SNA: cosponsorship and voting

This work in progress is a collaboration with Dmytro Ostapchuk, a researcher at VoxUkraine and an editor of DataVox. We ask why do Ukrainian deputies collaborate (or not). One of the theories states that collaboration is a result of homophily. We draw on a new dataset on legislative collaboration in Ukraine from November 2014 to August 2015 in order to test this theory.  Our QAP regressions suggest that homophily does not influence collaboration  in cosponsorship, however it has a strong impact on co-voting .

PS. Here is a network of MPs who co-authored at least five times in the first and second sessions of the eighth term made by Dmytro.

FIG1.jpeg

Wages and inequalities in premodern Ukraine

This project is based on the census published by Juri Voloshyn. Olena Bastina, Ivan Sivakov, and Olena Lupalo helped me coding the data from the book to the final dataset (N = 1,110 domestic workers).

My current working paper investigates wage inequalities among domestic workers in early modern Poltava (present day Ukraine), which was an important military administrative center in Cossack Hetmanate – autonomy within the Russian Empire. The data are derived from Rumyantsev census conducted between 1765 and 1769.

After age of 29 wages of all domestic workers stagnated and after 45 wages declined significantly. In addition to this, Cossack origin gave a considerable advantage for male domestic workers when compared to peasantry. Although most women received considerably small wages, distribution of wages among female domestic workers was more equal when compared to male domestic workers; median wage of married women was close to median wage of peasant men; and young girls often received higher wages than young boys. These findings open a room for a debate about economic power of male and female workers in early modern Ukraine on the dawn of the Russian Empire centralisation.

Some preliminary results of my work were presented at “Economy and Society in Eastern & Central Europe: Workshop in Economic History and Development”, London.

Here you can see some of my data and r-scripts.

plot-rubles-by-agegini-by-gender

Figure10.jpeg

REVIVALS

Religious vitality and values (REVIVALS) is a project which I have developed for my dissertation.

With an enormous help provided by Stanislav Korolkov I have compiled the data of the religious communities for various denominations in Ukraine from 1991 to 2015.

This is a snapshot of the sources:

Це слайдшоу вимагає JavaScript.

Most importantly, the bulk of the data has been collected on the regional level. This allowed me matching the contextual data with the surveys conducted annually from 1992 to 2006 by the Institute of Sociology (NASU).

By using more refined data as well as applying IV techniques I was able to tease out the effects of religious competition (which was quite problematic in the previous literature). The main finding of my working paper is that church competition in Ukraine  within denominations has significantly contributed to religious participation of Ukrainians in the course of decades.

Some preliminary results of my work were presented at “IOS Summer academy “Path Dependencies in Economic and Social Development” at Tutzing. I also described my main findings here.

Here you can see some of my data and r-scripts.

 

 

revival_sources

Огляд публікацій #2

Продовжуємо експерементувати з оглядом актуальних публікацій в журналах по соціології і суміжним соціальним наукам (перший огляд можна прочитати за посиланням).

В цей раз хотілося б спробувати прив’язати статті, хоча б в якісь мірі, до тем, які циркулювали в українських медіа. Серед оглянутих статей є такі, що підіймають теми генетики та соціального, роль протестів у формуванні порядку денного серед політиків, погляди населення на політику економічного урівнювання, ставлення до корупції.

Статті, які оглядаються, не завжди є у вільному доступі. Прочитати ці статті можна за допомогою ресурсу http://sci-hub.bz (чи який там зараз актуальних хостинг?). Також можна звернутись до мене і я пришлю статтю імейлом (не забувайте вказувати свою електрону адресу).

Зрозуміло, що я не обов”язково погоджуюся з усім, що написано в тих стаття, які я оглядаю.

***********************************************************************

  1. Socio-Genomic Research Using Genome-Wide Molecular Data.

    Dalton Conley.

    Конлі є доволі відомим соціологом з Прінстону, який довго займався емпіричними дослідженнями причин бідності та її наслідків в США. Його особливо цікавило, чому одні діти/підлітки з бідних районів приєднуються до вуличних банд, а інші ні. І в американській соціології це питання типово розглдається як баланс між “nature and nurture”. Тож не дивно, що він так уважно займався генетикою. Ось тут можна подивитись його TED-talk на цю тему, де він описує і свою мотивацію, і результати своїх досліджень.

    Стаття Socio-Genomic Research Using Genome-Wide Molecular Data опублікована в журналі Annual Review of Sociology (ARS). Це доволі цікавий журнал, який завжди в топах різних рейтингів (іноді, він стоїть вище за ASR та AJS). Але його особливість в тому, що там дуже рідко публікують результати актуальних емпіричних досліджень. Зазвичай, там публікують або огляди по певній дисципліні, або візії щодо перспектив розвитку того чи іншого напрямку. Наскільки я розумію, іноді редактори звертаються до конкретних авторитетних науковців, щоб ті написали щось по своїй сфері. Особисто мені відомі декілька “культових” публікацій, які там з’являлись. Це Калмайнівська стаття Intermarriage and Homogamy: Causes, Patterns, Trends, відома стаття Портеса по соціальному капіталу, а також центральна стаття для мережевиків Birds of a Feather.

