Tag Archives: огляд публікацій

В цьому огляді фігурують 5 статей – по одній популярній статті з кожного журналу.

У кожного з них своя графа “популярні статті”. Десь це по завантаженням, десь по цитуванням, десь за 12 місяців, десь за весь час. Тож я просто відкривав що є і брав першу ліпшу статтю.

Чому саме ці видання? Питання виключно смаку. У соціологів багато напрямків і багато журналів. Але якщо у вас мало часу і сил і ви хочете мати загальне розуміння, куди рухається дисципліна – то ці журнали точно мають бути в вашому списку.

• American Journal of Sociology (AJS) – флагман теорії, багато історичних досліджень, якісних досліджень, багато уваги до інших країн (Китай, наприклад).
• American Sociological Review (ASR) – раніше був більш кількісний, але з новими редакторами почав рухатись в сторону змішаних методів
• European Sociological Review (ESR) – з назви зрозуміло, що більше про Європу. Часто такий собі полісі фокус
• Social Forces (SF) – ветеран, доволі американо-орієнтований журнал, не самий намаханий в плані методів, але все одно важливий і цікавий
• Social Science Research (SSR) – виключно емпірика, дуже кількісно-орієнтований

AJS: Racial Profiling and Use of Force in Police Stops: How Local Events Trigger Periods of Increased Discrimination

Йоша Легеві (вже з Гарварду) написав декілька цікавих статей про дії поліції. При чому він регулярно працює з великими даними державної статистики. Наприклад, у нього буквально недавно вийшла стаття, де він доводить, що поліцейська брутальність проти афроамериканців призводить до гірших показників у шкільному навчанні на рівні громади. Тут можна глянути на його виступ по іншій темі, але з цікавими даними та результатми.

В цій конкретній він аналізує 3.9 міліонів записів, коли поліцеські когось зупиняли на вулицях Нью Йорку з 2006 по 2012. Для аналізу він обирає події, які стосуються небезпечних операцій (не просто зупинити і спитати, а саме зупинити і затримати). Легеві стверджує, що окремі брутальні події можуть призвести до акселерації міжгрупових конфліктів. Він вказує, що після того, як поліція зустрічає жорсткий супротив , то в найближчий час поліція буде поводити себе в цілому занадто жорстоко по відношенню до афроамерианскьих підозрюваних (така собі кара). З часом їх брутальність буде знижуватись. В аналізі він розробляє “квазі-експеримент” і робить фінт-припущення щодо росподілу брутальності (має бути однаковий і з, і без попереднього супротиву) . Дані вказують, що супротив таки впливає.

ASR: Religion and Sexual Behaviors: Understanding the Influence of Islamic Cultures and Religious Affiliation for Explaining Sex Outside of Marriage

В цьому дослідженні велику роль зіграла Емі Адамчик, яка відома дослідженнями в кріміналістиці, а також вивченням громадської думки щодо гомосексуальності.

Якщо дуже коротко, то вона демонструє, що є різниця між тим, як представники різних релігій рапортують про секс-до-шлюбу. Одружені мусульмани та індуїсти будуть говорити про дошлюбний секс з меншою ймовірністю, ніж одружені христяни та євреї. Нічого дивного, але підкупає загальних підхід, дані і робота з моделями. Вони на просто взяли першу ліпшу змінну, а все ж таки виходили з соціальної теорії, яка підказувала, що колективний рівень (структури) пояснюють індивідуальну поведінку. Далі вони знайшли дуже цікаві дані, які включали 90 країн. Ну і ієрархічні регресії з контролем різних факторів все ж таки вагомий аргумент.

ESR: Logistic Regression: Why We Cannot Do What We Think We Can Do, and What We Can Do About It

Це дуже страшна стаття, яка багато років висить в топі. Каріна Муд зі Стокгольму просто взяла і математично (та просто на рівні здорового глузду) показала, що соціологи (і я серед них) дуже часто неправильно інтерпритували результати логістичних регресій. Бо робили неправильні припущення про гетерогенність та латентні змінні. Ця стаття наробила багато шуму та вже проциувалась пару тисяч разів. Скоріш, як спроба показати “так, ми знаємо про роблему в нашому аналізі”, ніж реально вирішити її. Каріна Муд радить не кидатись порівнювати моделі з різними контрольними змінними чи моделі на різних вибіорк. Замість цього вона рекомендує більше думати в термінах зміни ймовірності подій (Linear probability models (LPM)), а не в термінах ризиків (odds). На жаль, більшість її порад про те, які змінні і шкали краще мати в анкеті. Що ж робити, якщо у вас вже не такі змінні?

I would also like to add a fifth criterion to the four above, namely that the estimates we report should be understandable to the reader. Many find log-odds ratios hard to grasp, and odds ratios are frequently misunderstood as relative risks, so it is often a good choice to present at least one effect estimate in terms of effects on probabilities.

SF: Income Inequality, Intergenerational Mobility, and the Great Gatsby Curve: Is Education the Key?

Якась типова стаття для SF – просто купа порівняльної статистики та агрегованих даних по різних країнах. Тим не менш, дослідницьке питання цікаве. Кривою Гетсбі називають залежність, коли у країнах з великим рівнем нерівностей доходів так само буде слабенька мобільність між поколіннями. Але питання чому? Які саме механізми можуть пояснити цю залежність (відповідно, які політики можуть допомогти?). Відповідь цих дослідників – освіта. Там де нерівності в доходах призводять до випадання дітей з освіти, там буде менше можливостей для їх подальшого успіху на соціальній драбині.

SSR: The role of administrative data in the big data revolution in social science research

Нічого нового для українського читача. Україна тут піонер – у нас купа відкритих державних даних та маса цікавих проектів. Аналіз декларацій, Прозорро, бюджетних видатків – це все у нас вміють робити. Цікаво хіба що почитати про виклики, які такі дані мають.

Ну і ця стаття може знадобитись просто для систематизації та просто для огляду літератури

Хоча писати ці пункти трохи дивно, бо на мій погляд, в Україні це вже прям якась банальність. Але в світі багато людей набивають собі багато шишек, коли добираються до адміністративних даних. Тож чому не повторити ще раз.

• Незалежність спостережнь – чи це завжди правда в адміністративних даних? В економетриці є різні прийомчики типу ієрархічних регресій, але чи всі аналітики відкритих даних в Україні про це задумувались.
• Такі дані не створювались в результаті продуманих експериментів чи інших методів. Тож тестувати причинно-наслідкові зв’язки дуже складно. Тому не варто перший ліпший аналіз адміністративних даних сприймати за тест механізмів.
• Проблема розміру даних та комп’ютерної потужності – багато моделей просто не можна (чи складно) проганяти
• Банальні штуки, що p-value не панацея без сили ефекту. І що теоретична значимість важлива так само, як і статистична

Оскільки цього місяця я закінчував текст дисертації, то на огляди часу зовсім не було. Тож я вирішив зробити підбірку кращих статей, які я оглядав в попередніх блогах. Крім того, за цей час аудиторія трохи виросла і, можливо, новим читачам буде цікаво глянути, що публікувалось тут раніше. На мою думку, саме ці статті будуть мати значний вплив на соціологічну літературу найближчим часом.

Статті, які оглядаються, не завжди є у вільному доступі. Прочитати ці статті можна за допомогою ресурсу http://sci-hub.bz (чи який там зараз актуальних хостинг?). Також можна звернутись до мене і я пришлю статтю імейлом (не забувайте вказувати свою електрону адресу). Попередні огляди можна прочитати за посиланням. 

Я не обов”язково погоджуюся з усім, що написано в тих стаття, які я оглядаю.

******************************************************

1. Causes and consequences of the Protestant Reformation.

Sascha Becker, Steven Pfaff, and Jared Rubin.

Ця стаття не так давно була прийнята до друку в журналі Explorations in Economic History. На моє переконання вона заслуговувала і на кращий журнал (типу The Economic History Review), але такі журнали не люблять оглядів і люблять емпірику.
Автори дуже активні і дуже авторитетні дослідники реформації і подальшого розвитку протестантських регіонів. Серед них є і один соціолог – Стівен Фаф. Фаф відомий українскьим соціологам, які цікавляться релігєю. Він був одним із дослідників пост-радянській релігійності (з ухилом в теорію пропозиції). Саша Бекер, мабуть, є головним спеціалістом в темі серед усіх авторів і він, думаю, назавжди увійде в історію соціальних наук за застосування кілометрів до Віттенбергу як інструментальної змінної. А ось Рубін є дуже продуктивним дослідником економічної історії та релігії. Наприклад, у нього є цікава стаття з “генералом” теорії релігійних ринків Іанаконе про Дельфійський Оракул. Оглядова стаття дуже ретельно викладає практично все, що ми сьогодні знаємо про Реформацію з кліометрики. Від причин Реформації до її перебігу, впливу на подальший економічний розвиток. Соціологам особливо буде цікаво звернути увагу на два аспекти. Перший – це дослідження “протестантської етики”. Другий – становлення і розвиток капіталізму. Соціологічна література, яка досліджувала ці питання, деякий час була доволі відірвана від економічної історії. Останніми роками це вже не так. Я думаю, що багато соціологів будуть зацікавлені у дослідженнях друкування книжок (і в самій технології, і в росповсюдженні різних мов), а також у дослідженні участі ченців чи студентів у росповсюдженні нових ідей. Також важливо розуміти тонкощі у різниці між механізмами (людський капітал, іновацій, релігійні догми).

2. A 61-million-person experiment in social influence and political mobilization.

Robert M. Bond, Christopher J. Fariss, Jason J. Jones, Adam D. I. Kramer, Cameron Marlow, Jaime E. Settle & James H. Fowler.

Над цим дослідженням працювала група дуже потужних дослідників. Роберт Бонд, наприклад, разом з Соломоном Месінгом колись публікували ще одну цікаву роботу по Фейсбуку, коли останній працював в цій корпорації та мав доступ до даних. Камерон Марлов був ключовою особою в команді аналітиків даних Фейсбуку. Ну і до цього колективу приєднався справжній селебріті Джеймс Фовлер. Колись він мав свою хвилину слави, наприклад, ось це інтерв”ю зі Стівен Колбером.

Дослідники і співробітники Фейсбуку відправили повідомлення на стрічки всім зареєстрованим користувачам в Штатах старше 18 років, які були онлайн 2 листопада 2010 року (день виборів). Повідомлення були випадково розподілені на “ативістську”, “інформаційну” та контрольну групи. Люди, які були занесені в першу группу, побачили на горі своє стрічки повідмолення з закликом до голосування. Це заклик містив кнопку “Я проголосував”, показував, скільки користувачів вже проголосували, висвітлював аватарки друзів, які вже проголосували. Люди з іншої групи отримали більш нейтральне повідомлення. З резлуьтатами голосування, з такою самою кнопкою “Я проголосував”, але без обличь друзів. Контрольна група не отримувала ніяких об”яв.

Люди, які отримували “активістські” повідомлення частіше репортували, що вони голосували, і частіше шукали інформацію про вибори, ніж люди з “інформаційної” групи. Більше того, автори, навіть, якось змогли частково злити свої дані з даними на дільницях і встановили, що є статистична різниця і з контрольною групою. Але у цій вибірці вони не знайшли різниці між “інформаційною” та контрольною групами. Тобто одна лише інформаційна кампанія не дуже впливає на політичну активність.

До всього цього вони також отримали результати, що вплив друзів був важливим. Чим більше друзів отримувало “активістські” повідомлення, тим більше була ймовірність, що людина і сама буде більш активною.

3. Is the United States a Counterexample to the Secularization Thesis?

David Voas, Mar Chaves.

Автори цієї амбітної статті є відомими дослідниками секуляризизації. А також вони є давніми супротивниками теорії релігійної конкуренції. Чавес (або Чейвс – він, як кажуть, з часом змінює вимову свого імені) аргументував, що ця теорія просто не працює. А Воас був співавтором, мабуть, найкращої методологічної статті на цю тему, де вказав, що індекс Герфіндаля-Гіршмана просто не є валідним у тій формі, як його всі застосовували (а, іноді, і застосовують зараз).

Що вони роблять в цій статті? Всі, хто займаються секуляризацією, знають, що США завжди пропонували як приклад-виключення. Це доволі розвинута технологічна країна, але, одночасно, є доволі консервативним релігійним суспільством. Чавес і Воас демонструють, що це, можливо, ненадовго. В довготривадій перспективі США йде шляхом секуляризації (хоч і повільніше за інші англосаксонські країни). А головне – секуляризація відбувається за тим самим сценарієм, що і у Британії та Австралії. А саме через зміну поколінь. Українському читачу буде корисно познайомитись і з методологічним розділом про про когороти. Зазвичай, відрізнити ефект когорт від ефекту старіння і від ефекту конкретних історичних подій дуже складно. В англомовній літературі ця проблема відома під абревіатурою APC (age-period-cohort effect). Це проблема не тільки релігійних, але і стратифікаційних досліджень.

4. Improving Cultural Analysis: Considering Personal Culture in its Declarative and Nondeclarative Modes.

7. The Fading American Dream: Trends in Absolute Income Mobility Since 1940.

Raj Chetty, David Grusky, Maximilian Hell, Nathaniel Hendren, Robert Manduca, and Jimmy Narang.

Це робоча стаття, яку ще не опублікували. Але, якщо я не помиляюсь, всі робочі статті цього колективу з часом публікувались в дуже гарних провідних журналах по економіці. Більшість авторів є економістами, але серед них є і авторитетний стенфордський соціолог Грускі, який зустрічався у минулому огляді.

Ця стаття є одним з останніх матеріалів дуже цікавого проекту”Equality Opportunity Project“, який організували економісти Раж Четі зі Стенфорду та Натан Хендерн з Гарварду. Проект розійшовся серйозно – і публікації, і візуалізації, і гарне висвітлення в медіа. Ось, наприклад, гарний матеріал в New York Times з інтерактивною мапою чи блоги в Washington Post, Vox, 538, Newyorker.

Для соціологів може бути цікаво як економісти вивчають абсолютну мобільність – практично те саме, але з доходами, замість статусу чи класу.

Знову ж таки, головний меседж доволі чітко прописаний в анотації. Частка дітей, які заробляли більше за батьків впала з 90 до 50 протягом декад. Цікаво, що їх теорія та результати підказують, що джерелом мобільності не міг би стати виключно економічний ріст. Тобто не можна просто збільшити пиріг, щоб збільшиться і шматки кожному. Треба працювати і над ростом, і над і розподілом. В цьому плані висновки перекликаються з соціологічним поглядом на мобільність.

