Ви не читаєте! Ми перевірили

Пишуть, що 31% українців не читали книжки ніколи. Вражає! Ніколи, звісно, це дуже сильне слово. Але головна думка зрозуміла – ми читаємо дуже мало. В чому ж причина?

Якщо проглянути ці звіти (тиц і тиц), то можна побачити сліди гіпотез, якими керувались дослідники (соціологічний лайфхак – запитання в анкеті є відзеркаленням гіпотез чи хоча б стартових припущень). Ось, наприклад таке:

“Ті респонденти, які ніколи не читають (не слухають) ні друкованих, ні електронних чи аудіо книжок, найчастіше пояснюють це відсутністю потреби чи бажання”.

Відсутність потреби чи бажання. Виглядає, що у людей немає мотивації читати. Що з ними не так? Нууу…почнемо з того, що, можливо, це не така вже і проблема. Але це тема для окремої розмови.

Поки пропоную подумати ось про що. У цитаті вище ми бачимо групу респондентів під умовною назвою “не читають”. І ми також бачимо, що цій групі властива “відсутність потреб чи бажань”. Може здатись, ніби, ми підтвердили гіпотезу, що “відсутність потреб чи бажань” (мотивація) пояснює групову поведінку (читати чи не читати). Але це не так. Ми також маємо одночасно сказати, що інша група (“читають”) такої ж властивості не має.

Виглядає, що варто зробити додаткове дослідження. Але з чого почати? Читання це така специфічна практика. Тут не знаєш, з якого боку підступитись. Тому ми вирішили почати з простої вправи. Ми написали анкету та поширили її серед френдів, щоб зібрати їх думки та реакції. Це не класичне репрезентативне опитування. Це, скоріш, гра “я ніколи не…” з друзями. Ми попросили френдів чесно пригадати, скільки книжок вони набрали собі на полиці, а скільки з них прочитали. Варто сказати, що наші френди (а особливо ті, хто відгукнулись) це люди специфічні. Вони дуже начитані, займаються економікою, бізнесом, журналістикою, працюють в бізнесі та НГО та думають про розвиток себе і суспільства. Тоже це дуже особлива група людей, які мали б читати багато книжок…але цифри покажуть 😉

Хто грав?

  • Нам відповіли 81 френдів (дякую всім і кожному!)
  • 60 жінок та 21 чоловік відгукнулись на наші фейсбук-заклики
  • 20-35 років – вік більшості френдів, що відповілиage

“Я ніколи не…”

Що ж ми дізнались? Спочатку ми запитали, скільки нових книжок (геть любе голубе хоч на флешці) люди мали протягом останнього року. Після цього ми запитали, скільки з цих книжок вони почали читати.

Перед тим як дивитись конкретні цифри, можна глянути на розподіли. Це щільність трьох розподілів: “всі книжки”, “почали читати”, “закінчили”.

Зліва – ідеальна (симульована) ситуація. Справа – справжні відповіді респондентів.

density
В ідеалі ми хотіли б бачити, що люди купують Х книжок, а потім всі ці книжки з часом читають. Тобто десь там є розподіл всіх книжок (червоне), і з часом ви його вже не бачите – бо на нього налазить розподіл всіх прочитаних книжок. В реальності ж відбувається інакше – ви бачите великий шмат червоненького. Це означає, що великий шмат нових книжок так і залишається неперекритий іншими розподілами. Простими словами – багато книжок не читають.

Цікаво, що розподіли лягли нерівномірно. Якщо у наших френдів на полиці 160-180 книжок, то їх не читатимуть. А якщо 1-30, то читатимуть. Краще менше купувати, але більше читати?

Тепер конкретніше з цифрами:

  • Нові книжки протягом року. Середнє 38, медіана 24
  • Почали читати. Середнє 24, медіана 12
  • Закінчили читати. Середнє 18, медіана 9

А тепер і на картіночкє. Всі ці циферки, але на боксплоті. Кожна точка – це респондент. Розмір точки це вік. Можна побачити, що старші та молодші респонденти рівномірно розкидані по графіку, якихось залежностей немає.

boxplot

Шийка пляшки

Маркетологи привчили мене трьом словам: пінатс, аварнес та ботлнек. Якщо ви знаєте ці три слова, то можете вижити на будь-якій корпоративній презентації.

Ідея ботлнеку (або шийки пляшки) дуже проста. На шляху від аби-кого до лояльного споживача вашого продукту людина має пройти декілька кроків. І на кожному кроці може бути значима перепона. Ви маєта встановити, де саме ваша перепона. Може, люди не знають про ваш продукт? Може знають, але не купують? Купують, але не користуються? Користуються, але нечасто? Часто, але не фанатично?

