Під кінець року соціологічні журнали вийшли з декількома дуже важливими та амбітними статтями (особливо відзначились ASR та AJS). Більшість з цих статей я жартома назвав би “андронний колайдер”. Тобто, нарешті, після багатьох років соціологи побудували такі інфраструктурні проекти, які б допомагали тестувати класичні гіпотези. Детальніше в огляді.
Статті, які оглядаються, не завжди є у вільному доступі.Прочитати ці статті можна за допомогою ресурсу http://sci-hub.bz(чи який там зараз актуальних хостинг?). Також можна звернутись до мене і я пришлю статтю імейлом (не забувайте вказувати свою електрону адресу). Попередні огляди можна прочитати за посиланням.
Зрозуміло, що я не обов”язково погоджуюся з усім, що написано в тих стаття, які я оглядаю.
***********************************************************************
Omar Lizardo.
Ця стаття відразу зачепила око, оскільки вона написана у дуже незвичному форматі для AJS. Це суто теоретична стаття, де автор пропонує власні концептуальні наробки в галузі соціології культури. Зазвичай, AJS таке не публікує, хіба що редактори вважають, що стаття дійсно варта уваги і може серйозно збагатити соціологічні дослідження. Крім того, я з великою повагою ставлюся до автора. У нього були цікава публікація по те, як трансформації режимів впливають на культурні вподобання (у співавторстві з Фішманом). А також стаття з Джесікою Коллет про релігійність, яку я регулярно перечитую для своїх досліджень. А ще не так давно Лізардо став редактором AJS. Саме тому в статті є згадка про конфлікт інтересів, який був залагоджений тим, що цю статтю редагував колишній редактор. Також хотілося б згадати, що він працює в дуже гарному університеті, з сильним соціологічним департаментом, який не дуже відомий в Україні, але з гарною репутацією в світі. Це університет Нотр Дам, який знаходиться поруч з Чікаго та є католицьким університетом. Захотілося про це згадати в зв”язку зі своїми розмовами з колегами про УКУ – чи може католицький університет продукувати гарні дослідження в сфері соціології релігії? Це ще один позитивний приклад після Тілбургу, який відразу приходить в голову.
Головна мета статті розширити словниковий запас культурного аналізу. Лізардо пропонує розглянути саме персональний рівень кульутри і розглядати його на двох рівнях: декларативному та недекларативному. Він відразу пропонує приклади досліджень, де таке розділення не тільки має сенс, але і суттєво збагачує аналітичний потенціал соціологічних досліджень. Наприклад, мова йде про успішність в навчанні серед різних етносів в США. Оскільки навички чи елементарні поведінкові патерни також концептулізуються як частина культурного процесу (неделкративний рівень), то відкривається новий рівень аналізу. Крім цього мені особисто імпонує аналіз процесу культурації на психологічному рівні (запам”ятовування, навчання, автоматизми).
2. Embedded settlement intentions: The case of Ukrainians in Madrid.
Renáta Hosnedlová.
Звісно, ця стаття пригорнула мою увагу назвою. І про українців, і про Мадрид! А ще і опублікована в кращому журналі по соціальним мережам Social Networks. Зрозуміло, що я не міг обійти цю статтю стороною.
В 2009 році авторка провела інтерв”ю з 55 українськими мігрантами. Вона намагалась зрозуміти, що впливає на бажання українців залишатись в Мадриді. Застосовуючи SEM, вона протестувала чи структурні позиції в різних соціальних мережах (в Україні та Іспанії) впливають на це рішення. Виявилось, що включенність саме в місцеві в соціальні мережі впливає на це рішення найбільше. При чому, чим довший уявний горизонт перебування – тим сильніший вплив.
Ineke Maas, Marco van Leeuwen
Це перша стаття з серії “андронний колайдер в соціальних науках” в цьому огляді. Чому саме ця стаття? Процитую авторів: “This is the first time that intergenerational mobility has been studied in a comparative way for this many countries and for such a long period”.
Справа в тому, що більшість соціологічних дебатів про (1) причини та (2) тренди абсолютної та відносної мобільності базуються на даних 20го століття (хоча б відома книга Голторпа та Еріксона). Але класична теорія індустріалізації, яка передбачає зростання мобільності, просто не може бути протестована на таких даних. Адже роль індустріалізації можна вивчити лише в ситуації, коли соціальна мобільність розглядається до, під час та після індустріалізації.
Саме тому років 20 назад невеличкий колектив соціологів об”єднав свої зусилля з істориками та демографами та почали роботу над створенням історичних даних. Мабуть, вони і не могли уявити, що з цього проекту виросте потужна крос-університетська мережа. Більше того, величезна робота була зроблена для того, щоб створити стандартизовані шкали по дослідженню історичних професій, соціальних класів, соціальних статусів. HISCO та HISCLASS вже стали базовими інструментами в роботі економічних істориків, демографів, та соціологів в Європі. Хоча є і альтернативи.
