прийти та поговорити.
  • В цьому блозі я вже зробив посилання на наші дані, які всі зможуть завантажити та аналізувати (гугл драйв).

—————————————————————————————————————————————

Коротка історія українського компасу

Політичний компас це дуже популярний в англомовному інтернеті інструмент для того, щоб окрема людина могла співвіденсти себе з певною ідеологією. Історія цього інструменту доволі таємнича. Але він існує так давно, що всі суперечки та дебати відшліфували його до доволі пристойного рівня і він давно став стандартом медійних навколополітичних продуктів.

—                                                                                                                                                     —

Screen Shot 2019-07-09 at 6.17.12 PM

—                                                                                                                                                     —

На сайті ви можете відповісти на декілька десятків питань і (за магічною та невідомою формулою) вам скажуть, чи ви більше-менше ліва та більше-менше ліберальна особа. Розуміння “лівого” та “лібералізму” там відповідає західній традиції політичної філософії. Тобто лівий – це не за Кастро чи Сталіна, як часто думає колективний український Фейсбук. В США, наприклад, виборця Обами легко назовуть лівим.

В 2015 році Вокс Україна зробив власну версію цього компасу для української аудиторії.  Окремі питання були змінені, щоб відповідати українським реаліям. Наприклад, з’явились питання про вимушених переселнців та АТО.

Цей компас був більш медійним/освітнім проектом, було важливо створити простий та цікавий онлайн інструмент, щоб читачі могли побачити себе на просторі політичних ідеологій. Місія Воксу – розвивати економічну дискусію в Україні, підіймати її на більш високий рівень. Тож тоді в далекому вже 2015 році дуже важливо було показати, що в світі є така умовна шкала “ліво-право”. І “їх” умовна шкала не зовсім те саме, що “наша” умовна шкала. Все це важливо знати, щоб розуміти світовий контекст політики та економіки, а також наше місце в ньому.

Крім того, було важливо, щоб люди замислились над складними питаннями, над якими, можливо, вони ніколи раніше не думали. Також була важлива певна провокація – дати людині подивитись на себе на просторі ідеологій. Дуже часто люди думали про себе щось одне, а компас показував інше. Це не означає, що людина чи компас помиляються. Просто вони використовують різні критерії.

В цьому плані відмінність між власною оцінкою та оцінкою за компасом – це сильна , а не слабка сторона інструменту. Бо вона підштовхувала людей рефлексувати про себе, про ідеології, про навколишніх.

Пізніше Вокс Україна неодноразово робив Компас на різних офлайн подіях, і він завжди користувався популярністю серед людей. Саме через цей поштовх до рефлексії. 

sweden

Подібні тести є доволі популярним та успішним форматом у нас та в світі (так звані voting advice application). Не всі з них стають “компасами”. Тобто не завжди усереднені відповіді малюють на двох осях. Іноді просто виводять відсотки чи рейтинги.

 

—————————————————————————————————————————————

Онлайн Компас є. Що далі?

Як я писав вище, спочатку компас був більш медійним продуктом. Але потроху почала визрівати ідея зробити з компасу щось більше – чи може він сказати про українців щось таке, чого ми не знали до цього?

Дізнатись щось нове – це головна мета всіх дослідників. Але не єдина. Дослідження може бути корисним в різних випадках. Наприклад:

  • Ми не знали, тепер знаємо
  • Ми здогадувались, але наші інструменти були погані – тепер вони кращі і наше знання більш обгрунтоване
  • Ми знали багато речей окремо, але тепер все це знання ми зібрали до купи і систематизували
  • Ми знали, але не розуміли, що з цим знанням робити

Власне, якби компас-як-нове-дослідження могло б зробити хоча б щось одне з цього списку – я був би щасливий. Так я думав, коли ідея компасу тільки з’явилась і зараз я задоволений результатами (хоча внутрішній перфекціоніст завжди хоче більшого).

—————————————————————————————————————————————

З чого почати? З літератури!

Якщо бізнесмен має дослідити ринок, щоб знати, на що є попит, то дослідник має дослідити літературу, щоб дізнатись, яке саме знання треба покращувати – чого нам бракує? 

Власне ми обробили доволі великий обсяг літератури, щоб вивчити тему ідеологій та політичного вибору.

  • Література (західна, і українська) – весь список з посиланнями (і оглядом) тут. 

Мене дуже тішить, коли на обговореннях нашого Компасу інколи говорять “ну ви б щось почитали”, “чи зверніться до соціологів”. Насправді, як і в багатьох інших темах, це непахане поле. Українські дослідження, звісно, є. Але вони дуже обмежені, сильно відстають від західних, дуже рідко спираються на емпірику. Якщо і спираються, то мають декілька одномірок. Це якесь наше одвічне соціологічне лото. У когось відстала теорія, у когось відстала емпірика. У когось – і те, і інше. В цьому плані будь-яке дослідження, яке пропонує хоч трохи мало-мальский новий погляд, буде мати суттєвий внесок. ***Лайфхак для молодих соціологів! Непахане поле зараз майже всюди. Незначні зусилля на вході (банальна двомірка замість одномірки, або одна регресія там, де всі роблять описові статистики) може дати вам набагато більший вихід***.

Наш проект вже зробив суттєвий крок вперед, якщо порівняти з попередніми соціологічними дослідженнями в цій літературі:

  • Зібрали дані, яких вистачить на багато гіпотез. В одній анкеті є декілька вимірів соціального капіталу, політична залученість, медіа споживання, соціальна позиція – все це важливі параметри в міжнародній літературі, яка вивчає ідеології та політичний вибір. Contribution
  • До нас ідеології в Україні вимірювали прямими питаннями на самооцінку. Ми також маємо таке питання, але ще маємо декілька десятків шкал, щоб оцінити погляди людей на важливі питання в економіці та політиці. Всі ці питання є важливими для гіпотез в міжнародній літературі. Contribution
  • Більшість попередніх даних не дозволяли нічого окрім описових статистик. Ми наперед збирали такі дані, з якими можна гратись і робити різні моделі. Contribution
  • Викладаємо дані онлайн. Contribution
  • Від спекуляцій до тестів. Ми не ставили собі таку задачу спочатку, але наші колеги, які робили критичні зауваження, підштовхнули – варто перевірити, чи теоретичний конструкт західних ідеологій взагалі релевантний для України? Дані показують, що ні. Це вже вагомий емпіричний аргумент, якого наразі бракує в літературі. Спекуляцій багато – даних мало. Contribution

—————————————————————————————————————————————

Отже, що таке онлайн компас? Це 40 зовсім різних питань, які тематично торкаються економіки та політики.

Економіка. Питання про регулювання. В якій мірі або держава, або ринки впливають на зростання економіки та перерозподіл. Політика. Питання про регуляцію особистих свобод. Ці питання трохи ширші. Там не завжди є згадки держави (хто саме регулює особисті свободи?). Інколи питання сформулювані доволі абстрактно .

Окремі питання незрозумілі чи викликають подив? Це була доволі популярна критика серед тих, хто цікавився компасом . “Це питання мені не подобається!” або “Що ви тут дізнаєтесь?”.

Але справа в тому, що питання не обов’язково мають бути очевидними для кожного респондента.

blader.jpg

 

Ми багато спілкувались з людьми та робили декілька претестів. Зрозуміло, що було багато індивідуальних реакцій. “Ну як я можу відповісти про зброю?”, – каже один. “Про зброю елементарне питання, а ось про графіті?”, – каже інша. “Очевидно, що можна”, “ну це ніхто не може сказати”,  і т.д. Скільки людей, стільки і думок. Ваша думка може бути в мейнстрімі –  ви і більшість людей (не) змогли відповісти. Або ви опинились в меншості. Про це ми дізнаємось, коли ви вже дасте свою відповідь.

Перша ліпша реакція респондента – це не критерій залишати чи викидати питання. Критеріїв може бути декілька.  (1) Операціоналізація – чи відповідають питання поставленим цілям, гіпотезам, поняттям, які ви тестуєте (2) Претести та реакції респондентів (3) Пост-аналіз відповідей (4) Здоровий глузд, досвід, інтуіція (5) фокус-групи чи глибинні інтерв’ю (6) аналіз літератури.

Власне, ми зробили всього потроху, окрім фокус-груп.

—————————————————————————————————————————————

То як відповідали люди?