    Я вирішив запропонувати цю статтю Конлі по генетиці з двох причин. По-перше, остінніми роками цікавість до теми генетики в соціології дуже сильно зросла. Останніми роками опублікували відразу декілька гарних статей на цю тему (наприклад, команда з Північної Кароліни буквально атаковала всі журнали своїми публікаціями на цю тему: раздва, три, чотири). По-друге, очевидно, українські медіа сколихнули слова міністра культури про гентику в українських регіонах. Подібні заяви, нажаль, шкодять саме науковцям, які досліджують взаємодію генів та соціального оточення. Завдяки таким заявам і скандалам, які вони генерують, вся дисципліна може піддатися нікому не потрібній стигматизації. Стаття самого ж Конлі оглядає три головні напрямки генетичних досліджень в соціології. (1) Це, так звані, взаємодія між генами та оточенням. В англомовній літературі часто можна побачити абрівіатуру GxE. Вона означає gene-environment interactions. Грубо кажучи, мова йде про те, що генетика є модератором певних соціальни процесів, які впливають на людську поведінку. Саме такими дослідженнями займається команда з Північної кароліни, на яку давалось посилання вище. І тут мова може йти і про схильність до вживання алкоголю чи тютюну, а може йти і про інтелектуальні здібності. Особливо цікавою є частина, де Конлі пише про можливі помилки в інтерпритаціях таких досліджень. (2) Гомофілія – це спеціальний термін, який вказує на те, що люди з подібними якостями будуть контактувати частіше. Коли мова йде про шлюб, то в цьому контексті застосовують поняття гомогамності. Великим питанням є, в якій мірі гомофілія є генетичним феноменом. Особисто мене вразила цитата статті, яка встановила, що друзі генетично еквівалентні до далеких родичів. (3) І остання частина досліджень стосується як раз того, про що говорив наш міністр культури. А саме – вплив генетичного матеріалу на макро процеси. Конлі доволі просто і переконливо розвінчує крайнощі і про те, що всі люди на 99 генетично подібні, а одже ніяких відмінностей немає, і про те, що окремі нації, які проживають у своїй державі, мають унікальний генетичний код. І, якщо відволіктись від цих міфів, виявляється, що є цілий пласт надзвичайно цікавих запитань. Наприклад, чи впливає генетичне різномаїттся на економічний розвиток? Якщо так, то які механізми? Наприклад, є ось такий статистичний зв’язок, що суспільства з дуже низьким і дуже високим рівнем генетичного різномаїття економічно менш успішні.screen-shot-2016-11-23-at-10-45-54-am

  2. Distributional Effects of the Great Recession: Where Has All the Sociology Gone?

Beth Redbird and David B. Grusky

Ця стаття також з ARS. Грускі це дуже авторитетний і, мабуть, один з найвідоміших дослідників соціальної стратифікації та соціальних класів в світі (якось так склалось, що окрім США він багато займався Японією). Не пам’ятаю, щоб його ім’я часто звучало на парах в Україні, але в світі (особливо в США) він ввжається живим класиком типу Голторпа чи Райта. А ось Редбір це доволі молода, креативна і надзвичайно цікава дослідниця. Наприклад, на її сайті можна почитати і про її проект вивчення нерівностей серед північноамериканських індіанців, і про вивчення тих самих недосяжних “топових” респондентів (проект має назву “Loneliness of Affluence”).

В самій статті вони задаються дуже справедливим запитанням – а що ми знаємо про останню рецесію з, власне, соціологічної літератури? Виявляється, що надзвичайно мало. Більшість досліджень є такими швидкими еміпричними реакціями на індивідуальному рівні, де вивчається вплив рецесії на будь-яку поведінку чи погляди (на довіру, здоров’є, працевлаштування). Вони роблять цікаве спостереження, що час рецесії випадково співпав з часом, коли серед соціологів виникла мода на специфічні методи встановлення каузального зв’язку між змінними, щоб тестувати гіпотези (та сама мода на “натуральні експерименти”). Тож не дивно, що сам факт рецесії, скоріш, вписався в цю літературу як потужний і переконливий спосіб протестувати свої теорії середньго рівня. Але за цими методичними перегонами загубились два важливі моменти, які широко розглядались в економічній та політологічній літературі. Мова йде про причини та наслідки рецесії на макро-рівні (наприклад, зміна політичних режимів чи становлення нових соціальних рухів). Власне, ця стаття робить детальний огляд всіх головних напрямків досліджень рецеції та ставить важливі питання, що робити далі.

screen-shot-2016-11-23-at-3-46-59-pm

3. Values and Corruption: Do Postmaterialists Justify Bribery?

Maria Kravtsova, Aleksey Oshchepkov, and Christian Welzel

Автори мають бути знайомі українським соціологам, оскільки у нас (1) є певна традиція дослідження цінностей і (2) були доволі активні контакти з лабораторією порівняльних соціальних досліджень Інглехарта та Велцеля в Москві. Стаття опублікована в доволі авторитетному журналі Journal of Cross-Cultural Psychology, де часто можна побачити порівняльні публікації на основі даних WVS. Цікаво, що в центрі теоретичного аргументу цієї статті є еволюційна теорія моралі (знову гени). Кооперація (prosocial behaviour) допомагає виду виживати та передавати гени далі.

Тема корупції зараз є центральною для українського публічного простору. Але ж і тема постматеріалістичних цінностей також, хоч різноманітні обговорення цієї теми не завжди містять саме слово “постматеріалістичне”. В медіа говорять про модернізацію, про зміну цінностей, про молодь, про Інглехарта – все це, насправді, і є дебатами навколо постматеріалістичних цінностей. Цікаво, що в наших публічних обговореннях нових цінностей, зазвичай, превалює думка, що ось люди з новими цінностями вони є проти корупції. Але як раз ця стаття надає огляд зворотніх аргументів. Насправді, цілком може бути, що носії постматеріалістичних цінностей можуть підтримувати корупцію (ось такий неочікуваний поворот для апологетів модернізації цінностей). І причина в такій поведінці доволі проста – автономія, індивідуалізм, відповідальність за самого себе призводять до того, що люди самостійно вирішують нагальні проблеми у вигідний для себе спосіб.

Інша цікава частина і теорії, і емпіричного аналізу – це розгляд екологічної складової. Тобто одночасний аналіз на індивідуальному рівні, та рівні країни. Людина може мати одні цінності, а суспільство в середньому має інші – як це буде впливати на поведінку людини? Взагалі, екологічний аналіз такого роду давно став майже необхідним елементом будь-яких порівняльних досліджень, а також простих спекуляцій про суспільство. Нажаль, українським дебатам цього аналітичного важеля часто не вистачає. Стаття може бути гарним прикладом для тих, хто хоче освоїти цей прийом.

І які ж результати? Все головне написано відразу в анотації. Індивіди, які більш тяжіють до постматеріалістичних цінностей, мають більшу схильність виправдовувати корупцію. Але, якщо в суспільстві більшість є постматеріалістами, тоді індивіди (і не-постматеріалісти) починають засуджувати корупцію. Ось так. Тож ідея про “активну меншість”, яка часто циркулює в наших дебатах, нажаль, не підкріплюється емпірично.

4. The Media as a Dual Mediator of the Political Agenda–Setting Effect of Protest. A Longitudinal Study in Six Western European Countries.