Де ж тут шийка? Відповідь доволі проста. Треба глянути на два знаменники: “всі книги” та “лише ті, що почали читатись”

  • З усіх книг 45% читаються до кінця
  • А з тих, що почали,  вже 70% читаються до кінця

Тобто шийка тут саме на кроці “почати читати”. Як тільки почнуть – скоріш, дочитають…але треба хоча б почати! На перший погляд, звучить доволі наївно. Але це корисна інформація. Могло б бути так, що люди починають читати, але чомусь кидають (не подобається чи не вміють читати). Це був би серйозний виклик для видавців! В такому випадку треба не тільки продавати книги, але і вчити людей їх читати. Але з такою шийкою історія інша. Тут історія про мотивацію – як зробити так, щоб людина дійсно почала читати книжки? І що їх від цього стримує?

А ще пригадаємо з чого почався цей блог. Мене цікавило питання, чи дійсно мотивація є проблемою групи “ті, хто не читає”? Наше спілкування з френдами показує, що наші читаючі друзі теж не мають мотивації. Є над чим задуматись! Можливо, ми не дуже добре розуміємо, що саме розрізняє групи “читають” і “не читають”. Або це саме питання можна поставити ще складніше – якщо і там, і там є брак мотивації, то за яких умов одні можуть себе заставити щось робити, а інші ні?

Ліричний відступ – на фото мої 68 нових книжок за останній рік. Відкрив менще 10, прочитав тільки 4.

60606168_2712187972141519_5258344643929571328_n.jpg

Які ж книжки ми так любимо НЕ читати?

Цікаво, що наші френди є нашою ж бульбашкою. Як кажуть birds of a feather flock together. Тож було дуже цікаво дізнатись, що серед книг, які НЕ прочитані, але дуже хочеться прочитати фігурують книжки…по бізнесу, маркетингу, економіці, суспільним науками.

wordcloud_cat.png

 

Серед книжок, які НЕ прочитали, наші френди згадували неодноразово “Атлант розправив плечі”, “Чому нації занепадають” (обидві Наш Формат), пригадали лебедів Талеба та шум Сілвера. Був там і Капітал Пікеті.

Цікаво, чому саме ці книги лежать непрочитані серед нашої ж аудиторії? Можливо, мова йде про статусне споживання чи слідування моді? Люди з нашої тусовки ведуться на статусні імена відомих авторів та рекламу, але потім розуміють, що це не для них і кидають ці книги (якщо взагалі відкривають). Можливо, мовай про неусвідомлені ідеологічні розбіжності? Я часто бачив, як люди купували “Атлантів” бо це типу круто, але потім змінювали свою думку за Джоном Олівером. Чи мова про банальне невміння читати товсті (інодій ще й розумні) книжки?

Це нетривіальні питання для видавців та освітян, які хочуть зрозуміти мотиви та емоції (не)читачів.

Думки на майбутнє

Як типовий дослідник я можу дати лише одну пораду – треба більше досліджень.

  • Нечитання книжок на полиці це доволі типова поведінка серед наших активних молодих френдів, які витрачають гроші на книги.
  • Чому книжки лежать непрочитані? Можна сміливо припускати, що є проблема з мотивацією відкрити і почати читати. Якщо подолати цей крок – буде легше. Це інсайт, а не фінальний дослідницький резульат. Але цікаво, що цей інсайт підважує деякі результати з попередніх досліджень.
  • Ми ще зовсім не дослідили банальні питання вартості книжок, маркетингових кампаній, соціального портрету споживача. Але вже зрозуміло, що дослідження потрібне. Бо у маркетологів та освітян є проблема. Справа не тільки в тому, що є група людей, яка не читає. Але і у тому, що читачі теж не зовсім читачі. Продавати книжки недостатньо – варто думати, як вчити людей розпізнавати, які книжки їм підходять, і як їх читати.

Чому наші друзі читають?

Ну і завершити хотілося б цими чарівними цитатами наших друзів. Думаю, що це прекрасно.

Питання “Що означає читання книжок особисто для вас? Напишіть одним реченням”:

  • Розмова з другом, який не засуджує
  • Розвага чи навіть пригода
  • Заглиблення у досвід інших
  • Новые миры, которые расширяют и обогащают мой собственный

Огляд публікацій #3

Під кінець року соціологічні журнали вийшли з декількома дуже важливими та амбітними статтями (особливо відзначились ASR та AJS). Більшість з цих статей я жартома назвав би “андронний колайдер”. Тобто, нарешті, після багатьох років соціологи побудували такі інфраструктурні проекти, які б допомагали тестувати класичні гіпотези. Детальніше в огляді.