  • В базі 2015 року 31458 респондентів – це онлайн опитування
  • В базі 2018 року 1588 респондентів – це мікс офлайн та онлайн опитувань, які ми робили під час різних публічних подій. База змішана, неможливо сказати, хто і коли відповідав. Просто цікаво подивитись, чи на такій змішаній вибірці компас спрацює, що буде не так.
  • Посилання на 40 одномірок для 2015 (ура, нарешті одномірочки – улюблена штука українських соціологів).
  • Посилання на 40 одномірок для 2018
  • Опис проміжних результатів онлайн компасу була на сайті Воксу (тільки онлайн верифіковані акаунти)

Перед нами стояла доволі складна задача. Треба було перекласти цей компас в анкету для репрезентативного опитування. Але 40 питань це дуже багато – такої анкети ми потягнути не могли. Як зменшити кількість питань для анкети і не втратити важливу інформацію? Як обрати критерій для відбору питань?

Щоб відповісти на це питання для початку треба розібратись з більш філософськими та методологічними питаннями.

Що таке політичний компас? Це певний аналітичний інструмент – ми зводимо реальність, яку досліджуємо до дуже простих вимірів. Спеціально відсікаємо зайве і за власним бажанням зводимо всі можливі сторони наших респондентів до двох тем. Економіка і політика. При чому обидві крутяться навколо регулювання. Ми не питаємо про зовнішню політику, мистецтво, цінності, смаки та звички. Тобто ми самі вирішуємо, з якого боку та через яку оптику дивитись на респондента. Наше рішення не зовсім волюнтаристське, але спирається на літературу (лінки вище) та дослідницьку задачу – порівняти з онлайн компасом.

Це класика соціологічного дослідження. Соціальні психологи (і деякі соціологи, особливо з табору якісних методів) так би не робили. Є протилежний підхід, який би сказав, що варто орієнтуватись на власну думку респондента. Адже якщо компас не описує реальність респондента – навіщо він нам? Відповідь дуже проста. Ми не досліджуємо реальність респондента спеціально. Коли 100 людей приходять на виборчу дільницю – у них може бути 100 причин та 100 думок, чому вони голосують за кандидата Х. Але вони всі голосують за Х. Ми хочемо дослідити ту сторону соціальних процесів, які лежать “поза”, а не “внутрішньої мотивації”. В соціології це є частиною літератури з дослідження соціальних структур.

Звідки ж беруться тоді питання? Як дослідники набираються нахабності вирішити, що питання Х треба задавати, а Y ні? Відповідь – література, операціоналізація. Але це складна тема для цього блогу.

Відразу варто сказати, що є більш серйозна розмова. Чи всі ці питання, які ми обрали самостійно, мають бути узгоджені? Ось тут все складніше. Чому це важливо?

Гарний приклад виник в розмові з Олексієм Шестаковським. Ми говорили про компас і в розмові виникла метафора “внутрішніх демонів”. Уявіть, що перед вами є багато-багато питань. Про економіку, про державу, про ваші права. І іноді ви хочете сказати “так! звісно, держава має регулювати це питання”.  А на інше питання ви вже кажете “ні! тут держава не має лізти”. І так 40 разів. Іноді ви рухаєтесь в одному напрямку, а іноді в іншому. Якісь “внутрішні демони” тягнуть вас в різні боки. І в результаті ви будете десь на одній шкалі. Хтось зліва, хтось справа, хтось посередині, хтось на три чверті і тд. Ваше місце буде визначатись, як часто один з двох демонів перемагав. Але ж може бути і інша ситуація! Може бути, що у вас на 40 питань є 40 демонів. Вони ніяк не пов’язані і кожен тягне в свою сторону.

Чому це важливо? Уявіть, що демонів два чи чотири. І їх поле битви це 40 шкал. Тоді не біда, якщо 1 чи 2 шкали випадуть. Результат битви не зміниться. Бо суть демонів залишиться та сама, просто вони розіграють 38 битв, а не 40. В середньому ваше місце залишиться там само на шкалі.

Але якщо це 40 різних демонів? Якщо ви викинете 1 чи 2 шкали, тоді і ваше місце може кардинально змінитись. Бо зникне 2 важливих поля бою за вашу душу на компасі.                                                                                                                             —

Ця метафора про демонів має більш формалізовану форму в літературі з вимірювання – а саме рефлективні та формативні теоретичні конструкти.

Screen Shot 2019-07-10 at 11.33.18 AM.png

Jarvis, C. B., MacKenzie, S. B., & Podsakoff, P. M. (2003). A critical review of construct indicators and measurement model misspecification in marketing and consumer research. Journal of consumer research, 30(2), 199-218.

  • Література та попередні дослідження  ідеологій підказує, що компас це скоріш формативна модель. Тобто дослідники мають наперед сформоване уявленя, що саме є важливою складовою ідеології. (1) Ми досліджуємо позицію по регулюванню економіки та особистих свобод. У інших дослідників може бути інша операціоналізація. (2) Окремі питання можуть бути неузгоджені. Людина може мати одну думку про роль держави на ринку праці, роль держави на ринку землі та роль держави в освіті. З точки зору одного демону “роль держави” – тут все погано. Цього демону немає. Державницької ідеології немає. Але є конкретні питання, які цікавлять людину і ці питання можуть впливати на її бажання голосувати за партію Х. Тож нам варто знати відповіді на ці питання.
  • Компас та його осі – це просто зручна візуалізація 40 (24) відповідей. Але не теоретичний конструкт “ідеології”
  • Саме тому ще на початку підготовки анкети ми не ставили перед собою задачу спиратись на факторний аналіз.
  • Хоча маю зізнатись. Якби я відібрав питання на свій розсуд (не зовсім свій – література та операціоналізація це жорстка штука), а вони виявились би ще й узгодженими – я б не був проти.
  • Тим не менш, це не означає, що ми зовсім не дивились узгодженості чи факторний. Ми просто застосовували його кроки як один (не вирішальний) критерій.
  • Ми все ж таки дивились на матриці кореляцій та альфа-кронбаха. Чому ні. Треба дивитись з різних сторін на дані. Ми, навіть, SNA застосували.

Ще на декілька критеріїв.

  • Як багато людей відповіли “як погоджуюсь, так і не погоджуюсь”. Справа в тому, що в онлайн тесті немає пропущених значень. Тож цей “середній” пункт шкали можна з натяжкою аналізувати як “погані відповіді” – питання не спрацювало.
  • Наповненість відповідей. Чи бувають такі випадки, що якись один пункт шкали набрав мізер відповідей. Чому це важливо? (1) Це сигнал, що питання може бути якимось дивним – ловить радикальні настрої (2) Хоч ми і не ставили все на факторний аналіз, але ми звертали на нього увагу. Тож треба було задовольнити і його вимоги.
  • Є велика суперечка між людьми, які займаються вибірками, та людьми, які ганяють факторний аналіз на будь-яких даних. Як сказав мені один колега з Амстердаму, який давав свої поради до цього компасу “Do not trust the probability police”. Грубо кажучи, його теза полягає в тому, що репрезентативність вибірки неважлива. Якщо ми побачимо, що якісь шкали узгоджені в головах людей в поганій вибірці – це вже мінімальний доказ, що це явище існує (хоча б для цих людей). Але не обов’язково, що явище репрезентативне. Логіка нагадує яісні методи.
  • Але є одне але! В нашому конкретному випадку є дуже специфічна задача. Ми хочемо з онлайн опитування потім вийти на офлайн. Для цього треба з 40 питань відібрати якусь меншу кількість (бо анкета має бути маленькою). Ми вже написали вище, що ми більше орієнтувалис на літературу та операціоналізацію, ніж узгодженість шкал. Але на узгодженість теж треба дивитись як один з багатьох критеріїв. І тут проблемка. Ми ж не знаємо наперед, наскільки ця онлайн вибірка особлива. Ця вибірка має специфічний досвід, мову, мотивацію заповнювати питання. Якщо вони будуть систематично відповідати “1”, “2” на якісь шкали. Ці шкали будуть корелювати. І ми їх залишимо. А потім виявиться, що для всієї України ці питання не релевантні. Що робити в такому випадку? Простороу для маневру тут дуже мало. Варто хоча б переконатись, щоб на кожен пункт шкали були відповіді.
  • Респонс рейт – у мене не має таких даних. Хотілося б знати, як багато почало, але кинуло тест. Але ніт.