Rens Vliegenthart, Stefaan Walgrave, Ruud Wouters, Swen Hutter, Will Jennings, Roy Gava, Anke Tresch, Frédéric Varone, Emiliano Grossman, Christian Breunig, Sylvain Brouard, Laura Chaques-Bonafont.

Хух…довга назва статті, але список авторів ще довший (це доволі рідкісно в соціальних науках). Оскільки більшість із авторів є або політологами, або дослідниками медіа, то я їх знаю погано. Хоча око відразу зачепилось на імені Walgrave, який є відомим політологом з університету Антверпена та може бути знайомим соціологічній аудиторії за його публікації по протестам та політичній мобілізації.

Стаття опублікована в моєму улубленому соціологічному журналі Social Forces. Це доволі особливий журнал. Колись там публікувалось багато крутих досліджень. Якою б темою не займався сучасний соціолог, у нього обов’язково буде посилання на цей журнал в огляді літератури. Але останніми роками він почав програвати конкуренцію більш молодим агресивним журналам типу ESR чи Socio-Economic Review. Тому виникла така ситуація, коли неформальний рейтинг журналу набагто вищий за його реальні показники цитованості. Тобто велика кількість молодих соціологів хоче там публікуватись, бо там публікувались їх вчителі та героії і опублікуватись в SF це “справа честі”. Наскільки я знаю, журнал серйозно взявся за оновлення, почав шукати авторів, більше увагу приділяти новим темам (типу мереж). І крок за кроком він почав повертати собі колишню репутацію.

Про що ця стаття? Вона написана на доволі вузьку, але цікаву тему – як впливають вуличні протести на порядок денний політиків. Якщо певні соціальні рухи вирішили створити протест через якусь проблему – чи будуть політики більше про неї говорити? І яка роль у цьому медіа? Тобто чи напрямок прямий “протест – порядок денний політиків” або опосередкований “протест – медіа – порядок денний”. Крім того, автори порівнють політичні системи в країнах.

Оскільки питання доволі вузьке і чітко сформульовано, це дозволяє сфокусувати і огляд літератури і теоретичні очікування. Цікаво, що (судячи зі слів авторів) це перша стаття, де це питання досліджується порівняльно і лонгітюдно. Автори застосовують аналіз доволі цікавих даних. Це і заяви політиків, і більше ніж 150 тисяч історії з місцевої преси (щоб зрозуміти порядок денний медіа), і дані на основі PEA (protest event analysis), які включили декілька тисяч протестів з п’ят європейських країн. Нагадаю, що в Україні також декілька років працює такий проект по протестам, на основі якого публікаються статті в тих самих англомовних peer reviewed журналах (наприклад, тут чи тут).

Результат емпіричного дослідження вказує, що в парламентських республіках ефект медіа має місце. Відбуваються протести, медія їх висвітлюють, і потім політики, які представляють різні партії вносять цю проблематику в порядок денний своїх заяв.

Теорія, спосіб побудови моделі, а також самі результати можуть бути цікавими та корисними для тих, хто досліджує вплив медіа на політику.

Screen Shot 2016-11-23 at 6.01.25 PM.png

5. Collective religiosity and the gender gap in attitudes towards economic redistribution in 86 countries, 1990–2008.

Antonio M. Jaime-Castillo, Juan Fernandez, Celia Valiente, Damon Mayrl.

Цю статтю я вирішив запронувати з декількох причин. По-перше, це доволі важливий журнал, який в минулий огляд не потрапив. Social Science Research – один з лідерів по публікаціям актуальних емпіричних досліджень. Його головна риса це наголос на емпіриці. Грубо кажучи, там можна опублікувати статтю на пару сторінок, де буде лише гіпотеза-дані-результати. Але ж і увага до якості запропонованого аналізу там дуже велика. По-друге, окремі результати цікаво перегукуються з публікацією на ВоксЮкрейні. Дмитро Остапчук проаналізував результати Фейсбук-опитування і показав, що серед тих, хто відповідав на питання, є різниця між чоловіками і жінками в плані підтримки лівої ідеології. Ось це питання і є ключовим питанням статті (attitude towards economic redistribution). В багатьох країнах жінки тяжіють вліво. Пояснити варіацію цієї різниці між країнами і є мета статті. По-третє, мені пощастило знати трьох авторів особисто (за одним я зараз читаю семінари). Якось так сталося, що в моєму департаменті соціологи займаються двома темами, хоч жодного формального розподілу немає: (1) ринки праці та (2) релігія.

Навідміну від багатьох інших статей в цьому журналі, дана стаття доволі велика і теоретично обгрунтована. Головна ідея полягає в тому, що різниця між чоловіками та жінками у підтримці “лівої” політики модерується домінуючою релігією. В багатьох країнах традиційна релігія одночасно підтримує світогляд проти адміністрування перерозподілу доходів і консервує традиційний розподіл праці між чоловіком та жінкою на ринку і в домогосподарстві. Тому різниця між чоловіками та жінками має бути меншою в суспільствах, де релігія є важливою. Зверніть увагу, що залежна змінна є саме “різниця”. Тобто і чоловіки, і жінки можуть бути “лівими” чи “правими” – головне, чи є між ними різниця. Як вказують автори їх трирівнева регресійна модель на 86 країнах не тільки пітримує гіпотези, але і вказує, що релігіє є важливішим фактором за типові політичні та економічні чинники, які використовували в літературі раніше.

6. Making the Connection: Social Bonding in Courtship Situations

Daniel A. McFarland and Dan Jurafsky

Ця стаття стала лауреатом премії Gould Prize в 2015. Цю премію дають за кращу публікацію в AJS. Деніел МкФарланд мій особистий герой та ідеал сучасного науковця. Має дуже гарну філософську освіту з університету Чікаго, пізніше став соціологом та спеціалістом з освіти та розвитку. Класний програміст та спеціаліст з кількісного аналізу. Один з розробників софту для аналізу та візуалізації мереж SoNIA, разом з Соломоном Месінгом з Pew є авторами курсу з R та мережевого аналізу в соціальних науках, а також є лектором курсу по дослідженню організацій на Курсері. Його спіавтора я не знаю, але це доволі авторитетний спеціаліст з лінгвістики. І ось така співпраця МкФарланда з лінгвістами, психологами, кібернетиками робить його проекти надзвичайно цікавими.