Але, звісно, цей проект особливо відомий своїми цікавими даними, моделюванням, та технічними деталями. Тож рекомендую всім заритися в текст.

9. Socio-Genomic Research Using Genome-Wide Molecular Data.

Dalton Conley.

Конлі є доволі відомим соціологом з Прінстону, який довго займався емпіричними дослідженнями причин бідності та її наслідків в США. Його особливо цікавило, чому одні діти/підлітки з бідних районів приєднуються до вуличних банд, а інші ні. І в американській соціології це питання типово розглдається як баланс між “nature and nurture”. Тож не дивно, що він так уважно займався генетикою. Ось тут можна подивитись його TED-talk на цю тему, де він описує і свою мотивацію, і результати своїх досліджень.

Стаття Socio-Genomic Research Using Genome-Wide Molecular Data опублікована в журналі Annual Review of Sociology (ARS). Це доволі цікавий журнал, який завжди в топах різних рейтингів (іноді, він стоїть вище за ASR та AJS). Але його особливість в тому, що там дуже рідко публікують результати актуальних емпіричних досліджень. Зазвичай, там публікують або огляди по певній дисципліні, або візії щодо перспектив розвитку того чи іншого напрямку. Наскільки я розумію, іноді редактори звертаються до конкретних авторитетних науковців, щоб ті написали щось по своїй сфері. Особисто мені відомі декілька “культових” публікацій, які там з’являлись. Це Калмайнівська стаття Intermarriage and Homogamy: Causes, Patterns, Trends, відома стаття Портеса по соціальному капіталу, а також центральна стаття для мережевиків Birds of a Feather.

Я вирішив запропонувати цю статтю Конлі по генетиці з двох причин. По-перше, остінніми роками цікавість до теми генетики в соціології дуже сильно зросла. Останніми роками опублікували відразу декілька гарних статей на цю тему (наприклад, команда з Північної Кароліни буквально атаковала всі журнали своїми публікаціями на цю тему: раз, два, три, чотири). По-друге, очевидно, українські медіа сколихнули слова міністра культури про гентику в українських регіонах. Подібні заяви, нажаль, шкодять саме науковцям, які досліджують взаємодію генів та соціального оточення. Завдяки таким заявам і скандалам, які вони генерують, вся дисципліна може піддатися нікому не потрібній стигматизації. Стаття самого ж Конлі оглядає три головні напрямки генетичних досліджень в соціології. (1) Це, так звані, взаємодія між генами та оточенням. В англомовній літературі часто можна побачити абрівіатуру GxE. Вона означає gene-environment interactions. Грубо кажучи, мова йде про те, що генетика є модератором певних соціальни процесів, які впливають на людську поведінку. Саме такими дослідженнями займається команда з Північної кароліни, на яку давалось посилання вище. І тут мова може йти і про схильність до вживання алкоголю чи тютюну, а може йти і про інтелектуальні здібності. Особливо цікавою є частина, де Конлі пише про можливі помилки в інтерпритаціях таких досліджень. (2) Гомофілія – це спеціальний термін, який вказує на те, що люди з подібними якостями будуть контактувати частіше. Коли мова йде про шлюб, то в цьому контексті застосовують поняття гомогамності. Великим питанням є, в якій мірі гомофілія є генетичним феноменом. Особисто мене вразила цитата статті, яка встановила, що друзі генетично еквівалентні до далеких родичів. (3) І остання частина досліджень стосується як раз того, про що говорив наш міністр культури. А саме – вплив генетичного матеріалу на макро процеси. Конлі доволі просто і переконливо розвінчує крайнощі і про те, що всі люди на 99 генетично подібні, а одже ніяких відмінностей немає, і про те, що окремі нації, які проживають у своїй державі, мають унікальний генетичний код. І, якщо відволіктись від цих міфів, виявляється, що є цілий пласт надзвичайно цікавих запитань. Наприклад, чи впливає генетичне різномаїттся на економічний розвиток? Якщо так, то які механізми? Наприклад, є ось такий статистичний зв’язок, що суспільства з дуже низьким і дуже високим рівнем генетичного різномаїття економічно менш успішні.

10. Distributional Effects of the Great Recession: Where Has All the Sociology Gone?

Beth Redbird and David B. Grusky

Ця стаття також з ARS. Грускі це дуже авторитетний і, мабуть, один з найвідоміших дослідників соціальної стратифікації та соціальних класів в світі (якось так склалось, що окрім США він багато займався Японією). Не пам’ятаю, щоб його ім’я часто звучало на парах в Україні, але в світі (особливо в США) він ввжається живим класиком типу Голторпа чи Райта. А ось Редбір це доволі молода, креативна і надзвичайно цікава дослідниця. Наприклад, на її сайті можна почитати і про її проект вивчення нерівностей серед північноамериканських індіанців, і про вивчення тих самих недосяжних “топових” респондентів (проект має назву “Loneliness of Affluence”).

В самій статті вони задаються дуже справедливим запитанням – а що ми знаємо про останню рецесію з, власне, соціологічної літератури? Виявляється, що надзвичайно мало. Більшість досліджень є такими швидкими еміпричними реакціями на індивідуальному рівні, де вивчається вплив рецесії на будь-яку поведінку чи погляди (на довіру, здоров’є, працевлаштування). Вони роблять цікаве спостереження, що час рецесії випадково співпав з часом, коли серед соціологів виникла мода на специфічні методи встановлення каузального зв’язку між змінними, щоб тестувати гіпотези (та сама мода на “натуральні експерименти”). Тож не дивно, що сам факт рецесії, скоріш, вписався в цю літературу як потужний і переконливий спосіб протестувати свої теорії середньго рівня. Але за цими методичними перегонами загубились два важливі моменти, які широко розглядались в економічній та політологічній літературі. Мова йде про причини та наслідки рецесії на макро-рівні (наприклад, зміна політичних режимів чи становлення нових соціальних рухів). Власне, ця стаття робить детальний огляд всіх головних напрямків досліджень рецеції та ставить важливі питання, що робити далі.

В цьому тематичному випуску я огляну статті, присвячені релігійності в пострадянських країнах. Думаю, що тема актуальна, оскільки зараз відчувається серйозний реванш консервативних релігійних сил як в Україні, так і найближчих сусідах – Росії та Польші. Англомовна література на цю тему, зазвичай, означена як  religious revivals/resurections. А країни, зазвичай, називають post-Communist.

Цей випуск буде доволі стислий, оскільки більшість статей короткі і прості, вони часто рапортують одномірні таблиці. Відповідно, все важливе написано відразу в анотаціях, які читач може легко прочитати і сам.

Статті, які оглядаються, не завжди є у вільному доступі. Прочитати ці статті можна за допомогою ресурсу http://sci-hub.bz (чи який там зараз актуальних хостинг?). Також можна звернутись до мене і я пришлю статтю імейлом (не забувайте вказувати свою електрону адресу). Попередні огляди можна прочитати за посиланням. 

Я не обов”язково погоджуюся з усім, що написано в тих стаття, які я оглядаю.

******************************************************

1. Enforced Secularization — Spontaneous Revival?: Religious Belief, Unbelief, Uncertainty and Indifference in East and West European Countries 1991–1998.

Heiner Meulemann

Дуже цікава стаття, яка (навідміну від багатьох) починає з детальної концептуалізації індивідуальної секуляризації. Наприклад, я не пам’ятаю гарних досліджень, де було б запропоновано відокремлювати невизначеність та байдужість. В цьому плані дане дослідження робить внесок не тільки в дослідження пострадянських країн, але і в більш широку літературу по секуляризації.

Дослідження наводить емпіричні докази того, що примусова секуляризація, яка відбувалась в минулому пострадянських країн, негативно впливала з часом на релігійність людей. Більше того, головний аргумент полягає в тому, що примусовість мала додатковий ефект. Інакше кажучи, без примусовості секуляризація також могла б відбуватись, але, скоріш за все, не так інтенсивно.

2. A Religious Revival in Russia?

Andrew Greeley

Соціологія релігії це дуже специфічне поле. Багато дослідників є віруючими, вони часто займаються просуванням свого порядку денного. Але випадок з Грілі є доволі унікальним – він був не тільки активним соціологом, але і активним священиком. Ось такий цікавий і красномовний сайт Father Andrew Greeley.

Чим цікава саме ця стаття? Зазвичай, саме на неї посилаються, коли говорять про “U-криві” віку (хоч це і не перша стаття на цю тему). Проще кажучи – наймолодші та найстарші люди є більш релігійними, ніж люди середнього віку. Такий патерн, зазвичай, бачать в посткомуністичних країнах, але не бачать в Західній Європі. На цю тему є багато дискусій, починаючи від проблем вимірювання (вік чи когорти) і закінчуючи специфічними поясненнями для кожної країни. Але головна ідея проста – ті, хто соціалізувався до релігійних утискань і після, саме вони будуть більш релігійними.

3. Is Conventional Sociology of Religion Able to Deal with Differences between Eastern and Western European Developments?

Miklos Tomka

Якщо ви хочете вивчати релігійність в пострадянських країнах – треба завчити ім’я угорського соціолога Томки. Це, мабуть, самий впливовий соціолог з нашого “східного блоку”. Прийнято вважати, що він був одним з перших, хто почав помічати те, що ми тепер називаємо believing without belonging. Після того, як Томка пішов з життя, ISORECEA розпочала традицію вручати премію його імені кращим студентським дослідженням.

В цій статті Томка пише про головні проблеми концептуалізації релігійних відроджень в саме посткомуністичних країнах. Він робить доволі прості, але цілком справедливі аргументи. Наприклад, як можна порівнювати кількість відвідування церков у католицьких та православних країнах, адже цінність регулярного відвідування (і регуляція) там зовсім різна. І таких цікавих думок там доволі багато.

4. Secularization versus religious revival in Eastern Europe: Church institutional resilience, state repression and divergent paths.

Ksenia Northmore-Ball and Geoffrey Evans.

І відразу перехід від Міклоша Томки до більш сучасних проектів. Колись Томка доволі інтіутивно писав про те саме, що пізніше описали Норсмор-Бол та Еванс на доволі потужному емпіричному матеріалі (ось ще гарна робота цього дуету). Вони підтвердили ідею, що пострадянські країни розійшлися – спочатку всюди був приріст релігійності, а потім в деяких країнах приріст пішов на спад (секуляризація), а в деяких ні. Спаду не відбулося в переважно православних країнах Східної Європи.

Але крім цього, вони ще і протестували велику кількість предикторів. Цікаво (і очікувано), як роль тих чинників, що мали негативний вплив на релігійність, з часом втратили свою значимість в православних країнах.

5. The supply-side Model of Religion. The Nordic and Baltic States.

Steve Bruce

Попередня стаття частково досліджує вплив державного фаворитизму. Зазвичай, такі предиктори долучають, щоб сказати щось про теорію релігіних ринків (вона ж теорія релігійної конкуренції, вона ж теорія релігійної пропозиції, вона ж теорія раціональної дії, вона ж “американська теорія”). Перші результати застосування цієї теорії до України я стисло публікував в одному блозі на Вокс Україні.

У дослідників пострадянських країн є одна спільна риса – вони цю теорію не люблять. На мою думку – часто ця нелюбов необгрунтована. Взяти хоча б цю статтю Мюллера, на яку періодично посилаються в колах “східняків”. Він же просто неправильно робить стат.аналіз (про проблеми з індексом конкуренції соціологи знали вже років 10). Але традиція не любити теорію релігійних ринків дуже сильна і так просто її не відкинути.

Гарний приклад традиції “проти” це роботи Стіва Брюса. В одній зі своїх критичних статей він аналізує Данію, Норвегію, Фінляндію та Швецію (хоч він наводить цифри і для інших країн). Ось так завдяки Фінляндії його стаття і потрапила в цей огляд. Статтю корисно прочитати, щоб ознайомитись з головними аргументами за і проти теорії релігійних ринків.

6. After Atheism: An Analysis of Religious Monopolies in the Post-Communist World.

Paul Froese

На противовагу до попередньої статті, хотілося б навести гарний приклад того, як з теорією релігійних ринків все ж таки можна працювати в пострадянському контексті. Є два соціологи, які написали разом та поодинці доволі багато статей на цю тему – Steve Pfaff та Paul Froese. Я довго думав, яку саме роботу з їх архіву долучити до огляду і зупинився на саме цій статті, бо вона порівнює багато країн і робить дуже простий, але дуже важливий аргумент – а що там з атеїстами?

Дійсно, більшість статей на цю тему банально ігнорують локальний контекст, забуваючи і про атеістів, і про внутрішні розборки православних церков (про що, в принципі, в літературі було відомо), і про специфіку православних традицій (про що писав Томка в статті №3 цього ж огляду).

7. The Role of the State in the Repression and Revival of Religiosity in Central Eastern Europe.

Tim Muller and Anja Neundorf

Наостанок, щоб закрити тему теорії релігійних ринків, не треба забувати, що вона має дві важливі ідеї: про конкуренцію між самими церквами та про регуляцію зі сторони держави. Соціологи схильні вважати, що саме друга ідея має більше емпіричних доказів.

Ті соціологи, які досліджують це питання для пост-комуністичних країн (стаття №4 з цього огляду не виключення), зазвичай аргументують, що регуляція не пояснює варіацію між пострадянськими країнами. І хоч це дуже цікаво, що посткомуністичні країни вибиваються з загального тренду (навіть знаючи, що регуляції там зростали – стаття №6), питання “чому так?” щось ніхто не задає.

8. Religious Revival in Romania: Between Cohort Replacement and Contextual Changes.

Malina Voicu and Andreea Constantin.

Стаття є частиною гарної книги, яку дуже рекомендую всім, кому цікавий сабж. А Маліна Воісу (Воіку?) є дуже знаною дослідницею в колі “східняків”. Конкретно ця стаття є гарним прикладом аналізу конкретної країни (попередні статті були порівняльними). Румунія є доволі релігійною православною країною (більш релігійною, ніж Україна). Крім того, окремі епізоди її релігійної історії доволі подібні до нашого досвіду. Наприклад, місцева православна церква там налагодила стосунки з комуністами і, навіть, з їх дозволу забирала собі будівлі і прихожан греко-католицьких церков.

Але окрім цікавого фактажу, стаття ще може бути цікавим прикладом демографічного погляду на проблему. В ній можна прочитати про два важливих поняття: зміну поколінь та ефекти віку-когорти.

Головна ідея статті полягає в тому, що в Румунії відродження релігії можна розділити на два етапи. Перший етап – криза і трансформації. Релігійність є реакцією на економічні та соціальні проблеми. Другий етап – релігійність закріпилася та стала частиною національних ідентичностей.