—————————————————————————————————————————————

Що показали дані 2015 (онлайн) та 2018 (офлайн)?

За посиланнями на мій гугл драйв можна знайти і дані, і R скрипти для аналізу онлайн опитування 2015 року.  І опитувань з офлайн подій 2018 року.

Ось приклад з R скрипту. Він показує відсоток “умовно пропущених значень”. Тобто відсоток людей, які відповідали “і так, і ні”.

Топ “погані” питання були такі самі і вонлайн 2015, і в офлайн 2018.

Деякі з питань отримали майже чверть “невпевнених” відповідей.

Screen Shot 2019-07-10 at 11.48.16 AM.png

Ці питання не були включені в фінальну анкету (окрім про переселенців, хоч там і було багато невпевнених відповідей).

  • Підтримка національної валюти важливіша за боротьбу з безробіттям.
  • Діти з особливостями розвитку/здоров’я повинні навчатись окремо.
  • Податок на розкіш треба регулярно підвищувати.
  • Будь-які дії Збройних сил України у зоні АТО є виправданими.
  • Фемінізм – це вигадка нещасливих жінок, адже чоловік і жінка вже давно мають рівні права.
  • Держава повинна фінансово допомагати вимушеним переселенцям.
  • Людей з тяжкими генетичними хворобами треба позбавити права на продовження роду.

 

А ось ще скріншот зі скриптів. Коли хоча б на якись пункт шкали відповідало менше 5 відсотків респондентів.

Screen Shot 2019-07-10 at 11.53.56 AM.png

Проблемні питання?

  • Будь-який авторитет підлягає сумніву.
  • Діти мають право на секрети від батьків.
  • Тільки релігійна людина може бути моральною.
  • До Кримінального кодексу України треба повернути статтю за одностатеві стосунки.

 

Узгодженість шкал

Замість класичних кореляційних матриць ми дивились на “ті самі матриці, але в профіль”. Кожну шкалу можна розглядати як вершину графу, а ребро графу – це наявність спільного респондента.

На графіку приклад пункту “1” – повністю погоджуюсь (2015 онлайн опитування).

 

Screen Shot 2019-07-10 at 12.10.24 PM.png

 

Окрім декількох сильно віддалених шкал є багато таких, які кучкуються разом (багато спільних респондентів). Чим це важливо для нас? Нам треба було приймати складне рішення. Викидати окремі шкали – бо вони віддалені (не узгоджені), чи подібні (зайві).

Відповідь така, що кожну шкалу ми розглядали окремо та співвідносили з нашою операціоналізацією (тематична розбивка на економіку та політику) та іншими критеріями (описані вище). В результаті, ми викинули більше зайвих шкал, щоб мати більш-менш зважену кількість тематичних питань, які б не дублювались і працювали більш-менш ок.

Альфа-кронбаха

Скріншот з R скрипту

Screen Shot 2019-07-10 at 12.17.48 PM.png

Альфа-кронбаха по чотирьом квадратам компасу (онлайн 2015 та офлайн 2018) доволі низькі. Як і з силою ефекту в літературі немає чіткого критерію, який показник альфа-кронбаха є добрим, а який поганим. Тим не менш, можна сміливо казати про крайнощі – набагато легше сказкати, що є неприйнятно, а що супер-пупер.

Скріншот з вікі:

Screen Shot 2019-07-10 at 12.19.28 PM.png

Як бачите, онлайн опитування та офлайн події 2018 року показали щось на рівні “такоє” і “більш-менш”. Але жодного разу “добре”.

Це щось на грані. З одного боку є натяк, що це не зовсім питання з космосу і вони тематично в одному напрямку. З іншого – там немає чотирьох демонів, які тягнуть українців в різні сторони.

Якщо коротко – це достатньо, щоб робити компас як візуалізацію 40 питань. І це достатньо, щоб аналізувати всі пиатння окремо. Але цього недостатньо, щоб сказати, що за компасом є якась ідеологія (що люди дійсно ліві чи праві, ліберальні чи авторитарні). Скоріш, це дуже різні люди, які ситуативно опинились поруч. Наше наступне питання – а як пояснити цю ситуативність?

Якщо підсумувати. Тут немає однозначного формального критерію. Ми точно не знаємо, чи всі невпевнені відповіді це пропущені. Чи всі випадки слабої наповненості країніх шкал це погано? Неузгодженість не була великою проблемою для нашої теорії. Але ігнорувати її – неправильно.

Тобто нам треба було все – і їхати, і шашечки, і труси, і хрестик, і всі стільці навколо. Це в анекдотах складний вибір. В житті ми часто (справедливо) хочемо все. (або нічого) Тому ми не брали якись один критерій, але дивились на них всі, як на “червоні прапірці”.  

Таким чином після довгих “за і проти” ми прийшли до 24 питань в фінальній анкеті (можна почитати тут). Ці 24 питання ми потім проганяли на невеликій вибірці із оточуючих (різного віку та статі, до 30 людей). Після цього ще узгоджували з Вокс Популі, які робили поля та зробили пару претестів.

—————————————————————————————————————————————

Репрезентативне опитування 2019

Тут мені поки сказати немає чого. Ми провели опитування до першого туру президентських виборів 2019. Вибірка 1200. Питань в анкеті багато. Про це написано вище. В гугл драйві можна глянути анкету (гугл драйв).

На жаль, поки якогось нормального технічного звіту по полях у мене немає.  Як доберусь – закину кудись сюди.

Якогось опису вибірки теж немає – тільки те, що є в нашій статті. Рейтинги кандидатів ми вгадали на рівні з іншими конторами, тож якість поля має бути ок. ***Зрозуміло, що варто все перевіряти. Тож як тільки буде звіт – я його завантажу. Сирі дані можна дивитись вже***

Screen Shot 2019-07-10 at 12.45.42 PM.png

—————————————————————————————————————————————

Як назвати осі компасу?

Вище ми описали, що шкали є тематично задані та сформовані дослідниками. Вони не виникли в результаті факторного аналізу. Тож назва має відповідати тематичному напрямку питань та загальній філософії політичного компасу.

  • Шкала Х – шкала про економіку (регулювання ринків, переросподілу)
  • Шкала Y – про питання моралі та політики (регулювання людської поведінки, свобод)

Назв може бути дуже багато. Ми тримали в голові декілька думок:

  • Це не саманазва респондентів
  • Це не про людей (“ліві люди” , “праві”, “соціалісти”, “чегеваристи”, “нацисти”), а про ідеології. Тому “ліва економіка” краще ніж “ліві люди”.
  • Ми спеціально уникали термінів, які мають одне значення в західній традиції, але можуть мати іншу традицію у нас. Наприклад, ми не хотіли казати “це ліберали” чи “це лібералізм”. Замість цього ми шукали еквіваленти “свобода” чи “демократичність”. Ми виходили з того, що це буде для широкої аудиторії і ми не хотіли плутати людей складними термінами (ми це робили раніше – виходило так собі).
  • Ми уникали слів, які в Україні асоціюються з політичними режимами. Тоталітарний режим, авторитарний режим. Краще без цього, щоб не плутати.
  • Ми уникали “-ізмів”. Типу нацизм чи соціалізм. Нам важливіше було показати, що є напрям – вліво, вправо, вгору, вниз. А як назвати конкретний піксель – це вже справа постаналізу. Крім того, люди з різних напрямків (історики, філософи, соціологи) можуть самі наповнити компас своїми смислами. Тобто він має бути доволі широкий, щоб різні аналітики мали простір в ньому працювати. Але не зовсім без обмежень.
  • Ми уникали “пояснювальних” слів. Тут треба дати контекст. Дуже часто хтось дивився на компас і казав: “А! То насправді спадок Радянського Союзу”. “Це насправді традиційність”, “це насправді консерватизм”, “це насправді брак освіти”. Все, що має статус “насправді” – це незалежна змінна. Ви хочете чимось (традиціоналізм) пояснити, чому людина опинилась в певному пікселі компасу (залежна змінна). Називати осі залежної змінної такими самими словами, як і незалежну змінну було б неправильно в довгій перспективі.
  • В результаті ми зупинились на певних компромісах. Вісь Х економіки ми назвали “ліво-право” і пояснили, що ліво це більше регулювання, а право – більше ринку. Вісь Y моралі-політики ми назвали “авторитарний контроль та демократичний контроль”. Авторитарний контроль – це бажання регулювати та контролювати. Авторитарний не як авторитаризм, а як авторитарний тип особистості. Демократичний контроль (чи демократична свобода) – це визнання, що в демократичних суспільствах у людей є більше прав та особистих свобод, які не залежать від прямого впливу оточуючих.
  • Можливо, не ідеальні назви, але ми розглянули багато альтернатив. Ми також почули багато побажань після публікації Компасу – але практично всі ці думки вже були нами розглянути в пунктах вище. Якби ми почули нові аргументи, які б могли відреагувати на всі пункти вище – ми б змінили назви. Але поки вони залишаються.