В даній статті вони задаються дуже фундаментальний соціологічним питанням – як виникає зв’язок між двома людьми? Але вони звужують його до доволі специфічної ситуації – побачення. Це дуже просте, але надзвичайно фундаментальне питання, з якого починається вся соціологія. Не дивно, що в теоретичній частині є вся батарея класичних соціологів, які займались мікро (і Блау, і Колінс, і Гофман). Тож аналіз комунікації і зв’язку здійснюється у термінах “гри”. Фундаментально вони підійшли і до емпіричної частини. В дусі класичних дослідів соціальної психології вони зняли величезні приміщення і запросили анонімні пари людей до speed dating.  Незнайомі люди зустрічались, вели бесіди, фліртували. Все це записувалось. Потім і швидкість розмов, і кількість сказаних слів, і тон, і гучність, і сам контент стали змінними в статистичному аналізі. Аналіз підтвердив, що успішний зв’язок виникає, коли є розподіл ролей, але цей розподіл є зрозумілий та легітимізований обома (те, що вони називають a reciprocal asymmetrical performance).

7. Fitting In or Standing Out? The Tradeoffs of Structural and Cultural Embeddedness.

Amir Goldberg, Sameer B. Srivastava, V. Govind Manian, William Monroe, and Christopher Potts.

А ось ще одна чимось подібна стаття (подібна за амбіціями та складністю виконання, а також типом співпраці між науковцями). Вона опублікована в ASR, більшість авторів також зі Стенфорду, в цей раз знову має місце співавторство між соціологами та лінгвістами з застосуванням доволі складних методів на великих даних. Мораль проста. Якщо регулярно дивитись AJS і ASR, то можна легко побачити, на що саме є (і буде) мода в соціології.

Голдберг дуже цікавий автор, який раніше співпрацював з тим самим МакФарландом, а також з моїм іншим героєм Балдасарі. Срівастава також може бути відомий соціологам своїми дослідженнями колаборації в різних ситуаціях (в бізнесі чи в політиці). Інші автори, знову ж таки, лінгвісти та кібернетики звідси.

В статті, як і в попередньому прикладі, автори заново і в гарному емпіричному контексті задають фундаментальне соціологічне питання – що краще (або “вигідніше”, щоб зняти моральну модальність), зберігати свою індивідуальність чи вписуватись в соціальну групу. І як це відбувається по крокам? Від прийняття рішення до його виконання? Нагадаю, що мова йде про організації (фірми, корпорації, колективи). Тому мова йде не стільки про творчу індивідуальність чи нон-конформізм. Скоріш, мова йде про раціональну поведінку в групі, де іноді персональний успіх та успіх всієї організації може залежити від вдалого балансу між я-група. Наприклад, з точки зору структурних теорій організації мова йде про те, що людина сама займає вигідні позиції в структурі мереж (тут мова йде про “я” – унікальна позиція яка дає можливість особистості розвиватись і мати доступ до ресурсів, за таку позицію є конкуренція). На противовагу до цього є цілий пласт теорій про корпоративний дух та етику, про спільні цінності і норми. Люди в колективі можуть бути продуктивніші і досягати особистого успіху і розвивати колектив вцілому (хіба не на цьому побудовані величезна кількість тренінгів в сучасних організаціях?).

Автори застосовують унікальні і величезні дані, які включають більш за 10 мільйонів (!) імейлів протягом шости років між 600 співробітниками однієї компанії. Вони аналізують комуніакцію та організаційну культуру і знаходять, що структурні чинники обмежують індивідуальний успіх в компанії, а ось культурні, навпаки, допомагають. Доволі цікавий результат, який заставляє задуматись над концепцією Барта про структурні прогалини. Вони ускладнюють його концепцію, коли демонструють, що брокери мають перевагу тоді, коли вони погано вписуються в загальну корпоративну культуру (tradeoff).

8. Gender, Rural-Urban Inequality, and Intermarriage in China.

Lake Lui.

Стаття цікавого і особисто мені (ще) невідомого автора про шлюб між різними суспільними верствами в Китаї. Китай – величезна і надзвичайно важлива країна, про яку ми знаємо дуже мало. Тому кожна така публікація є надзвичайно корисною та цікавою (наприклад, як ці статті про майнові відносини чи політичну мобільність). Також особливістю цієї статті є метод. Автор застосовує якісні методи, а саме 134 напівструктурованих інтерв’ю з сільскими та міськими мешканцями (і мігрантами з села в місто). Крім інтерв’ю автор застосовує різні проективні методики, коли просить респондентів не тільки щось розказати, але і намалювати. Ну, звісно, автор надає дуже багато інформації про те, як функціонують неформальні інститути, про які інакше як з поля дізнатися складно (наприклад, про правило не наймати мігранта, якщо можна найняти місцевого).

Мені було цікаво дізнатись про існування поняття хукоу (hukou) – чіткий маркер, який має адміністративний характер і ділить людей в Китаї на “міських” та “сільских” за народженням батьків. Ці маркери, звісно, мають надзвичайно важливий вплив і на ідентичності, і на те, як сприймаються інші. Не дивно, що автор вирішив вивчати шлюб між різними хукоу.

Автор знаходить, що шлюб між “міськими” та “сільскими” часто має дисбаланс влади в сторону міських. Типова ситуація, коли чоловік є хазяїном бізнесу (наприклда, ресторану), де підробляла жінка-мігрант з села. У жінок є доволі чіткі преференції та очіквання від чоловіків – стабільність, добробут, гроші, амбіції, захист. У чоловіків трохи інакше. Мене дуже вразила двоякість мігрантів-чоловіків у їх преференціях. З одного боку вони бачать певний ідеал в одруженні міської жінки, з іншого вони не хочуть бути залежними від них. При чому є і елемент приниження (чоловіки не хочуть підживати в більш багатих домогосподарствах), і елемент недосяжності жінки з “іншої ліги”. Ось, навіть, в тексті є цитата з однієї пісні на цю тему (перекладено на англійську, мабуть, автором статті).