Статті, які оглядаються, не завжди є у вільному доступі.Прочитати ці статті можна за допомогою ресурсу http://sci-hub.bz(чи який там зараз актуальних хостинг?). Також можна звернутись до мене і я пришлю статтю імейлом (не забувайте вказувати свою електрону адресу). Попередні огляди можна прочитати за посиланням.

Зрозуміло, що я не обов”язково погоджуюся з усім, що написано в тих стаття, які я оглядаю.

***********************************************************************

1. Improving Cultural Analysis: Considering Personal Culture in its Declarative and Nondeclarative Modes.

Omar Lizardo.

Ця стаття відразу зачепила око, оскільки вона написана у дуже незвичному форматі для AJS. Це суто теоретична стаття, де автор пропонує власні концептуальні наробки в галузі соціології культури. Зазвичай, AJS таке не публікує, хіба що редактори вважають, що стаття дійсно варта уваги і може серйозно збагатити соціологічні дослідження. Крім того, я з великою повагою ставлюся до автора. У нього були цікава публікація по те, як трансформації режимів впливають на культурні вподобання (у співавторстві з Фішманом). А також стаття з Джесікою Коллет про релігійність, яку я регулярно перечитую для своїх досліджень. А ще не так давно Лізардо став редактором AJS. Саме тому в статті є згадка про конфлікт інтересів, який був залагоджений тим, що цю статтю редагував колишній редактор. Також хотілося б згадати, що він працює в дуже гарному університеті, з сильним соціологічним департаментом, який не дуже відомий в Україні, але з гарною репутацією в світі. Це університет Нотр Дам, який знаходиться поруч з Чікаго та є католицьким університетом. Захотілося про це згадати в зв”язку зі своїми розмовами з колегами про УКУ – чи може католицький університет продукувати гарні дослідження в сфері соціології релігії? Це ще один позитивний приклад після Тілбургу, який відразу приходить в голову.

Головна мета статті розширити словниковий запас культурного аналізу. Лізардо пропонує розглянути саме персональний рівень кульутри і розглядати його на двох рівнях: декларативному та недекларативному. Він відразу пропонує приклади досліджень, де таке розділення не тільки має сенс, але і суттєво збагачує аналітичний потенціал соціологічних досліджень. Наприклад, мова йде про успішність в навчанні серед різних етносів в США. Оскільки навички чи елементарні поведінкові патерни також концептулізуються як частина культурного процесу (неделкративний рівень), то відкривається новий рівень аналізу. Крім цього мені особисто імпонує аналіз процесу культурації на психологічному рівні (запам”ятовування, навчання, автоматизми).

figure

2. Embedded settlement intentions: The case of Ukrainians in Madrid.

Renáta Hosnedlová.

Звісно, ця стаття пригорнула мою увагу назвою. І про українців, і про Мадрид! А ще і опублікована в кращому журналі по соціальним мережам Social Networks. Зрозуміло, що я не міг обійти цю статтю стороною.

В 2009 році авторка провела інтерв”ю з 55 українськими мігрантами. Вона намагалась зрозуміти, що впливає на бажання українців залишатись в Мадриді. Застосовуючи SEM, вона протестувала чи структурні позиції в різних соціальних мережах (в Україні та Іспанії) впливають на це рішення. Виявилось, що включенність саме в місцеві в соціальні мережі впливає на це рішення найбільше. При чому, чим довший уявний горизонт перебування – тим сильніший вплив.

bl3

3. Toward Open Societies? Trends in Male Intergenerational Class Mobility in European Countries during Industrialization.

Ineke Maas, Marco van Leeuwen

Це перша стаття з серії  “андронний колайдер в соціальних науках” в цьому огляді. Чому саме ця стаття? Процитую авторів: “This is the first time that intergenerational mobility has been studied in a comparative way for this many countries and for such a long period”.

Справа в тому, що більшість соціологічних дебатів про (1) причини та (2) тренди абсолютної та відносної мобільності базуються на даних 20го століття (хоча б відома книга Голторпа та Еріксона). Але класична теорія індустріалізації, яка передбачає зростання мобільності, просто не може бути протестована на таких даних. Адже роль індустріалізації можна вивчити лише в ситуації, коли соціальна мобільність розглядається до, під час та після індустріалізації.

Саме тому років 20 назад невеличкий колектив соціологів об”єднав свої зусилля з істориками та демографами та почали роботу над створенням історичних даних. Мабуть, вони і не могли уявити, що з цього проекту виросте потужна крос-університетська мережа. Більше того, величезна робота була зроблена для того, щоб створити стандартизовані шкали по дослідженню історичних професій, соціальних класів, соціальних статусів.  HISCO та HISCLASS вже стали базовими інструментами в роботі економічних істориків, демографів, та соціологів в Європі. Хоча є і альтернативи.