9. Religiosity in Ukraine according to Sociological Surveys.

Viktor Yelensky

Не можна так просто робити огляд посткомуністичних країн, і нічого не писати про Україну. Віктор Єленський, мабуть, самий знаний серед західних соціологів дослідник релігії в Україні. Мабуть ніхто краще за нього не знає стільки деталей та нюансів релігійного законодавства, діяльності організацій, державного регулювання релігії в Україні. А в цій статті він ще і доволі детально аналізує різні опитування.
Так само, як і у випадку з Румунією (стаття №8 з огляду), національні ідентичності грають велику роль в Україні.

10. Can religion insure against aggregate shocks to happiness? The case of transition countries.

Olga Popova

Ну і закічнити огляд варто було б статею про наслідки релігійності. В цій дуже цікавій статті з Journal of Comparative Economics  Ольга Попова доволі перконливо пише, що релігія допомагає людям справлятись з психологічним стресом від економічних реформ. Власне ідея релігії як reassurance культивується в соціології ще з класичної роботи Норіс та Інглехарта (наприклад, ось). Але емпірично цю теорію підтвердити доволі складно.  Я думаю, якби Ольга зробила більший акцент на цій літературі, її стаття б стала дуже популярною серед соціологів. З цікавого – пропорції релігійних людей в історії як інструментальна змінна.

Вирішив трохи поексперементувати з форматом. До цього я робив огляд найсвіжіших публікацій з різних журналів. Цього разу я спробую обирати певну тему. Для огляду #6 я обрав експериментальні дослідження. Українські соціологи часто повторюють думку, що соціологія це не експериментальна наука. Тим не менш, сучасні публікації регулярно рапортують лабораторні та польові експерименти.

В цьому огляді я не буду оглядати натуральні експерименти. Це зовсім окрема тема, яку я сподіваюсь оглянути потім. Я також буду намагатись ігнорувати типові лабораторні експерименти аля Мілгрем чи Канеман і Тверські. Зрозуміло, що в психологічних чи медичних дослідженнях експерименти більш розповсюдженні.

Статті, які оглядаються, не завжди є у вільному доступі.Прочитати ці статті можна за допомогою ресурсу http://sci-hub.bz (чи який там зараз актуальних хостинг?). Також можна звернутись до мене і я пришлю статтю імейлом (не забувайте вказувати свою електрону адресу). Попередні огляди можна прочитати за посиланням. 

Я не обов”язково погоджуюся з усім, що написано в тих стаття, які я оглядаю.

******************************************************************************************

1.Looking the Part: Social Status Cues Shape Race Perception.

Jonathan B. Freeman , Andrew M. Penner, Aliya Saperstein, Matthias Scheutz, Nalini Ambady

Для цього огляду я виріши почати з цієї напрочуд оригінальної статті. Оригінальним є не стільки ідея, скільки виконання. Автори переконливо показують, що люди асоціюють соціальний статус з етнічністю. Учасникам експерименту демонстрували серію змодельованих портретів, добавляючи невеликий атрибут (краватка бізнесмена чи форма прибиральника). Учасники експерименту мали класифікувати побачені обличчя за етнічністю на whites  та blacks. І (хто б сумнівався) вони асоціювали атрибути вищого статусу з whites.

В одному з експериментів дослідники пішли на цікавий хід – весь процес класифікації можна було відслідковувати по мілісекундам, фіксуючи рух вказівки на моніторі. Інакше кажучи, коли людина автоматично класифікувала портрет як, наприклда white, але через пару секунд змінювала свою думку – дослідники все одно могли побачити цей автоматизм, аналізуючи траекторію мишки.

Загалом, з роботою цієї команди можна познайомитись в інтернеті. Це відео сумує їх роботу за 2 хвилини.

2. Making the connection: social bonding in courtship situations. 

Daniel A. McFarland and Dan Jurafsky

Тут я трохи змухлюю, бо цю статтю я вже згадував в одному з попередніх оглядів. Але ця стаття настільки незвична, і я так люблю Деніела Макфарланда, що я не зміг втриматись.

Ця стаття стала лауреатом премії Gould Prize в 2015. Цю премію дають за кращу публікацію в AJS. Деніел МкФарланд мій особистий герой та ідеал сучасного науковця. Має дуже гарну філософську освіту з університету Чікаго, пізніше став соціологом та спеціалістом з освіти та розвитку. Класний програміст та спеціаліст з кількісного аналізу. Один з розробників софту для аналізу та візуалізації мереж SoNIA, разом з Соломоном Месінгом з Pew, є авторами курсу з R та мережевого аналізу в соціальних науках, а також є лектором курсу по дослідженню організацій на Курсері. Його спіавтора я не знаю, але це доволі авторитетний спеціаліст з лінгвістики. І ось така співпраця МкФарланда з лінгвістами, психологами, кібернетиками робить його проекти надзвичайно цікавими.

В даній статті вони задаються дуже фундаментальний соціологічним питанням – як виникає зв’язок між двома людьми? Але вони звужують його до доволі специфічної ситуації – побачення. Це дуже просте, але надзвичайно фундаментальне питання, з якого починається вся соціологія. Не дивно, що в теоретичній частині є вся батарея класичних соціологів, які займались мікро (і Блау, і Колінс, і Гофман). Тож аналіз комунікації і зв’язку здійснюється у термінах “гри”. Фундаментально вони підійшли і до емпіричної частини. В дусі класичних дослідів соціальної психології вони зняли величезні приміщення і запросили анонімні пари людей до speed dating.  Незнайомі люди зустрічались, вели бесіди, фліртували. Все це записувалось. Потім і швидкість розмов, і кількість сказаних слів, і тон, і гучність, і сам контент стали змінними в статистичному аналізі.

Аналіз підтвердив, що успішний зв’язок виникає, коли є розподіл ролей, але цей розподіл є зрозумілий та легітимізований обома (те, що вони називають a reciprocal asymmetrical performance).

3. A 61-million-person experiment in social influence and political mobilization.

Robert M. Bond, Christopher J. Fariss, Jason J. Jones, Adam D. I. Kramer, Cameron Marlow, Jaime E. Settle & James H. Fowler.

Над цим дослідженням працювала група дуже потужних дослідників. Роберт Бонд, наприклад, разом з Соломоном Месінгом колись публікували ще одну цікаву роботу по Фейсбуку, коли останній працював в цій корпорації та мав доступ до даних. Камерон Марлов був ключовою особою в команді аналітиків даних Фейсбуку. Ну і до цього колективу приєднався спарвжній селебріті Джеймс Фовлер. Колись він мав свою хвилину слави, наприклад, ось це інтерв”ю зі Стівен Колбером.

Дослідники і співробітники Фейсбуку відправили повідомлення на стрічки всім зареєстрованим користувачам в Штатах старше 18 років, які були онлайн 2 листопада 2010 року (день виборів). Повідомлення були випадково розподілені на “ативістську”, “інформаційну” та контрольну групи. Люди, які були занесені в першу группу, побачили на горі своє стрічки повідмолення з закликом до голосування. Це заклик містив кнопку “Я проголосував”, показував, скільки користувачів вже проголосували, висвітлював аватарки друзів, які вже проголосували. Люди з іншої групи отримали більш нейтральне повідомлення. З резлуьтатами голосування, з такою самою кнопкою “Я проголосував”, але без обличь друзів. Контрольна група не отримувала ніяких об”яв.

Люди, які отримували “активістські” повідомлення частіше репортували, що вони голосували, і частіше шукали інформацію про вибори, ніж люди з “інформаційної” групи. Більше того, автори, навіть, якось змогли частково злити свої дані з даними на дільницях і встановили, що є статистична різниця і з контрольною групою. Але у цій вибірці вони не знайшли різниці між “інформаційною” та контрольною групами. Тобто одна лише інформаційна кампанія не дуже впливає на політичну активність.

До всього цього вони також отримали результати, що вплив друзів був важливим. Чим більше друзів отримувало “активістські” повідомлення, тим більше була ймовірність, що людина і сама буде більш активною.

4. The Sanctioning Dilemma: A Quasi-Experiment on Social Norm Enforcement in the Train.

Я забув, що у лютому 28 днів, тож дедлайн до кінця місяця наступив набагато швидше, ніж минулого разу. Тому оглядаю 8 публікацій замість 10. Зазвичай, новий сезон публікацій починається з лютого, саме в цей місяць соціологічні журнали публікують перші номери нового року. Не дивно, що окремі журнали хочуть втиснути щось важливе (може, якесь послання чи редакторські нотатки). В цьому огляді будуть і такі статті.

Статті, які оглядаються, не завжди є у вільному доступі.Прочитати ці статті можна за допомогою ресурсу http://sci-hub.bz (чи який там зараз актуальних хостинг?). Також можна звернутись до мене і я пришлю статтю імейлом (не забувайте вказувати свою електрону адресу). Попередні огляди можна прочитати за посиланням.

Зрозуміло, що я не обов”язково погоджуюся з усім, що написано в тих стаття, які я оглядаю.

***********************************************************************

1. Countries versus Disciplines: Comparative Analysis of Post-Soviet Transformations in Academic Publications from Belarus, Russia and Ukraine.

В бій пішли важковики емпіричних досліджень. Кларіта Герхарі та Герман Верфхорст очолюють дуже престижні європейські дослідницькі інститути і побудували свою кар’єру на дослідженні соціальної структури та мобільності. Наскільки я знаю, зараз вони готують цілу серію публікацій по своїм еспериментальним дослідженням досягнення статусу. Як люди сигналізують статус під час, наприклад, робочих інтерв’ю. Чи як люди зчитують ці сигнали. Також у них була серія таких лабораторних експериментів, де вони вимірювали і соціальні, і фізіологічні параметри (Кларіта щось згадувала під час презентації, що ця стаття має публікуватись в Nature).

Якщо говорити саме про цю статтю, то вони намагаються зрозуміти, які саме індивідуальні та контекстуальні фактори впливають на досягення вищого статусу. Соціальний статус, як відомо, є тісно пов’язаний з соціальним класом, але це не одне і те саме. Досягнення статусу вони визначають як бажання досягати визнання та повагу в очах інших. Відповідно, вони велику уваги приділяють соціо-психологічним механізмам в своєму теоретизуванні. Відразу зауважу, що це дуже гарно написаний текст. Особисто в мене не часто таке буває, що текст легко і захопливо читається. Гарно побудована історія, нічого зайового, красива мова. Такі тексти читаються “непомітно”, бо око не чіпляється за щось дратівливе. Також треба зауважити, що дослідження дуже гарно вписане і в класику, в і сучасні дебати. Так, дослідження статусу почалися ще з Вебера. Але ідея того, як нерівності доходів впливають на статусну диференціацію, а також яку роль грають соціально-психологічні механізми  – це все дуже новітні дискусії. Вважається, що в часи інтенсивної нервіності доходів, люди приділяють більше уваги соціальним ієрархіям та є більш свідомими щодо своє позиції. Але чи нерівності впливають позитивно чи негативно на здобуття статусу? Попередні дослідження показали, що бути гіршим за інших має значний негативний вплив на самопочуття, а ось бути таким самим чи краще – не так важливо. Звідси і назва “Giving Up on the Joneses”. Це гра словами, яка йде від фрази ‘Keeping up with the Joneses’ – тобто встигати, бути такими як “Іванови”. Не відставати від типових сусідів. В нас це була б вараіція на тему “у сусіда трава зеленіша”. Але, оскільки мова йде про доволі свіжі дебати, недивно, що є і аргументи на користь протилежної позиції. Можливо, нерівності, навпаки, мають негативний вплив. Згадайте “ефект Гетсбі”. В нерівних суспільствах здобуття статусу може піддатись стагнації чи падати, оскільки є певні обмеження для груп внизу соціальної драбини, що суттєво знижує їх мотивацію  (Giving Up on the Joneses). Автори цієї статті доволі волюнтариські взяли декілька шкал Шварца з усіх хвиль ESS, склали величезну базу з індивідуальними та контекстуальними змінними і показали, що (1) люди, які вже мають кращі позиції в суспільстві (гарно влаштовані чоловіки середніх літ), будуть більш схильними до досягення статусу. (2)  А ось контекст впливає, скоріш, негативно. Коли нерівності в спусільстві зростають, люди менш тяжіють до досягнення статусу.

5. The First Pan-European Sociological Health Inequalities Survey of the General Population: The European Social Survey Rotating Module on the Social Determinants of Health.

А ось цю статтю я сильно розписувати не буду, тому що це просто така собі реклама-презентація нового модулю в ESS. Серед авторів є і Рорі Фідзджеральд, який головує ESS. Українським соціологам може бути цікаво, бо у нас давно вже є традиція досліджувати соціальне самопучття (хто ж з українських соціологів не знає ІСС-44 та ІСС-20). Та і не тільки соціологам. Не дарма  КШЕ та Вокс Юкрейн скоро організовують новий симпозіум на тему “People Matter: Якість життя і добробут у пост-перехідних економіках”. Тема актуальна.

В цій статті автори детально розписали весь процес підготовки модуля та запитань. Опитують про здоров”я,  відвідування лікарів, куріння та алкоголь, дієта, фізичні вправи, але і якість житла та робочі умови, а також конфлікти і матеріальне становище в сім`ї, коли ще були дітьми.

6. Testing Coleman’s Social-Norm Enforcement Mechanism: Evidence from Wikipedia.

Mikołaj Jan Piskorski, Andreea Gorbatâi

Ух! Колман це моя слабкість. Але ж і як стаття! Ще раз переконуюсь, що ми живемо в цікавий час для соціологів, коли, нарешті, по-справжньому тестуються класичні теорії. Ми давно маємо теоретичне уявлення (і багато емпіричних спостережень), що, щоб соціальні норми працювали, потрібні щільні соціальні мережі. Але чому саме? Традиція від Дюркгйма вказує, що щільні мережі забезпечують солідарність. Але існує і інший мехнаізм, який соціологи давно прийняли на віру, але дуже рідкісно тестували емпірично – механізм, який запропонував Колман. Його ідея дуже проста. Щільність мережі важлива тому, що в такій мережі актори самі карають тих, хто відхиляється від норми. Більше того – вони отримують винагороди за те, що роблять покарання. Але ж де знайти великі дані, щоб показати, що цей механізм діє? Автори дуже креативно опрацьовують дані з Вікіпедії, де спільнота редакторів має самостійно встановлювати та виконувати соціальні норми. Відхилення (неправильна стаття) карається (відміна), але ця ситуація може бути відредагована третьою стороною у випадку конфлікту. Тож є третя особа, яка робить покарання і (що важливо) пізніше винагороджується за це. Автори роблять величезний аналіз даних і приходять до рішення, яке можна описати трьома словами. Колеманський механізм працює.

