Огляд публікацій #6. Тематичний.

Вирішив трохи поексперементувати з форматом. До цього я робив огляд найсвіжіших публікацій з різних журналів. Цього разу я спробую обирати певну тему. Для огляду #6 я обрав експериментальні дослідження. Українські соціологи часто повторюють думку, що соціологія це не експериментальна наука. Тим не менш, сучасні публікації регулярно рапортують лабораторні та польові експерименти.

В цьому огляді я не буду оглядати натуральні експерименти. Це зовсім окрема тема, яку я сподіваюсь оглянути потім. Я також буду намагатись ігнорувати типові лабораторні експерименти аля Мілгрем чи Канеман і Тверські. Зрозуміло, що в психологічних чи медичних дослідженнях експерименти більш розповсюдженні.

Статті, які оглядаються, не завжди є у вільному доступі.Прочитати ці статті можна за допомогою ресурсу http://sci-hub.bz (чи який там зараз актуальних хостинг?). Також можна звернутись до мене і я пришлю статтю імейлом (не забувайте вказувати свою електрону адресу). Попередні огляди можна прочитати за посиланням

Я не обов”язково погоджуюся з усім, що написано в тих стаття, які я оглядаю.

******************************************************************************************

1.Looking the Part: Social Status Cues Shape Race Perception.

Jonathan B. Freeman , Andrew M. Penner, Aliya Saperstein, Matthias Scheutz, Nalini Ambady

Для цього огляду я виріши почати з цієї напрочуд оригінальної статті. Оригінальним є не стільки ідея, скільки виконання. Автори переконливо показують, що люди асоціюють соціальний статус з етнічністю. Учасникам експерименту демонстрували серію змодельованих портретів, добавляючи невеликий атрибут (краватка бізнесмена чи форма прибиральника). Учасники експерименту мали класифікувати побачені обличчя за етнічністю на whites  та blacks. І (хто б сумнівався) вони асоціювали атрибути вищого статусу з whites.

В одному з експериментів дослідники пішли на цікавий хід – весь процес класифікації можна було відслідковувати по мілісекундам, фіксуючи рух вказівки на моніторі. Інакше кажучи, коли людина автоматично класифікувала портрет як, наприклда white, але через пару секунд змінювала свою думку – дослідники все одно могли побачити цей автоматизм, аналізуючи траекторію мишки.

Загалом, з роботою цієї команди можна познайомитись в інтернеті. Це відео сумує їх роботу за 2 хвилини.

blog1

2. Making the connection: social bonding in courtship situations. 

Daniel A. McFarland and Dan Jurafsky

Тут я трохи змухлюю, бо цю статтю я вже згадував в одному з попередніх оглядів. Але ця стаття настільки незвична, і я так люблю Деніела Макфарланда, що я не зміг втриматись.

Ця стаття стала лауреатом премії Gould Prize в 2015. Цю премію дають за кращу публікацію в AJS. Деніел МкФарланд мій особистий герой та ідеал сучасного науковця. Має дуже гарну філософську освіту з університету Чікаго, пізніше став соціологом та спеціалістом з освіти та розвитку. Класний програміст та спеціаліст з кількісного аналізу. Один з розробників софту для аналізу та візуалізації мереж SoNIA, разом з Соломоном Месінгом з Pew, є авторами курсу з R та мережевого аналізу в соціальних науках, а також є лектором курсу по дослідженню організацій на Курсері. Його спіавтора я не знаю, але це доволі авторитетний спеціаліст з лінгвістики. І ось така співпраця МкФарланда з лінгвістами, психологами, кібернетиками робить його проекти надзвичайно цікавими.

В даній статті вони задаються дуже фундаментальний соціологічним питанням – як виникає зв’язок між двома людьми? Але вони звужують його до доволі специфічної ситуації – побачення. Це дуже просте, але надзвичайно фундаментальне питання, з якого починається вся соціологія. Не дивно, що в теоретичній частині є вся батарея класичних соціологів, які займались мікро (і Блау, і Колінс, і Гофман). Тож аналіз комунікації і зв’язку здійснюється у термінах “гри”. Фундаментально вони підійшли і до емпіричної частини. В дусі класичних дослідів соціальної психології вони зняли величезні приміщення і запросили анонімні пари людей до speed dating.  Незнайомі люди зустрічались, вели бесіди, фліртували. Все це записувалось. Потім і швидкість розмов, і кількість сказаних слів, і тон, і гучність, і сам контент стали змінними в статистичному аналізі.