When I fi rst arrived in Shenzhen, I lived in a crowded dorm. During the night, our roommates gathered to play mahjong, drink beer, and eat peanuts. We just stared out our door, hoping that a beautiful girl would pass by. When we saw one, our whole group whistled and cheered raucously. It was like an everyday routine. But no one actually dared to ask them out. Such beautiful girls don t belong to us migrant workers (dagongzai). There are definitely better people who can deserve them.

З точки зору теорії, стаття також є доволі цікавим екземпляром. По-перше, це гарний приклад дослідження шлюбних стосунків у, так би мовити, пост-Бекерівський спосіб. Ідея того, що преференції є ендогеними, до сих пір часто зустрічається в літературі. Ця стаття є гарним прикладом ситуації, коли преференції залежать від соціального статусу. По-друге, українському читачеві буде корисно побачити приклад того, що в сучасній літературі називають intersectionality. Тобто уявлення, що поведінка визначається одночасними поділами по декількох лініях (гендер, клас, раса). Таке теоретизування і емпірична стратегія набуває ваги і різних сферах соціології, наприклад, в дослідженнях релігї (гарний приклад тут).

Screen Shot 2016-11-20 at 1.23.42 PM.png

9. Human Capital and Knowledge-Intensive Industries Location: Evidence from Soviet Legacy in Russia.

Denis Ivanov.

Дуже цікава стаття від Вищої школи Економіки (та Центру дослідження інститутів і розвитку). Думаю буде цікаво для українскьої аудиторії, оскільки у нас зараз багато дебатів про залежність економічного розвитку від радянської системи, про модернізацію, а також про іновації.

Автор досліджує в якій мірі сучасні технологічні фірми в Росії залежать від географічного розподілу НДІ та конструкторських бюро в Радянскьому союзі. Тобто успіх, наприклад, IT компаній сучасної Росії в певній мірі залежало від історичної алокації людського капіталу відповідно до інструкцій планової економіки. Немогана дослідницька лінія для наших соціологів та економістів. Дані є, актуальність теми є, ось вже є і непоганий приклад публікації. Можна розвивати тему.

Ще один цікавий момент для соціологів може бути у застосуванні методики “натурального експерименту” (про це згадувалось вище у статті про рецесію, а також у статті про Реформацію з минулого огляду).

10. Revisiting territories of relegation: Class, ethnicity and state in the making of advanced marginality.

Loıc Wacquant.

Луі (чи Луї) Вакант є дуже харизматичним і впливовим соціологом-урбаністом, який прославився своїмі дослідженнями гето в Чікаго (потім у нього вийшла цікава книга на цю тему, але, навіть, з міжнародними порівняннями). Він також є учнем і послідовником Бурд’є, тож не дивно, що слово габітус в його роботах зустрічається дуже часто. Він представляє якісне крило соціологів, а його дослідження це, зазвичай, спостереження (він дуже багато часу провів в тих самих гетто).

І хоч я погано знайюся на урбаністиці чи спостереженнях, але ця тема зараз набула дуже вагомого значення в Україні. У нас з’являється багато низових інінціатив, дебатів про розвиток міста і села, а також цілі дослідницькі інституції (від Центру міської історії до напрямку “місто” в CEDOS). Тож було б правильно оглянути хоч щось з цієї теми.

В статті Вакант оглядає цілий пласт літератури, який присвячений теорії relegation. Це центральне поняття в дослідженнях сегрегації. Оскільки (на думку багатьох соціологів) саме через relegation можна дати визначення тому, що є, і що не є сегрегацією. Грубо кажучи, сегрегація виникає там, де групи людей насильно витісняються з цілих шматків соціального життя. Більше того, ці люди починають погоджуватись з такою ситуацією і це стає частиною їх ідентичності. Якщо завантажити статтю, то можна по номеру вийти на весь випуск журналу. Це оглядовий випуск, який повністю присвячений цій темі. Тож можна почитати і критичні відгуки і дебати інших урбаністів з Вкантом.

UPD: Antonie Knigge, чию статтю я оглядав минулого разу, отримав почетне членство в європейській академії соціології за свою дисертацію по соціальній мобільності на індивідуальних даних з 19 по 20 століття.

Огляд публікацій #1. 10 статей по соціології і дотичним дисциплінам.

Останні пару місяців було складно відірватись від роботи і приділити хоч яксь увагу блогу. Але, нарешті, чорнетки написані, тексти подані, студенти оцінені. Зазвичай, після довгої паузи починати складно, але в цей раз я чітко знав, про що хотілося б написати. Не так давно я мав можливість перетнутись з колегами-соціологами з рідного ІС. Коротка бесіда виявила, що у наших широтах є дуже мало інформації про журнали, які варто читати (і де варто публікуватись), про актуальні дослідницькі теми, про тренди в прикладних дослідженнях. Іноді складається враження, що асиметрія інформації є, ледь, не найбільшою перепоною для наших дослідників.Тому я вирішив поексперементувати і спробувати регулярно публікувати огляд нових публікацій в актуальних журналах по соціальних науках. Варто зазначити, що огляд завжди буде доволі суб’єктивним. Особисто я більш знайомий з дослідженнями у сфері стратифікації чи релігії, але зовсім не обізнаний в журналах по соціальній психології, якісній методології, теорії (всі ці теми доволі популярні в Україні). Тим не менш, більшість журналів у моїй вибірці покривають головні теми соціологічних досліджень (наприклад, AJS, ASR, ESR). Грубо кажучи, це буде огляд того, що мені цікаво, що мені здається вплине на дисципліну, що публікується в авторитетних джерелах, що може бути актуальним для української аудиторії.

Статті, які оглядаються, не завжди є у вільному доступі. Прочитати ці статті можна за допомогою ресурсу http://sci-hub.bz (чи який там зараз актуальних хостинг?). Також можна звернутись до мене і я пришлю статтю імейлом (не забувайте вказувати свою електрону адресу).

Зрозуміло, що я не обов”язково погоджуюся з усім, що написано в тих стаття, які я оглядаю.

***********************************************************************

Оскільки це перший блог, то почати хотілося б з чогось фундаметнального. Тому для початку пропоную не стільки дослідницькі, скільки оглядові статті. Зазвичай, оглядові статті пишуть авторитетні дослідники, які намагаються підсумувати цілі покоління попередніх здобутків, або пропонують погял у майбутнє.