7. Secrecy and State Capacity: A Look Behind the Iron Curtain.

Більшість соціологічниї журналів ще не відійшли від новорічних свят, тож цей огляд буде присвячений статтям з економіки та економічної історії. Оскільки я теж лише на півдорозі після довгої відпустки, то в цей раз огляд буде дуже тезовим.

Статті, які оглядаються, не завжди є у вільному доступі.Прочитати ці статті можна за допомогою ресурсу http://sci-hub.bz (чи який там зараз актуальних хостинг?). Також можна звернутись до мене і я пришлю статтю імейлом (не забувайте вказувати свою електрону адресу). Попередні огляди можна прочитати за посиланням.

Зрозуміло, що я не обов”язково погоджуюся з усім, що написано в тих стаття, які я оглядаю.

***********************************************************************

1. War and socialism: why eastern Europe fell behind between 1950 and 1989.

Tamás Vonyó

Тамаш є дуже продуктивним економічним істориком, який не так давно перебрався з ЛШЕ до Бокконі. Окрім суто наукової діяльності він відомий тим, що є одним із засновників та активних промоутерів організації WEast: The Eastern Europe Economic History Initiative. Обов”язково підпишіться на оновлення їх сайту.

У своїх останніх статтях Тамаш систематично переглядає статистику соціалістичних країн Східної Європи (особливу увагу він приділяє Угорщині, Польші, Чехословакії). Як він любить говорити: “ви вже знали світ малих даних, знали світ складнодоступних даних, а тепер вітаю вас в світ поганих даних”. Цікаво, що більшість досліджень соціалістичних країн довгий час не були вписані в широкий історичний контекст загального зростання в Європі після війни. В останній статті в EHR Тамаш доволі цікаво і переконливо показує, що на стагнацію (і пізніше падіння) в соціалістичних країнах впливали не тільки недоліки планування та дефіциту, але і серйозна нестача людського капіталу (ці останні фактори були важливі в 50-60і).

Чекаємо на нову статтю Тамаша з порівняннями Східної та Південної Європи.

2. Brexit: understanding the socio-economic origins and consequences.

Semih Ak”comak, Dinand Webbink and Bas ter Weel.

Вам набридла ідея, що розвиток економіки в Єропі може бути пояснений Реформацією та дивною протестантською етикою? Добре, давайте глянемо ще далі в історію -)
В статті тестується гіпотеза, що ще раніші релігійні спільноти зробили величезний внесок в розвиток людського капіталу через промотування читання та дифузію інорвацій через книжки. Мова йде про відоме братсво Спільного життя в Нідерландах, яке буле засноване в кінці 14го століття. Автори роблять гарну роботу, щоб обгрунтувати їх висновки. Вони пішли шляхом Бекера та Вусмана, застосувавши дистанцію до Девентера (це було місце заснування братства) як інструментальну змінну. Нагадаю, що Бекер та Вусман брали дистанцію до Віттенбергу.

Особисто для мене ця література цікава тим, що демонструє дуже різні механізми, через які протестантизм впливає на економіку. Якщо Вебер акцентував увагу на доктрині, то сучасні економісти та економічні історики говорять у більшій мірі про людський капітал та технології. А соціологи говорять про соціальний капітал та культурні бар”єри. Не так давно мені випала честь бути запрошеним в КПІ поговорити на цю тему та презентувати результати наших досліджень Нідерландів та професійної мобільності під час індустріалізації. Ось відео з результатами нашого аналізу за лінком. Також можна перейти і на першу частину цього відео з теоретичним вступом.

4. The Financial Power of the Powerless Socio-Economic Status and Interest Rates under Partial Rule of Law.

Timur Kuran and Jared Rubin.

Продовжуючи тему релігії та економічного розвитку. Вже в лютому має вийти книга, на яку багато людей вже давно чекали. Книга Джарета Рубіна Rulers, Religion, and Riches. (Cambridge University Press). А поки книга ще на на полицях, пропоную глянути на останні роботи Джареда. Минулого разу я оглядав його статтю про причини та наслідки Реформації, що була написана разом з Стівом Пфафом та Сашею Бекером. Останні декілька проектів Рубіна були присвячені Індії (наприклад, ось ця стаття). А тепер він змістив свою увагу до Отаманської імперії. Дуже цікаве дослідження процентих ставок в Стамбулі 17 та 18 століття для окремих соціальних груп (чоловіки проти жінок, мусульмани проти не-мусульман, еліта проти не-еліти). Цікаво, що ставки були вищими саме для привілейовані груп. Фішка статті в тому, що зазвичай економічна наука вказує не те, що привілейовані групи мають платити менші ставки, бо вони мають менші шанси відхилитись від забов”язань. А якщо відхиляються, то, зазвичай, саме такі групи знаходяться в спільному з кредитором правовому полі, де існують спеціальні інститути, що можуть змусити їх платити. Але як це працювало в часи, коли закон та інститути ще не мали такої сили? Інакше кажучи, в часи до модернізації. В ці часи, виявляється, саме бідні мали кращі ставки. Саме тому автори говорять про те, що фінансові та політичні еліти мали менший легальний захист, оскільки вони його не потребували (могли самі забезпечити). Дуже захопливе читання.

5. Thinking, Fast and Slow? Some Field Experiments to Reduce Crime and Dropout in Chicago.

Sara B. Heller, Anuj K. Shah, Jonathan Guryan, Jens Ludwig, Sendhil, Mullainathan, and Harold A. Pollack

Досить з історією. Є і інші теми, які об”єднують економістів та соціологів. Одна з них – управління та державна політика. Як люди вживаються разом, людина людині вовк, левіафани, теорії розбитих вікон і таке інше. Дуже цікава стаття (посилання на робочу чорнетку, але її вже публікують в the Quartlerly J. of Economics) з оцінкою спеціальних соціальних програм по розвитку бідної молоді. Чи дійсно такі програми діють, чи допомагають вони покращати освіту чи врятувати від криміналу? І яка методологія дозволя валідно тестувати такі питання? Ось про все це написано в статті. Цікаво, що в центрі уваги знову південь і захід Чікаго. В попередньому огляді я давав посилання на тексти Луі Ваканта, який займався цими регіонами в книзі Urban Outcast.

В цій статті описаний фантастичний процес створення, запровадження, та тестування дуже складних, але дуже дешевих соціальних програм, які б допомагали орієнтуватися молодим пацанам з бідних районів Чікаго. Звісно, сильною стороною тесту є саме експериментальний метод. Тобто учасники відбирались до участі в певних програмах випадково. Крім того, хотів би звернути увагу на психологічні теорії, що є в центрі аналізу. В цих програмах центральним єне роль фінансової допомоги чи кращих репетиторів. Тут центральну роль грають психологічні механізми сприйняття світу навколо (автоматизми) та готовності його змінювати.
В цілому, дуже захоплююсь таким підходом, який вже давно вийшов за межі ідеї соціалізації, яка до сих пір домінує серед інтелектуалів в Україні. Згідно теорії соціалізації, треба вкладати ресурси в нові освітні програми, в нові підручники, у виховання вчителів. Відкривати школи, організовувати медіа. І вчити дітей бути кращими. Але, як показує практика, підхід “соціалізація” програє підходу “стимули”.

6. Something to Talk About: Social Spillovers in Movie Consumption.

Duncan Sheppard Gilchrist, Emily Glassberg Sands

А ось цікава стаття з журналу J. of Political Economy. Один з авторів, до речі, працює в Курсері. Ця стаття може зацікавити дуже широку аудиторію. Соціологів за тест розповсюдження інформації, маркетологів як цікавий кейс, економетрістів за цікаві змінні (наприклад, погодні умови). Грубо кажучи, автори оцінюють в якій мірі мережі впливають на відвідування кінотетрів. А для того, щоб дати оцінку, вони вивчають шоки для прем”єр в кінотетрах (вихідні). Шоками є погана погода (звісно, хто піде в кіно під дощем, коли можна вдома з Нетфлікосм посидіти).

7. Outsiders at the ballot box: operationalizations and political consequences of the insider–outsider dualism.

Allison E. Rovny and Jan Rovny.

Ще одна цікава стаття з журналу Socio-Economi Review. В цей раз це не просто стик соціології та економіки, але і політології. У фокусі статті “інсайдери” та “аутсайдери”. Це доволі популярні терміни серед дослідників ринків праці. Мова йде про людей, які замикають свої ринки від конкуренції (“інсайдери”). Серед соціологів, мабуть, найбільш відомими дослідниками цієї теми є Голторп та Брін. Останніми роками соціологи та економісти зробили багато, щоб об”єднати свої підходи і спільно вивчати контракти, конкуренцію та стратифікацію. Наприклад, в самому першому огляді була стаття Полав”єхи про наслідки “ін” та “аут” на ринках праці для сприйняття мігрантів.

Ця ж стаття робить дуже простий фінт – вони дивляться на електоральну поведінку “ін” та “аут”. Результати описані в анотації статті. “Аутсайдери” менш голосують за праві партії та частіше не голосують. Крім цього, автори операціоналізують “аутів” за професіями та соціальним статусом. І демонструють, що така операціоналізація має сенс для голосування. Перші можуть голосувати за радикальних правих. А другі – за радикальних лівих.

8. Globalization and the transmission of social values: The case of tolerance.

Niclas Berggren, Therese Nilsson.

Ще одна стаття, яка об”єднує соціологічний та економічний погляд на світ, опублікована в журналі Journal of Comparative Economics. Тут автори роблять аргумент, що в розвинутих суспільствах, які є більш глобалізовані, батьки більш схильні вважати (і вчити дітей), що толерантність до інших є важливою рисою.

Для соціологів буде цікаво подивитись на базу даних та методи тестування гіпотези. Вони зібрали дані і з WVS, і з ESS, а також з багатьох інших відкритих ресурсів. Для окремих країн вийшло зробити панельні дані. Гарна ідея розглядати окремо глобалізацію політичну, соціальну та економічну (політична, наприклад, в їх аналізі не є значимою).

Хоча соціологи б не погодились, що думки батьків є такими важливими. Соціологічна література вказує, що батьківська поведінка (незалежно від думок) впливає на дітей більше. Наприклад, про це можна почитати тут в контексті передачі професійних гендерних ролей між поколіннями.

До речі! Вокс Юкрейн вдруге організовує конференцію в Києві. Журнал J. of Comparative Economics опублікує статті з цього заходу. Більше інформації можна знайти тут.

9. Networks, Markets, and Inequality.

Julien Gagnon and Sanjeev Goyal.

Не міг пройти повз статті про мережі. Дуже цікава думка про те, що особисті соціальні мережі та різноманітні ринки є двома речами, між якими люди обирають. Тобто мережі та ринки можуть бути як взаємодоповненими продуктами, так і продуктам-замінникам (якщо це правильний переклад complementary & substitute). Більше того, кожен вибір між мережею та ринками роздгядається як такий, що має наслідки для інших учасників мережі. Якщо я правильно зрозумів їх ідею, то то центральні актори будть мати більше вигоди від ринків, коли вони є взаємозамінними з мережами. Нерівності в мережах будуть також сильнішими, у випадку взаємозамінності мереж і ринків.

Не-економістам читати статтю буде складно через моделі та теореми, але головні аргументи гарно сумовані у вступі та висновках. Під ринками вони розуміють багато чого. Наприклад, чи будуть люди купувати підписку на медіа, чи будуть читати посилання у себе на фейсбуці. Це ринок медіа. Але так само мова може йти і про ринки парці.

 10. The Macrogenoeconomics of Comparative Development.

 

Quamrul Ashraf and Oded Galor.

В огляді номер два я оглядав статтю Дальтона Кулі про роль генетики в соціальних досілдженнях. Там було посилання на Ашрафа та Галора з запозиченням їх графіків. Ці два автора разом та окремо дуже багато та плідно досліджують наслідки генетичної варіації для еокномічного розвитку до та після Індустріальної революції. Окрім генетики вони ще займаються Неолітичною революцією (переход до землероства та тваринництва, нові типи поселень та домогосподарств, міграція).

В цій конкретній статті автори роблять, скоріш, огляд літератури та дають багато матеріалу зі своїї попередніх досліджень. Тим краще для нас! Є можливість краще познайомитись з темою. Цікаве їх економічне розуміння пастки Мальтуса. Вони вказують на те, що Неолітична революція вплинула не тільки на зміну в розмірі популяцій, але і їх композицій, саме через генетичні фактори (природній відбір по тим ознакам, які допомагають виживати в нових еконмоічних формаціях).

Дуже цікаві графіки з нелінійим співпадінням генетичного різномаїття та економічного добробуту до і після Індустріальної революції.

Під кінець року соціологічні журнали вийшли з декількома дуже важливими та амбітними статтями (особливо відзначились ASR та AJS). Більшість з цих статей я жартома назвав би “андронний колайдер”. Тобто, нарешті, після багатьох років соціологи побудували такі інфраструктурні проекти, які б допомагали тестувати класичні гіпотези. Детальніше в огляді.

Статті, які оглядаються, не завжди є у вільному доступі.Прочитати ці статті можна за допомогою ресурсу http://sci-hub.bz(чи який там зараз актуальних хостинг?). Також можна звернутись до мене і я пришлю статтю імейлом (не забувайте вказувати свою електрону адресу). Попередні огляди можна прочитати за посиланням.

Зрозуміло, що я не обов”язково погоджуюся з усім, що написано в тих стаття, які я оглядаю.

***********************************************************************

1. Improving Cultural Analysis: Considering Personal Culture in its Declarative and Nondeclarative Modes.

Omar Lizardo.

Ця стаття відразу зачепила око, оскільки вона написана у дуже незвичному форматі для AJS. Це суто теоретична стаття, де автор пропонує власні концептуальні наробки в галузі соціології культури. Зазвичай, AJS таке не публікує, хіба що редактори вважають, що стаття дійсно варта уваги і може серйозно збагатити соціологічні дослідження. Крім того, я з великою повагою ставлюся до автора. У нього були цікава публікація по те, як трансформації режимів впливають на культурні вподобання (у співавторстві з Фішманом). А також стаття з Джесікою Коллет про релігійність, яку я регулярно перечитую для своїх досліджень. А ще не так давно Лізардо став редактором AJS. Саме тому в статті є згадка про конфлікт інтересів, який був залагоджений тим, що цю статтю редагував колишній редактор. Також хотілося б згадати, що він працює в дуже гарному університеті, з сильним соціологічним департаментом, який не дуже відомий в Україні, але з гарною репутацією в світі. Це університет Нотр Дам, який знаходиться поруч з Чікаго та є католицьким університетом. Захотілося про це згадати в зв”язку зі своїми розмовами з колегами про УКУ – чи може католицький університет продукувати гарні дослідження в сфері соціології релігії? Це ще один позитивний приклад після Тілбургу, який відразу приходить в голову.