Зібравши історичні дані про більше ніж 600,000 чоловіків з різних європейських країн (Німеччина, Нідерланди, Франція, Угорщина, Фінляндія, Британія, Швеція) з 1800 по 1914 роки, автори пишуть, що індустріалізація таки позитивно вплинула на зростання і абсолютної, і відносної мобільності. Тож відомий тезис про те, що “теорія модернізації мертва” має бути переосмислений.
Від себе добавлю, що мав можливість попрацювати з авторами цієї статті, коли писав магістерський диплом під їх керівництвом. Вони не тільки дуже продуктивні соціологи, але і надзвичайно добрі і веселі люди, які вже виховали цілу плеяду оригінальних дослідників мобільності: Antonie Knigge, Richard Zijdeman, Wiebke Schulz, Zoltán Lippényi.
UPD. забув написати, що Інека ще і входить в раду RC28.
4. Earnings Equality and Relationship Stability for Same-Sex and Heterosexual Couples.
Katherine Weisshaar
Відразу зазначу, що стаття не нова і була опублікована в SF ще в 2014 році. Але на сайті SF написали, що ця стаття стала фіналістом премії Moss Kanter (це премія за дослідження в галузі соціології сім”ї), тож я вирішив її оглянути. За цей час авторка вже встигла змінити місце роботи і перебралась зі Стенфорду в Північну Кароліну, в університет Чапел ХІЛ. Це дуже гарний університет, де, власне, SF і видається. Там колись працював класний демограф та блогер Філіп Коен, працює відомий спеціаліст по соціальному капіталу Тед Мау, а також працює команда “генетиків”, про яку я згадував в минулому огляді.
Сама стаття є дуже цікавою і тестує емпірично дві класичні моделі стабільного домогосподарства: економічну (неокласичну) та гендерну. Питання стабільних стосунків та розлучень є класичним для соціологів та демографів. Очевидно, що це питання є дуже близьким і для звичайних громадян. За економічною моделлю чоловіки та жінки спеціалізуються у “виробництві” різних послуг для власного домогосподарства. Кажучи простою мовою, хтось заробляє гроші, а хтось готує їжу. Розподіл праці робить і саме домогосподарство ефективним, і економить сили людям (не треба вчитись чи напрягатись, щоб робити відразу все). Відповідно, розлучення більш ймовірне, коли люди не справляються з перерозподілом. Часто мова йде про те, що хтось бере на себе всі ролі і не має потреби в партнері. З іншого боку, ця класична модель була вже давно “атакована” і соціологами, і економістами. Ця сама ситуація перерозподілу ролей концептуально досліджується, очевидно, через саме слово “роль”. Соціологи доволі детально розмірковують про те, як і чому люди обирають (отримують) і грають певні ролі, включно з ролями “бредвінера”. Відповідно до гендерної гіпотези (doing gedner), в суспільстві існують типові соціальні ролі, які мають виконувати чоловіки. Тож невдале їх виконання веде до конфліктів та до розлучення.
Мені текст дуже сподобався. Хоч соціологи часто для ввічливості ставлять посилання на Беккера, дуже мало соціологів по-справжньому вступають в діалог з економічною літературою та тестують економічні моделі, які є доволі потужними аналітичними інструментами (особливо в рамках напрямку аналітичної соціології, яка надихається Колманом та Гіденсом). Авторка ж з цією задачею справляється на відмінно. А головний трюк статті полягає в тому, що авторка порівнює гетеро та гомосексуальні пари. Таким чином вона сподівається більш влучно відокремити ефекти економічного розподілу від ефектів гендерних ролей. Адже виникає дуже цікаве питання – а як розподіляють ролі в домогосподарстві два чоловіки? Якщо вони обидва мають роботу і звикли до вузького функціоналу вдома? Це питання колись поставив один юнак у вірусному відео “Геї, а хто вам їсти варить?”. Юнак і не здогадувався, що він справжній соціолог. Головні результати доволі чітко описані в анотації. В гомосексуальних парах економічна модель не працює.
5. Explanations of changes in church attendance between 1970 and 2009.
Erik van Ingen , Nienke Moor
Колектив авторів з ще одного католицького університету (Тілбург) створили ось цю дуже важливу емпіричну роботу по дослідженню секуляризації. Це друга стаття з серії “андронний колайдер в соціальних науках”. До них на подібні речі замахувались Норіс та Інглехарт, а також Руітер та Ван Туберген (голландці домінують).