  1. Networks: An Economic Perspective

Matthew O. Jackson, Brian W. Rogers, and Yves Zenou.

З цих авторів соціологам найкраще відоме ім’я Метью О. Джексона. Це дуже авторитетний спеціаліст по мережам, автор популярних онлайн курсів по мережам і теорії ігор , автор доволі важливого підручника по мережам, а також багатьох публікацій. На цю конкретну оглядову статтю мою увагу звернули Asocial Networks – всім раджу їх блог. Хоч ця стаття написана для економістів, вона буде корисна і соціологам. Доволі зрозуміло і просто викладені головні терміни, є нескладна, але точна формалізація. Головне, є огляд літератури по ключоввим питанням. Наприклад, стисло викладена проблематика навчання та дифіузії іновацій, описана проблематика мереж і ринку праці (соціологічні дослідження тут беруть початок від Грановетера). Але є і більш економічні теми. Такі як фінансові потоки чи обмін і торгівля. Дуже раджу проглянути список літератури.

  1. Causes and consequences of the Protestant Reformation.

Sascha Becker, Steven Pfaff, and Jared Rubin.

Ця стаття не так давно була прийнята до друку в журналі Explorations in Economic History. На моє переконання вона заслуговувала і на кращий журнал (типу The Economic History Review), але такі журнали не люблять оглядів і люблять емпірику. Соціологам корисно знайомитись з сучасною літературою по економічній історії.
Автори дуже активні і дуже авторитетні дослідники реформації і подальшого розвитку протестантських регіонів. Серед них є і один соціолог – Стівен Фаф. Фаф відомий українскьим соціологам, які цікавляться релігєю. Він був одним із дослідників пост-радянській релігійності (з ухилом в теорію пропозиції). Саша Бекер, мабуть, є головним спеціалістом в темі серед усіх авторів і він, думаю, назавжди увійде в історію соціальних наук за застосування кілометрів до Віттенбергу як інструментальної змінної. А ось Рубін є дуже продуктивним дослідником економічної історії та релігії. Наприклад, у нього є цікава стаття з “генералом” теорії релігійних ринків Іанаконе про Дельфійський Оракул. Оглядова стаття дуже ретельно викладає практично все, що ми сьогодні знаємо про Реформацію з кліометрики. Від причин Реформації до її перебігу, впливу на подальший економічний розвиток. Соціологам особливо буде цікаво звернути увагу на два аспекти. Перший – це дослідження “протестантської етики”. Другий – становлення і розвиток капіталізму. Соціологічна література, яка досліджувала ці питання, деякий час була доволі відірвана від економічної історії. Останніми роками це вже не так. Я думаю, що багато соціологів будуть зацікавлені у дослідженнях друкування книжок (і в самій технології, і в росповсюдженні різних мов), а також у дослідженні участі ченців чи студентів у росповсюдженні нових ідей. Також важливо розуміти тонкощі у різниці між механізмами (людський капітал, іновацій, релігійні догми).

  1. Fifty Years since the Coleman Report: Rethinking the Relationship between Schools and Inequality.

Douglas Downey, Dennis Condron.

В соціології є багато журналів, які є дуже вузько-спеціалізовані. Але деякі з них є дуже авторитетними серед широкого кола читачів. Один з такиж журналів є Sociology of Education. Зрозуміло, що тема освіти цікавить велике коло дослідників та реформаторів. Це доволі цікава оглядова стаття про школи та їх роль у відвторенні соціальних нерівнсотей. Вона мотивується критичнимо оглядом класичного дослідження Коулмана і його команди 1966 року. У нас Коулман відомий як теоретик раціональної дії, але в Штатах його, окрім цього, цінують за багато піонерських емпіричних досліджень. Від освіти до розповсюдження інновацій. І сам Коулман і багато інших дослідників змогли побачити, що освітні організації часто не лише відвторюють нерівності, але і примножують їх (згадайте всі аргументи Бурдьє чи освітню модель Бріна-Голторпа, чи більш сучасні економічні проекти типу Equality of Opportunity). В цій статті автори не тільки роблять огляд всіх аргументів, але і пропонують доволі цікаву стратегію “заломлення” (по аналогії з фізичним терміном заломлення світла) нерівностей. Тобто як нерівності змінюються, по відношенню до попереднього впливу нерівностей, коли дитина попадає в школу. Чи ніяких змін не відбувається, чи нерівності зростають, чи спадають. Частина статті присвячена не тільки дослідженням, але і держанвій політиці.

***********************************************************************

Окрім оглядових статей, хотілося б запронувати на огляд “амбіційні” емпіричні статті. Тобто такі статті, які беруть наявне знання з якогось напрямку і кажуть, що, можливо, все зовсім не так. Або статті, які пропонуються якись новий погляд чи потенційно задають тон в подальших дослідженнях.

  1. Is the United States a Counterexample to the Secularization Thesis?

David Voas, Mar Chaves.

Автори цієї амбітної статті є відомими дослідниками секуляризизації. А також вони є давніми супротивниками теорії релігійної конкуренції. Чавес (або Чейвс – він, як кажуть, з часом змінює вимову свого імені) аргументував, що ця теорія просто не працює. А Воас був співавтором, мабуть, найкращої методологічної статті на цю тему, де вказав, що індекс Герфіндаля-Гіршмана просто не є валідним у тій формі, як його всі застосовували (а, іноді, і застосовують зараз). Що вони роблять в цій статті? Всі, хто займаються секуляризацією, знають, що США завжди пропонували як приклад-виключення. Це доволі розвинута технологічна країна, але, одночасно, є доволі консервативним релігійним суспільством. Чавес і Воас демонструють, що це, можливо, ненадовго. В довготривадій перспективі США йде шляхом секуляризації (хоч і повільніше за інші англосаксонські країни). А головне – секуляризація відбувається за тим самим сценарієм, що і у Британії та Австралії. А саме через зміну поколінь. Українському читачу буде корисно познайомитись і з методологічним розділом про про когороти. Зазвичай, відрізнити ефект когорт від ефекту старіння і від ефекту конкретних історичних подій дуже складно. В англомовній літературі ця проблема відома під абревіатурою APC (age-period-cohort effect). Це проблема не тільки релігійних, але і стратифікаційних досліджень.