Головна мета статті розширити словниковий запас культурного аналізу. Лізардо пропонує розглянути саме персональний рівень кульутри і розглядати його на двох рівнях: декларативному та недекларативному. Він відразу пропонує приклади досліджень, де таке розділення не тільки має сенс, але і суттєво збагачує аналітичний потенціал соціологічних досліджень. Наприклад, мова йде про успішність в навчанні серед різних етносів в США. Оскільки навички чи елементарні поведінкові патерни також концептулізуються як частина культурного процесу (неделкративний рівень), то відкривається новий рівень аналізу. Крім цього мені особисто імпонує аналіз процесу культурації на психологічному рівні (запам”ятовування, навчання, автоматизми).

2. Embedded settlement intentions: The case of Ukrainians in Madrid.

Renáta Hosnedlová.

Звісно, ця стаття пригорнула мою увагу назвою. І про українців, і про Мадрид! А ще і опублікована в кращому журналі по соціальним мережам Social Networks. Зрозуміло, що я не міг обійти цю статтю стороною.

В 2009 році авторка провела інтерв”ю з 55 українськими мігрантами. Вона намагалась зрозуміти, що впливає на бажання українців залишатись в Мадриді. Застосовуючи SEM, вона протестувала чи структурні позиції в різних соціальних мережах (в Україні та Іспанії) впливають на це рішення. Виявилось, що включенність саме в місцеві в соціальні мережі впливає на це рішення найбільше. При чому, чим довший уявний горизонт перебування – тим сильніший вплив.

3. Toward Open Societies? Trends in Male Intergenerational Class Mobility in European Countries during Industrialization.

Ineke Maas, Marco van Leeuwen

Це перша стаття з серії  “андронний колайдер в соціальних науках” в цьому огляді. Чому саме ця стаття? Процитую авторів: “This is the first time that intergenerational mobility has been studied in a comparative way for this many countries and for such a long period”.

Справа в тому, що більшість соціологічних дебатів про (1) причини та (2) тренди абсолютної та відносної мобільності базуються на даних 20го століття (хоча б відома книга Голторпа та Еріксона). Але класична теорія індустріалізації, яка передбачає зростання мобільності, просто не може бути протестована на таких даних. Адже роль індустріалізації можна вивчити лише в ситуації, коли соціальна мобільність розглядається до, під час та після індустріалізації.

Саме тому років 20 назад невеличкий колектив соціологів об”єднав свої зусилля з істориками та демографами та почали роботу над створенням історичних даних. Мабуть, вони і не могли уявити, що з цього проекту виросте потужна крос-університетська мережа. Більше того, величезна робота була зроблена для того, щоб створити стандартизовані шкали по дослідженню історичних професій, соціальних класів, соціальних статусів.  HISCO та HISCLASS вже стали базовими інструментами в роботі економічних істориків, демографів, та соціологів в Європі. Хоча є і альтернативи.

Зібравши історичні дані про більше ніж 600,000 чоловіків з різних європейських країн (Німеччина, Нідерланди, Франція, Угорщина, Фінляндія, Британія, Швеція) з 1800 по 1914 роки, автори пишуть, що індустріалізація таки позитивно вплинула на зростання і абсолютної, і відносної мобільності. Тож відомий тезис про те, що “теорія модернізації мертва” має бути переосмислений.

Від себе добавлю, що мав можливість попрацювати з авторами цієї статті, коли писав магістерський диплом під їх керівництвом. Вони не тільки дуже продуктивні соціологи, але і надзвичайно добрі і веселі люди, які вже виховали цілу плеяду оригінальних дослідників мобільності: Antonie Knigge, Richard Zijdeman, Wiebke Schulz, Zoltán Lippényi.

UPD. забув написати, що Інека ще і входить в раду RC28.

4. Earnings Equality and Relationship Stability for Same-Sex and Heterosexual Couples.

Katherine Weisshaar

Відразу зазначу, що стаття не нова і була опублікована в SF ще в 2014 році. Але на сайті SF написали, що ця стаття стала фіналістом премії Moss Kanter (це премія за дослідження в галузі соціології сім”ї), тож я вирішив її оглянути. За цей час авторка вже встигла змінити місце роботи і перебралась зі Стенфорду в Північну Кароліну, в університет Чапел ХІЛ. Це дуже гарний університет, де, власне, SF і видається. Там колись працював класний демограф та блогер Філіп Коен, працює відомий спеціаліст по соціальному капіталу Тед Мау, а також працює команда “генетиків”, про яку я згадував в минулому огляді.

Сама стаття є дуже цікавою і тестує емпірично дві класичні моделі стабільного домогосподарства: економічну (неокласичну) та гендерну. Питання стабільних стосунків та розлучень є класичним для соціологів та демографів. Очевидно, що це питання є дуже близьким і для звичайних громадян. За економічною моделлю чоловіки та жінки спеціалізуються у “виробництві” різних послуг для власного домогосподарства. Кажучи простою мовою, хтось заробляє гроші, а хтось готує їжу. Розподіл праці робить і саме домогосподарство ефективним, і економить сили людям (не треба вчитись чи напрягатись, щоб робити відразу все). Відповідно, розлучення більш ймовірне, коли люди не справляються з перерозподілом. Часто мова йде про те, що хтось бере на себе всі ролі і не має потреби в партнері. З іншого боку, ця класична модель була вже давно “атакована” і соціологами, і економістами. Ця сама ситуація перерозподілу ролей концептуально досліджується, очевидно, через саме слово “роль”. Соціологи доволі детально розмірковують про те, як і чому люди обирають (отримують) і грають певні ролі, включно з ролями “бредвінера”. Відповідно до гендерної гіпотези (doing gedner), в суспільстві існують типові соціальні ролі, які мають виконувати чоловіки. Тож невдале їх виконання веде до конфліктів та до розлучення.

Мені текст дуже сподобався. Хоч соціологи часто для ввічливості ставлять посилання на Беккера, дуже мало соціологів по-справжньому вступають в діалог з економічною літературою та тестують економічні моделі, які є доволі потужними аналітичними інструментами (особливо в рамках напрямку аналітичної соціології, яка надихається Колманом та Гіденсом). Авторка ж з цією задачею справляється на відмінно. А головний трюк статті полягає в тому, що авторка порівнює гетеро та гомосексуальні пари. Таким чином вона сподівається більш влучно відокремити ефекти економічного розподілу від ефектів гендерних ролей. Адже виникає дуже цікаве питання – а як розподіляють ролі в домогосподарстві два чоловіки? Якщо вони обидва мають роботу і звикли до вузького функціоналу вдома? Це питання колись поставив один юнак у вірусному відео “Геї, а хто вам їсти варить?”. Юнак і не здогадувався, що він справжній соціолог. Головні результати доволі чітко описані в анотації. В гомосексуальних парах економічна модель не працює.

5. Explanations of changes in church attendance between 1970 and 2009.

Erik van Ingen , Nienke Moor

Колектив авторів з ще одного католицького університету (Тілбург) створили ось цю дуже важливу емпіричну роботу по дослідженню секуляризації. Це друга стаття з серії “андронний колайдер в соціальних науках”. До них на подібні речі замахувались Норіс та Інглехарт, а також Руітер та Ван Туберген (голландці домінують).

Головна мета статті – дослідити глобальні зміни у відвідуванні церков. Соціологи давно помітили, що в Західному світі відвідування падає, питання лише в тому – чи є якісь фундаментальні чинники, які це падіння пояснюють. Теорій існує багато. Майже всі вони виросли з веберівської традиції – мова йде про модернізацію знань (раціоналізація), стандартизацію життя, індивідуалізацію. Але останніми роками сильний вплив мала теорія екзистенційних викликів Норіс та Інглехарта. При чому досліджують і персональні, і контекстуальні чинники екзистенційних викликів, які могли б стимулювати потребу в релігії, як ресурсу впевненості та передбачуваності життя (наприклад, тут).

Але протестувати різні механізми дуже складно, оскільки вони всі дуже переплетені. Тож автори зробили дуже важливий внесок, оскільки вони зібрали дані по 51 країні протягом 40 років. Тобто їх дизайн і крос-національний, і лонгітюдний. Відповідно, вони можуть використовувати fixed effects моделі для статистичного аналізу.

Їх аналіз підтверджує, що Західні країни демонструють падіння відвідування церков. І це пояснюється раціоналізацію знань та індивідуалізацію життя. Звучить просто, але ми мали чекати багато років, щоб отримати нормальний емпіричний тест цих класичних ідей.

Але дозволю собі два критичних зауваження. По-перше, автори уникають тестування теорії пропозиції (хоча ті самі Руітер та Ван Туберген це робили). По-друге, автори пишуть, що теорія екзистенційних ризиків була підтвтерджена лише частково. Дійсно, економічний розвиток країни важливий. Але інша гіпотеза про роль нерівностей не була підтверджена. Вони пишуть, що психологічний ефект нерівностей міг бути просто перебільшеним в теоріях соціологів. Але автори не змогли включити в аналіз багато країн з Латинської Америки та Африки через брак даних. Можливо, що їм просто не вистачило варіації.

6. The Fading American Dream: Trends in Absolute Income Mobility Since 1940.

Raj Chetty, David Grusky, Maximilian Hell, Nathaniel Hendren, Robert Manduca, and Jimmy Narang.

Це робоча стаття, яку ще не опублікували. Але, якщо я не помиляюсь, всі робочі статті цього колективу з часом публікувались в дуже гарних провідних журналах по економіці. Більшість авторів є економістами, але серед них є і авторитетний стенфордський соціолог Грускі, який зустрічався у минулому огляді.

Ця стаття є одним з останніх матеріалів дуже цікавого проекту”Equality Opportunity Project“, який організували економісти Раж Четі зі Стенфорду та Натан Хендерн з Гарварду. Проект розійшовся серйозно – і публікації, і візуалізації, і гарне висвітлення в медіа. Ось, наприклад, гарний матеріал в New York Times з інтерактивною мапою чи блоги в Washington Post, Vox, 538, Newyorker.

Для соціологів може бути цікаво як економісти вивчають абсолютну мобільність – практично те саме, але з доходами, замість статусу чи класу.

Знову ж таки, головний меседж доволі чітко прописаний в анотації. Частка дітей, які заробляли більше за батьків впала з 90 до 50 протягом декад. Цікаво, що їх теорія та результати підказують, що джерелом мобільності не міг би стати виключно економічний ріст. Тобто не можна просто збільшити пиріг, щоб збільшиться і шматки кожному. Треба працювати і над ростом, і над і розподілом. В цьому плані висновки перекликаються з соціологічним поглядом на мобільність.

Але, звісно, цей проект особливо відомий своїми цікавими даними, моделюванням, та технічними деталями. Тож рекомендую всім заритися в текст.

7. Is Divorce More Painful When Couples Have Children? Evidence From Long-Term Panel Data on Multiple Domains of Well-being.

Thomas Leopold, Matthijs Kalmijn

Колись на студентській вечірці ми з друзями обговорювали, хто є самим кращим живим соціологом. І один з друзів запропонував (доволі неочікувано для мене) саме Калмайна, оскільки він є піонером і продуктивним автором досліджень життєвого шляху (life course approach). Хоча, скоріш за все, більшість соціологів його знають за дослідження в галузі соціології сім”ї, особливо за дослідження шлюбів та розлучень. Дана стаття підіймає дуже класичне питання в демографії і соціології -наслідки соціальних дій для загального добробуту та здоров”я людини (чи, може, щастя). Звісно, розлучення може бути виходом із кризових ситуацій, але розлучення є і величезним стресом. Фундаментальне питання полягає в тому, чому в окремих випадках стрес більший, ніж в інших? Давно існує ідея, що діти впливають на життєве задоволення. Ідея доволі стара, але перед цим тестувалась на маленьких вибірках чи окремих країнах. Панельних досліджень дуже мало (бо це, мабуть, найскладніший дизайн для соціологів). І ось саме це дослідження використовує лонгітюдні дані (але лише для однієї країни). Автори наполягають, що до них лише два дослідження тестували заявлену гіпотезу лонгітюдно (в Норвегії та США). Тож простору для емпіричної роботи ще дуже багато.

Автори  дивляться чи є в їх даних різниця між парами з дітьми та парами без дітей в плані загального задоволення життя, задоволення власними доходами, а також задоволенням саме сімейним життям. Дійсно, розлучення шкодить парам з дітьми сильніше. Гарна новина – в довготривалій перспективі ситуація вирівнюється рівномірно.

8. Collective Threat Framing and Mobilization in Civil War.

Anastasia Shesterinina.

Ця стаття опублікована в політологічному журналі APSR. Вона можу бути особливо цікава українським читачам, оскільки автор вивчає пам”ять учасників та свідків конфлікту між абхазами та грузинами в 1992-1993 роках. Також цікавим моментом є те, що стаття написана на основі інтерв”ю (якісна методологія). Тож у читачів є унікальна можливість дізнатись, що і як говорять люди, згадуючи конфлікти. Нажаль, подібних досліджень України дуже мало. Хоча я відразу згадав фундаментальну працю PS LAB з інтерв”ю в Києві, Одесі, Харкові, Керчі та Севастополі.

Важливе питання цієї статті – як люди мобілізуються для протистояння, незважаючи на величезні (усвідомлені) ризики та розуміння того, що інша сторона є набагато сильнішою. Цим питанням задавались багато учасників Євромайдану.

Висновки, самі по собі, є доволі типовими. Люди включені в соціальні мережі, тож відчуття загрози є не стільки особистим, скільки колективним. Мобілізація можлива тоді, коли люди відчувають загрозу своїм колективним ідентичностям та традиціям. В цьому плані доволі важлива роль місцевих лідерів, як медіаторів наративів (від загальнонаціонального наративу – до наративів конкретних локальних спільнот).

9. Parenthood and Happiness: Effects of Work-Family Reconciliation Policies in 22 OECD Countries.

Jennifer Glass, Robin W. Simon, Matthew A. Andersson.

А закрити огляд хотілося б ще двома статтями з AJS. Як я писав у вступі, цей журнал особливо постарався перед кінцем року. Взагалі, весь номер вийшов напрочуд чудовий. Хотілося оглянути всі статті з номеру, але треба давати хоч якесь різноманіття.