Screen Shot 2019-07-10 at 1.58.37 PM.png

 

Особисто для мене ідеальною назвою було б просто залишити X[-1;1] та Y[-1;1]. Але для медіа та комунікації це було б неправильно.

 

—————————————————————————————————————————————

Як назвати квадрати компасу?

А тут все набагато цікавіше. Власне, якби спрацював факторний аналіз, то можна було б дати більш ідеологічно-забарвлені назви. Оскільки це був формативний компас, і шкали там без “демонів”, то краще називати формально.

  • Верхній-лівий, нижній-лівий, верхній-правий, нижній-правий
  • Ліво-авторитарний, ліво-демократичний, право-авторитарний, право-демократичний

Також можна почати вигадувати гіпотези та шукати незалежні змінні. Якщо ви думаєте, що це “консевартизм” чи “патерналізм”, то це доволі робочі гіпотези. Варто придумати, як їх перевірити.

—————————————————————————————————————————————

Формула для компасів

Як само розраховувати кожну точку на компасі?

Відповідь дуже проста

  • Для початку переконайтесь, що всі шкали дивляться в одну сторону! Що там немає оберненої логіки.
    • “Я погоджуюсь, що біле це біле”
    • “Я не погоджуюсь, що чорне це біле”
    • Два різних формулювання, але дивляться в одну сторону.
  • Якщо ви точно знаєте, що у всіх шкал є один напрямок “за”, один напрямок “проти” і у ни всіх є один центр – після цього ви можете присвоїти шкалам значення [-1; -0.5; 0; 0.5, 1] і рахувати середнє. Одне середнє для осі X, інше середнє для осі Y. Як визначати осі? Ми задали їх наперед (дивіться частину про формативні моделі)
  • Альтретнативно ви можете кодувати шкалу як [0; 0; 0; 0.5, 1]. І рахувати суму всіх “за”. Потім рахувати суму всіх “проти”. Різниця між всіма “за” та всіма “проти” дасть вам такий самий результат.
  • Крім цього ми робили зважування – ми ділили отримане значення на суму відповідей. Навіщо?
    • Саме так ми робили компас для політиків. Хотіли порівняти
    • Ми хотіли швидко побачити – чи немає аномалій (побачили, що є)
    • Якщо ми вже точно знаємо, що немає 1-2 демонів, а є 40 демонів. І у кожної окремої людини є свої причини, чому вона опинилась десь на компасі. То нам хотілося для кожної окремої людини мати свій унікальний зважений результат.
    • В результаті наші колеги вказали, що це була не дуже добра ідея. (1) Неестетично (2) Не вписується в попередні публікації. Онлайн компас 2015 року публікувався без зважування – слкадно для візуальних порівнянь (3) Як помітив Кирило Захаров, краще думати про не-відповіді як про третю вісь.

 

Приклад 1. Зліва – репрезентативне опитування 2019. Справа – онлайн 2015. Неестетичні точки зліва 

Screen Shot 2019-07-10 at 2.25.48 PM.png

Приклад 2. Зліва – репрезентативне опитування 2019 (зважування). Справа – те саме репрезентативне опитування 2019 (без зважування). Історія зберігається.

Screen Shot 2019-07-10 at 2.25.36 PM.png

  • В цілому після перерахунків історія збігається
  • Якщо раніше ми казали, що в верхньому-лівому квадраті 73% респондентів, то тепер 70%. Причина не формули компасів – одна шкала в оригінальній статті була закодована неправильно.
  • Кирило Захаров звернув увагу – якби ми просто зробили симуляцію і мали випадкові відповіді (наприклад, якби кожен респондент просто підкидав кубік та відповідав випадково), то  в верхньому-лівому квадраті б опинилось десь 40% респондентів. Це багато. Головне – більше, ніж в інших квадратах. Але 70%, які побачили ми – це точно тенденція, яка відрізняється від випадковості. Тож це статистично значимі результати. Але говорити про точну кількісну оцінку було б не дуже коректним. Краще залишатись в “квадратах”. Один квадрат більший за інший. А чи 70 там, чи 60 – це не так важливо.

—————————————————————————————————————————————

Трошки описових статистик

  • В репрезентативному опитуванні 2019 вже є можливість кидати питання чи казати “Важко відповісти”. Тож розподіли є більш цікавими. Є питання, які спрацювали гірше.
    • На графіках всі шкали вже дивляться в одну сторону (від “проти” до “за”)
    • Багато людей вважають:
      • що держава має забезпечити їх старість (№3)
      • що марихуана може переслідуватись (№4)
      • проти одностатевих шлюбів (№18)
      • за бескоштовні медичні послуги (№17)
      • що держава має піклуватись про добробут громадян (№19)
      • великі підприємства мають платити податки за забруднення довкілля (№21)Screen Shot 2019-07-10 at 2.31.32 PM

 

  • Всі Альфа-кронбаха виявились  ще гіршими.

Тож говорити, що українці є “ліваками” чи “соціалістами” точно не можна. Тут наші ФБ-читачі помились. Немає якоїсь однієї ідеології, яка б спричиняла подібність в місцях на компасі. Скоріш, мова йде про ситуативність. Люди з зовсім різним бекграундом по різних причинах опинились на одному полі, яке ми самі намалювали.

Нам було цікаво дізнатись, чи всі-такі-різні-українці будуть поруч чи далеко по питанням регулювання. І виявилось, що вони поруч. Але чому? Попередні відповіді на це давав Віталій Проценко в своїх статтях:

Ось ще трощки доказів, що ці люди доволі подібні.

Компас-2019. Зліва – голосуватимуть за Порошенка. Справа – за Зеленського. Квадрат такий самий

Screen Shot 2019-07-10 at 2.31.40 PM

Компас-2019. Зліва – до 35 років. Справа – 35+. Квадрат такий самий

Screen Shot 2019-07-10 at 2.31.44 PM

Чи є якісь альтернативні способи аналізувати ці дані?
Звісно! Запрошуємо вас всіх завантажити дані і спробувати прогнати кластерний аналіз чи якісь дерева.

На графіку перша-ліпша наївна кластеризація по цим 24 шкалам. Але глибоко я не копав (скріпти в R є теці).

 

Screen Shot 2019-07-10 at 4.31.55 PM.png


 

Фінале

  • Якщо коротко все підсумувати, то можна сказати наступне.
    Репрезентативний політичний компас Україні – це цікавий інструмент, який пішов набагато далі, ніж більшість українських досліджень до цього (і деяких західних).
  • Він не може сказати нічого про справжню приховану ідеологію українців. Це не “ліваки”, “консерватори”, “державники” чи хтось іще. Це різні люди, які опинились на компасі сусідами з різних обставин.
  • Це цікавий і гарний результат – відкинути гіпотезу, що за компасом є теоретичний конструкт ідеології, це важливий (можливо, перший) емпіричний тест політичного компасу, який пішов далі описових статистик.
  • Результати у великій мірі залежали від обраної методики – але обирали її обережно.
  • Описові статистики теж важливі. Як би це наївно не звучало, але 40 питань, краще за 1. А візуалізація усереднених відповідей на просторі – краща, ніж 40 одномірок.
  • Осі вводять в оману. Так і хочеться сказати, що за ними є щось більше. Але ні. Це просто умовно обрані осі для того, щоб зручно намалювати відповіді на 24 питання, які є тематично (а не теоретично) груповані.
  • Компас говорить, що багато українців мають різні думки про те, як влаштований світ. Але в середньому вони за регуляцію. Регуляцію різних сторін життя – у кожного свої сторони і свої причини.
  • Наша задача надалі – моніторити цю ситуацію і намагатися її пояснити.
  • Для цього ми і відкриваємо дані, бо сподіваємось, що ви теж доєднаєетесь до пошуку.