Зібравши історичні дані про більше ніж 600,000 чоловіків з різних європейських країн (Німеччина, Нідерланди, Франція, Угорщина, Фінляндія, Британія, Швеція) з 1800 по 1914 роки, автори пишуть, що індустріалізація таки позитивно вплинула на зростання і абсолютної, і відносної мобільності. Тож відомий тезис про те, що “теорія модернізації мертва” має бути переосмислений.

Від себе добавлю, що мав можливість попрацювати з авторами цієї статті, коли писав магістерський диплом під їх керівництвом. Вони не тільки дуже продуктивні соціологи, але і надзвичайно добрі і веселі люди, які вже виховали цілу плеяду оригінальних дослідників мобільності: Antonie Knigge, Richard Zijdeman, Wiebke Schulz, Zoltán Lippényi.

UPD. забув написати, що Інека ще і входить в раду RC28.

bl3

4. Earnings Equality and Relationship Stability for Same-Sex and Heterosexual Couples.

Katherine Weisshaar

Відразу зазначу, що стаття не нова і була опублікована в SF ще в 2014 році. Але на сайті SF написали, що ця стаття стала фіналістом премії Moss Kanter (це премія за дослідження в галузі соціології сім”ї), тож я вирішив її оглянути. За цей час авторка вже встигла змінити місце роботи і перебралась зі Стенфорду в Північну Кароліну, в університет Чапел ХІЛ. Це дуже гарний університет, де, власне, SF і видається. Там колись працював класний демограф та блогер Філіп Коен, працює відомий спеціаліст по соціальному капіталу Тед Мау, а також працює команда “генетиків”, про яку я згадував в минулому огляді.

Сама стаття є дуже цікавою і тестує емпірично дві класичні моделі стабільного домогосподарства: економічну (неокласичну) та гендерну. Питання стабільних стосунків та розлучень є класичним для соціологів та демографів. Очевидно, що це питання є дуже близьким і для звичайних громадян. За економічною моделлю чоловіки та жінки спеціалізуються у “виробництві” різних послуг для власного домогосподарства. Кажучи простою мовою, хтось заробляє гроші, а хтось готує їжу. Розподіл праці робить і саме домогосподарство ефективним, і економить сили людям (не треба вчитись чи напрягатись, щоб робити відразу все). Відповідно, розлучення більш ймовірне, коли люди не справляються з перерозподілом. Часто мова йде про те, що хтось бере на себе всі ролі і не має потреби в партнері. З іншого боку, ця класична модель була вже давно “атакована” і соціологами, і економістами. Ця сама ситуація перерозподілу ролей концептуально досліджується, очевидно, через саме слово “роль”. Соціологи доволі детально розмірковують про те, як і чому люди обирають (отримують) і грають певні ролі, включно з ролями “бредвінера”. Відповідно до гендерної гіпотези (doing gedner), в суспільстві існують типові соціальні ролі, які мають виконувати чоловіки. Тож невдале їх виконання веде до конфліктів та до розлучення.

Мені текст дуже сподобався. Хоч соціологи часто для ввічливості ставлять посилання на Беккера, дуже мало соціологів по-справжньому вступають в діалог з економічною літературою та тестують економічні моделі, які є доволі потужними аналітичними інструментами (особливо в рамках напрямку аналітичної соціології, яка надихається Колманом та Гіденсом). Авторка ж з цією задачею справляється на відмінно. А головний трюк статті полягає в тому, що авторка порівнює гетеро та гомосексуальні пари. Таким чином вона сподівається більш влучно відокремити ефекти економічного розподілу від ефектів гендерних ролей. Адже виникає дуже цікаве питання – а як розподіляють ролі в домогосподарстві два чоловіки? Якщо вони обидва мають роботу і звикли до вузького функціоналу вдома? Це питання колись поставив один юнак у вірусному відео “Геї, а хто вам їсти варить?”. Юнак і не здогадувався, що він справжній соціолог. Головні результати доволі чітко описані в анотації. В гомосексуальних парах економічна модель не працює.

Картинки по запросу зачем мы наварили столько борща

bl3

5. Explanations of changes in church attendance between 1970 and 2009.

Erik van Ingen , Nienke Moor

Колектив авторів з ще одного католицького університету (Тілбург) створили ось цю дуже важливу емпіричну роботу по дослідженню секуляризації. Це друга стаття з серії “андронний колайдер в соціальних науках”. До них на подібні речі замахувались Норіс та Інглехарт, а також Руітер та Ван Туберген (голландці домінують).