Ця стаття трохи нагадує і дослідження Калмайна, яке розглядались вище. Знову мова йде про задоволеність життя та порівняння людей здітьми та без дітей. Але в цей раз питання інше – чому люди з дітьми систематично вказують на гірше задоволення життям? Скоріш за все, мова йде про стрес та психологічні витрати, пов”язані з дітьми. В цьому плані важливим та цікавим питанням є, чи можуть спеціальні державні реформи в сфері домогосподарств мінімізувати цей розрив у задоволенні життя. Автори порівнюють 22 країни ОЕСР та приходять до висновку, що витарти на декретні відпустки та допомогу дітям суттєво зменшують розрив. Так, дослідження не панельне, але крос-національний дизайн дозволяє контролювати багато факторів. Дослідження виконане дуже грамотно і може слугувати гарним прикладом того, як треба писати емпіричні тексти (така собі суміш репорту і статті). З цікавого – акцент на державній політиці (адже соціологам часто цікаво думати про те, що і як можна запровадити в державі, щоб вплинути на суспільство) та макро-мікро рівень аналізу (як державна політика впливає на емоції людей).

10. Corporate Governance and Nested Authority: Cohesive Network Structure, Actor-Driven Mechanisms, and the Balance of Power in American Corporations.

Richard A. Benton

А ось остання стаття з цього ж номеру ASJ, яка потрапила до огляду, має дуже цікавий панельний дизайн. В цій статті автор вивчає як працюють менеджери та члени наглядових рад в більше ніж тисячі фірм США протягом років. Мережевий аналіз дозволяє побачити, як люди, що займають різні статусні позиція в одних фірмах, приносять свій досвід та владу в інші  фірми.

В статті є багато цікавої інформації. По-перше, мова йде про застосування мережевої теорії в літературі по менеджменту, організаціях, корпоративному керуванню. Тобто є дуже прикладний аспект мережевого аналізу, пов”язаний з бізнесом. По-друге, автор гарно знається на цій літературі і описує цікаву проблему – виявляється в багатьох фірмах менеджери займають сильні колективні позиції та успішно протидіють зовнішнім керівникам (наглядовим радам), хоч інституційно у них мало простору для маневрів. Саме мережевий аналіз допомагає знайти відповідь, як це можливо. По-третє, автор концептуалізує перетини мережевих позицій (таке собі брокерство за Бартом). Також було цікаво побачити щось, що останнім часом зустрічається в мережевій літературі не часто – а саме аналіз двомодальних (або бі-парних) мереж. Відразу нагадало статтю про структуру володіння в українських банках, яку писав Дмитро Остапчук для ВоксЮкрейну.

Продовжуємо експерементувати з оглядом актуальних публікацій в журналах по соціології і суміжним соціальним наукам (перший огляд можна прочитати за посиланням).

В цей раз хотілося б спробувати прив’язати статті, хоча б в якісь мірі, до тем, які циркулювали в українських медіа. Серед оглянутих статей є такі, що підіймають теми генетики та соціального, роль протестів у формуванні порядку денного серед політиків, погляди населення на політику економічного урівнювання, ставлення до корупції.

Статті, які оглядаються, не завжди є у вільному доступі. Прочитати ці статті можна за допомогою ресурсу http://sci-hub.bz (чи який там зараз актуальних хостинг?). Також можна звернутись до мене і я пришлю статтю імейлом (не забувайте вказувати свою електрону адресу).

Зрозуміло, що я не обов”язково погоджуюся з усім, що написано в тих стаття, які я оглядаю.

***********************************************************************

1. Socio-Genomic Research Using Genome-Wide Molecular Data.

   Dalton Conley.

   Конлі є доволі відомим соціологом з Прінстону, який довго займався емпіричними дослідженнями причин бідності та її наслідків в США. Його особливо цікавило, чому одні діти/підлітки з бідних районів приєднуються до вуличних банд, а інші ні. І в американській соціології це питання типово розглдається як баланс між “nature and nurture”. Тож не дивно, що він так уважно займався генетикою. Ось тут можна подивитись його TED-talk на цю тему, де він описує і свою мотивацію, і результати своїх досліджень.

   Стаття Socio-Genomic Research Using Genome-Wide Molecular Data опублікована в журналі Annual Review of Sociology (ARS). Це доволі цікавий журнал, який завжди в топах різних рейтингів (іноді, він стоїть вище за ASR та AJS). Але його особливість в тому, що там дуже рідко публікують результати актуальних емпіричних досліджень. Зазвичай, там публікують або огляди по певній дисципліні, або візії щодо перспектив розвитку того чи іншого напрямку. Наскільки я розумію, іноді редактори звертаються до конкретних авторитетних науковців, щоб ті написали щось по своїй сфері. Особисто мені відомі декілька “культових” публікацій, які там з’являлись. Це Калмайнівська стаття Intermarriage and Homogamy: Causes, Patterns, Trends, відома стаття Портеса по соціальному капіталу, а також центральна стаття для мережевиків Birds of a Feather.

   Я вирішив запропонувати цю статтю Конлі по генетиці з двох причин. По-перше, остінніми роками цікавість до теми генетики в соціології дуже сильно зросла. Останніми роками опублікували відразу декілька гарних статей на цю тему (наприклад, команда з Північної Кароліни буквально атаковала всі журнали своїми публікаціями на цю тему: раз, два, три, чотири). По-друге, очевидно, українські медіа сколихнули слова міністра культури про гентику в українських регіонах. Подібні заяви, нажаль, шкодять саме науковцям, які досліджують взаємодію генів та соціального оточення. Завдяки таким заявам і скандалам, які вони генерують, вся дисципліна може піддатися нікому не потрібній стигматизації. Стаття самого ж Конлі оглядає три головні напрямки генетичних досліджень в соціології. (1) Це, так звані, взаємодія між генами та оточенням. В англомовній літературі часто можна побачити абрівіатуру GxE. Вона означає gene-environment interactions. Грубо кажучи, мова йде про те, що генетика є модератором певних соціальни процесів, які впливають на людську поведінку. Саме такими дослідженнями займається команда з Північної кароліни, на яку давалось посилання вище. І тут мова може йти і про схильність до вживання алкоголю чи тютюну, а може йти і про інтелектуальні здібності. Особливо цікавою є частина, де Конлі пише про можливі помилки в інтерпритаціях таких досліджень. (2) Гомофілія – це спеціальний термін, який вказує на те, що люди з подібними якостями будуть контактувати частіше. Коли мова йде про шлюб, то в цьому контексті застосовують поняття гомогамності. Великим питанням є, в якій мірі гомофілія є генетичним феноменом. Особисто мене вразила цитата статті, яка встановила, що друзі генетично еквівалентні до далеких родичів. (3) І остання частина досліджень стосується як раз того, про що говорив наш міністр культури. А саме – вплив генетичного матеріалу на макро процеси. Конлі доволі просто і переконливо розвінчує крайнощі і про те, що всі люди на 99 генетично подібні, а одже ніяких відмінностей немає, і про те, що окремі нації, які проживають у своїй державі, мають унікальний генетичний код. І, якщо відволіктись від цих міфів, виявляється, що є цілий пласт надзвичайно цікавих запитань. Наприклад, чи впливає генетичне різномаїттся на економічний розвиток? Якщо так, то які механізми? Наприклад, є ось такий статистичний зв’язок, що суспільства з дуже низьким і дуже високим рівнем генетичного різномаїття економічно менш успішні.

2. Distributional Effects of the Great Recession: Where Has All the Sociology Gone?

Beth Redbird and David B. Grusky

Ця стаття також з ARS. Грускі це дуже авторитетний і, мабуть, один з найвідоміших дослідників соціальної стратифікації та соціальних класів в світі (якось так склалось, що окрім США він багато займався Японією). Не пам’ятаю, щоб його ім’я часто звучало на парах в Україні, але в світі (особливо в США) він ввжається живим класиком типу Голторпа чи Райта. А ось Редбір це доволі молода, креативна і надзвичайно цікава дослідниця. Наприклад, на її сайті можна почитати і про її проект вивчення нерівностей серед північноамериканських індіанців, і про вивчення тих самих недосяжних “топових” респондентів (проект має назву “Loneliness of Affluence”).

В самій статті вони задаються дуже справедливим запитанням – а що ми знаємо про останню рецесію з, власне, соціологічної літератури? Виявляється, що надзвичайно мало. Більшість досліджень є такими швидкими еміпричними реакціями на індивідуальному рівні, де вивчається вплив рецесії на будь-яку поведінку чи погляди (на довіру, здоров’є, працевлаштування). Вони роблять цікаве спостереження, що час рецесії випадково співпав з часом, коли серед соціологів виникла мода на специфічні методи встановлення каузального зв’язку між змінними, щоб тестувати гіпотези (та сама мода на “натуральні експерименти”). Тож не дивно, що сам факт рецесії, скоріш, вписався в цю літературу як потужний і переконливий спосіб протестувати свої теорії середньго рівня. Але за цими методичними перегонами загубились два важливі моменти, які широко розглядались в економічній та політологічній літературі. Мова йде про причини та наслідки рецесії на макро-рівні (наприклад, зміна політичних режимів чи становлення нових соціальних рухів). Власне, ця стаття робить детальний огляд всіх головних напрямків досліджень рецеції та ставить важливі питання, що робити далі.

3. Values and Corruption: Do Postmaterialists Justify Bribery?

Maria Kravtsova, Aleksey Oshchepkov, and Christian Welzel

Автори мають бути знайомі українським соціологам, оскільки у нас (1) є певна традиція дослідження цінностей і (2) були доволі активні контакти з лабораторією порівняльних соціальних досліджень Інглехарта та Велцеля в Москві. Стаття опублікована в доволі авторитетному журналі Journal of Cross-Cultural Psychology, де часто можна побачити порівняльні публікації на основі даних WVS. Цікаво, що в центрі теоретичного аргументу цієї статті є еволюційна теорія моралі (знову гени). Кооперація (prosocial behaviour) допомагає виду виживати та передавати гени далі.

Тема корупції зараз є центральною для українського публічного простору. Але ж і тема постматеріалістичних цінностей також, хоч різноманітні обговорення цієї теми не завжди містять саме слово “постматеріалістичне”. В медіа говорять про модернізацію, про зміну цінностей, про молодь, про Інглехарта – все це, насправді, і є дебатами навколо постматеріалістичних цінностей. Цікаво, що в наших публічних обговореннях нових цінностей, зазвичай, превалює думка, що ось люди з новими цінностями вони є проти корупції. Але як раз ця стаття надає огляд зворотніх аргументів. Насправді, цілком може бути, що носії постматеріалістичних цінностей можуть підтримувати корупцію (ось такий неочікуваний поворот для апологетів модернізації цінностей). І причина в такій поведінці доволі проста – автономія, індивідуалізм, відповідальність за самого себе призводять до того, що люди самостійно вирішують нагальні проблеми у вигідний для себе спосіб.

Інша цікава частина і теорії, і емпіричного аналізу – це розгляд екологічної складової. Тобто одночасний аналіз на індивідуальному рівні, та рівні країни. Людина може мати одні цінності, а суспільство в середньому має інші – як це буде впливати на поведінку людини? Взагалі, екологічний аналіз такого роду давно став майже необхідним елементом будь-яких порівняльних досліджень, а також простих спекуляцій про суспільство. Нажаль, українським дебатам цього аналітичного важеля часто не вистачає. Стаття може бути гарним прикладом для тих, хто хоче освоїти цей прийом.

І які ж результати? Все головне написано відразу в анотації. Індивіди, які більш тяжіють до постматеріалістичних цінностей, мають більшу схильність виправдовувати корупцію. Але, якщо в суспільстві більшість є постматеріалістами, тоді індивіди (і не-постматеріалісти) починають засуджувати корупцію. Ось так. Тож ідея про “активну меншість”, яка часто циркулює в наших дебатах, нажаль, не підкріплюється емпірично.

4. The Media as a Dual Mediator of the Political Agenda–Setting Effect of Protest. A Longitudinal Study in Six Western European Countries.

Rens Vliegenthart, Stefaan Walgrave, Ruud Wouters, Swen Hutter, Will Jennings, Roy Gava, Anke Tresch, Frédéric Varone, Emiliano Grossman, Christian Breunig, Sylvain Brouard, Laura Chaques-Bonafont.

Хух…довга назва статті, але список авторів ще довший (це доволі рідкісно в соціальних науках). Оскільки більшість із авторів є або політологами, або дослідниками медіа, то я їх знаю погано. Хоча око відразу зачепилось на імені Walgrave, який є відомим політологом з університету Антверпена та може бути знайомим соціологічній аудиторії за його публікації по протестам та політичній мобілізації.

Стаття опублікована в моєму улубленому соціологічному журналі Social Forces. Це доволі особливий журнал. Колись там публікувалось багато крутих досліджень. Якою б темою не займався сучасний соціолог, у нього обов’язково буде посилання на цей журнал в огляді літератури. Але останніми роками він почав програвати конкуренцію більш молодим агресивним журналам типу ESR чи Socio-Economic Review. Тому виникла така ситуація, коли неформальний рейтинг журналу набагто вищий за його реальні показники цитованості. Тобто велика кількість молодих соціологів хоче там публікуватись, бо там публікувались їх вчителі та героії і опублікуватись в SF це “справа честі”. Наскільки я знаю, журнал серйозно взявся за оновлення, почав шукати авторів, більше увагу приділяти новим темам (типу мереж). І крок за кроком він почав повертати собі колишню репутацію.

Про що ця стаття? Вона написана на доволі вузьку, але цікаву тему – як впливають вуличні протести на порядок денний політиків. Якщо певні соціальні рухи вирішили створити протест через якусь проблему – чи будуть політики більше про неї говорити? І яка роль у цьому медіа? Тобто чи напрямок прямий “протест – порядок денний політиків” або опосередкований “протест – медіа – порядок денний”. Крім того, автори порівнють політичні системи в країнах.

Оскільки питання доволі вузьке і чітко сформульовано, це дозволяє сфокусувати і огляд літератури і теоретичні очікування. Цікаво, що (судячи зі слів авторів) це перша стаття, де це питання досліджується порівняльно і лонгітюдно. Автори застосовують аналіз доволі цікавих даних. Це і заяви політиків, і більше ніж 150 тисяч історії з місцевої преси (щоб зрозуміти порядок денний медіа), і дані на основі PEA (protest event analysis), які включили декілька тисяч протестів з п’ят європейських країн. Нагадаю, що в Україні також декілька років працює такий проект по протестам, на основі якого публікаються статті в тих самих англомовних peer reviewed журналах (наприклад, тут чи тут).