 

Ви не читаєте! Ми перевірили

Пишуть, що 31% українців не читали книжки ніколи. Вражає! Ніколи, звісно, це дуже сильне слово. Але головна думка зрозуміла – ми читаємо дуже мало. В чому ж причина?

Якщо проглянути ці звіти (тиц і тиц), то можна побачити сліди гіпотез, якими керувались дослідники (соціологічний лайфхак – запитання в анкеті є відзеркаленням гіпотез чи хоча б стартових припущень). Ось, наприклад таке:

“Ті респонденти, які ніколи не читають (не слухають) ні друкованих, ні електронних чи аудіо книжок, найчастіше пояснюють це відсутністю потреби чи бажання”.

Відсутність потреби чи бажання. Виглядає, що у людей немає мотивації читати. Що з ними не так? Нууу…почнемо з того, що, можливо, це не така вже і проблема. Але це тема для окремої розмови.

Поки пропоную подумати ось про що. У цитаті вище ми бачимо групу респондентів під умовною назвою “не читають”. І ми також бачимо, що цій групі властива “відсутність потреб чи бажань”. Може здатись, ніби, ми підтвердили гіпотезу, що “відсутність потреб чи бажань” (мотивація) пояснює групову поведінку (читати чи не читати). Але це не так. Ми також маємо одночасно сказати, що інша група (“читають”) такої ж властивості не має.

Виглядає, що варто зробити додаткове дослідження. Але з чого почати? Читання це така специфічна практика. Тут не знаєш, з якого боку підступитись. Тому ми вирішили почати з простої вправи. Ми написали анкету та поширили її серед френдів, щоб зібрати їх думки та реакції. Це не класичне репрезентативне опитування. Це, скоріш, гра “я ніколи не…” з друзями. Ми попросили френдів чесно пригадати, скільки книжок вони набрали собі на полиці, а скільки з них прочитали. Варто сказати, що наші френди (а особливо ті, хто відгукнулись) це люди специфічні. Вони дуже начитані, займаються економікою, бізнесом, журналістикою, працюють в бізнесі та НГО та думають про розвиток себе і суспільства. Тоже це дуже особлива група людей, які мали б читати багато книжок…але цифри покажуть 😉

Хто грав?

  • Нам відповіли 81 френдів (дякую всім і кожному!)
  • 60 жінок та 21 чоловік відгукнулись на наші фейсбук-заклики
  • 20-35 років – вік більшості френдів, що відповілиage

“Я ніколи не…”

Що ж ми дізнались? Спочатку ми запитали, скільки нових книжок (геть любе голубе хоч на флешці) люди мали протягом останнього року. Після цього ми запитали, скільки з цих книжок вони почали читати.

Перед тим як дивитись конкретні цифри, можна глянути на розподіли. Це щільність трьох розподілів: “всі книжки”, “почали читати”, “закінчили”.

Зліва – ідеальна (симульована) ситуація. Справа – справжні відповіді респондентів.

density
В ідеалі ми хотіли б бачити, що люди купують Х книжок, а потім всі ці книжки з часом читають. Тобто десь там є розподіл всіх книжок (червоне), і з часом ви його вже не бачите – бо на нього налазить розподіл всіх прочитаних книжок. В реальності ж відбувається інакше – ви бачите великий шмат червоненького. Це означає, що великий шмат нових книжок так і залишається неперекритий іншими розподілами. Простими словами – багато книжок не читають.

Цікаво, що розподіли лягли нерівномірно. Якщо у наших френдів на полиці 160-180 книжок, то їх не читатимуть. А якщо 1-30, то читатимуть. Краще менше купувати, але більше читати?

Тепер конкретніше з цифрами:

  • Нові книжки протягом року. Середнє 38, медіана 24
  • Почали читати. Середнє 24, медіана 12
  • Закінчили читати. Середнє 18, медіана 9

А тепер і на картіночкє. Всі ці циферки, але на боксплоті. Кожна точка – це респондент. Розмір точки це вік. Можна побачити, що старші та молодші респонденти рівномірно розкидані по графіку, якихось залежностей немає.

boxplot

Шийка пляшки

Маркетологи привчили мене трьом словам: пінатс, аварнес та ботлнек. Якщо ви знаєте ці три слова, то можете вижити на будь-якій корпоративній презентації.

Ідея ботлнеку (або шийки пляшки) дуже проста. На шляху від аби-кого до лояльного споживача вашого продукту людина має пройти декілька кроків. І на кожному кроці може бути значима перепона. Ви маєта встановити, де саме ваша перепона. Може, люди не знають про ваш продукт? Може знають, але не купують? Купують, але не користуються? Користуються, але нечасто? Часто, але не фанатично?

Де ж тут шийка? Відповідь доволі проста. Треба глянути на два знаменники: “всі книги” та “лише ті, що почали читатись”

  • З усіх книг 45% читаються до кінця
  • А з тих, що почали,  вже 70% читаються до кінця

Тобто шийка тут саме на кроці “почати читати”. Як тільки почнуть – скоріш, дочитають…але треба хоча б почати! На перший погляд, звучить доволі наївно. Але це корисна інформація. Могло б бути так, що люди починають читати, але чомусь кидають (не подобається чи не вміють читати). Це був би серйозний виклик для видавців! В такому випадку треба не тільки продавати книги, але і вчити людей їх читати. Але з такою шийкою історія інша. Тут історія про мотивацію – як зробити так, щоб людина дійсно почала читати книжки? І що їх від цього стримує?

А ще пригадаємо з чого почався цей блог. Мене цікавило питання, чи дійсно мотивація є проблемою групи “ті, хто не читає”? Наше спілкування з френдами показує, що наші читаючі друзі теж не мають мотивації. Є над чим задуматись! Можливо, ми не дуже добре розуміємо, що саме розрізняє групи “читають” і “не читають”. Або це саме питання можна поставити ще складніше – якщо і там, і там є брак мотивації, то за яких умов одні можуть себе заставити щось робити, а інші ні?

Ліричний відступ – на фото мої 68 нових книжок за останній рік. Відкрив менще 10, прочитав тільки 4.

60606168_2712187972141519_5258344643929571328_n.jpg

Які ж книжки ми так любимо НЕ читати?

Цікаво, що наші френди є нашою ж бульбашкою. Як кажуть birds of a feather flock together. Тож було дуже цікаво дізнатись, що серед книг, які НЕ прочитані, але дуже хочеться прочитати фігурують книжки…по бізнесу, маркетингу, економіці, суспільним науками.

wordcloud_cat.png

 

Серед книжок, які НЕ прочитали, наші френди згадували неодноразово “Атлант розправив плечі”, “Чому нації занепадають” (обидві Наш Формат), пригадали лебедів Талеба та шум Сілвера. Був там і Капітал Пікеті.

Цікаво, чому саме ці книги лежать непрочитані серед нашої ж аудиторії? Можливо, мова йде про статусне споживання чи слідування моді? Люди з нашої тусовки ведуться на статусні імена відомих авторів та рекламу, але потім розуміють, що це не для них і кидають ці книги (якщо взагалі відкривають). Можливо, мовай про неусвідомлені ідеологічні розбіжності? Я часто бачив, як люди купували “Атлантів” бо це типу круто, але потім змінювали свою думку за Джоном Олівером. Чи мова про банальне невміння читати товсті (інодій ще й розумні) книжки?

Це нетривіальні питання для видавців та освітян, які хочуть зрозуміти мотиви та емоції (не)читачів.

Думки на майбутнє

Як типовий дослідник я можу дати лише одну пораду – треба більше досліджень.

  • Нечитання книжок на полиці це доволі типова поведінка серед наших активних молодих френдів, які витрачають гроші на книги.
  • Чому книжки лежать непрочитані? Можна сміливо припускати, що є проблема з мотивацією відкрити і почати читати. Якщо подолати цей крок – буде легше. Це інсайт, а не фінальний дослідницький резульат. Але цікаво, що цей інсайт підважує деякі результати з попередніх досліджень.
  • Ми ще зовсім не дослідили банальні питання вартості книжок, маркетингових кампаній, соціального портрету споживача. Але вже зрозуміло, що дослідження потрібне. Бо у маркетологів та освітян є проблема. Справа не тільки в тому, що є група людей, яка не читає. Але і у тому, що читачі теж не зовсім читачі. Продавати книжки недостатньо – варто думати, як вчити людей розпізнавати, які книжки їм підходять, і як їх читати.