Головна мета статті – дослідити глобальні зміни у відвідуванні церков. Соціологи давно помітили, що в Західному світі відвідування падає, питання лише в тому – чи є якісь фундаментальні чинники, які це падіння пояснюють. Теорій існує багато. Майже всі вони виросли з веберівської традиції – мова йде про модернізацію знань (раціоналізація), стандартизацію життя, індивідуалізацію. Але останніми роками сильний вплив мала теорія екзистенційних викликів Норіс та Інглехарта. При чому досліджують і персональні, і контекстуальні чинники екзистенційних викликів, які могли б стимулювати потребу в релігії, як ресурсу впевненості та передбачуваності життя (наприклад, тут).

Але протестувати різні механізми дуже складно, оскільки вони всі дуже переплетені. Тож автори зробили дуже важливий внесок, оскільки вони зібрали дані по 51 країні протягом 40 років. Тобто їх дизайн і крос-національний, і лонгітюдний. Відповідно, вони можуть використовувати fixed effects моделі для статистичного аналізу.

Їх аналіз підтверджує, що Західні країни демонструють падіння відвідування церков. І це пояснюється раціоналізацію знань та індивідуалізацію життя. Звучить просто, але ми мали чекати багато років, щоб отримати нормальний емпіричний тест цих класичних ідей.

Але дозволю собі два критичних зауваження. По-перше, автори уникають тестування теорії пропозиції (хоча ті самі Руітер та Ван Туберген це робили). По-друге, автори пишуть, що теорія екзистенційних ризиків була підтвтерджена лише частково. Дійсно, економічний розвиток країни важливий. Але інша гіпотеза про роль нерівностей не була підтверджена. Вони пишуть, що психологічний ефект нерівностей міг бути просто перебільшеним в теоріях соціологів. Але автори не змогли включити в аналіз багато країн з Латинської Америки та Африки через брак даних. Можливо, що їм просто не вистачило варіації.

Observed church attendance (%) by year and survey of six illustrative countries ...

6. The Fading American Dream: Trends in Absolute Income Mobility Since 1940.

Raj Chetty, David Grusky, Maximilian Hell, Nathaniel Hendren, Robert Manduca, and Jimmy Narang.

Це робоча стаття, яку ще не опублікували. Але, якщо я не помиляюсь, всі робочі статті цього колективу з часом публікувались в дуже гарних провідних журналах по економіці. Більшість авторів є економістами, але серед них є і авторитетний стенфордський соціолог Грускі, який зустрічався у минулому огляді.

Ця стаття є одним з останніх матеріалів дуже цікавого проекту”Equality Opportunity Project“, який організували економісти Раж Четі зі Стенфорду та Натан Хендерн з Гарварду. Проект розійшовся серйозно – і публікації, і візуалізації, і гарне висвітлення в медіа. Ось, наприклад, гарний матеріал в New York Times з інтерактивною мапою чи блоги в Washington Post, Vox, 538, Newyorker.

Для соціологів може бути цікаво як економісти вивчають абсолютну мобільність – практично те саме, але з доходами, замість статусу чи класу.

Знову ж таки, головний меседж доволі чітко прописаний в анотації. Частка дітей, які заробляли більше за батьків впала з 90 до 50 протягом декад. Цікаво, що їх теорія та результати підказують, що джерелом мобільності не міг би стати виключно економічний ріст. Тобто не можна просто збільшити пиріг, щоб збільшиться і шматки кожному. Треба працювати і над ростом, і над і розподілом. В цьому плані висновки перекликаються з соціологічним поглядом на мобільність.

Але, звісно, цей проект особливо відомий своїми цікавими даними, моделюванням, та технічними деталями. Тож рекомендую всім заритися в текст.

bl3

7. Is Divorce More Painful When Couples Have Children? Evidence From Long-Term Panel Data on Multiple Domains of Well-being.