Результат емпіричного дослідження вказує, що в парламентських республіках ефект медіа має місце. Відбуваються протести, медія їх висвітлюють, і потім політики, які представляють різні партії вносять цю проблематику в порядок денний своїх заяв.

Теорія, спосіб побудови моделі, а також самі результати можуть бути цікавими та корисними для тих, хто досліджує вплив медіа на політику.

5. Collective religiosity and the gender gap in attitudes towards economic redistribution in 86 countries, 1990–2008.

Antonio M. Jaime-Castillo, Juan Fernandez, Celia Valiente, Damon Mayrl.

Цю статтю я вирішив запронувати з декількох причин. По-перше, це доволі важливий журнал, який в минулий огляд не потрапив. Social Science Research – один з лідерів по публікаціям актуальних емпіричних досліджень. Його головна риса це наголос на емпіриці. Грубо кажучи, там можна опублікувати статтю на пару сторінок, де буде лише гіпотеза-дані-результати. Але ж і увага до якості запропонованого аналізу там дуже велика. По-друге, окремі результати цікаво перегукуються з публікацією на ВоксЮкрейні. Дмитро Остапчук проаналізував результати Фейсбук-опитування і показав, що серед тих, хто відповідав на питання, є різниця між чоловіками і жінками в плані підтримки лівої ідеології. Ось це питання і є ключовим питанням статті (attitude towards economic redistribution). В багатьох країнах жінки тяжіють вліво. Пояснити варіацію цієї різниці між країнами і є мета статті. По-третє, мені пощастило знати трьох авторів особисто (за одним я зараз читаю семінари). Якось так сталося, що в моєму департаменті соціологи займаються двома темами, хоч жодного формального розподілу немає: (1) ринки праці та (2) релігія.

Навідміну від багатьох інших статей в цьому журналі, дана стаття доволі велика і теоретично обгрунтована. Головна ідея полягає в тому, що різниця між чоловіками та жінками у підтримці “лівої” політики модерується домінуючою релігією. В багатьох країнах традиційна релігія одночасно підтримує світогляд проти адміністрування перерозподілу доходів і консервує традиційний розподіл праці між чоловіком та жінкою на ринку і в домогосподарстві. Тому різниця між чоловіками та жінками має бути меншою в суспільствах, де релігія є важливою. Зверніть увагу, що залежна змінна є саме “різниця”. Тобто і чоловіки, і жінки можуть бути “лівими” чи “правими” – головне, чи є між ними різниця. Як вказують автори їх трирівнева регресійна модель на 86 країнах не тільки пітримує гіпотези, але і вказує, що релігіє є важливішим фактором за типові політичні та економічні чинники, які використовували в літературі раніше.

6. Making the Connection: Social Bonding in Courtship Situations

Daniel A. McFarland and Dan Jurafsky

Ця стаття стала лауреатом премії Gould Prize в 2015. Цю премію дають за кращу публікацію в AJS. Деніел МкФарланд мій особистий герой та ідеал сучасного науковця. Має дуже гарну філософську освіту з університету Чікаго, пізніше став соціологом та спеціалістом з освіти та розвитку. Класний програміст та спеціаліст з кількісного аналізу. Один з розробників софту для аналізу та візуалізації мереж SoNIA, разом з Соломоном Месінгом з Pew є авторами курсу з R та мережевого аналізу в соціальних науках, а також є лектором курсу по дослідженню організацій на Курсері. Його спіавтора я не знаю, але це доволі авторитетний спеціаліст з лінгвістики. І ось така співпраця МкФарланда з лінгвістами, психологами, кібернетиками робить його проекти надзвичайно цікавими.

В даній статті вони задаються дуже фундаментальний соціологічним питанням – як виникає зв’язок між двома людьми? Але вони звужують його до доволі специфічної ситуації – побачення. Це дуже просте, але надзвичайно фундаментальне питання, з якого починається вся соціологія. Не дивно, що в теоретичній частині є вся батарея класичних соціологів, які займались мікро (і Блау, і Колінс, і Гофман). Тож аналіз комунікації і зв’язку здійснюється у термінах “гри”. Фундаментально вони підійшли і до емпіричної частини. В дусі класичних дослідів соціальної психології вони зняли величезні приміщення і запросили анонімні пари людей до speed dating.  Незнайомі люди зустрічались, вели бесіди, фліртували. Все це записувалось. Потім і швидкість розмов, і кількість сказаних слів, і тон, і гучність, і сам контент стали змінними в статистичному аналізі. Аналіз підтвердив, що успішний зв’язок виникає, коли є розподіл ролей, але цей розподіл є зрозумілий та легітимізований обома (те, що вони називають a reciprocal asymmetrical performance).

7. Fitting In or Standing Out? The Tradeoffs of Structural and Cultural Embeddedness.

Amir Goldberg, Sameer B. Srivastava, V. Govind Manian, William Monroe, and Christopher Potts.

А ось ще одна чимось подібна стаття (подібна за амбіціями та складністю виконання, а також типом співпраці між науковцями). Вона опублікована в ASR, більшість авторів також зі Стенфорду, в цей раз знову має місце співавторство між соціологами та лінгвістами з застосуванням доволі складних методів на великих даних. Мораль проста. Якщо регулярно дивитись AJS і ASR, то можна легко побачити, на що саме є (і буде) мода в соціології.

Голдберг дуже цікавий автор, який раніше співпрацював з тим самим МакФарландом, а також з моїм іншим героєм Балдасарі. Срівастава також може бути відомий соціологам своїми дослідженнями колаборації в різних ситуаціях (в бізнесі чи в політиці). Інші автори, знову ж таки, лінгвісти та кібернетики звідси.

В статті, як і в попередньому прикладі, автори заново і в гарному емпіричному контексті задають фундаментальне соціологічне питання – що краще (або “вигідніше”, щоб зняти моральну модальність), зберігати свою індивідуальність чи вписуватись в соціальну групу. І як це відбувається по крокам? Від прийняття рішення до його виконання? Нагадаю, що мова йде про організації (фірми, корпорації, колективи). Тому мова йде не стільки про творчу індивідуальність чи нон-конформізм. Скоріш, мова йде про раціональну поведінку в групі, де іноді персональний успіх та успіх всієї організації може залежити від вдалого балансу між я-група. Наприклад, з точки зору структурних теорій організації мова йде про те, що людина сама займає вигідні позиції в структурі мереж (тут мова йде про “я” – унікальна позиція яка дає можливість особистості розвиватись і мати доступ до ресурсів, за таку позицію є конкуренція). На противовагу до цього є цілий пласт теорій про корпоративний дух та етику, про спільні цінності і норми. Люди в колективі можуть бути продуктивніші і досягати особистого успіху і розвивати колектив вцілому (хіба не на цьому побудовані величезна кількість тренінгів в сучасних організаціях?).

Автори застосовують унікальні і величезні дані, які включають більш за 10 мільйонів (!) імейлів протягом шости років між 600 співробітниками однієї компанії. Вони аналізують комуніакцію та організаційну культуру і знаходять, що структурні чинники обмежують індивідуальний успіх в компанії, а ось культурні, навпаки, допомагають. Доволі цікавий результат, який заставляє задуматись над концепцією Барта про структурні прогалини. Вони ускладнюють його концепцію, коли демонструють, що брокери мають перевагу тоді, коли вони погано вписуються в загальну корпоративну культуру (tradeoff).

8. Gender, Rural-Urban Inequality, and Intermarriage in China.

Lake Lui.

Стаття цікавого і особисто мені (ще) невідомого автора про шлюб між різними суспільними верствами в Китаї. Китай – величезна і надзвичайно важлива країна, про яку ми знаємо дуже мало. Тому кожна така публікація є надзвичайно корисною та цікавою (наприклад, як ці статті про майнові відносини чи політичну мобільність). Також особливістю цієї статті є метод. Автор застосовує якісні методи, а саме 134 напівструктурованих інтерв’ю з сільскими та міськими мешканцями (і мігрантами з села в місто). Крім інтерв’ю автор застосовує різні проективні методики, коли просить респондентів не тільки щось розказати, але і намалювати. Ну, звісно, автор надає дуже багато інформації про те, як функціонують неформальні інститути, про які інакше як з поля дізнатися складно (наприклад, про правило не наймати мігранта, якщо можна найняти місцевого).

Мені було цікаво дізнатись про існування поняття хукоу (hukou) – чіткий маркер, який має адміністративний характер і ділить людей в Китаї на “міських” та “сільских” за народженням батьків. Ці маркери, звісно, мають надзвичайно важливий вплив і на ідентичності, і на те, як сприймаються інші. Не дивно, що автор вирішив вивчати шлюб між різними хукоу.

Автор знаходить, що шлюб між “міськими” та “сільскими” часто має дисбаланс влади в сторону міських. Типова ситуація, коли чоловік є хазяїном бізнесу (наприклда, ресторану), де підробляла жінка-мігрант з села. У жінок є доволі чіткі преференції та очіквання від чоловіків – стабільність, добробут, гроші, амбіції, захист. У чоловіків трохи інакше. Мене дуже вразила двоякість мігрантів-чоловіків у їх преференціях. З одного боку вони бачать певний ідеал в одруженні міської жінки, з іншого вони не хочуть бути залежними від них. При чому є і елемент приниження (чоловіки не хочуть підживати в більш багатих домогосподарствах), і елемент недосяжності жінки з “іншої ліги”. Ось, навіть, в тексті є цитата з однієї пісні на цю тему (перекладено на англійську, мабуть, автором статті).

When I fi rst arrived in Shenzhen, I lived in a crowded dorm. During the night, our roommates gathered to play mahjong, drink beer, and eat peanuts. We just stared out our door, hoping that a beautiful girl would pass by. When we saw one, our whole group whistled and cheered raucously. It was like an everyday routine. But no one actually dared to ask them out. Such beautiful girls don’ t belong to us— migrant workers (dagongzai). There are definitely better people who can deserve them.

З точки зору теорії, стаття також є доволі цікавим екземпляром. По-перше, це гарний приклад дослідження шлюбних стосунків у, так би мовити, пост-Бекерівський спосіб. Ідея того, що преференції є ендогеними, до сих пір часто зустрічається в літературі. Ця стаття є гарним прикладом ситуації, коли преференції залежать від соціального статусу. По-друге, українському читачеві буде корисно побачити приклад того, що в сучасній літературі називають intersectionality. Тобто уявлення, що поведінка визначається одночасними поділами по декількох лініях (гендер, клас, раса). Таке теоретизування і емпірична стратегія набуває ваги і різних сферах соціології, наприклад, в дослідженнях релігї (гарний приклад тут).

9. Human Capital and Knowledge-Intensive Industries Location: Evidence from Soviet Legacy in Russia.

Denis Ivanov.

Дуже цікава стаття від Вищої школи Економіки (та Центру дослідження інститутів і розвитку). Думаю буде цікаво для українскьої аудиторії, оскільки у нас зараз багато дебатів про залежність економічного розвитку від радянської системи, про модернізацію, а також про іновації.

Автор досліджує в якій мірі сучасні технологічні фірми в Росії залежать від географічного розподілу НДІ та конструкторських бюро в Радянскьому союзі. Тобто успіх, наприклад, IT компаній сучасної Росії в певній мірі залежало від історичної алокації людського капіталу відповідно до інструкцій планової економіки. Немогана дослідницька лінія для наших соціологів та економістів. Дані є, актуальність теми є, ось вже є і непоганий приклад публікації. Можна розвивати тему.

Ще один цікавий момент для соціологів може бути у застосуванні методики “натурального експерименту” (про це згадувалось вище у статті про рецесію, а також у статті про Реформацію з минулого огляду).

10. Revisiting territories of relegation: Class, ethnicity and state in the making of advanced marginality.

Loıc Wacquant.

Луі (чи Луї) Вакант є дуже харизматичним і впливовим соціологом-урбаністом, який прославився своїмі дослідженнями гето в Чікаго (потім у нього вийшла цікава книга на цю тему, але, навіть, з міжнародними порівняннями). Він також є учнем і послідовником Бурд’є, тож не дивно, що слово габітус в його роботах зустрічається дуже часто. Він представляє якісне крило соціологів, а його дослідження це, зазвичай, спостереження (він дуже багато часу провів в тих самих гетто).

І хоч я погано знайюся на урбаністиці чи спостереженнях, але ця тема зараз набула дуже вагомого значення в Україні. У нас з’являється багато низових інінціатив, дебатів про розвиток міста і села, а також цілі дослідницькі інституції (від Центру міської історії до напрямку “місто” в CEDOS). Тож було б правильно оглянути хоч щось з цієї теми.

В статті Вакант оглядає цілий пласт літератури, який присвячений теорії relegation. Це центральне поняття в дослідженнях сегрегації. Оскільки (на думку багатьох соціологів) саме через relegation можна дати визначення тому, що є, і що не є сегрегацією. Грубо кажучи, сегрегація виникає там, де групи людей насильно витісняються з цілих шматків соціального життя. Більше того, ці люди починають погоджуватись з такою ситуацією і це стає частиною їх ідентичності. Якщо завантажити статтю, то можна по номеру вийти на весь випуск журналу. Це оглядовий випуск, який повністю присвячений цій темі. Тож можна почитати і критичні відгуки і дебати інших урбаністів з Вкантом.

UPD: Antonie Knigge, чию статтю я оглядав минулого разу, отримав почетне членство в європейській академії соціології за свою дисертацію по соціальній мобільності на індивідуальних даних з 19 по 20 століття.

Останні пару місяців було складно відірватись від роботи і приділити хоч яксь увагу блогу. Але, нарешті, чорнетки написані, тексти подані, студенти оцінені. Зазвичай, після довгої паузи починати складно, але в цей раз я чітко знав, про що хотілося б написати. Не так давно я мав можливість перетнутись з колегами-соціологами з рідного ІС. Коротка бесіда виявила, що у наших широтах є дуже мало інформації про журнали, які варто читати (і де варто публікуватись), про актуальні дослідницькі теми, про тренди в прикладних дослідженнях. Іноді складається враження, що асиметрія інформації є, ледь, не найбільшою перепоною для наших дослідників.Тому я вирішив поексперементувати і спробувати регулярно публікувати огляд нових публікацій в актуальних журналах по соціальних науках. Варто зазначити, що огляд завжди буде доволі суб’єктивним. Особисто я більш знайомий з дослідженнями у сфері стратифікації чи релігії, але зовсім не обізнаний в журналах по соціальній психології, якісній методології, теорії (всі ці теми доволі популярні в Україні). Тим не менш, більшість журналів у моїй вибірці покривають головні теми соціологічних досліджень (наприклад, AJS, ASR, ESR). Грубо кажучи, це буде огляд того, що мені цікаво, що мені здається вплине на дисципліну, що публікується в авторитетних джерелах, що може бути актуальним для української аудиторії.