Аналіз підтвердив, що успішний зв’язок виникає, коли є розподіл ролей, але цей розподіл є зрозумілий та легітимізований обома (те, що вони називають a reciprocal asymmetrical performance).

Screen Shot 2017-03-30 at 5.02.48 PM

3. A 61-million-person experiment in social influence and political mobilization.

Robert M. Bond, Christopher J. Fariss, Jason J. Jones, Adam D. I. Kramer, Cameron Marlow, Jaime E. Settle & James H. Fowler.

Над цим дослідженням працювала група дуже потужних дослідників. Роберт Бонд, наприклад, разом з Соломоном Месінгом колись публікували ще одну цікаву роботу по Фейсбуку, коли останній працював в цій корпорації та мав доступ до даних. Камерон Марлов був ключовою особою в команді аналітиків даних Фейсбуку. Ну і до цього колективу приєднався спарвжній селебріті Джеймс Фовлер. Колись він мав свою хвилину слави, наприклад, ось це інтерв”ю зі Стівен Колбером.

Дослідники і співробітники Фейсбуку відправили повідомлення на стрічки всім зареєстрованим користувачам в Штатах старше 18 років, які були онлайн 2 листопада 2010 року (день виборів). Повідомлення були випадково розподілені на “ативістську”, “інформаційну” та контрольну групи. Люди, які були занесені в першу группу, побачили на горі своє стрічки повідмолення з закликом до голосування. Це заклик містив кнопку “Я проголосував”, показував, скільки користувачів вже проголосували, висвітлював аватарки друзів, які вже проголосували. Люди з іншої групи отримали більш нейтральне повідомлення. З резлуьтатами голосування, з такою самою кнопкою “Я проголосував”, але без обличь друзів. Контрольна група не отримувала ніяких об”яв.

Люди, які отримували “активістські” повідомлення частіше репортували, що вони голосували, і частіше шукали інформацію про вибори, ніж люди з “інформаційної” групи. Більше того, автори, навіть, якось змогли частково злити свої дані з даними на дільницях і встановили, що є статистична різниця і з контрольною групою. Але у цій вибірці вони не знайшли різниці між “інформаційною” та контрольною групами. Тобто одна лише інформаційна кампанія не дуже впливає на політичну активність.

До всього цього вони також отримали результати, що вплив друзів був важливим. Чим більше друзів отримувало “активістські” повідомлення, тим більше була ймовірність, що людина і сама буде більш активною.

Screen Shot 2017-03-30 at 6.44.46 PM

4. The Sanctioning Dilemma: A Quasi-Experiment on Social Norm Enforcement in the Train.

А ось ця дуже забавна стаття демонструє, як сучасні соціологи маніпулюють дизайном поза лабораторією в реальному світі. Войте Пржепойка дуже класний, молодий і вже відомий спеціаліст з експериментів. Встиг побувати в Нафілді, зараз осів в Утрехті. Джоель Бергер, якщо не помиляюся, був його студентом і зараз є дуже активним самостійним дослідником в Цюріху. Взагалі ця зв”язка Утрехт-Цюріх-Оксфорд є дуже активним гравцем на ринку “експериментальних статей”.
В соціології є давня “колманівська” традиція вважати, що соціальні норми та кооперація можуть функціонувати лише тоді, коли є можливість карати (“санцкіонувати”). В минулому огляді я писав про тест цієї теорії на прикладі Вікіпедії.
В цей раз мова буде йти не про спеціальних акторів, а про ефект групового тиску. Дослідники організували таку вправу. Підставна особа в потязі не вимикала музику на телефоні, поки хтось не попросить (“санкція”). Санкція це тому, що одна людина бере на себе право регулювати поведінку у відповідності до соціальної норми від імені інших.
Але не все так просто. Теоретична частина роботи дуже детально моделює цю ситуацію як стратегічну поведінку, коли санкціонування виконується на користь групи як колективне благо (public good). Відповідно, у актора можуть з”явитись стимули до того, щоб вкладатись в колективне благо, навіть якщо особисто йому це не є вигідним, бо він отримує потім переваги від інсування цього блага. В літературі це називають the second-order public good. А моделюють це через так звану “дилему волонтера”. Ті пасажири, у яких затрати на снакціонування менші, а виграш більший, будуть мати більшу ймовірність санкціонувати.
Screen Shot 2017-03-30 at 7.31.29 PM.png
Keizer, Kees, Siegwart Lindenberg, and Linda Steg
Люблять голандці втручатись в життя навколишніх людей та влаштовувати їм експерименти. Якщо в попередній статті вештались потягами, то в цій доволі відомій публікації дослідники маніпулювали порядком. Який вплив має на людську поведінку той простий факт, що навколо на вулиці є сміття, чи шумно, чи можна пролізти в дірку в заборі, чи є графіті? Група соціальних психологів з Гронінгену під керівництвом Кейса Кейзера намагалсь знайти відповіді на ці питання.
Стаття може бути цікавою для української публіки, бо у нас часто полюбляють запускати мем про “теорію розбитих вікон”. Так ось саме цю теорію вони і тестують. Описувати статтю не має сенсу, бо результати дуже прості та подібні в різних маніпуляціях. Якщо брудно – будуть бруднити. Якщо є дірка – полізуть. Атмосфера пдштофхує на те, щоб вкрасти 5 євро – вкрадуть. Але рекомендую просто піти за посиланням та глянути на прикольні фотографії з місць експерименту.
Screen Shot 2017-03-30 at 7.44.47 PM.png