  1. Economic freedom in the long run: evidence from OECD countries (1850–2007).

Leandro Prados De La Escosura.

Інша амбітна стаття, яка, на мою думку, може задати тон майбутнім дослідженням вийшла в журналі the Economic History Review. Автор Леандро Прадос є класичним і дуже авторитетним європейським економічним істориком (спеціаліст по довгому розвитку Іспанії). З 2015 він також є почесним директором проекту Медісона в Гронінгені. В цій конкретній статті він опублікував свою давню ідею – індекс економічних свобод. Стаття дає цікавий критичний огляд попередніх індикаторів. Головне, навідміну від попередніх індексів, він не включає обсяг державних витрат. В статті аргументується, що цей показник є зайвим. Крім того, як сам Леандро каже, авторитарні держави зазвичай мають великий обсяг державних витрат, але не переймаються економічною свободою. Поки що невідомо, чи буде це просто один з багатьох індексів для вузького кола спеціалістів, чи стане популярним і серед широкої аудиторії. Поки що Леандро доволі активно його промоутує через власні мережі, сайт і на конференціях.

***********************************************************************

Після оглядових та амбітних емпіричних статей, можна розглянуті і звичайні прикладні дослідження, які публікуються кожного місяця в наукових журналах. Більшість із них написані за типовим форматом “дослідницьке питання – гіпотеза – результат”. Таких пулікацій дуже багато і сказати, які з них є більш важливими, неможливо. Все залежить від вашого професійного напрямку та особистого смаку. Тому статті, які я обрав для огляду, у великій мірі відображають мої зацікавлення в соціології. Але я намагався зосередитись на чомусь, що може зацікавити і українську аудиторію.

  1. Religion, Marriage Markets, and Assortative Mating in the United States.        David McClendon.

Я обрав цю статтю через дві обставини. Перша – це журнал. Друга – це автор. Я вже писав вище, що в соціології є вузькоспеціалізовані журнали і рідко деяки з них обганяють більшість загальних журналів. Саме таким журналом є Journal of Marriage and Family. А що ж з автором? Автором статті є Девід МакКлендон з Pew Research. Дослідники з приватних організацій чи НГО в США і Європі часто публікуються в академічних журналах. Це може послугувати гарним прикладом для українських соціологів, які багато працюють поза академією. Сама стаття є доволі класичним прикладом емпіричного дослідження. Все, що потрібно знати про результати, написано в анотації. Релігія ще є важливим соціальним чинником для обрання партерна.

  1. Labour-market competition, recession and anti-immigrant sentiments in Europe: occupational and environmental drivers of competitive threat.

Javier Polavieja.

І ще одна стаття, яку я обрав за журналом та автором. Відносно новий журнал Socio-Economic Review стає все більш популярним та авторитетним майданчиком. Журнал започаткували спеціально для дослідження економічної соціології, а також для комунікації між економістами та соціологами. Автор – мій науковий керівник (академічний випадок Стокгольского синдрому?). Він є типовим носієм “Нафілдської школи” соціальної стратифікації. Ця школа доволі популярна в Україні, але виключно через класовий аналіз. А ось величезна тема, якою займалися і Голторп, і Брін, яка стосується ринків праці і контрактів, часто у нас ігнорується. Хоча європейські соціологи вважають це доволі важливою строною теорії Голторпа (гарний огляд тут). В цій конкретні статті Полав’єхи головні принципи теорії Голторпа представлені дуже просто і цікаво. А головне – стратифікаційна теорія поєднуєтсья з іншими теоріями (конкуренція на ринках праці пояснює ставлення до мігрантів).

  1. Beyond the Parental Generation: The Influence of Grandfathers and Great-grandfathers on Status Attainment.

Antonie Knigge.

Остання стаття за критерієм “журнал та автор”. Багато цікавих соціологічних (чи дотичних) статей публікуються в журналах по демографії. Автора я знаю з часів навчання в Утрехті. Ми разом працювали в одному проекті, але я був студентом магістратури, а він докторантом (дуже багато мені допомагав). Тепер Ентоні є дуже успішним молодим академіком, який встиг (частково, ще до захисту) опублікуватись в усіх найкращих соціологічних журналах. Проект, над яким він працює, є історичним. Мені здається, що такий перетин історії і соціології є близьким по духу для українських науковців. Він вивчає соціальну стратифікацію та мобільність в Європі з 19-го століття. Навідміну від багатьох попередніх досліджень, цей проект використовує надзвичайно детальні дані на індивідуальному рівні. Свідотцтва про шлюб, народження, смерть, переписи населення – все це сканується та сортується у спеціальних базах. Для соціологів мати більше за мільйон спостережень це справжня big data. А декілька мілйонів – big big big. Не кажучи про те, що ці дані часто є кращої якості за сучасні опитування (але лише в північній Європі, де є гарна традиція зберігання архівів). Програма соціологічних досліджень Ентоні полягає у тому, щоб детально вивчити, коли саме успадквання соц. статусу стало застарілою формою економічної активносіт і чи правда модернізація мала якись вплив на це.

  1. Social Media and Protest Participation: Evidence from Russia.

Ruben Enikolopov, Alexey Makarin, Maria Petrova

На моє глибоке переконання, ця стаття не має права бути непоміченою нашими соціологами. Автори можуть бути знайомі українській аудиторії. Наприклад, Рубен Еніколопов, був одним із запрошених дискусантів на конференції Вокс Юкрейн в 2015. Стаття дуже цікава, але дуже складна для не-економіста. Автори досліджують вплив участі у соціальних медіа на протести в Росії. Навідміну від багатьох інших досліджень, автори дуже серйозно і критично підходять до емпіричного аналізу. Наявність значимого зв’язку може означати вплив декількох механізмів. Як зрозуміти, чи мова йде про свободу слова, політичну мобілізацію, чи, наприклад, координацію? Їх детальний аналіз демонструє, що у механізмом є саме здатність до координації. Окремої уваги заслуговує застосування інструментальної змінної. Соціологи не часто звертаються до цієї техніки, хоча серед економістів це стає ледь не мінімальним стандартом для публікацій, коли треба говорити про причинно-наслідкові зв”язки. Також хотілося б звернути увагу на попреедні статті авторів щодо впливу медіа під час конфліктів (відома стаття про сербське радіо хорватських прикордонних територіях).