Thomas Leopold, Matthijs Kalmijn

Колись на студентській вечірці ми з друзями обговорювали, хто є самим кращим живим соціологом. І один з друзів запропонував (доволі неочікувано для мене) саме Калмайна, оскільки він є піонером і продуктивним автором досліджень життєвого шляху (life course approach). Хоча, скоріш за все, більшість соціологів його знають за дослідження в галузі соціології сім”ї, особливо за дослідження шлюбів та розлучень. Дана стаття підіймає дуже класичне питання в демографії і соціології -наслідки соціальних дій для загального добробуту та здоров”я людини (чи, може, щастя). Звісно, розлучення може бути виходом із кризових ситуацій, але розлучення є і величезним стресом. Фундаментальне питання полягає в тому, чому в окремих випадках стрес більший, ніж в інших? Давно існує ідея, що діти впливають на життєве задоволення. Ідея доволі стара, але перед цим тестувалась на маленьких вибірках чи окремих країнах. Панельних досліджень дуже мало (бо це, мабуть, найскладніший дизайн для соціологів). І ось саме це дослідження використовує лонгітюдні дані (але лише для однієї країни). Автори наполягають, що до них лише два дослідження тестували заявлену гіпотезу лонгітюдно (в Норвегії та США). Тож простору для емпіричної роботи ще дуже багато.

Автори  дивляться чи є в їх даних різниця між парами з дітьми та парами без дітей в плані загального задоволення життя, задоволення власними доходами, а також задоволенням саме сімейним життям. Дійсно, розлучення шкодить парам з дітьми сильніше. Гарна новина – в довготривалій перспективі ситуація вирівнюється рівномірно.

https://static-content.springer.com/image/art%3A10.1007%2Fs13524-016-0518-2/MediaObjects/13524_2016_518_Fig1_HTML.gif

8. Collective Threat Framing and Mobilization in Civil War.

Anastasia Shesterinina.

Ця стаття опублікована в політологічному журналі APSR. Вона можу бути особливо цікава українським читачам, оскільки автор вивчає пам”ять учасників та свідків конфлікту між абхазами та грузинами в 1992-1993 роках. Також цікавим моментом є те, що стаття написана на основі інтерв”ю (якісна методологія). Тож у читачів є унікальна можливість дізнатись, що і як говорять люди, згадуючи конфлікти. Нажаль, подібних досліджень України дуже мало. Хоча я відразу згадав фундаментальну працю PS LAB з інтерв”ю в Києві, Одесі, Харкові, Керчі та Севастополі.

Важливе питання цієї статті – як люди мобілізуються для протистояння, незважаючи на величезні (усвідомлені) ризики та розуміння того, що інша сторона є набагато сильнішою. Цим питанням задавались багато учасників Євромайдану.

Висновки, самі по собі, є доволі типовими. Люди включені в соціальні мережі, тож відчуття загрози є не стільки особистим, скільки колективним. Мобілізація можлива тоді, коли люди відчувають загрозу своїм колективним ідентичностям та традиціям. В цьому плані доволі важлива роль місцевих лідерів, як медіаторів наративів (від загальнонаціонального наративу – до наративів конкретних локальних спільнот).

bl3

9. Parenthood and Happiness: Effects of Work-Family Reconciliation Policies in 22 OECD Countries.

Jennifer Glass, Robin W. Simon, Matthew A. Andersson.

А закрити огляд хотілося б ще двома статтями з AJS. Як я писав у вступі, цей журнал особливо постарався перед кінцем року. Взагалі, весь номер вийшов напрочуд чудовий. Хотілося оглянути всі статті з номеру, але треба давати хоч якесь різноманіття.

Ця стаття трохи нагадує і дослідження Калмайна, яке розглядались вище. Знову мова йде про задоволеність життя та порівняння людей здітьми та без дітей. Але в цей раз питання інше – чому люди з дітьми систематично вказують на гірше задоволення життям? Скоріш за все, мова йде про стрес та психологічні витрати, пов”язані з дітьми. В цьому плані важливим та цікавим питанням є, чи можуть спеціальні державні реформи в сфері домогосподарств мінімізувати цей розрив у задоволенні життя. Автори порівнюють 22 країни ОЕСР та приходять до висновку, що витарти на декретні відпустки та допомогу дітям суттєво зменшують розрив. Так, дослідження не панельне, але крос-національний дизайн дозволяє контролювати багато факторів. Дослідження виконане дуже грамотно і може слугувати гарним прикладом того, як треба писати емпіричні тексти (така собі суміш репорту і статті). З цікавого – акцент на державній політиці (адже соціологам часто цікаво думати про те, що і як можна запровадити в державі, щоб вплинути на суспільство) та макро-мікро рівень аналізу (як державна політика впливає на емоції людей).

bl3

10. Corporate Governance and Nested Authority: Cohesive Network Structure, Actor-Driven Mechanisms, and the Balance of Power in American Corporations.

Richard A. Benton

А ось остання стаття з цього ж номеру ASJ, яка потрапила до огляду, має дуже цікавий панельний дизайн. В цій статті автор вивчає як працюють менеджери та члени наглядових рад в більше ніж тисячі фірм США протягом років. Мережевий аналіз дозволяє побачити, як люди, що займають різні статусні позиція в одних фірмах, приносять свій досвід та владу в інші  фірми.