Статті, які оглядаються, не завжди є у вільному доступі. Прочитати ці статті можна за допомогою ресурсу http://sci-hub.bz (чи який там зараз актуальних хостинг?). Також можна звернутись до мене і я пришлю статтю імейлом (не забувайте вказувати свою електрону адресу).

Зрозуміло, що я не обов”язково погоджуюся з усім, що написано в тих стаття, які я оглядаю.

***********************************************************************

Оскільки це перший блог, то почати хотілося б з чогось фундаметнального. Тому для початку пропоную не стільки дослідницькі, скільки оглядові статті. Зазвичай, оглядові статті пишуть авторитетні дослідники, які намагаються підсумувати цілі покоління попередніх здобутків, або пропонують погял у майбутнє.

1. Networks: An Economic Perspective

Matthew O. Jackson, Brian W. Rogers, and Yves Zenou.

З цих авторів соціологам найкраще відоме ім’я Метью О. Джексона. Це дуже авторитетний спеціаліст по мережам, автор популярних онлайн курсів по мережам і теорії ігор , автор доволі важливого підручника по мережам, а також багатьох публікацій. На цю конкретну оглядову статтю мою увагу звернули Asocial Networks – всім раджу їх блог. Хоч ця стаття написана для економістів, вона буде корисна і соціологам. Доволі зрозуміло і просто викладені головні терміни, є нескладна, але точна формалізація. Головне, є огляд літератури по ключоввим питанням. Наприклад, стисло викладена проблематика навчання та дифіузії іновацій, описана проблематика мереж і ринку праці (соціологічні дослідження тут беруть початок від Грановетера). Але є і більш економічні теми. Такі як фінансові потоки чи обмін і торгівля. Дуже раджу проглянути список літератури.

2. Causes and consequences of the Protestant Reformation.

Sascha Becker, Steven Pfaff, and Jared Rubin.

Ця стаття не так давно була прийнята до друку в журналі Explorations in Economic History. На моє переконання вона заслуговувала і на кращий журнал (типу The Economic History Review), але такі журнали не люблять оглядів і люблять емпірику. Соціологам корисно знайомитись з сучасною літературою по економічній історії.
Автори дуже активні і дуже авторитетні дослідники реформації і подальшого розвитку протестантських регіонів. Серед них є і один соціолог – Стівен Фаф. Фаф відомий українскьим соціологам, які цікавляться релігєю. Він був одним із дослідників пост-радянській релігійності (з ухилом в теорію пропозиції). Саша Бекер, мабуть, є головним спеціалістом в темі серед усіх авторів і він, думаю, назавжди увійде в історію соціальних наук за застосування кілометрів до Віттенбергу як інструментальної змінної. А ось Рубін є дуже продуктивним дослідником економічної історії та релігії. Наприклад, у нього є цікава стаття з “генералом” теорії релігійних ринків Іанаконе про Дельфійський Оракул. Оглядова стаття дуже ретельно викладає практично все, що ми сьогодні знаємо про Реформацію з кліометрики. Від причин Реформації до її перебігу, впливу на подальший економічний розвиток. Соціологам особливо буде цікаво звернути увагу на два аспекти. Перший – це дослідження “протестантської етики”. Другий – становлення і розвиток капіталізму. Соціологічна література, яка досліджувала ці питання, деякий час була доволі відірвана від економічної історії. Останніми роками це вже не так. Я думаю, що багато соціологів будуть зацікавлені у дослідженнях друкування книжок (і в самій технології, і в росповсюдженні різних мов), а також у дослідженні участі ченців чи студентів у росповсюдженні нових ідей. Також важливо розуміти тонкощі у різниці між механізмами (людський капітал, іновацій, релігійні догми).

3. Fifty Years since the Coleman Report: Rethinking the Relationship between Schools and Inequality.

Douglas Downey, Dennis Condron.

В соціології є багато журналів, які є дуже вузько-спеціалізовані. Але деякі з них є дуже авторитетними серед широкого кола читачів. Один з такиж журналів є Sociology of Education. Зрозуміло, що тема освіти цікавить велике коло дослідників та реформаторів. Це доволі цікава оглядова стаття про школи та їх роль у відвторенні соціальних нерівнсотей. Вона мотивується критичнимо оглядом класичного дослідження Коулмана і його команди 1966 року. У нас Коулман відомий як теоретик раціональної дії, але в Штатах його, окрім цього, цінують за багато піонерських емпіричних досліджень. Від освіти до розповсюдження інновацій. І сам Коулман і багато інших дослідників змогли побачити, що освітні організації часто не лише відвторюють нерівності, але і примножують їх (згадайте всі аргументи Бурдьє чи освітню модель Бріна-Голторпа, чи більш сучасні економічні проекти типу Equality of Opportunity). В цій статті автори не тільки роблять огляд всіх аргументів, але і пропонують доволі цікаву стратегію “заломлення” (по аналогії з фізичним терміном заломлення світла) нерівностей. Тобто як нерівності змінюються, по відношенню до попереднього впливу нерівностей, коли дитина попадає в школу. Чи ніяких змін не відбувається, чи нерівності зростають, чи спадають. Частина статті присвячена не тільки дослідженням, але і держанвій політиці.

***********************************************************************

Окрім оглядових статей, хотілося б запронувати на огляд “амбіційні” емпіричні статті. Тобто такі статті, які беруть наявне знання з якогось напрямку і кажуть, що, можливо, все зовсім не так. Або статті, які пропонуються якись новий погляд чи потенційно задають тон в подальших дослідженнях.

4. Is the United States a Counterexample to the Secularization Thesis?

David Voas, Mar Chaves.

Автори цієї амбітної статті є відомими дослідниками секуляризизації. А також вони є давніми супротивниками теорії релігійної конкуренції. Чавес (або Чейвс – він, як кажуть, з часом змінює вимову свого імені) аргументував, що ця теорія просто не працює. А Воас був співавтором, мабуть, найкращої методологічної статті на цю тему, де вказав, що індекс Герфіндаля-Гіршмана просто не є валідним у тій формі, як його всі застосовували (а, іноді, і застосовують зараз). Що вони роблять в цій статті? Всі, хто займаються секуляризацією, знають, що США завжди пропонували як приклад-виключення. Це доволі розвинута технологічна країна, але, одночасно, є доволі консервативним релігійним суспільством. Чавес і Воас демонструють, що це, можливо, ненадовго. В довготривадій перспективі США йде шляхом секуляризації (хоч і повільніше за інші англосаксонські країни). А головне – секуляризація відбувається за тим самим сценарієм, що і у Британії та Австралії. А саме через зміну поколінь. Українському читачу буде корисно познайомитись і з методологічним розділом про про когороти. Зазвичай, відрізнити ефект когорт від ефекту старіння і від ефекту конкретних історичних подій дуже складно. В англомовній літературі ця проблема відома під абревіатурою APC (age-period-cohort effect). Це проблема не тільки релігійних, але і стратифікаційних досліджень.

5. Economic freedom in the long run: evidence from OECD countries (1850–2007).

Leandro Prados De La Escosura.

Інша амбітна стаття, яка, на мою думку, може задати тон майбутнім дослідженням вийшла в журналі the Economic History Review. Автор Леандро Прадос є класичним і дуже авторитетним європейським економічним істориком (спеціаліст по довгому розвитку Іспанії). З 2015 він також є почесним директором проекту Медісона в Гронінгені. В цій конкретній статті він опублікував свою давню ідею – індекс економічних свобод. Стаття дає цікавий критичний огляд попередніх індикаторів. Головне, навідміну від попередніх індексів, він не включає обсяг державних витрат. В статті аргументується, що цей показник є зайвим. Крім того, як сам Леандро каже, авторитарні держави зазвичай мають великий обсяг державних витрат, але не переймаються економічною свободою. Поки що невідомо, чи буде це просто один з багатьох індексів для вузького кола спеціалістів, чи стане популярним і серед широкої аудиторії. Поки що Леандро доволі активно його промоутує через власні мережі, сайт і на конференціях.

***********************************************************************

Після оглядових та амбітних емпіричних статей, можна розглянуті і звичайні прикладні дослідження, які публікуються кожного місяця в наукових журналах. Більшість із них написані за типовим форматом “дослідницьке питання – гіпотеза – результат”. Таких пулікацій дуже багато і сказати, які з них є більш важливими, неможливо. Все залежить від вашого професійного напрямку та особистого смаку. Тому статті, які я обрав для огляду, у великій мірі відображають мої зацікавлення в соціології. Але я намагався зосередитись на чомусь, що може зацікавити і українську аудиторію.

6. Religion, Marriage Markets, and Assortative Mating in the United States.        David McClendon.

Я обрав цю статтю через дві обставини. Перша – це журнал. Друга – це автор. Я вже писав вище, що в соціології є вузькоспеціалізовані журнали і рідко деяки з них обганяють більшість загальних журналів. Саме таким журналом є Journal of Marriage and Family. А що ж з автором? Автором статті є Девід МакКлендон з Pew Research. Дослідники з приватних організацій чи НГО в США і Європі часто публікуються в академічних журналах. Це може послугувати гарним прикладом для українських соціологів, які багато працюють поза академією. Сама стаття є доволі класичним прикладом емпіричного дослідження. Все, що потрібно знати про результати, написано в анотації. Релігія ще є важливим соціальним чинником для обрання партерна.

7. Labour-market competition, recession and anti-immigrant sentiments in Europe: occupational and environmental drivers of competitive threat.

Javier Polavieja.

І ще одна стаття, яку я обрав за журналом та автором. Відносно новий журнал Socio-Economic Review стає все більш популярним та авторитетним майданчиком. Журнал започаткували спеціально для дослідження економічної соціології, а також для комунікації між економістами та соціологами. Автор – мій науковий керівник (академічний випадок Стокгольского синдрому?). Він є типовим носієм “Нафілдської школи” соціальної стратифікації. Ця школа доволі популярна в Україні, але виключно через класовий аналіз. А ось величезна тема, якою займалися і Голторп, і Брін, яка стосується ринків праці і контрактів, часто у нас ігнорується. Хоча європейські соціологи вважають це доволі важливою строною теорії Голторпа (гарний огляд тут). В цій конкретні статті Полав’єхи головні принципи теорії Голторпа представлені дуже просто і цікаво. А головне – стратифікаційна теорія поєднуєтсья з іншими теоріями (конкуренція на ринках праці пояснює ставлення до мігрантів).

8. Beyond the Parental Generation: The Influence of Grandfathers and Great-grandfathers on Status Attainment.

Antonie Knigge.

Остання стаття за критерієм “журнал та автор”. Багато цікавих соціологічних (чи дотичних) статей публікуються в журналах по демографії. Автора я знаю з часів навчання в Утрехті. Ми разом працювали в одному проекті, але я був студентом магістратури, а він докторантом (дуже багато мені допомагав). Тепер Ентоні є дуже успішним молодим академіком, який встиг (частково, ще до захисту) опублікуватись в усіх найкращих соціологічних журналах. Проект, над яким він працює, є історичним. Мені здається, що такий перетин історії і соціології є близьким по духу для українських науковців. Він вивчає соціальну стратифікацію та мобільність в Європі з 19-го століття. Навідміну від багатьох попередніх досліджень, цей проект використовує надзвичайно детальні дані на індивідуальному рівні. Свідотцтва про шлюб, народження, смерть, переписи населення – все це сканується та сортується у спеціальних базах. Для соціологів мати більше за мільйон спостережень це справжня big data. А декілька мілйонів – big big big. Не кажучи про те, що ці дані часто є кращої якості за сучасні опитування (але лише в північній Європі, де є гарна традиція зберігання архівів). Програма соціологічних досліджень Ентоні полягає у тому, щоб детально вивчити, коли саме успадквання соц. статусу стало застарілою формою економічної активносіт і чи правда модернізація мала якись вплив на це.

9. Social Media and Protest Participation: Evidence from Russia.

Ruben Enikolopov, Alexey Makarin, Maria Petrova

На моє глибоке переконання, ця стаття не має права бути непоміченою нашими соціологами. Автори можуть бути знайомі українській аудиторії. Наприклад, Рубен Еніколопов, був одним із запрошених дискусантів на конференції Вокс Юкрейн в 2015. Стаття дуже цікава, але дуже складна для не-економіста. Автори досліджують вплив участі у соціальних медіа на протести в Росії. Навідміну від багатьох інших досліджень, автори дуже серйозно і критично підходять до емпіричного аналізу. Наявність значимого зв’язку може означати вплив декількох механізмів. Як зрозуміти, чи мова йде про свободу слова, політичну мобілізацію, чи, наприклад, координацію? Їх детальний аналіз демонструє, що у механізмом є саме здатність до координації. Окремої уваги заслуговує застосування інструментальної змінної. Соціологи не часто звертаються до цієї техніки, хоча серед економістів це стає ледь не мінімальним стандартом для публікацій, коли треба говорити про причинно-наслідкові зв”язки. Також хотілося б звернути увагу на попреедні статті авторів щодо впливу медіа під час конфліктів (відома стаття про сербське радіо хорватських прикордонних територіях).

10. Within- and Between-Country Value Diversity in Europe: A Typological Approach.

Vladimir Magun, Maksim Rudnev, Peter Schmidt.

А закінчити цей огляд я хотів би статтею з ESR, автори якої є добре відомими для українських соціологів. Останніми роками у нас пішла мода говорити про дослідження цінностей. Особливо багато на цю тему виступали представники Несторівської групи. І хоч дослідження цінностей, навіть, вписано в методологію цієї групи, якогось попиту на оригінальні та іноваційні дослідження цінностей в Україні поки не виникло. Виключенням є дуже оперативниї дослідження цінностей під час Майдану. Також прямо зараз перекладається і тестується оновлена методика Шварца. Думаю, що українським соціологам було б корисно слідкувати за дебатами в цьому напрямку досліджень. В цій статті автори пропонують власну класифікацію європейських країн, аналізуючи одночасно і внутрішню варіацію по країнам, і варіацію між країнами. Вони не просто роскладають країни по шкалам, але розробляють типологію країн (емпіричний аналіз виявив п’ять типів). Цікаво глянути на місце України та Росії в цій типології.