  1. Within- and Between-Country Value Diversity in Europe: A Typological Approach.

Vladimir Magun, Maksim Rudnev, Peter Schmidt.

А закінчити цей огляд я хотів би статтею з ESR, автори якої є добре відомими для українських соціологів. Останніми роками у нас пішла мода говорити про дослідження цінностей. Особливо багато на цю тему виступали представники Несторівської групи. І хоч дослідження цінностей, навіть, вписано в методологію цієї групи, якогось попиту на оригінальні та іноваційні дослідження цінностей в Україні поки не виникло. Виключенням є дуже оперативниї дослідження цінностей під час Майдану. Також прямо зараз перекладається і тестується оновлена методика Шварца. Думаю, що українським соціологам було б корисно слідкувати за дебатами в цьому напрямку досліджень. В цій статті автори пропонують власну класифікацію європейських країн, аналізуючи одночасно і внутрішню варіацію по країнам, і варіацію між країнами. Вони не просто роскладають країни по шкалам, але розробляють типологію країн (емпіричний аналіз виявив п’ять типів). Цікаво глянути на місце України та Росії в цій типології.

The medium is the message

Написав стислий блог на VoxUkraine про вплив конкуренції між православними церквами на середню релігійність українців. Блог дуже короткий і просто говорить наступне – вплив є. Як кажуть, the medium is the message. Формат блогу призвів до загострення одних тез і уникання інших (інакше і не могло бути). В цьому ж особистому блозі хотілося б трошки написати про те, в чому полягає актуальність цієї теми для українських соціальних науковців.

  1. Актуальність перша – суто академічна. Теорія церковних конкуренцій – одна з самих важливих складових частин того, що в соціології релігії називають “пояснення на рівні пропозиції”. Відповідно, вона є однією з головних теорій соціології релігії в принципі (іншою теорією, яка має такий самий вплив та популярність в соціологічній літературі є, наприклад, класична теорія секуляризації чи теорія insecurities). І при цьому в українській та російськомовній літературі (а також, іноді, в літературі по пост-комуністичним країнам) цю теорію часто називають “новою парадигмою”. Насправді, це доволі стара парадигма, яка пережила десяток років жорсткої критики та серйозної трансформації. Сприймати цю теорію за статтями кінця 80х чи початку 90х (і, відповідно, відкидати її за примітивізм) це, як мінімум, доволі дивно. Більше того, саме зараз наступив такий момент, коли ця теорія вже не може переварити всі аномалії, які вона зустріла, коли методи розкритиковані, а нове покоління соціологів все це вже переварило і – магією колективного розуму – готове видати щось нове та переосмислене. Український кейс може суттєво збагатити ці дебати.
  2. Актуальність друга – власне, події в сучасній Україні, які пов”язані з релігійним життям. Конкуренція між релігійними групами – це частина нашого життя, яке треба досліджувати. Передбачити наслідки цього процесу, виходячи із соціальної теорії, а не опираючись на інтиуцію чи власний здоровий глузд – це непроста задача. Теорія релігійних конкуренцій має бути першим вибором дослідника, щоб приступати до аналізу наслідків релігійних протистоянь. Тож дивитись актуальність першу.
  3. Актуальність третя – стан розвитку соціальних наук в Україні. Для більшості українських дослідників (які потім транслюють свої шаблони на більш широку аудиторію) наукове пізнання релігійних груп (як і будь-яких інших груп, від соціальних класів до субкультур) закінчується на рівні визначення цих самих груп. Тобто груп багато і всі вони унікальні, і всі вони мають різні прояви релігійної поведінки, і між ними треба встановити безліч кордонів у безлічі ситуацій. І саме тому ідеалом наукового пошуку для багатьох людей в Україні буде щось типу цих наборів таблиць. Чим більше таблиць – тим краще. А ось вивчення соціальних процесів (а не груп) через вимірювання їх емпіричних індикаторів і тестування гіпотез – з цим у нас набагато гірше. Бракує актуальних знань від філософії науки до конкретних методик аналізу.  В цьому плані самим корисним навчальним курсом по сучасним соціальним наукам для українських дослідників може стати курс по модельному мисленню, а зовсім не курс по прикладній соціології.

Проблема тавтології

Ось цей пост на фейсбуці дуже красномовно підкреслює, які величезні проблеми є у нашому публічному просторі з презентацією та обговоренням даних. Але я хотів би звернути увагу ще й на те, що подібні аналітичні висновки, насправді, не мають жодної аналітики. Навіть, якби всі джерела були наведені правильно та ризики екологічної похибки були б вказаі, це нічого б не змінило. Врешті решт, дійсно з різних опутувань зрозуміло, що вік мав значення (можна глянути тут чи тут). Але, як на мене, головна проблема полягає в тому, що популярна у нас “аналітика” – це просто тавтологічне читання графіків. Тобто, буквально, одну і ту саму інформацію повторюють двіччі – спочатку візуально, потім словами.  Пригадайте, скільки раз ви зустрічали такі матеріали. Ви бачите, що на графіку більшість молоді пітримали залишитись. Потім ви читаєте висновок –  молоді люди голосують залишатись, бо вони молоді люди. І так по списку. Неосвіччені люди голосуют за вихід, бо вони неосвічені. Літні люди голосують за вихід, бо вони літні люди, які проголосували за вихід. Здоровий глузд та теорія ж підказують, що люди з меншою освітою працюють на менш кваліфікованих позиціях (теорія ще й перевірена емпірично). Ці люди мають подібні доходи, подібні структури витрат, подібні соціальні проблеми (так само, як і люди з більш кваліфікованими позиціями будуть більш гомогенні). Наприклад, менш освіччених і літніх людей буде більш турбувати проблема NHS. Але це ніяк не пов”язано з їх малограмотністю чи інтелектуальними здібностями. Ці люди були політично мобілізовані навколо важливих для себе проблем і голосували відповідно. Вік, стать, освіта – це лише видимі індикатори, які корелють зі справжніми причинами соціальної поведінки. Аналізувати ці причини через індикатори, не вдаючись до тавтологічних пояснень самих індикаторів – це і є прояв справжньої аналітики в соціальних науках.