Головна мета статті – дослідити глобальні зміни у відвідуванні церков. Соціологи давно помітили, що в Західному світі відвідування падає, питання лише в тому – чи є якісь фундаментальні чинники, які це падіння пояснюють. Теорій існує багато. Майже всі вони виросли з веберівської традиції – мова йде про модернізацію знань (раціоналізація), стандартизацію життя, індивідуалізацію. Але останніми роками сильний вплив мала теорія екзистенційних викликів Норіс та Інглехарта. При чому досліджують і персональні, і контекстуальні чинники екзистенційних викликів, які могли б стимулювати потребу в релігії, як ресурсу впевненості та передбачуваності життя (наприклад, тут).
Але протестувати різні механізми дуже складно, оскільки вони всі дуже переплетені. Тож автори зробили дуже важливий внесок, оскільки вони зібрали дані по 51 країні протягом 40 років. Тобто їх дизайн і крос-національний, і лонгітюдний. Відповідно, вони можуть використовувати fixed effects моделі для статистичного аналізу.
Їх аналіз підтверджує, що Західні країни демонструють падіння відвідування церков. І це пояснюється раціоналізацію знань та індивідуалізацію життя. Звучить просто, але ми мали чекати багато років, щоб отримати нормальний емпіричний тест цих класичних ідей.
Але дозволю собі два критичних зауваження. По-перше, автори уникають тестування теорії пропозиції (хоча ті самі Руітер та Ван Туберген це робили). По-друге, автори пишуть, що теорія екзистенційних ризиків була підтвтерджена лише частково. Дійсно, економічний розвиток країни важливий. Але інша гіпотеза про роль нерівностей не була підтверджена. Вони пишуть, що психологічний ефект нерівностей міг бути просто перебільшеним в теоріях соціологів. Але автори не змогли включити в аналіз багато країн з Латинської Америки та Африки через брак даних. Можливо, що їм просто не вистачило варіації.
6. The Fading American Dream: Trends in Absolute Income Mobility Since 1940.
Raj Chetty, David Grusky, Maximilian Hell, Nathaniel Hendren, Robert Manduca, and Jimmy Narang.
Це робоча стаття, яку ще не опублікували. Але, якщо я не помиляюсь, всі робочі статті цього колективу з часом публікувались в дуже гарних провідних журналах по економіці. Більшість авторів є економістами, але серед них є і авторитетний стенфордський соціолог Грускі, який зустрічався у минулому огляді.
Ця стаття є одним з останніх матеріалів дуже цікавого проекту”Equality Opportunity Project“, який організували економісти Раж Четі зі Стенфорду та Натан Хендерн з Гарварду. Проект розійшовся серйозно – і публікації, і візуалізації, і гарне висвітлення в медіа. Ось, наприклад, гарний матеріал в New York Times з інтерактивною мапою чи блоги в Washington Post, Vox, 538, Newyorker.
Для соціологів може бути цікаво як економісти вивчають абсолютну мобільність – практично те саме, але з доходами, замість статусу чи класу.
Знову ж таки, головний меседж доволі чітко прописаний в анотації. Частка дітей, які заробляли більше за батьків впала з 90 до 50 протягом декад. Цікаво, що їх теорія та результати підказують, що джерелом мобільності не міг би стати виключно економічний ріст. Тобто не можна просто збільшити пиріг, щоб збільшиться і шматки кожному. Треба працювати і над ростом, і над і розподілом. В цьому плані висновки перекликаються з соціологічним поглядом на мобільність.
Але, звісно, цей проект особливо відомий своїми цікавими даними, моделюванням, та технічними деталями. Тож рекомендую всім заритися в текст.
Thomas Leopold, Matthijs Kalmijn
Колись на студентській вечірці ми з друзями обговорювали, хто є самим кращим живим соціологом. І один з друзів запропонував (доволі неочікувано для мене) саме Калмайна, оскільки він є піонером і продуктивним автором досліджень життєвого шляху (life course approach). Хоча, скоріш за все, більшість соціологів його знають за дослідження в галузі соціології сім”ї, особливо за дослідження шлюбів та розлучень. Дана стаття підіймає дуже класичне питання в демографії і соціології -наслідки соціальних дій для загального добробуту та здоров”я людини (чи, може, щастя). Звісно, розлучення може бути виходом із кризових ситуацій, але розлучення є і величезним стресом. Фундаментальне питання полягає в тому, чому в окремих випадках стрес більший, ніж в інших? Давно існує ідея, що діти впливають на життєве задоволення. Ідея доволі стара, але перед цим тестувалась на маленьких вибірках чи окремих країнах. Панельних досліджень дуже мало (бо це, мабуть, найскладніший дизайн для соціологів). І ось саме це дослідження використовує лонгітюдні дані (але лише для однієї країни). Автори наполягають, що до них лише два дослідження тестували заявлену гіпотезу лонгітюдно (в Норвегії та США). Тож простору для емпіричної роботи ще дуже багато.