Delia Baldassarri.

В моєму особистому рейтингу Деніел Макфарланд та Делая Балдасарі всілися поруч на першому місці в категорії “люблю читати” та “майбутні класики”. Всі їх роботи дуже цікаві, глибокі, оригінальні, а також (що для мене завжи важливо) – легко читаються.

Делая Балдасарі написала цілу низку публікації на основі експерментів, здійснених в Уганді (ось, наприклад, в AJPS). В цій статті мова йде про колективне благо, групову солідарність та альтруізм. Але тепер з фокусом на очікуваннях щодо поведінки оточуючих. Авторка організувала серію експериментів-в-полі, щоб протестувати свої гіпотези. В таких експериментах, зазвичай, дослідники проводять опитування та запрошують респондентів до участі в експериментальних іграх. Вона також зібрала інформацію щодо повних мереж учасників (фермерів) і змогла протестувати чи місце в мережі і параметри мережі мають значення. Фермери з вищою центральністю є більш кооперативними.

Думаю, що конкретно ця стаття може бути корисною для студентів. Звісно, вона описує цікаві дані та результати аналізу. Але в цій статті є ще і чудовий огляд літератури. Такий огляд тягне на гарну главу з підручника.

Screen Shot 2017-03-30 at 8.06.00 PM.png

7.  Selecting profitable choices among alternatives of uncertain profitability in various networks.

Bas Hofstra, Rense Corten, Vincent Buskens.

Ця робота викликає у мене багато приємних спогадів, адже мені колись пощастило брати участь в експерементальній частині. Головний автор цього дослідження мій одногрупник і добрий товариш Бас Ховстра. Дуже талановитий науковець – ця стаття є його магістерською роботою. З часів магістратури він встиг опублікувати ще одну класну роботу по онлайн соціальним медіа в Голандії. А скоро його стаття про мережі користувачів Фейсбуку вийде в AJS (spoiler alert).

Чим цікава ця конкретна робота? Ми знаємо, що соціальний капітал корисний…але як саме? Ідея статті в тому, що ми вчимося прймати кращі рішення на основі інформації з мереж. Відповідно позиція в мережі та структура мережі мають значення.
Автори спочатку моделуюють, а потім експериментально тестують свої гіпотези.

Сама процедура лабораторного експерименту була дуже цікавою. Кожен учасник брав участь у грі на комп”ютері. Треба було обирати карти з різних колод. Окремі карти давали більше балів. І кожна людина була в певній мережі, тобто вона бачила результати інших гравців. Відповідно, людина могла робити висновки про те, які карти та колоди більш “вигідні” на основі і свого досвіду, і досвіду інших. Але кожен учасник був випадково розміщений в мережі з різними структурами та мав різну центральність. Результати не дуже однозначні. З одного боку, експериментально було підвтердженно, що кількість зв”язків допомагає. З іншого, роль проміжної центральності була негативною.

Screen Shot 2017-03-30 at 8.09.06 PM.png

8 Sexual orientation discrimination in the labour market.

Nick Drydakis.

Одна з найбільших тем в галузі експериментів в соціології є, насправді, не лабораторні експерименти, а всілякі маніпуляції з потенційним влаштуванням на роботу. Це дуже відома традиція, коли настрої в суспільстві протиставляють реальній поведінці. Наприклад, є така логіа. Соціологічні опитування демонструють, що суспільство є, в цілому, толерантним до мігрантів. Але на практиці мігрант не може отримати роботу, бо опитування не спроможні передбачити реальну поведінку людини та недооцінюють ефект соціально бажаних відповідей.