Чому наші друзі читають?

Ну і завершити хотілося б цими чарівними цитатами наших друзів. Думаю, що це прекрасно.

Питання “Що означає читання книжок особисто для вас? Напишіть одним реченням”:

  • Розмова з другом, який не засуджує
  • Розвага чи навіть пригода
  • Заглиблення у досвід інших
  • Новые миры, которые расширяют и обогащают мой собственный

Огляд публікацій #3

Під кінець року соціологічні журнали вийшли з декількома дуже важливими та амбітними статтями (особливо відзначились ASR та AJS). Більшість з цих статей я жартома назвав би “андронний колайдер”. Тобто, нарешті, після багатьох років соціологи побудували такі інфраструктурні проекти, які б допомагали тестувати класичні гіпотези. Детальніше в огляді.

Статті, які оглядаються, не завжди є у вільному доступі.Прочитати ці статті можна за допомогою ресурсу http://sci-hub.bz(чи який там зараз актуальних хостинг?). Також можна звернутись до мене і я пришлю статтю імейлом (не забувайте вказувати свою електрону адресу). Попередні огляди можна прочитати за посиланням.

Зрозуміло, що я не обов”язково погоджуюся з усім, що написано в тих стаття, які я оглядаю.

***********************************************************************

1. Improving Cultural Analysis: Considering Personal Culture in its Declarative and Nondeclarative Modes.

Omar Lizardo.

Ця стаття відразу зачепила око, оскільки вона написана у дуже незвичному форматі для AJS. Це суто теоретична стаття, де автор пропонує власні концептуальні наробки в галузі соціології культури. Зазвичай, AJS таке не публікує, хіба що редактори вважають, що стаття дійсно варта уваги і може серйозно збагатити соціологічні дослідження. Крім того, я з великою повагою ставлюся до автора. У нього були цікава публікація по те, як трансформації режимів впливають на культурні вподобання (у співавторстві з Фішманом). А також стаття з Джесікою Коллет про релігійність, яку я регулярно перечитую для своїх досліджень. А ще не так давно Лізардо став редактором AJS. Саме тому в статті є згадка про конфлікт інтересів, який був залагоджений тим, що цю статтю редагував колишній редактор. Також хотілося б згадати, що він працює в дуже гарному університеті, з сильним соціологічним департаментом, який не дуже відомий в Україні, але з гарною репутацією в світі. Це університет Нотр Дам, який знаходиться поруч з Чікаго та є католицьким університетом. Захотілося про це згадати в зв”язку зі своїми розмовами з колегами про УКУ – чи може католицький університет продукувати гарні дослідження в сфері соціології релігії? Це ще один позитивний приклад після Тілбургу, який відразу приходить в голову.

Головна мета статті розширити словниковий запас культурного аналізу. Лізардо пропонує розглянути саме персональний рівень кульутри і розглядати його на двох рівнях: декларативному та недекларативному. Він відразу пропонує приклади досліджень, де таке розділення не тільки має сенс, але і суттєво збагачує аналітичний потенціал соціологічних досліджень. Наприклад, мова йде про успішність в навчанні серед різних етносів в США. Оскільки навички чи елементарні поведінкові патерни також концептулізуються як частина культурного процесу (неделкративний рівень), то відкривається новий рівень аналізу. Крім цього мені особисто імпонує аналіз процесу культурації на психологічному рівні (запам”ятовування, навчання, автоматизми).

figure

2. Embedded settlement intentions: The case of Ukrainians in Madrid.

Renáta Hosnedlová.

Звісно, ця стаття пригорнула мою увагу назвою. І про українців, і про Мадрид! А ще і опублікована в кращому журналі по соціальним мережам Social Networks. Зрозуміло, що я не міг обійти цю статтю стороною.

В 2009 році авторка провела інтерв”ю з 55 українськими мігрантами. Вона намагалась зрозуміти, що впливає на бажання українців залишатись в Мадриді. Застосовуючи SEM, вона протестувала чи структурні позиції в різних соціальних мережах (в Україні та Іспанії) впливають на це рішення. Виявилось, що включенність саме в місцеві в соціальні мережі впливає на це рішення найбільше. При чому, чим довший уявний горизонт перебування – тим сильніший вплив.

bl3

3. Toward Open Societies? Trends in Male Intergenerational Class Mobility in European Countries during Industrialization.

Ineke Maas, Marco van Leeuwen

Це перша стаття з серії  “андронний колайдер в соціальних науках” в цьому огляді. Чому саме ця стаття? Процитую авторів: “This is the first time that intergenerational mobility has been studied in a comparative way for this many countries and for such a long period”.

Справа в тому, що більшість соціологічних дебатів про (1) причини та (2) тренди абсолютної та відносної мобільності базуються на даних 20го століття (хоча б відома книга Голторпа та Еріксона). Але класична теорія індустріалізації, яка передбачає зростання мобільності, просто не може бути протестована на таких даних. Адже роль індустріалізації можна вивчити лише в ситуації, коли соціальна мобільність розглядається до, під час та після індустріалізації.

Саме тому років 20 назад невеличкий колектив соціологів об”єднав свої зусилля з істориками та демографами та почали роботу над створенням історичних даних. Мабуть, вони і не могли уявити, що з цього проекту виросте потужна крос-університетська мережа. Більше того, величезна робота була зроблена для того, щоб створити стандартизовані шкали по дослідженню історичних професій, соціальних класів, соціальних статусів.  HISCO та HISCLASS вже стали базовими інструментами в роботі економічних істориків, демографів, та соціологів в Європі. Хоча є і альтернативи.

Зібравши історичні дані про більше ніж 600,000 чоловіків з різних європейських країн (Німеччина, Нідерланди, Франція, Угорщина, Фінляндія, Британія, Швеція) з 1800 по 1914 роки, автори пишуть, що індустріалізація таки позитивно вплинула на зростання і абсолютної, і відносної мобільності. Тож відомий тезис про те, що “теорія модернізації мертва” має бути переосмислений.

Від себе добавлю, що мав можливість попрацювати з авторами цієї статті, коли писав магістерський диплом під їх керівництвом. Вони не тільки дуже продуктивні соціологи, але і надзвичайно добрі і веселі люди, які вже виховали цілу плеяду оригінальних дослідників мобільності: Antonie Knigge, Richard Zijdeman, Wiebke Schulz, Zoltán Lippényi.

UPD. забув написати, що Інека ще і входить в раду RC28.

bl3

4. Earnings Equality and Relationship Stability for Same-Sex and Heterosexual Couples.

Katherine Weisshaar

Відразу зазначу, що стаття не нова і була опублікована в SF ще в 2014 році. Але на сайті SF написали, що ця стаття стала фіналістом премії Moss Kanter (це премія за дослідження в галузі соціології сім”ї), тож я вирішив її оглянути. За цей час авторка вже встигла змінити місце роботи і перебралась зі Стенфорду в Північну Кароліну, в університет Чапел ХІЛ. Це дуже гарний університет, де, власне, SF і видається. Там колись працював класний демограф та блогер Філіп Коен, працює відомий спеціаліст по соціальному капіталу Тед Мау, а також працює команда “генетиків”, про яку я згадував в минулому огляді.

Сама стаття є дуже цікавою і тестує емпірично дві класичні моделі стабільного домогосподарства: економічну (неокласичну) та гендерну. Питання стабільних стосунків та розлучень є класичним для соціологів та демографів. Очевидно, що це питання є дуже близьким і для звичайних громадян. За економічною моделлю чоловіки та жінки спеціалізуються у “виробництві” різних послуг для власного домогосподарства. Кажучи простою мовою, хтось заробляє гроші, а хтось готує їжу. Розподіл праці робить і саме домогосподарство ефективним, і економить сили людям (не треба вчитись чи напрягатись, щоб робити відразу все). Відповідно, розлучення більш ймовірне, коли люди не справляються з перерозподілом. Часто мова йде про те, що хтось бере на себе всі ролі і не має потреби в партнері. З іншого боку, ця класична модель була вже давно “атакована” і соціологами, і економістами. Ця сама ситуація перерозподілу ролей концептуально досліджується, очевидно, через саме слово “роль”. Соціологи доволі детально розмірковують про те, як і чому люди обирають (отримують) і грають певні ролі, включно з ролями “бредвінера”. Відповідно до гендерної гіпотези (doing gedner), в суспільстві існують типові соціальні ролі, які мають виконувати чоловіки. Тож невдале їх виконання веде до конфліктів та до розлучення.