В статті є багато цікавої інформації. По-перше, мова йде про застосування мережевої теорії в літературі по менеджменту, організаціях, корпоративному керуванню. Тобто є дуже прикладний аспект мережевого аналізу, пов”язаний з бізнесом. По-друге, автор гарно знається на цій літературі і описує цікаву проблему – виявляється в багатьох фірмах менеджери займають сильні колективні позиції та успішно протидіють зовнішнім керівникам (наглядовим радам), хоч інституційно у них мало простору для маневрів. Саме мережевий аналіз допомагає знайти відповідь, як це можливо. По-третє, автор концептуалізує перетини мережевих позицій (таке собі брокерство за Бартом). Також було цікаво побачити щось, що останнім часом зустрічається в мережевій літературі не часто – а саме аналіз двомодальних (або бі-парних) мереж. Відразу нагадало статтю про структуру володіння в українських банках, яку писав Дмитро Остапчук для ВоксЮкрейну.

bl3

bl3

SNA: cosponsorship and voting

This work in progress is a collaboration with Dmytro Ostapchuk, a researcher at VoxUkraine and an editor of DataVox. We ask why do Ukrainian deputies collaborate (or not). One of the theories states that collaboration is a result of homophily. We draw on a new dataset on legislative collaboration in Ukraine from November 2014 to August 2015 in order to test this theory.  Our QAP regressions suggest that homophily does not influence collaboration  in cosponsorship, however it has a strong impact on co-voting .

PS. Here is a network of MPs who co-authored at least five times in the first and second sessions of the eighth term made by Dmytro.

FIG1.jpeg

Wages and inequalities in premodern Ukraine

This project is based on the census published by Juri Voloshyn. Olena Bastina, Ivan Sivakov, and Olena Lupalo helped me coding the data from the book to the final dataset (N = 1,110 domestic workers).

My current working paper investigates wage inequalities among domestic workers in early modern Poltava (present day Ukraine), which was an important military administrative center in Cossack Hetmanate – autonomy within the Russian Empire. The data are derived from Rumyantsev census conducted between 1765 and 1769.

After age of 29 wages of all domestic workers stagnated and after 45 wages declined significantly. In addition to this, Cossack origin gave a considerable advantage for male domestic workers when compared to peasantry. Although most women received considerably small wages, distribution of wages among female domestic workers was more equal when compared to male domestic workers; median wage of married women was close to median wage of peasant men; and young girls often received higher wages than young boys. These findings open a room for a debate about economic power of male and female workers in early modern Ukraine on the dawn of the Russian Empire centralisation.

Some preliminary results of my work were presented at “Economy and Society in Eastern & Central Europe: Workshop in Economic History and Development”, London.

Here you can see some of my data and r-scripts.

plot-rubles-by-agegini-by-gender

Figure10.jpeg

REVIVALS

Religious vitality and values (REVIVALS) is a project which I have developed for my dissertation.

With an enormous help provided by Stanislav Korolkov I have compiled the data of the religious communities for various denominations in Ukraine from 1991 to 2015.

This is a snapshot of the sources:

Це слайдшоу вимагає JavaScript.

Most importantly, the bulk of the data has been collected on the regional level. This allowed me matching the contextual data with the surveys conducted annually from 1992 to 2006 by the Institute of Sociology (NASU).

By using more refined data as well as applying IV techniques I was able to tease out the effects of religious competition (which was quite problematic in the previous literature). The main finding of my working paper is that church competition in Ukraine  within denominations has significantly contributed to religious participation of Ukrainians in the course of decades.

Some preliminary results of my work were presented at “IOS Summer academy “Path Dependencies in Economic and Social Development” at Tutzing. I also described my main findings here.

Here you can see some of my data and r-scripts.

 

 