Експерименти в цій традиції дуже різноманітні. Є експерименти про розсилку резюме з різними іменами (Джон та Мухамед), є ксперименти не тільки на ринку праці, але і на ринку житла. Також є подібні експерименти в університетських кампусах. Чим кращі технології – тим більше можливостей. Дуже детальний мета-аналіз цих статей можна прочитати в статті Джуді Річ. Зараз у нас в департаменті робиться подібне дослідження з резюме декількох груп мігрантів, чоловіками та жінками, професіоналів і ні. І плюс ще різні способи контакту. Ідея та сама – лише комбінаторіка цікавіша.

В усхі цих дослідженнях. яку статтю ви б не читали, ви обо”язково побачите посилання на роботи Дридакіса. Мабуть, він просто був одним з перших, хто систематично робив такі експерименти. Крім того, частина його даних були отримані в Греції, що роблять його роботи цікавими (набридло постійно читати про США).

В цій конкретній статті Дридакіс бере гарячу тему і досліджує експериментально, чи реально в греції отримати роботу гомосексуальним чоловікам.  Дослідники надсилали факсом резюме з анотаціями на різні роботи. Резюме були подібні, але в деяких випадково було вписано щось типу “волонтер в спільноті гомосексуалістів”.
Результати показують, що, в цілому, гомосексуалісти набагто рідше отримували запрошення на співбесіду. Але якщо отримували, то оплата праці була такою самою.

9. Has Opposition to Immigration Increased in the United States after the Economic Crisis? An Experimental Approach.

Mathew J. Creighton. Amaney Jamal, Natalia C. Malancu.

Ця група дослідників на чолі з Метью Крейтоном поставили дуже цікаве питання. А чи дійсно можна знайти каузальний зв”язок між погіршенням економічного становище пілся рецесії та поганим ставленням до мігрантів. Це питання особливо актуальне зараз, коли багато людей розмірковує про причини перемоги Трампа.

Ця стаття демонструє ще один тип експериментального дизайну в соціології. Це маніпуляція в зваріантами відповідей в опитуванні та випадковим групуванням респондентів по різним опитувальникам. Якщо першій групі задають три доволі нейтральні альтернативи і оцінюють розподіл, то другій групі респондентів задають ще четверту альтретнативу, зазвичай якусь провокативну (коли людина, скоріш, дасть соціально бажану відповідь). Різниця в розподілах використовується як оцінка соціально бажаній відповіді. Враховувати ефект таких соціально бажаних відповідей важливо. Адже він викрівлює валідність результатів. Автори цього дослідження стверджують, що після кризи зміни в настроях не відбулося. Просто існуючі настрої стали, умовно кажучи, голосніше звучати.

10. Status Ranking: A Hidden Channel to Gender Inequality under Competition.

Arthur Schram, Jordi Brandts, Klarita Gërxhani.
Ну а завершити огляд хотілося б посиланням на ще робочу, але багатообіцяючу статтю. Колектив з Амстердаму, Барселони та Флоренції (про роботи Кларіти можна прочитати в минулому огляді) вже давно співпрацює над експериментами щодо того, як люди сигналізують та зчитують соціальний статус. Грубо кажучи, вони аналізують як в конкретних соціальних ситауціях люди хочуть бути вище в ієрархіє, діють відповідно до цього, і як інші надають їм за це перевагу чи карають.
Автори дослідження якось натякнули, що скоро щось з їх робіт може з”явитись в Nature. Тому що вони використовували не тільки лабораторні дані та опитування, але також і брали аналіз крові, міряли тиск і щось ще. Грубо кажучи, вони намагаються пов”язати фізіологічні пояснення з соціальними. Що є завжди дуже цікавим.
В цій конкретній статті автори надають дуже простий емпіричний вимір статусним змаганням – рангові оцінки. Тобто учасникам експерименту дають можливість зробити якесь завдання (прості математичні операції), а потім з результатами тесту запрошують до співбесіди. При чому якісь люди мають інформацію лише про себе, а якісь і про себе, і про інших – і ще і в термінах, хто на якому місці. І ця інформація (“я кращий” чи “я гірший”) іноді відома інтерв”юерам на співбесіді, а інколи ні.
Коли існує елемент рангової конкуренції, то чоловіки (але не жінки) суттєво покращують свій результат.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s