Мені текст дуже сподобався. Хоч соціологи часто для ввічливості ставлять посилання на Беккера, дуже мало соціологів по-справжньому вступають в діалог з економічною літературою та тестують економічні моделі, які є доволі потужними аналітичними інструментами (особливо в рамках напрямку аналітичної соціології, яка надихається Колманом та Гіденсом). Авторка ж з цією задачею справляється на відмінно. А головний трюк статті полягає в тому, що авторка порівнює гетеро та гомосексуальні пари. Таким чином вона сподівається більш влучно відокремити ефекти економічного розподілу від ефектів гендерних ролей. Адже виникає дуже цікаве питання – а як розподіляють ролі в домогосподарстві два чоловіки? Якщо вони обидва мають роботу і звикли до вузького функціоналу вдома? Це питання колись поставив один юнак у вірусному відео “Геї, а хто вам їсти варить?”. Юнак і не здогадувався, що він справжній соціолог. Головні результати доволі чітко описані в анотації. В гомосексуальних парах економічна модель не працює.

Картинки по запросу зачем мы наварили столько борща

bl3

5. Explanations of changes in church attendance between 1970 and 2009.

Erik van Ingen , Nienke Moor

Колектив авторів з ще одного католицького університету (Тілбург) створили ось цю дуже важливу емпіричну роботу по дослідженню секуляризації. Це друга стаття з серії “андронний колайдер в соціальних науках”. До них на подібні речі замахувались Норіс та Інглехарт, а також Руітер та Ван Туберген (голландці домінують).

Головна мета статті – дослідити глобальні зміни у відвідуванні церков. Соціологи давно помітили, що в Західному світі відвідування падає, питання лише в тому – чи є якісь фундаментальні чинники, які це падіння пояснюють. Теорій існує багато. Майже всі вони виросли з веберівської традиції – мова йде про модернізацію знань (раціоналізація), стандартизацію життя, індивідуалізацію. Але останніми роками сильний вплив мала теорія екзистенційних викликів Норіс та Інглехарта. При чому досліджують і персональні, і контекстуальні чинники екзистенційних викликів, які могли б стимулювати потребу в релігії, як ресурсу впевненості та передбачуваності життя (наприклад, тут).

Але протестувати різні механізми дуже складно, оскільки вони всі дуже переплетені. Тож автори зробили дуже важливий внесок, оскільки вони зібрали дані по 51 країні протягом 40 років. Тобто їх дизайн і крос-національний, і лонгітюдний. Відповідно, вони можуть використовувати fixed effects моделі для статистичного аналізу.

Їх аналіз підтверджує, що Західні країни демонструють падіння відвідування церков. І це пояснюється раціоналізацію знань та індивідуалізацію життя. Звучить просто, але ми мали чекати багато років, щоб отримати нормальний емпіричний тест цих класичних ідей.

Але дозволю собі два критичних зауваження. По-перше, автори уникають тестування теорії пропозиції (хоча ті самі Руітер та Ван Туберген це робили). По-друге, автори пишуть, що теорія екзистенційних ризиків була підтвтерджена лише частково. Дійсно, економічний розвиток країни важливий. Але інша гіпотеза про роль нерівностей не була підтверджена. Вони пишуть, що психологічний ефект нерівностей міг бути просто перебільшеним в теоріях соціологів. Але автори не змогли включити в аналіз багато країн з Латинської Америки та Африки через брак даних. Можливо, що їм просто не вистачило варіації.

Observed church attendance (%) by year and survey of six illustrative countries ...

6. The Fading American Dream: Trends in Absolute Income Mobility Since 1940.

Raj Chetty, David Grusky, Maximilian Hell, Nathaniel Hendren, Robert Manduca, and Jimmy Narang.

Це робоча стаття, яку ще не опублікували. Але, якщо я не помиляюсь, всі робочі статті цього колективу з часом публікувались в дуже гарних провідних журналах по економіці. Більшість авторів є економістами, але серед них є і авторитетний стенфордський соціолог Грускі, який зустрічався у минулому огляді.

Ця стаття є одним з останніх матеріалів дуже цікавого проекту”Equality Opportunity Project“, який організували економісти Раж Четі зі Стенфорду та Натан Хендерн з Гарварду. Проект розійшовся серйозно – і публікації, і візуалізації, і гарне висвітлення в медіа. Ось, наприклад, гарний матеріал в New York Times з інтерактивною мапою чи блоги в Washington Post, Vox, 538, Newyorker.

Для соціологів може бути цікаво як економісти вивчають абсолютну мобільність – практично те саме, але з доходами, замість статусу чи класу.

Знову ж таки, головний меседж доволі чітко прописаний в анотації. Частка дітей, які заробляли більше за батьків впала з 90 до 50 протягом декад. Цікаво, що їх теорія та результати підказують, що джерелом мобільності не міг би стати виключно економічний ріст. Тобто не можна просто збільшити пиріг, щоб збільшиться і шматки кожному. Треба працювати і над ростом, і над і розподілом. В цьому плані висновки перекликаються з соціологічним поглядом на мобільність.

Але, звісно, цей проект особливо відомий своїми цікавими даними, моделюванням, та технічними деталями. Тож рекомендую всім заритися в текст.

bl3

7. Is Divorce More Painful When Couples Have Children? Evidence From Long-Term Panel Data on Multiple Domains of Well-being.

Thomas Leopold, Matthijs Kalmijn

Колись на студентській вечірці ми з друзями обговорювали, хто є самим кращим живим соціологом. І один з друзів запропонував (доволі неочікувано для мене) саме Калмайна, оскільки він є піонером і продуктивним автором досліджень життєвого шляху (life course approach). Хоча, скоріш за все, більшість соціологів його знають за дослідження в галузі соціології сім”ї, особливо за дослідження шлюбів та розлучень. Дана стаття підіймає дуже класичне питання в демографії і соціології -наслідки соціальних дій для загального добробуту та здоров”я людини (чи, може, щастя). Звісно, розлучення може бути виходом із кризових ситуацій, але розлучення є і величезним стресом. Фундаментальне питання полягає в тому, чому в окремих випадках стрес більший, ніж в інших? Давно існує ідея, що діти впливають на життєве задоволення. Ідея доволі стара, але перед цим тестувалась на маленьких вибірках чи окремих країнах. Панельних досліджень дуже мало (бо це, мабуть, найскладніший дизайн для соціологів). І ось саме це дослідження використовує лонгітюдні дані (але лише для однієї країни). Автори наполягають, що до них лише два дослідження тестували заявлену гіпотезу лонгітюдно (в Норвегії та США). Тож простору для емпіричної роботи ще дуже багато.

Автори  дивляться чи є в їх даних різниця між парами з дітьми та парами без дітей в плані загального задоволення життя, задоволення власними доходами, а також задоволенням саме сімейним життям. Дійсно, розлучення шкодить парам з дітьми сильніше. Гарна новина – в довготривалій перспективі ситуація вирівнюється рівномірно.

https://static-content.springer.com/image/art%3A10.1007%2Fs13524-016-0518-2/MediaObjects/13524_2016_518_Fig1_HTML.gif

8. Collective Threat Framing and Mobilization in Civil War.

Anastasia Shesterinina.

Ця стаття опублікована в політологічному журналі APSR. Вона можу бути особливо цікава українським читачам, оскільки автор вивчає пам”ять учасників та свідків конфлікту між абхазами та грузинами в 1992-1993 роках. Також цікавим моментом є те, що стаття написана на основі інтерв”ю (якісна методологія). Тож у читачів є унікальна можливість дізнатись, що і як говорять люди, згадуючи конфлікти. Нажаль, подібних досліджень України дуже мало. Хоча я відразу згадав фундаментальну працю PS LAB з інтерв”ю в Києві, Одесі, Харкові, Керчі та Севастополі.

Важливе питання цієї статті – як люди мобілізуються для протистояння, незважаючи на величезні (усвідомлені) ризики та розуміння того, що інша сторона є набагато сильнішою. Цим питанням задавались багато учасників Євромайдану.