revival_sources

Проблема тавтології

Ось цей пост на фейсбуці дуже красномовно підкреслює, які величезні проблеми є у нашому публічному просторі з презентацією та обговоренням даних. Але я хотів би звернути увагу ще й на те, що подібні аналітичні висновки, насправді, не мають жодної аналітики. Навіть, якби всі джерела були наведені правильно та ризики екологічної похибки були б вказаі, це нічого б не змінило. Врешті решт, дійсно з різних опутувань зрозуміло, що вік мав значення (можна глянути тут чи тут). Але, як на мене, головна проблема полягає в тому, що популярна у нас “аналітика” – це просто тавтологічне читання графіків. Тобто, буквально, одну і ту саму інформацію повторюють двіччі – спочатку візуально, потім словами.  Пригадайте, скільки раз ви зустрічали такі матеріали. Ви бачите, що на графіку більшість молоді пітримали залишитись. Потім ви читаєте висновок –  молоді люди голосують залишатись, бо вони молоді люди. І так по списку. Неосвіччені люди голосуют за вихід, бо вони неосвічені. Літні люди голосують за вихід, бо вони літні люди, які проголосували за вихід. Здоровий глузд та теорія ж підказують, що люди з меншою освітою працюють на менш кваліфікованих позиціях (теорія ще й перевірена емпірично). Ці люди мають подібні доходи, подібні структури витрат, подібні соціальні проблеми (так само, як і люди з більш кваліфікованими позиціями будуть більш гомогенні). Наприклад, менш освіччених і літніх людей буде більш турбувати проблема NHS. Але це ніяк не пов”язано з їх малограмотністю чи інтелектуальними здібностями. Ці люди були політично мобілізовані навколо важливих для себе проблем і голосували відповідно. Вік, стать, освіта – це лише видимі індикатори, які корелють зі справжніми причинами соціальної поведінки. Аналізувати ці причини через індикатори, не вдаючись до тавтологічних пояснень самих індикаторів – це і є прояв справжньої аналітики в соціальних науках.

Конференція песимістів

Коли Ярослав Грицак ще років п”ять назад починав пропагувати Інглехарта та Гершенкрона, він жартома повторював тезу про “песимізм”. Історія має значення і те, що сталося колись давно, надовго визначає шлях розвитку багатьох країн. На конференцію для саме таких песемістів мені пощастило попасти минулого тижня. Дуже багато потужних досліджень, які можуть бути дуже корисним та цікавими для багатьох людей в Україні, враховуючи всі наші внутрішні дебати про модернізацію та розвиток.

Дисклеймер. На конференції було набагато більше цікавих презентацій (від нових даних по індустріалізації Російської Імперії до топових нерівностей в Угорщині аля Пікеті та Заєц). Але я вирішив закинути посилання лише на ті дослідження, що можуть бути більш актуальними для теперішніх українскьких дискусій про модернізацію.

Ерік Усланер, мабуть, відомий в Україні. Він багато працює над темою соціальної довіри та економічного зростання. Він презентував своє останнє дослідження The Historical Roots of Corruption: State Building, Economic Inequality, and Mass Education, яке можна прочитати за лінком, але можна і просто описати одним графіком.

Screen Shot 2016-06-19 at 7.52.37 PM.png

Все просто. Інвестиції в освіту ще з кінця 19го століття найкраще пояснюють ситуацію з корупцією сьогодні. Не треба відразу кидатись з уточненнями. Я впевнений, ваше скептицизм в дослідженні вже врахований.

Дуже сподобалась презентація всього десанту з Вищої Школи Економіки з Москви. Але онлайн матеріали я знайшов тільки для цієї презентації історичного дослідження партикуляризму. Хоча зараз презентація вже набато повніша і теорією, і, навіть, першими кроками аналізу. Взагалі, всі ці загравання з лінією Хайнала і історією домогосподарств є дуже актуальною зараз темою.

Дуже корисним для українських читачів буде познайомитись з цією новою працею по історії якості державного керівництва в Росії. У нас часто говорять про еліти, про те, що немає якісних еліт, що вони не були ще взрощені, чи були винещені, чи є якась таємнича пастка, яка засмокчує всі нові кадри і робить їх Шокіними. Ще люблять говорити про правила гри, які треба змінювати. Але конкретики часто мало. Ось це хитре переплетіння спадковості еліт, зв”язку між історією державних структур і здатністю сучасних органів влади виконувати свої функції, все це дуже цікаво і жваво описано в статті Роберто Фоа. Є місце і теорії, і історичним даним, і стат.аналізу, і якісним дослідженням. Корисне чтиво.

Screen Shot 2016-06-19 at 8.05.39 PM.png

І, наостанок, запропную ознайомитись з ще одним дослідженням (до речі, отримало премію кращої статті на цій конференції) по міграції людей та міграції їх екстремістських поглядів, які можуть потім передаватись нащадкам. Мова йде про міграцію колишніх нацистів з Німеччини в Австрію. Дуже детальний емпіричний аналіз, який бере до уваги всі можливі альтернативні механізми, вказує, що екстремізм передавався через сімейні зв”язки та завдяки місцевим партіям. Тема дуже співзвучна з нашими дебатами про біженців та переселенців, а також інтеграцією мешканців Криму чи територій так званих ДНР, ЛНР, коли вони увійдуть в склад України.

Screen Shot 2016-06-19 at 8.18.22 PM.png