Автори дивляться чи є в їх даних різниця між парами з дітьми та парами без дітей в плані загального задоволення життя, задоволення власними доходами, а також задоволенням саме сімейним життям. Дійсно, розлучення шкодить парам з дітьми сильніше. Гарна новина – в довготривалій перспективі ситуація вирівнюється рівномірно.
8. Collective Threat Framing and Mobilization in Civil War.
Anastasia Shesterinina.
Ця стаття опублікована в політологічному журналі APSR. Вона можу бути особливо цікава українським читачам, оскільки автор вивчає пам”ять учасників та свідків конфлікту між абхазами та грузинами в 1992-1993 роках. Також цікавим моментом є те, що стаття написана на основі інтерв”ю (якісна методологія). Тож у читачів є унікальна можливість дізнатись, що і як говорять люди, згадуючи конфлікти. Нажаль, подібних досліджень України дуже мало. Хоча я відразу згадав фундаментальну працю PS LAB з інтерв”ю в Києві, Одесі, Харкові, Керчі та Севастополі.
Важливе питання цієї статті – як люди мобілізуються для протистояння, незважаючи на величезні (усвідомлені) ризики та розуміння того, що інша сторона є набагато сильнішою. Цим питанням задавались багато учасників Євромайдану.
Висновки, самі по собі, є доволі типовими. Люди включені в соціальні мережі, тож відчуття загрози є не стільки особистим, скільки колективним. Мобілізація можлива тоді, коли люди відчувають загрозу своїм колективним ідентичностям та традиціям. В цьому плані доволі важлива роль місцевих лідерів, як медіаторів наративів (від загальнонаціонального наративу – до наративів конкретних локальних спільнот).
9. Parenthood and Happiness: Effects of Work-Family Reconciliation Policies in 22 OECD Countries.
Jennifer Glass, Robin W. Simon, Matthew A. Andersson.
А закрити огляд хотілося б ще двома статтями з AJS. Як я писав у вступі, цей журнал особливо постарався перед кінцем року. Взагалі, весь номер вийшов напрочуд чудовий. Хотілося оглянути всі статті з номеру, але треба давати хоч якесь різноманіття.
Ця стаття трохи нагадує і дослідження Калмайна, яке розглядались вище. Знову мова йде про задоволеність життя та порівняння людей здітьми та без дітей. Але в цей раз питання інше – чому люди з дітьми систематично вказують на гірше задоволення життям? Скоріш за все, мова йде про стрес та психологічні витрати, пов”язані з дітьми. В цьому плані важливим та цікавим питанням є, чи можуть спеціальні державні реформи в сфері домогосподарств мінімізувати цей розрив у задоволенні життя. Автори порівнюють 22 країни ОЕСР та приходять до висновку, що витарти на декретні відпустки та допомогу дітям суттєво зменшують розрив. Так, дослідження не панельне, але крос-національний дизайн дозволяє контролювати багато факторів. Дослідження виконане дуже грамотно і може слугувати гарним прикладом того, як треба писати емпіричні тексти (така собі суміш репорту і статті). З цікавого – акцент на державній політиці (адже соціологам часто цікаво думати про те, що і як можна запровадити в державі, щоб вплинути на суспільство) та макро-мікро рівень аналізу (як державна політика впливає на емоції людей).
Richard A. Benton
А ось остання стаття з цього ж номеру ASJ, яка потрапила до огляду, має дуже цікавий панельний дизайн. В цій статті автор вивчає як працюють менеджери та члени наглядових рад в більше ніж тисячі фірм США протягом років. Мережевий аналіз дозволяє побачити, як люди, що займають різні статусні позиція в одних фірмах, приносять свій досвід та владу в інші фірми.
В статті є багато цікавої інформації. По-перше, мова йде про застосування мережевої теорії в літературі по менеджменту, організаціях, корпоративному керуванню. Тобто є дуже прикладний аспект мережевого аналізу, пов”язаний з бізнесом. По-друге, автор гарно знається на цій літературі і описує цікаву проблему – виявляється в багатьох фірмах менеджери займають сильні колективні позиції та успішно протидіють зовнішнім керівникам (наглядовим радам), хоч інституційно у них мало простору для маневрів. Саме мережевий аналіз допомагає знайти відповідь, як це можливо. По-третє, автор концептуалізує перетини мережевих позицій (таке собі брокерство за Бартом). Також було цікаво побачити щось, що останнім часом зустрічається в мережевій літературі не часто – а саме аналіз двомодальних (або бі-парних) мереж. Відразу нагадало статтю про структуру володіння в українських банках, яку писав Дмитро Остапчук для ВоксЮкрейну.
Tymofii Brik 
Дякую, Тимофій!
ПодобаєтьсяПодобається