Висновки, самі по собі, є доволі типовими. Люди включені в соціальні мережі, тож відчуття загрози є не стільки особистим, скільки колективним. Мобілізація можлива тоді, коли люди відчувають загрозу своїм колективним ідентичностям та традиціям. В цьому плані доволі важлива роль місцевих лідерів, як медіаторів наративів (від загальнонаціонального наративу – до наративів конкретних локальних спільнот).

bl3

9. Parenthood and Happiness: Effects of Work-Family Reconciliation Policies in 22 OECD Countries.

Jennifer Glass, Robin W. Simon, Matthew A. Andersson.

А закрити огляд хотілося б ще двома статтями з AJS. Як я писав у вступі, цей журнал особливо постарався перед кінцем року. Взагалі, весь номер вийшов напрочуд чудовий. Хотілося оглянути всі статті з номеру, але треба давати хоч якесь різноманіття.

Ця стаття трохи нагадує і дослідження Калмайна, яке розглядались вище. Знову мова йде про задоволеність життя та порівняння людей здітьми та без дітей. Але в цей раз питання інше – чому люди з дітьми систематично вказують на гірше задоволення життям? Скоріш за все, мова йде про стрес та психологічні витрати, пов”язані з дітьми. В цьому плані важливим та цікавим питанням є, чи можуть спеціальні державні реформи в сфері домогосподарств мінімізувати цей розрив у задоволенні життя. Автори порівнюють 22 країни ОЕСР та приходять до висновку, що витарти на декретні відпустки та допомогу дітям суттєво зменшують розрив. Так, дослідження не панельне, але крос-національний дизайн дозволяє контролювати багато факторів. Дослідження виконане дуже грамотно і може слугувати гарним прикладом того, як треба писати емпіричні тексти (така собі суміш репорту і статті). З цікавого – акцент на державній політиці (адже соціологам часто цікаво думати про те, що і як можна запровадити в державі, щоб вплинути на суспільство) та макро-мікро рівень аналізу (як державна політика впливає на емоції людей).

bl3

10. Corporate Governance and Nested Authority: Cohesive Network Structure, Actor-Driven Mechanisms, and the Balance of Power in American Corporations.

Richard A. Benton

А ось остання стаття з цього ж номеру ASJ, яка потрапила до огляду, має дуже цікавий панельний дизайн. В цій статті автор вивчає як працюють менеджери та члени наглядових рад в більше ніж тисячі фірм США протягом років. Мережевий аналіз дозволяє побачити, як люди, що займають різні статусні позиція в одних фірмах, приносять свій досвід та владу в інші  фірми.

В статті є багато цікавої інформації. По-перше, мова йде про застосування мережевої теорії в літературі по менеджменту, організаціях, корпоративному керуванню. Тобто є дуже прикладний аспект мережевого аналізу, пов”язаний з бізнесом. По-друге, автор гарно знається на цій літературі і описує цікаву проблему – виявляється в багатьох фірмах менеджери займають сильні колективні позиції та успішно протидіють зовнішнім керівникам (наглядовим радам), хоч інституційно у них мало простору для маневрів. Саме мережевий аналіз допомагає знайти відповідь, як це можливо. По-третє, автор концептуалізує перетини мережевих позицій (таке собі брокерство за Бартом). Також було цікаво побачити щось, що останнім часом зустрічається в мережевій літературі не часто – а саме аналіз двомодальних (або бі-парних) мереж. Відразу нагадало статтю про структуру володіння в українських банках, яку писав Дмитро Остапчук для ВоксЮкрейну.

bl3

bl3

SNA: cosponsorship and voting

This work in progress is a collaboration with Dmytro Ostapchuk, a researcher at VoxUkraine and an editor of DataVox. We ask why do Ukrainian deputies collaborate (or not). One of the theories states that collaboration is a result of homophily. We draw on a new dataset on legislative collaboration in Ukraine from November 2014 to August 2015 in order to test this theory.  Our QAP regressions suggest that homophily does not influence collaboration  in cosponsorship, however it has a strong impact on co-voting .

PS. Here is a network of MPs who co-authored at least five times in the first and second sessions of the eighth term made by Dmytro.

FIG1.jpeg

Wages and inequalities in premodern Ukraine

This project is based on the census published by Juri Voloshyn. Olena Bastina, Ivan Sivakov, and Olena Lupalo helped me coding the data from the book to the final dataset (N = 1,110 domestic workers).

My current working paper investigates wage inequalities among domestic workers in early modern Poltava (present day Ukraine), which was an important military administrative center in Cossack Hetmanate – autonomy within the Russian Empire. The data are derived from Rumyantsev census conducted between 1765 and 1769.

After age of 29 wages of all domestic workers stagnated and after 45 wages declined significantly. In addition to this, Cossack origin gave a considerable advantage for male domestic workers when compared to peasantry. Although most women received considerably small wages, distribution of wages among female domestic workers was more equal when compared to male domestic workers; median wage of married women was close to median wage of peasant men; and young girls often received higher wages than young boys. These findings open a room for a debate about economic power of male and female workers in early modern Ukraine on the dawn of the Russian Empire centralisation.

Some preliminary results of my work were presented at “Economy and Society in Eastern & Central Europe: Workshop in Economic History and Development”, London.

Here you can see some of my data and r-scripts.

plot-rubles-by-agegini-by-gender

Figure10.jpeg

REVIVALS

Religious vitality and values (REVIVALS) is a project which I have developed for my dissertation.

With an enormous help provided by Stanislav Korolkov I have compiled the data of the religious communities for various denominations in Ukraine from 1991 to 2015.

This is a snapshot of the sources:

Це слайдшоу вимагає JavaScript.

Most importantly, the bulk of the data has been collected on the regional level. This allowed me matching the contextual data with the surveys conducted annually from 1992 to 2006 by the Institute of Sociology (NASU).

By using more refined data as well as applying IV techniques I was able to tease out the effects of religious competition (which was quite problematic in the previous literature). The main finding of my working paper is that church competition in Ukraine  within denominations has significantly contributed to religious participation of Ukrainians in the course of decades.

Some preliminary results of my work were presented at “IOS Summer academy “Path Dependencies in Economic and Social Development” at Tutzing. I also described my main findings here.

Here you can see some of my data and r-scripts.

 

 

revival_sources

Проблема тавтології

Ось цей пост на фейсбуці дуже красномовно підкреслює, які величезні проблеми є у нашому публічному просторі з презентацією та обговоренням даних. Але я хотів би звернути увагу ще й на те, що подібні аналітичні висновки, насправді, не мають жодної аналітики. Навіть, якби всі джерела були наведені правильно та ризики екологічної похибки були б вказаі, це нічого б не змінило. Врешті решт, дійсно з різних опутувань зрозуміло, що вік мав значення (можна глянути тут чи тут). Але, як на мене, головна проблема полягає в тому, що популярна у нас “аналітика” – це просто тавтологічне читання графіків. Тобто, буквально, одну і ту саму інформацію повторюють двіччі – спочатку візуально, потім словами.  Пригадайте, скільки раз ви зустрічали такі матеріали. Ви бачите, що на графіку більшість молоді пітримали залишитись. Потім ви читаєте висновок –  молоді люди голосують залишатись, бо вони молоді люди. І так по списку. Неосвіччені люди голосуют за вихід, бо вони неосвічені. Літні люди голосують за вихід, бо вони літні люди, які проголосували за вихід. Здоровий глузд та теорія ж підказують, що люди з меншою освітою працюють на менш кваліфікованих позиціях (теорія ще й перевірена емпірично). Ці люди мають подібні доходи, подібні структури витрат, подібні соціальні проблеми (так само, як і люди з більш кваліфікованими позиціями будуть більш гомогенні). Наприклад, менш освіччених і літніх людей буде більш турбувати проблема NHS. Але це ніяк не пов”язано з їх малограмотністю чи інтелектуальними здібностями. Ці люди були політично мобілізовані навколо важливих для себе проблем і голосували відповідно. Вік, стать, освіта – це лише видимі індикатори, які корелють зі справжніми причинами соціальної поведінки. Аналізувати ці причини через індикатори, не вдаючись до тавтологічних пояснень самих індикаторів – це і є прояв справжньої аналітики в соціальних науках.